Виховний захід "Гайворонщина у піснях та віршах"

Виховний захід

«Гайворонщина у піснях та віршах»

Мета: поглибити відомості учнів про творчість поетів-земляків, розвивати інтерес до їхнього творчого доробку та спадщини; прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, вміння насолоджуватися художнім твором.

 

Ведуча. Шановні друзі! Я рада вітати Вас у цьому затишному залі.

Сьогоднішній захід незвичайний, адже ми присвячуємо його найкращому, наймилішому куточку на землі – нашій Гайворонщині. Сьогодні Ви почуєте  вірші, які написані нашими відомими земляками-поетами, послухаєте пісні про рідний край, а також будете насолоджуватися прекрасними танцями у виконанні танцювального колективу.

Тож запрошую Вас усіх поринути у прекрасний світ Поезії, Музики, Танцю. Нехай ці хвилини спілкування з Прекрасним принесуть Вам тільки насолоду.

Найпопулярнішою візиткою нашого міста стала пісня нашого композитора Олександра Костюка на вірші місцевого поета А.Настенка «Гайворон – місто, колиска моя».

ЇЇ виконають Вікторія Бурнос, Роман Степаненко та танцювальний колектив нашого ліцею!

 

Звучить пісня «Гайворон – місто, колиска моя»

(сл А.Настенка, муз. О.Костюка)

 

Танцювальний колектив виконує вальс під мелодію пісні.

 Я навік полюбив цей куточок земний

в дорогому вбранні оксамиту,

Полюбив за красу, що лежить навкруги,

Що так щедро в природі розлита.

Знов по місту іду, як в дитинстві колись.

В сяйві місячнім сяю, мов в казці.

П'ю вишень аромат, що в повітрі розливсь,

Упиваюсь напоєм акацій.

Приспів:

Гайворон-місто,

Колиска моя,

Пестило ласкою ти.

Серденьку мила,

священна земля

в душу ввійшла назавжди.

 

Здавна милі мені ці дубові гаї,

Ці будинки біленькі, веселі.

В припорошених цвітом садах солов'ї

І гостинність у кожній оселі.

Я люблю зустрічать, проводжать поїзди,

На мосту так подовгу стояти.

Полонив серце й душу куточок земний

Все за нього готовий віддати.

 

Приспів.

Гайворон-місто,

Колиска моя,

Пестило ласкою ти.

Серденьку мила,

священна земля

в душу ввійшла назавжди.

 

Ведуча. Наша Гайворонська земля багата своїми родючими полями, квітучими садами, розлогими лугами. Але найбільше багатство рідної землі – це її люди.  Прославили своєю працею рідний край і письменники-земляки: Олександр Білятинський, Костянтин Лесьєв-Лесь, Катерина Барановська, Марина Джус, Галина Берізка, Леонід Народовий, Іван Гайворон та інші.

Коли нас біль непрошений стискає, -

Хороша пісня спокій принесе…

Спасибі тим, хто пісню ту складає,

Тим, хто її душею заспіває.

У ній – життя,

Адже вона – про все…

Пісні, створені письменниками, для тих, хто вміє любити вірно, для тих, хто любить людей, працю, любить свою малу Батьківщину.

Поетична палітра Марини Джус, місцевої поетеси, члена обласного літоб'єднання,  багатогранна і розмаїта: від інтимної лірики до публіцистики; від епічних творів до філософських; від балад з драматичним сюжетом до гуморесок і дитячих віршів.

     Разом з тим усі її вірші пронизує одне почуття – ЛЮБОВ.

 

Поезія М.Джус

«Пісня про Гайворон»

Весь в садах яблуневих і вишень

У години розлуки ти приходиш у сни.

Рідне місто над Бугом, наймиліший у світі,

Найдорожчий для мене куточок земний.

 

Злетить над Бугом вітер колисковий,

Навіє смуток журавлина зграя,

Озветься в серці незрадливим словом –

До рідних місць душею прикипаєш.

 

Перевесло БугГЕСу, осяйне у блакиті,

У вінках із рум'янку береги запашні,

Вікна білих будинків, мов росою промиті,

Наче чайок ячання, материнські пісні.

 

У буденних турботах і у дні урочисті

Кожен штрих у пейзажі  твоїм повен краси.

З залізничних майстерень починалося місто,

А тепер височіють заводські корпуси.

 

Люди тут роботящі і душею відкриті,

Тут щасливо лунає сміх дітей голосний.

Рідне місто над Бугом, у віках тобі жити,

У віках молодіти, рідний Гайворон мій.

   

Ведуча. Багата талантами наша рідна Гайворонщина, треба тільки їх помічати та відкривати для себе, і тоді милішою й дорожчою стане рідний куточок землі, де ти народився.

Сьогодні, шановні друзі, я розповім вам про ще одного нашого знаменитого земляка - професора, академіка, письменника Олександра Білятинського.

 Народився в селі Хащуватому. Навчався в Київському автодорожньому інституті, де захистив докторську дисертацію, отримав звання професора. Автор 274 наукових праць.

     Олександр Антонович є всебічно освіченою людиною, захоплюється математикою, мовами, музикою, поезією. Пише вірші та пісні. Видав кілька поетичних збірок, в яких присутня чиста, світла любов, поклоніння чудовій природі, сином якої він був сам.

      Його лірика написана давно на сторінках його душі.

Незважаючи на всю свою завантаженість, Олександр Антонович знаходить час, щоб відвідати рідні місця.

Неодноразово Олександр Білятинський разом із своєю дружиною відгукувались  на наше запрошення і приїжджали до нас на зустріч. То були незабутні хвилини спілкування. На згадку про себе відомий поет подарував нам кілька своїх збірок. «Кращої землі, ніж наша Гайворонська, на світі не існує» - переконує нас поет.

                                  Поезія О. Білятинського

   «Ой, які світанки понад Бугом»

Ой, які світанки понад Бугом!

Сивим шовком стелиться туман,

І пливуть хмарини білим пухом,

Ніжні, схожі на дівочий стан…

 

Ладен йти за неба край,

Там, де ти, земна краса…

Хай завжди, завжди струмує

Світ в очах – і не згаса!

 

Сонечко крізь хмари посилає

Поцілунки променем своїм…

Я тебе, побузький рідний краю,

Полюбив, як сивих журавлів…

 

Може, їм у теплих землях сняться

Береги скелясті, шум ріки…

Краю мій, моя любове й щастя,

Покохав тебе я навіки.

 

Ведуча. Багато людей в ранній юності покидають місце свого народження, свою родину назавжди. Але є люди особливої вдачі. Хоча вони стають науковцями, академіками, поетами, художниками, артистами й композиторами, взагалі видатними постатями в суспільстві, - любов, прив'язаність до їхньої малої Батьківщини міцніє в їх душах з кожним прожитим днем.

 

Поезія  О. Білятинського

«Гайворону»

В легкому серпанку постає

Гайворон, якого не впізнати,

З мандрів і доріг життя моє,

Долею судилось їх долати…

 

Лиш поїду у чужі краї –

Назву я твою не раз згадаю,

Звідси до улюбленого краю –

Всі думки й симпатії мої.

 

Гайворон, біжать мої літа,

Вас вітаю, вулиці знайомі,

Тут буяли юності літа,

Тут співалось серцю молодому.

 

Ведуча. Люба серцю краса природи Прибужжя творить разом з пером поета пісні, сповнені глибоких почуттів. Багато цих пісень покладено на музику.

До вашої уваги «Пісня про Хащувате» на сл.О.Білятинського, муз. Євгенія Дмитращука (місцевого композитора). А виконає її Денис Зборщук.

 

Звучить «Пісня про Хащувате»

сл.О.Білятинського, муз Є. Дмитращука

Хащувате, Хащувате,

Це від Києва не близько.

Я приїхав в Хащувате,

Тут життя мого колиска.

В Хащувате, в Хащувате,

Тут батьки мої жили.

Залишилась рідна хата,

Перші радощі були.

 

Приспів.

Хащувате, Хащувате,

Ти – Швейцарія мала.

Красивішого на світі

Не знайти, мабуть, села.

 

Є тут скелі і долини,

І безкрайнії поля.

Шум порогів бузьких лине –

Це моя рідна земля.

Та за все, за все найкраще,

Це ті люди, які тут,

Працьовиті, роботящі

Земляки мої живуть.

 

Приспів.

Хащувате, Хащувате,

Ти – Швейцарія мала.

Красивішого на світі

Не знайти, мабуть, села.

 

Ведуча. Мала Батьківщина… Мала, зате найбільша, найзначніша, найкраща, найдорожча… Бо ж вона – оцей хуторець, село чи містечко, де хтось із нас народився, виріс, сформувався, завжди дорога, бажана; хочеться частіше в ній бувати, якщо життя занесе тебе в інший край.

 

Катерина Барановська народилася в місті Гайворон на Кіровоградщині, виростала на берегах мальовничого Південного Бугу . Звідси, певно, і мрійливість, любов до образного слова. Читаєш її вірші – і поринаєш у світ її поетичних барв. Тонкі порухи думки й почуття не лишають тебе байдужим. Повідує письменниця про пережите, часом про своє сокровенне, про те, що можна довірити лише щоденникові.

     Любов до життя, до рідної мови, до України, до краю, де народилася, чистота і щирість людських почуттів не може не зворушувати читачів поезії К.Барановської.

                                                 Поезія К.Барановської

«Тобі, мій Гайворон»

 Коли жила в краях, звідсіль далеких,

Боліло серце від розлук з тобою,

Мій Гайворон, куди мене лелека

Колись приніс у сповитку з любов'ю.

 

Дзвенять піснями маминими весни.

І казка супроводжує донині…

Найкраща над тобою вись небесна,

Мій Гайворон, маленька Батьківщино.

 

Отут моя вруниться тиха доля,

До всього припадаю я душею.

Так пахне хлібом в нас безкрайнє поле!

Так пахне сонцем світ, немов лілея!

 

Південний Буг несе прозорі води,

І не стомить його вікам ніколи!

Мій вічний, мій натруджений народе,

Твоя ми частка, твій достиглий колос.

 

Ведуча. Поетичне і життєве кредо Костянтина Лесьєва-Леся, поета із Солгутового, -  незрадливо любити й берегти рідну землю, жити чесною працею, нести у своїм серці палку, вірну любов до життя , людей, до всього, що створили її Величність Природа і людський геній. І, звичайно ж, любов до жінки – дружини, матері, Берегині сімейного вогнища.

Поезія К. Лесьєва, мов із невичерпного джерела, живиться його небайдужістю, усім його багатим життєвим досвідом; вона-конкретна, автобіографічна,  і навіть географічна, себто, міцно поєднана з місцем, краєм, країною, де жив, працював і творив автор.

Вірші поета – усвідомлене право митця називатися сином своєї Батьківщини.

Біжать роки, як сполохані коні…За навчанням, за невтомною працею, за   сімейними клопотами, здавалось, забувались рідні місця, та серце поетове знов і знов повертається до берега свого дитинства та юності, до прекрасного Прибузького краю – Гайворонщини. І тоді на папір лягають сповнені глибокої любові рядки.

Поезія К.Лесьєва-Леся

«Пісня про Гайворон»

День добрий, улюблене місто,

В клечанні зелених садів!

Гудки паровозні врочисто

Вітають труди земляків.

 

Чолом вам, мої гайворонці,

Хай спокій ваш дім огорта!

Дай, Боже, у рідній сторонці

Вам долі на довгі літа…

 

Верба і калина над Бугом

І мрійливий плескіт води…

Неначе на зустріч із другом,

Весь час мене тягне сюди…

 

Красиві сучасні споруди

Прикрасили місто моє.

Живуть в ньому лагідні люди

Завзяття і сила в них є.

 

 Навік полюбив я це місто,

Тут друзі мої і рідня…

До нього чуття мої чисті

Ніхто не зуміє віднять.

 

Ведуча.  Танцювальний колектив виконає вальс у супроводі пісні на слова О.Білятинського, муз. Є.Дмитращука «Пісня про Гайворон».

 

Виконання танцю під супровід «Пісні про Гайворон» О. Білятинського.

Я люблю тебе, місто над Бугом,

Де стрічав я свої світанки.

Перші промахи, перша туга,

 Найщиріша любов-веснянка.

 

Приспів:

Гайворон – скільки в цьому слові мелодій!

Гайворон – місто кожного приворожить.

Гайворон – де травневий весняний подих

Кучерявить твої верболози.

 

Я люблю тебе, місто над Бугом,

Верб зелених довжезні коси,

З росянистим духмяним лугом

І високого неба просинь…

 

Приспів.

 

Височієш крутими скелями,

Поміж ними – шовкова стрічка.

Загадково співає в темряві

На порогах крутих поличка.

 

Приспів.

 

Моє місто казкове над Бугом

В кожній посмішці промениться.

Я з тобою стрічаюсь, як з другом.

Ти – дитинства мого столиця.

 

Приспів.

 

Ведуча. Чиста, світла любов до найкращого земного куточка виливається в поетичних рядках наших земляків.

Безперечний письменницький талант мав уродженець села Долинівки Леонід Народовий. Твори поета сповнені глибокого філософського змісту, осмислення людських цінностей, віри в Україну, її прекрасне майбутнє.

Поезія «Над Бугом - рікою» Л. Народового

Гайворон рідний –

Хай не столиця –

Серцю моєму

Знову насниться.

Пісня Прибужжя,

Дні солов'їні,

Рідний райцентр на Україні.

В зелені й квітах

Місто над Бугом.

В горі і щасті

Стань мені другом.

Місто надії,

Місто тривоги,

Місто, з якого

Наші дороги.

Гайворон – мовлю

Це без вагання –

Місто любові,

Місто кохання.

Тут наша праця,

Тут наші діти.

Тут нам ридати,

Тут нам радіти.

Хай будуть гради,

Хай будуть грози,

Хай віроломно

Вдарять морози –

Завжди для тебе

Буду я другом,

З ім'ям козацьким,

Місто над Бугом.

 

Танцювальний колектив виконує хореографічну композицію

«Козацькому роду нема переводу»