Конкурс «Вчительська десятка». Розробки додавай – подарунки вигравай!
Ви додали 0 з 10 розробок у період з 11 по 20 серпня для участі у розіграші, який відбудеться 21 серпня.

Виховний захід до Міжнародрого дня української мови : " Така багата моя мова!"

Про матеріал

Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Перегляд файлу

 

 

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДО МІЖНАРОДНОГО ДНЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:

 

 

« ТАКА БАГАТА МОЯ МОВА!»

 

 

 

 

 

 

 

Соняшник

 Підготувала                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  вчитель початкових класів                                                                                                                                Садківського НВК Шумського району Тернопільської області                                                                                                                                                Дзьоба Лілія Михайлівна

 

 

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».

 

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

 

Дівчинка. Добрий день вам, добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

 

Хлопчик. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром,

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

( Звучить український марш. В зал заходять учні, одягнені в український одяг).

 

Вчитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

 

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.

 

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

 

1 учень

  Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

Твої поля і небо голубе,

Бо ти дала мені малому  крила.

То як же не любить мені тебе!

 

 

 

2 учень

Люблю тебе я, мила Україно!

І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я буду вчитись в школі на «відмінно»,

Щоб мною ти пишатися могла!

 

3 учень

Люблю твої ліси, струмки, джерельця

І все-усе, що є  в моїм краю!

Тепло долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю!

4 учень

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

 

5 учень

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

6 учень

На землі великій

 Є одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

 

7 учень

І живуть тут люди

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

 

8 учень

Землю засівають.

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають

Про ліси і гори,

І про синєє  море,

Про людей і квіти...

Вчитель

То скажіть же, діти,

Що це за країна?

Разом.    Наша велика славна Україна!

 

1 учень

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.

 

2 учень

Мій друже, брате,

Звертаюсь сьогодні до тебе

Мовою землі твоєї,

Мовою матері твоєї,

Народу твого мовою.

 

3 учень

Вся історія народу - в мові,

Мова - душа народу.

Позбавити народ рідної мови -

Це означає вбити народ.

 

4 учень

Слова летять у душу, як лебідки,

І пахнуть п’янко житом і росою,

Калиною, цілющою травою,

Вербички юної  дівочою красою.

 

5 учень

Зневажати мову мамину - біда,

Котра пустими зробить наші душі,

І ми нащадкам зможем передать

Лиш те, що корені калині  сушить.

 

6 учень

Зневажати мову - зрадити себе,

А зрадників хто може поважати?

І стане чорним небо голубе,

Вмиратиме у муках рідна мова.

 

7 учень

О, не згуби свого народу,

Безсмертна мово, рідна і терпка.

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

( Учні сходять)

 

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю.

 

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

 

Учень. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

 

1 учень

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

 

2 учень

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

 

3 учень

В ній стільки слів, що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто безліч знань.

 

Вчитель  Прислів’я і приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

 

 Прислів’я про мову

 

  • Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.
  • Гостре словечко коле сердечко.
  • Давши слово – держись, не давши – кріпись.
  • У кого рідна мова, в того й душа здорова.
  • Від теплого слова і лід розмерзає.
  • Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
  • Мудре слово в громаді вагоме.

 

 

  • Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.
  • Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
  • Слово до слова – зложиться мова
  • Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. 
  • Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. 
  • Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.  
  • Більше діла — менше слів. 
  • Будь господарем своєму слову. 
  • Мовивши слово, треба бути йому паном. 
  • Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш. 

 

Діти танцюють український танець « Донечки Вкраїни»

 

Ведучий. Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо. (Діти розповідають усмішки.)

Усмішки

 

 1. - Вставай, синочку, пора до школи, а то спізнишся – говорить мама.

 

  - Не спізнюся, мамо, школа цілий день відчинена.

 

 

2.  Чого, брате, ти так зблід, що з тобою сталось?

 

  Та за мною через став аж 100 вовків гналось.

 

  Що з тобою, 100 вовків, де б їх стільки взялось?

 

  Ну нехай вже і не 100, а 50 гналось!

 

  Та й 50 диво в нас, де б їх стільки взялось?

 

  Ну, нехай не 50, але 10 гналось

 

  Там і 10 не було, знать один усього.

 

  Нехай один, аби вовк, страшно і одного.

 

  А може то і не вовк?

 

  А що ж то ходило, таке сіре та маленьке? А хвостик, як шило?

 

 

3. - Ого! Оце так-так! Нічого собі! – промовляє хлопчик.

 

 

- Що це ти там читаєш? Фантастику? – запитує батько.

 

  - Та ні! Орфографічний словник!

 

 

4.- Надійко, як ти змарніла! Один тільки ніс залишився!

 

  - А хіба в мене було два носи? – ображено запитала дівчинка.

 

 

5.  - Не вірю я приказкам.

 

  - Чому?

 

  - Приказка говорить, що «золото – мовчання». Я на уроці мовчав, а вчитель мені 12 балів не поставив.

 

 

 6. - Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на батьківські збори.        

 

  - Що це за маленькі батьківські збори?

 

  - Та на них будеш тільки ти і наша вчителька.

 

 7.   П’ятеро хлоп’ят: Петро, Іван, Максим, Василь і Гнат – м’яча ганяли на подвір’ї. І трапилась біда – м’ячем вікно розбили.

 

  Втікати пізно, бо на ганок дід Панас вже вийшов і винуватого шукає.

 

  - Ану, кажіть, хто це зробив?

Усі п’ятеро мовчать, голови поопускали.

 

  - У такому разі його знайде мій ціпок, – примружив очі дід.         

 

  - Беріться кожний за ціпок.

 

  Зробили так, як дід сказав.

 

  - Усі взялися? – дід питає.

 

  - Усі, – відповідають хлопчаки.

 

  - А той, що вікно розбив?

 Узявся! – крикнув Гнат.

 

 

Учень.

 Своєрідним фольклорним жанром є скоромовка – весела та віртуозна гра у швидке повторення жартівливих віршів і фраз, які складно вимовляти без належної практики. Краса скоромовки полягає у тому, що з першого разу її взагалі важко промовити, адже за правилами гри скоромовку не читають, а повторюють зі слуху, що значно важче.

А зараз пограємо у гру « Скоро, скоро, скоро мовиться».

 ( Учень вибирає кілька дітей для гри)

* * *
Росте липа біля Пилипа.

* * *
Кит кота по хвилях катав -
Кит у воді, кіт на киті.

* * *
Обережний хитрий лис
До нори вечерю ніс.

* * *
Заболіло горло в горили - 
Бо горила багато говорила. 
 

 * * *
Бурі бобри брід перебрели,
Забули бобри забрати торби.

* * *
У зливу жахливу під кущем
Дуже змокли жук з джмелем.

* * *
Черепаха чаплю вечором
Пригощала чаєм з печивом.

* * *
Чорно-білий чорногуз
У болото чорне вгруз.

Учениця. Не  можемо оминути і ще один жанр -  загадки.І зараз ми з вами будемо відгадувати цікаві загадки. Хто знає відповідь – підіймає руку вгору.

* * *
Через воду він проводить,
А сам з місця вік не сходить.
(Міст)

* * *
По полю ходить, жне, косить,
Зерно молотить, хліба не просить.
(Комбайн)

* * *
Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк)

* * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)

* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна. 
(Калина)

* * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)

* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)


* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати – 
Нема що збирати.
(Зірки)

* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець)

* * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.
(Електровоз)

* * *
Коли хочеш ти читати,
То повинен мене знати, 
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка)

* * * 
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)

* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка)

* * * 
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)

* * *
З небокраю, з-за діброви,
Вийшли воли чорноброві:
Принесли водиці дзбан,
Полили і ліс, і лан.
(Хмари)

* * *
Не ставок і не ріка,
Мох росте і осока.
Там земля - неначе тісто,
Що воно за дивне місце?
(Болото)

* * *
Квітка пишна, квітка гожа,
На троянду трішки схожа.
На кущах вона зростає.
Хто із вас цю квітку знає?
(Шипшина)

* * *
Живим зерном народжений,
Живу я на землі.
Щодня рум’яним сонечком
Я сходжу на столі.
(Хліб)


* * *
У нашої бабусі
Сидить дід в кожусі,
Проти печі гріється,
Без води умиється.
(Кіт)

* * * 
Прийшла кума із довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід
Та й замела мітлою слід.
(Лисиця)

* * * 
Найрідніша, наймиліша,
Всіх вона нас пестить, тішить,
Завжди скрізь буває з нами.
Відгадайте, хто це?..
(Мама)

* * * 
Уночі гуляє,
А вдень спочиває,
Має круглі очі,
Бачить серед ночі.
(Сова)

 

Учениця.

Слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між них левиний рев.

Неначе юна зоря світанкова,

Ти лісами, степами ідеш.

Українська чарівна мово,

Ти у серці народу живеш.

Мелодійна моя, промениста,

Як земля, твій багатий словник.

Українська мово пречиста,

Ти у серці народу навік!

Українська прабатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя, пелюсткова,

Ти у серці народу живеш!

 

 

 

 

Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?

Учні (разом). Це наша рідна мова!

Учні виконують пісню « Наша мова»   (муз. М. Ведмедері ,сл. В. Кленца)

 

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

 

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Гра « З якої це пісні?»

Звучать мелодії( мінусовки) пісень:

« Грицю, Грицю до роботи», «Лисчка-сестричка», «Щебетала пташечка», « Ой минула вже зима». «Ой єсть в лісі калина»», « Веселі гуси», «Несе Галя воду».

Вчитель.

А якими прекрасними звертаннями до наших дорогих рідних мам, татусів, бабусь і дідусів багата наша мова.

 

1 учень

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і щирі, прекрасні слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

 

2 учень

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

 

3 учень

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло.

4 учень

Татку, татусеньку, таточко, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

 

 5 учень

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь

Бабцю, бабусю, бабуню моя!

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я!

 

 

6 учень

Й до дідуся я іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястий струмочком біжить.

 

7 учень

Є в нашій мові слова пречудові:

Гарні звертання, слова-привітання.

Треба їх добре нам пам’ятати

І повсякденно у мові вживати.

«Доброго ранку!» і «Доброго дня!» -

Не забувай говорити щодня.

А як збираєшся спати лягати,

Не забувай «На добраніч!» сказати!

 

8 учень

 Ще коли навіть дитятко в колибі,

Мама навчає казати «Спасибі!»

Слово подяки завжди пам’ятай,

«Дякую!» - слово частіше вживай!

 

9 учень

Слово чарівне відкриє нам казку.

Лише скажи тепло й ніжно - «Будь ласка!»

«Прошу», Пробачте» і «Будьте здорові!»

Музика лине у кожному слові,

Ще й усміхнися при цьому чарівно.

Все, як у казочці, зміниться дивно.

Настрій поліпшиться, стане приємно,

Кожен до тебе всміхнеться взаємно.

 

 10учень

До гарного слова нам треба звикати,

Щоб мова була як дзвінке джерело.

Подумай сім раз, перед тим як сказати,

Щоб слово твоє людям радість несло,

Щоб чарами ніжними слово дзвеніло,

Напоєне ласкою завжди було.

З добром і любов’ю від серця летіло

Й до іншого серця зі щирістю йшло.

 

Учень. «І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь», – закликає нас великий Кобзар. Любов до Батьківщини починається з любові до рідної хати, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів’я, пісні. Немає у світі людини, яка б не любила казок і не чула їх.

 

  Вчитель. А чи зможете ви відгадати назви тих, які склав український народ?

  Діти. Так!

  Учениця. Із казкою ми вже стрічались не раз,

  І знову вона завітала до нас,

В казках є завжди перешкоди, та знаєм

Для творчих дітей їх ніколи немає!

 

  Вчитель. Отже, розпочинаємо вікторину «З якої це казки?» 

 Вікторина «Спробуй казку відгадати…»

 

  Не тримали сина й доні

  У своїх вони долонях.

  Тож пішов дідусь у ліс,

  Деревиночку приніс.

  У колисочку поклали,

  Бабця нічку колихала,

 А на ранок в ній синочок

  Та й відкрив розумні очка.

  Як же зветься це хлоп’ятко,

  Любі хлопчики й дівчатка?          («Івасик-Телесик»)

 

 

  Це маленька горошина

  Принесла в родину сина.

  Мав таку цей хлопець силу,

  Що зміюку підкорила.

  Визволив сестру, братів,

  Простить зради не схотів,

  То ж пішов у світ блукати,

  Долі кращої шукати.                                                                                                                                                        Відгадайте без підказки,                                                                                                                                                            Із якої герой казки?                («Котигорошко») 

 

 

  Дівчина, хоч і кривенька,

  Роботяща, моторненька,

  Як гніздо її спалили,

  То з качками полетіла.

 Всі ви знаєте цю казку,

 То ж назвіть її, будь ласка!          («Кривенька качечка»)

 

 У лисички розкошує

 Спить у ліжку і жирує.

 Цей котюра ну й доскоцький!

 А назвав себе…                        («Пан Коцький»)

 

  Ця брехуха – і рогата

  І баньката й бородата.

  Обдурила свого діда,

  Принесла в родину біди,

  Хату в зайчика украла,

  Жити в домі цьому стала.

  Добрий рак її прогнав

  І зайчика врятував.

 Як же звати цю рогату

 Вередуху бородату?               («Коза-Дереза»)

 

 Він любив пісні співати.

 Від звірят усіх тікати.

 Скік! Тут був, і вже – нема!

 І шукать його – дарма!

 Та лисичка його з’їла,

 Ба! Таки перехитрила!            («Колобок»)

 

  Хто журавлика вітав,

  Ще й кашкою пригощав?

  Пригадайте-но, будь ласка,

  Із якої герой казки?                  («Лисичка та Журавель»)

 

  Це який такий бичок,

  Не простий – а третячок,

  Дуже, дуже він був ловкий,

  Упіймав ведмедя, вовка,

  Зайчика, а ще – лисичку,

  Хоч і сам він невеличкий.

  Допоміг і бабі, й діду

  Пережити їхні біди.             («Солом’яний бичок»)

 

( На сцену виходять учні)

1 учень

Не посмій забути

Маминої мови.

Нею квітне поле,

 

І гудуть діброви.

Можеш призабути

Запах рути-м’яти,

Але рідну мову

Мусиш пам’ятати.

 

2 учень

Можеш не впізнати

Голосу діброви,

Та не смій зректися

Маминої мови.

Бо як відречешся,

Кине тебе пісня,

Будеш ти без неї

Наче вишня пізня.

 

3 учень

Вона, як зоря пурпурова,

Що сяє з небесних висот,

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

 

Вчитель. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.

( Учні виконують « Пісню про рушник», слова А.Малишка, музика П.Майбороди)

 

4 учень

Ми дуже славим весь наш край

І любим Україну:

Її лани, зелений гай,

В саду ясну калину.

 

5 учень

Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина -

Щебече соловейко на весь світ.

 

 

6 учень

Бентежна, тополина, калинова,

 

Не випита, не вибрана до дна -

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

 

7учень

Моя земля - це гори темнолиці,

Навчили мови рідної мене

І підняли мене, немовби птицю,

В склепіння неба тихе і ясне

 

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.

 

1 учень

Друзі шановні,  Матусі і тата,

Вдячні ми всім,  Хто прийшов на це свято.

 

2 учень

Ми - українці - велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках  червона калина,

Рідна земля для нас всіх - Україна.

 

3 учень

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!

У барвінки зодягайся, українське слово.

Колосися житом в полі, піснею в оселі,

Щоб на все життя  з тобою ми запам’ятали,

Як з дитячої колиски  мову покохали.

 

4учень

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

 

5 учень

Як ту мову можна забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

 

6 учень

От тому плекайте, діти,

Рідненькую мову

 

І учіться говорити

Своїм рідним словом.

 

7 учень

Вже кінчилось свято.

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо Вітчизні

 

  Разом.   Щастя, миру і добра.

 

 (Звучить  пісня «Це моя Україна»  ( сл.Ю.Рибчинського, муз. Ніколо Петраш)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
14 лютого
Переглядів
225
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку