Виховний захід до дня народження Т.Г.Шевченка "Тарасе, ми пам'ятаємо про тебе"
«Тарасе, ми пам’ятаємо про тебе»
Голос за кадром:
Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.
Сіяйте, вікна, пливіть ,оркестри,
Вінок безсмертя сплітайте, сестри,
Поета славить країна дужа,
Дівочий голос і голос мужа.
В грудях народу — у кожній жилці,
В гаях народних — у кожній гілці,
У кожній хвильці твого Дніпра
Цвіте твій голос і не вмира.
Твій голос повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись, —
Твій сон щасливий, зоря твоя —
Велика вільна вкраїнська сім'я.
З’являються ведучі:
- Доброго дня, шановні гості!
- Вітаємо вас у цей знаменний день!
- Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова.
- Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.
- Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став – Тарас Григорович Шевченко.
- 9 березня 1814 року народився відомий і улюблений не тільки у нашій країні, а й за її межами Великий Кобзар.
- Шевченко думами своїми Надію в нас колись вселяв,
Що буде наша Україна
Цвісти серед усіх держав.
Він бачив в мріях Батьківщину
Багату щедрості й добра,
Що нам палку дає надію
Найкращий час і майбуття.
Сценка
І дія (кімната дітей за комп’ютером)
Хлопець сидить за комп’ютером і грається
Дівчина Привіт! Не можеш відірватись від свого комп’ютера? Хоч би пішов подихати свіжим повітрям. Очі пожалій! Уроки вивчив?
Хлопець Ще не всі виконав. Слухай, а що нам було задано з української літератури?
Дівчина Треба прочитати повість «У бур’янах». Це твір Степана Васильченка про дитинство малого Тараса Шевченка.
Хлопець Ой, як я не люблю читати! Як це нудно й ліньки! Слухай,Наталю, цікаво було б побувати у тому часі і зустріти малого Тараса – нашого ровесника. Нехай би він розказав сам про своє дитинство, поговорили б з ним про життя, побачили б все на власні очі. Ото було б здорово!.. А то сиди, читай – нудота!
Дівчина Придумав! Ще один мені письменник-фантаст! Знаєш, 100 років тому жив один англійський письменник – Герберт Уелс. Він нафантазував, що буде машина часу, яка в будь-яку хвилину може перенести в минуле і майбутнє.
Хлопець Мати машину часу!.. Ось що мені треба!.. Перенестись на початок ХІХ століття!.. А ти б хотіла?
Дівчина Звичайно, це захоплююче й цікаво!Але де там нам!
Хлопець Можна спробувати. Наприклад, віртуальна подорож у часи Тараса Шевченка. Сідай!.. Зараз складемо програму, запустимо в комп’ютер і…
ІІ дія (тин, хата під солом’яною стріхою, сидить Тарас і щось на клаптику паперу пише огризком олівця)
Хлопець Слухай, де це ми? Дивись, хата солом’яна, тин. Це що, ми в минулому?
Дівчина Напевно, в минулому… Поглянь, он якийсь хлопчик, дивно вбраний. Давай спитаємо його.
Хлопець і Дівчина Привіт!
Тарас Здорові були!
Хлопець Вітання у нього якесь допотопне.
Дівчина Хлопчику, ти не знаєш, що це за село?
Тарас Авжеж, знаю, наше село – Кирилівка.
Дівчина Кирилівка!.. Це ж те село, де пройшло дитинство Тараса Шевченка?!!
Тарас А ви звідки знаєте про мене, бо я вас не знаю,вперше вас бачу.
Хлопець Ти що, справді Тарас Шевченко – наш геніальний поет?
Тарас Так, Тарас я, Шевченко, сирота убогий…(ховає за спину папір)
Дівчина А що ти оце робив?.. Ну, не бійся, признайся – вірші складав чи малював?..
Тарас Як, ви і про це знаєте? Не смійтеся хоча б ви з мене. А то все село дорікає. Кажуть, що я ледащо, що робити не хочу, лише в бур’янах вилежуюся. А я всі свої жалі на папір виливаю і легше мені, одинокому сироті, на душі стає…
Хлопець і Дівчина Ура! Ми в минулому!!!
Дівчина Ти не уявляєш, Тарасе, які ми раді, що перенеслись до тебе, розмовляємо з тобою!
Хлопець Ми з ХХІ століття… Вирішили прогулятись у часі. І заодно домашнє завдання з української літератури виконати – практично! Вчительці розкажу – не повірить!
Дівчина Розумієш, нам задали прочитати повість Степана Васильченка про тебе, а він лінується… Тому радіє, що все на свої очі побачить і читати не треба…
Тарас Про мене?! Як це? Через двісті років про мене знають? У школі дяк розповідає про сироту Тараса?..
Хлопець Який дяк? Учителька, і то дуже строга. Як не прочитаю повість, то одиницю буду мати. То ж не барись, розповідай біографію від початку.
Дівчина Будь ласка, розкажи…
Тарас Я віршем, добре?..
Якби ви знали, паничі,
Де люде плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне Бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози; я не знаю,
Чи єсть у Бога люте зло!
Що б у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую, у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії,
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
Такії, Боже наш, діла
Ми творимо у нашім раї
На праведній Твоїй землі!
Ми в раї пекло розвели,
А в Тебе другого благаєм,
З братами тихо живемо,
Лани братами оремо
І їх сльозами поливаєм.
А може, й те ще... Ні, не знаю,
А так здається... сам єси...
(Бо без Твоєї, Боже, волі
Ми б не нудились в раї голі).
А може, й Сам на небесі
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами,
Як править миром! Бо дивись,
Он гай зелений похиливсь,
А он з-за гаю виглядає
Ставок, неначе полотно,
А верби геть понад ставом
Тихесенько собі купають
Зелені віти... Правда, рай?
А подивися та спитай!
Що там твориться, у тім раї!
Звичайне, радость та хвала!
Тобі, єдиному, святому,
За дивнії Твої діла?
Отим-бо й ба! Хвали нікому,
А кров, та сльози, та хула,
Хула всьому! Ні, ні, нічого
Нема святого на землі...
Мені здається, що й самого
Тебе вже люди прокляли!
Хлопець Ну ти даєш! Такий малий, а такий талановитий! Мені б так…
Дівчина Молодець!.. Геніально!
Тарас Невже вам і справді подобається? Мене всі так лають, тільки одна Оксанка, моя подруга, підтримує і підбадьорює…
Хлопець Ти смішний і дивний! Українці вже майже сотні років твої вірші вчать напам’ять! А ти питаєшся, чи подобаються!!!
ІІІ дія(селяни)
Дівчина Гарно тут…
Хлопець А щось людей не видно… Де вони?
Тарас На панщині… Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть…
Дівчина Он люди якісь йдуть, ледве ноги волочать.
Тарас Це кріпаки – панські слуги. Цілісінький день працювали на пана. І так з дня на день…
Довкола Тараса збирається гурт селян з серпами (граблями, косами).
Кожен щось хоче сказати поетові.
Дід Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі!
Селянин Пани-кати…латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих!
Селянка А он розпинають вдову за подушне… а сина кують… Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію в військо оддають!
Жінка А онде під тином опухла дитина - голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…
Дід Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, наше горе?
Селянка Чи довго ще на сім світі катам панувати? Коли вже тая воля буде? Як не нам, то хоча б дітям і онукам нашим…
Хлопець Воля є, є… Ми вже не кріпаки, і Україна вже вільна.
Селянка Що ти, дитино,вигадуєш?.. Чудні ви якісь…
Дівчина Не повірила… Я б сама не повірила на її місці.
Хлопець Тяжкі часи випали на твою долю, Тарасе. Коли ми читали твої вірші, то нам важко було в це повірити, в те, що так наші українці бідували. А це правда виявляється.
Дівчина І я тобі скажу, Тарасе, не треба нам і в минуле переноситись. Твої твори такі правдиві і так написані, що і бачити не треба… Потрібно лише уважно читати твої вірші. І минуле стане зрозумілим і близьким.
Хлопець Тарасе, а може, ти з нами у ХХІ століття гайнеш,га? Давай?
Дівчина Розумний який!!! Що вигадав?! А вірші хто напише, що будуть кликати до боротьби, які допоможуть скинути ярмо неволі, піднятися з колін і звільнитись. Адже його твори виховали патріотів, які вибороли незалежність України…
Хлопець Дійсно… Ти правильно кажеш…
Тарас Кожна людина повинна достойно прожити у своєму часі… Зробити все можливе для кращої долі України й українців… Не сумуйте, я завжди буду з вами, в усі часи… Читайте мої вірші! Отак і поговоримо крізь віки…
(виходять ведучі)
- В минулім часі не кажіть про нього –
Він з нами нині в майбуття іде!
Його слова – то нам пересторога
У наших діях, і на кожен день.
Якщо вам мова, і земля, й родина,
І пісня українська дорогі, -
Любіть, як він, страждальну Україну,
Як він – і ненавидьте ворогів.
- У нас він будить волю, честь і гідність,
За правду кличе на борню іти.
На світі всі знедолені і бідні
Були для нього сестри і брати.
В дні радості, печалі і тривоги
Йому віддаймо шану і уклін.
За мудрістю звертаймося до нього-
І переможем. З нами- Бог і він!
- Не малюйте Шевченка плебеєм
У кріпацькій пошарпаній свиті-
Я в нім бачу лице Прометея
У одежі, із сонця відлитій.
- Не малюйте Шевченка солдатом,
Не малюйте- він слухався долі.
Мій Шевченко завжди був крилатим,
Мій Шевченко завжди був на волі.
- Не малюйте поета в печалі,
Бо він- світоч і щастя народу.
Став пісок золотим в Кос-Аралі,
Де ступав він у роки негоди!
- І тепер наш Тарас в кожній хаті,
З нами словом живим розмовляє.
Є в Шевченка народження дата -
Дати смерті в Шевченка немає!
Дівчата співають пісню «Молитва за Україну»
про публікацію авторської розробки
Додати розробку