Виховний захід до дня народження Т.Г.Шевченка "Тарасе, ми пам'ятаємо про тебе"

Про матеріал
Виховний захід до дня народження Т.Г.Шевченка "Тарасе, ми пам'ятаємо про тебе"
Перегляд файлу

 «Тарасе, ми пам’ятаємо про тебе»

Голос за кадром:

Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

 

Сіяйте, вікна, пливіть ,оркестри,
Вінок безсмертя сплітайте, сестри,
Поета славить країна дужа,
Дівочий голос і голос мужа.

 

В грудях народу — у кожній жилці,
В гаях народних — у кожній гілці,
У кожній хвильці твого Дніпра
Цвіте твій голос і не вмира.

 

Твій голос повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись, —
Твій сон щасливий, зоря твоя —
Велика вільна вкраїнська сім'я.

 

Зявляються ведучі:

 

  1. Доброго дня, шановні гості!

 

  1. Вітаємо вас у цей знаменний день!

 

 

  1. Запрошуємо вас у царство мудрого й красивого, правдивого й цінного, сильного й ласкавого, доброго й мужнього слова.

 

  1. Рідна мово! У тобі щедрість віків і пам’ять тисячоліть, неосяжна душа народу і безсмертя його.

 

  1. Духовним батьком, творцем і рятівником української мови й всієї нації став – Тарас Григорович Шевченко.

 

  1. 9 березня 1814 року  народився відомий і улюблений не тільки  у нашій країні, а й за її межами Великий Кобзар.

 

  1. Шевченко думами своїми                                                                            Надію в нас колись вселяв,

           Що буде наша Україна

           Цвісти серед усіх держав.

           Він бачив в мріях Батьківщину

           Багату щедрості й добра,

           Що нам палку дає надію

           Найкращий час і майбуття.

 

Сценка

І дія (кімната дітей за комп’ютером)

 

Хлопець сидить за комп’ютером і грається

 

Дівчина Привіт! Не можеш відірватись від свого комп’ютера? Хоч би пішов подихати свіжим повітрям. Очі пожалій! Уроки вивчив?

 

Хлопець Ще не всі виконав. Слухай, а що нам було задано з української літератури?

 

Дівчина Треба прочитати повість «У бур’янах». Це твір Степана Васильченка про дитинство малого Тараса Шевченка.

 

Хлопець Ой, як я не люблю читати! Як це нудно й ліньки! Слухай,Наталю, цікаво було б побувати у тому часі і зустріти малого Тараса – нашого ровесника. Нехай би він розказав сам про своє дитинство, поговорили б з ним про життя, побачили б все на власні очі. Ото було б здорово!.. А то сиди, читай – нудота!

 

Дівчина Придумав! Ще один мені письменник-фантаст! Знаєш, 100 років тому жив один англійський письменник – Герберт Уелс. Він нафантазував, що буде машина часу, яка в будь-яку хвилину може перенести в минуле і майбутнє.

 

Хлопець Мати машину часу!.. Ось що мені треба!.. Перенестись на початок ХІХ століття!.. А ти б хотіла?

 

Дівчина Звичайно, це захоплююче й цікаво!Але де там нам!

 

Хлопець Можна спробувати. Наприклад, віртуальна подорож у часи Тараса Шевченка. Сідай!.. Зараз складемо програму, запустимо в комп’ютер і…

 

 

ІІ дія (тин, хата під солом’яною стріхою, сидить Тарас і щось на клаптику паперу пише огризком олівця)

Хлопець Слухай, де це ми? Дивись, хата солом’яна, тин. Це що, ми в минулому?

 

Дівчина Напевно, в минулому… Поглянь, он якийсь хлопчик, дивно вбраний. Давай спитаємо його.

 

Хлопець і Дівчина Привіт!

 

Тарас Здорові були!

 

Хлопець Вітання у нього якесь допотопне.

 

Дівчина Хлопчику, ти не знаєш, що це за село?

 

Тарас Авжеж, знаю, наше село – Кирилівка.

 

Дівчина Кирилівка!.. Це ж те село, де пройшло дитинство Тараса Шевченка?!!

 

Тарас А ви звідки знаєте про мене, бо я вас не знаю,вперше вас  бачу.

 

Хлопець Ти що, справді Тарас Шевченко – наш геніальний поет?

 

Тарас Так, Тарас я, Шевченко, сирота убогий…(ховає за спину папір)

 

Дівчина А що ти оце робив?.. Ну, не бійся, признайся – вірші складав чи малював?..

 

Тарас Як, ви і про це знаєте? Не смійтеся хоча б ви з мене. А то все село дорікає. Кажуть, що я ледащо, що робити не хочу, лише в бур’янах вилежуюся. А я всі свої жалі на папір виливаю і легше мені, одинокому сироті, на душі стає…

 

Хлопець і Дівчина Ура! Ми в минулому!!!

 

Дівчина Ти не уявляєш, Тарасе, які ми раді, що перенеслись до тебе, розмовляємо з тобою!

 

Хлопець Ми з ХХІ століття… Вирішили прогулятись у часі. І заодно домашнє завдання з української літератури виконати – практично! Вчительці розкажу – не повірить!

 

Дівчина Розумієш, нам задали прочитати повість Степана Васильченка про тебе, а він лінується… Тому радіє, що все на свої очі побачить і читати не треба…

 

Тарас Про мене?! Як це? Через двісті років про мене знають? У школі дяк розповідає про сироту Тараса?..

 

Хлопець Який дяк? Учителька, і то дуже строга. Як не прочитаю повість, то одиницю буду мати. То ж не барись, розповідай біографію від початку.

 

 Дівчина Будь ласка, розкажи…

 

Тарас  Я віршем, добре?.. 

 


Якби ви знали, паничі,

Де люде плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне Бога б не хвалили,

На наші сльози сміючись.

За що, не знаю, називають

Хатину в гаї тихим раєм.

Я в хаті мучився колись,

Мої там сльози пролились,

Найперші сльози; я не знаю,

Чи єсть у Бога люте зло!

Що б у тій хаті не жило?

А хату раєм називають!

 

Не називаю її раєм,

Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села.

Мене там мати повила

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала

В свою дитину... В тім гаю,

У тій хатині, у раю,

Я бачив пекло... Там неволя,

Робота тяжкая, ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою,

Ще молодую, у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи —

Носити воду школярам. 

Брати на панщину ходили,

Поки лоби їм поголили!

А сестри! сестри! Горе вам,

Мої голубки молодії,

Для кого в світі живете?

Ви в наймах виросли чужії,

У наймах коси побіліють,

У наймах, сестри, й умрете!

 

Мені аж страшно, як згадаю

Оту хатину край села!

Такії, Боже наш, діла

Ми творимо у нашім раї

На праведній Твоїй землі!

Ми в раї пекло розвели,

А в Тебе другого благаєм,

З братами тихо живемо,

Лани братами оремо

І їх сльозами поливаєм.

А може, й те ще... Ні, не знаю,

А так здається... сам єси...

(Бо без Твоєї, Боже, волі

Ми б не нудились в раї голі).

А може, й Сам на небесі

Смієшся, батечку, над нами

Та, може, радишся з панами,

Як править миром! Бо дивись,

Он гай зелений похиливсь,

А он з-за гаю виглядає

Ставок, неначе полотно,

А верби геть понад ставом

Тихесенько собі купають

Зелені віти... Правда, рай?

А подивися та спитай!

Що там твориться, у тім раї!

Звичайне, радость та хвала!

Тобі, єдиному, святому,

За дивнії Твої діла?

Отим-бо й ба! Хвали нікому,

А кров, та сльози, та хула,

Хула всьому! Ні, ні, нічого

Нема святого на землі...

Мені здається, що й самого

Тебе вже люди прокляли!


 

Хлопець Ну ти даєш! Такий малий, а такий талановитий! Мені б так…

 

Дівчина Молодець!.. Геніально!

 

Тарас Невже вам і справді подобається? Мене всі так лають, тільки одна Оксанка, моя подруга, підтримує і підбадьорює…

 

Хлопець Ти смішний і дивний! Українці вже майже сотні років твої вірші вчать напам’ять! А ти питаєшся, чи подобаються!!!

 

ІІІ дія(селяни)

Дівчина Гарно тут…

 

Хлопець А щось людей не видно… Де вони?

 

Тарас На панщині… Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть…

 

Дівчина Он люди якісь йдуть, ледве ноги волочать.

 

Тарас Це кріпаки – панські слуги. Цілісінький день працювали на пана. І так з дня на день…

 

Довкола Тараса  збирається гурт селян з серпами (граблями, косами).

Кожен щось хоче сказати поетові.

 

Дід Тяжка наша доля в кріпацькому ярмі!

 

Селянин Пани-кати…латану свитину з каліки знімають, з шкурою знімають, бо нічим обуть княжат недорослих!

 

Селянка А он розпинають вдову за подушне… а сина кують… Єдиного сина, єдину дитину, єдину надію в військо оддають!

 

Жінка А онде під тином опухла дитина -  голоднеє мре, а мати пшеницю на панщині жне…

 

Дід Чи Бог бачить із-за хмари наші сльози, наше горе?

 

Селянка Чи довго ще на сім світі катам панувати? Коли вже тая воля буде? Як не нам, то хоча б дітям і онукам нашим…

 

Хлопець Воля є, є… Ми вже не кріпаки, і Україна вже вільна.

 

Селянка Що ти, дитино,вигадуєш?.. Чудні ви якісь…

 

Дівчина Не повірила… Я б сама не повірила на її місці.

Хлопець Тяжкі часи випали на твою долю, Тарасе. Коли ми читали твої вірші, то нам  важко було в це повірити, в те, що так наші українці бідували. А це правда виявляється.

 

Дівчина І я тобі скажу, Тарасе, не треба нам і в минуле переноситись. Твої твори такі правдиві і так написані, що і бачити не треба… Потрібно лише уважно читати твої вірші. І минуле стане зрозумілим і близьким.

 

Хлопець Тарасе, а може, ти з нами у ХХІ століття гайнеш,га? Давай?

 

Дівчина Розумний який!!! Що вигадав?! А вірші хто напише, що будуть кликати до боротьби, які допоможуть скинути ярмо неволі, піднятися з колін і звільнитись. Адже його твори виховали патріотів, які вибороли незалежність України…

 

Хлопець Дійсно… Ти правильно кажеш…

 

Тарас Кожна людина повинна достойно прожити у своєму часі… Зробити все можливе для кращої долі України й українців… Не сумуйте, я завжди буду з вами, в усі часи… Читайте мої вірші! Отак і поговоримо крізь віки…

 

(виходять ведучі)

  1. В минулім часі не кажіть про нього –

Він з нами нині в майбуття іде!

Його слова – то нам пересторога

У наших діях, і на кожен день.

 

Якщо вам мова, і земля, й родина,

      І пісня українська дорогі, -

      Любіть, як він, страждальну Україну,

      Як він – і ненавидьте ворогів.

 

  1. У нас він будить волю, честь і гідність,

За правду кличе на борню іти.

На світі всі знедолені і бідні

Були для нього сестри і брати.

В дні радості,  печалі і тривоги

Йому віддаймо шану і уклін.

За мудрістю звертаймося до нього-

І переможем. З нами- Бог і він!

 

  1. Не малюйте Шевченка плебеєм

У кріпацькій пошарпаній свиті-

Я в нім бачу лице Прометея

     У одежі, із сонця відлитій.

 

 

 

  1. Не малюйте Шевченка солдатом,

Не малюйте- він слухався долі.

Мій Шевченко завжди був крилатим,

Мій Шевченко завжди був на волі.

 

  1. Не малюйте поета в печалі,

Бо він- світоч і щастя народу.

Став пісок золотим в Кос-Аралі,

Де ступав він у роки негоди!

 

  1. І тепер наш Тарас в кожній хаті,

З нами словом живим розмовляє.

Є в Шевченка народження дата -

Дати смерті в Шевченка немає!

 

Дівчата співають пісню «Молитва за Україну»

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
21 березня
Переглядів
123
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку