Виховний захід "Годинник того не підведе, хто час цінує"

Годинник того не підведе, хто час цінує

Мета: виховувати в учнів усвідом­лення бережливого ставлення до на­вчального часу;

навчати цінувати свій та чужий час, бути точним, дотриму­ватися режиму дня,

опановувати ме­тоди раціонального навчання.

Обладнання: малюнки, що зобража­ють окремі режимні моменти робочо­го дня школяра, та підбір карток з по­значенням часу відповідно до певного режимного моменту, ілюстрації із зо­браженням різних годинників, дитячі малюнки на тему «Мій ранок».

Хід виховної години

Викладач . Діти, відгадайте загадки.

        Ніг не маю, а ходжу,

Рота не маю, а скажу:

Коли тобі спати,

А коли вставати. (Годинник)

        Хто біжить без ніг? (Час)

        Нас сім братів, літами всі рівні, а іменем різні. (Дні тижня)

        Дванадцять братів один за одним ходять, один одного не обходять. (Місяці року)

Викладач   Сьогодні у нас розмова йтиме про час, якого нам постійно не вистачає, про те, як треба берегти власний та  чужий час.

1-й учень   

           Мы знаєм, время растяжимо,

оно зависит от того,

какого рода содержимым

вы наполняете его.

Бывают у него застои,

а иногда оно течет

ненагруженное, пустое,

часов и дней напрасньїй счет.

Пусто равномерны

промежутки,

что разделяют наши сутки,

но, положив их на весы,

находим долгие минутки

и очень краткие часы.

Викладач .    Ми звикли до годин­ника. Вже й не віриться, що в давни­ну люди не знали його. А такий час був. Наші далекі предки розпізнава­ли лише ніч, ранок, день і вечір. Піз­ніше час стали вимірювати довжи­ною тіні: подовжилася тінь людини на три ступні — незабаром вечір. Ти маєш прийти в гості «у 4 ступні» — не поспішай, бо ще рано.

Незабаром було виявлено незручнос­ті цього способу: взимку тінь стає дов­шою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей не однакові, через що таке обчислення часу призводило до ба­гатьох непорозумінь.

Край цьому поклали винахідники. На рівному, відкритому для сонця май­данчику вони вкопали палицю, обве­ли її колом і стали уважно-спостерігати за рухом тіні від неї. Так почалася історія годинника.

Отже, першим був годинник соняч­ний.

У Стародавньому Вавилоні на вер­шині найбільшої піраміди постави­ли глиняний стовп. Рівний майдан­чик розкреслили лініями. Коли тінь від стовпа наближалася до однієї із ліній, жрець проголошував: «Знайте, вільні і раби, все населення царства, волею бога минула ще одна година, п'ята година від сходу сонця!».

Послухайте уважно і скажіть, про кого ця загадка?

        Годинника не має, а час знає. (Півень)

2-й   учень     Ку-ку-рі-ку! Будить півник нашу ріку,

Сонечко, квітки і маму,

Що встає раненько-рано

І готує всім сніданок.

Півник наш злетів на тин,

Співає гордо сам-один.

Тут сусідський враз озвався.

Я так само постарався,

Бо обидва співуни

Дружать з перших днів весни.

ГОДИННИК-ПІВЕНЬ

Викладач. Дізнавалися люди час і по живому годиннику. Цей годинник ходить по подвір'ю, махає крилами і кричить: «Ку-ку-рі-ку!». Ще сонце не зійшло, а півень кричить, дере горло: «Скоро ранок! Досить спати!»

За співом півника важко визначити точний час. То півень зі сну з жердини впаде — раніше часу піднімає крик, то лисиці злякається і почне кричати, то лисиця півника понесе і з'їсть.

А якщо немає півня? Як дізнатися час вночі, коли немає сонця і зірки не світяться в похмуру погоду? І приду­мала людина годинник надійніший: він із жердини не валиться, і лисиця його не понесе.

ВОДЯНИЙ ГОДИННИК

3-й учень. У високий і вузький скляний посуд з дірочкою біля дна наливалася вода. Крапля за краплею вона текла із отвору. Води в посудині ставало все менше. На стінках посуди­ни були зроблені рисочки — відмітки, які показували, скільки часу минуло відтоді, коли в посуд налили воду. Во­дяний годинник був теж незручним, тому що треба було постійно долива­ти воду в порожній посуд.

ПІСОЧНИЙ ГОДИННИК

4-й учень. Стали люди голо­ву ламати, як придумати годинник, щоб він однаково точно показував час і вдень, і вночі, і взимку, і влітку, і в будь-яку погоду. І придумали. У цьому годиннику немає ні стрі­лок, ні кружка з цифрами, ні зубча­тих коліщат усередині. Зроблені вони із скла. Два скляних пузирчики з'єд­нані разом з тонесеньким отвором. Всередині — пісок. Коли годинник працює, пісок з верхнього пузирчика сиплеться в нижній. Висипався пі­сок — це означає, що минуло 3, 5,10  хвилин. Годинник перевертають, і рахунок часу продовжується. Пісочним годинником люди корис­туються і тепер. Наприклад, в полі­клініках. За цим годинником хворі одержують лікарняні процедури.

ГОДИННИК-КВІТИ

5-й учень. Давним-давно люди помітили, що одні квіти розкрива­ються вранці, а вдень закриваються, інші розкриваються під вечір, тре­ті — тільки вночі, а вдень завжди за­криті. Відкриваються квіти не тоді, коли вони захочуть, а у «свій влас­ний час». Так з'явився квітковий годинник. Але «ходить» він тільки в сонячну погоду.

Рано-вранці назустріч сонячному промінню піднімає свої голівки кульбаба, а за нею відкриває пелюстки шипши­на, гвоздика польова, льон та інші. Квіти, які рано розкривають пелюст­ки, вдень починають засинати. У по­хмуру погоду квітковий годинник «не працює» зовсім. Квіти залишаються закритими у багатьох рослин. Тому люди їх використовують лише для прикрашання клумб.

МЕХАНІЧНИЙ ГОДИННИК

6-й учень. За переказами, пер­ший механічний годинник з'явився у 996 році у німецькому місті Маг­дебурзі. Досі зберігся годинник на башті Вестмінстерського абатства в Лондоні. Ще в XIII ст. він показу­вав час мешканцям цього міста, по­казує й нині.

На початку XVI ст. нюрнберзький ви­нахідник Петер Генлейн змайстрував кишенькового годинника. Через пів­століття винайшли хвилинну стрілку, а ще через 200 років — секундну.

ГОДИННИК-КАЗКА

7-й учень. Не забули дорослі й про дітей. Вони придумали годинник-казку. Він висить на стіні цен­трального театру ляльок у Москві. Над усіма півень, а навколо нього розташовано 12 будиночків.

Кожну годину, що минула, півень су­проводжує голосним співом, повер­таючись і махаючи крилами. Водно­час один із будиночків відчиняється, з нього виходить ляльковий персонаж. Коли ж годинник відбиває північ чи полудень, відчиняються двері всіх бу­диночків, з них виходять ведмідь, ко­зел, сова, ворона, заєць, лисиця, мав­па, кіт, баран, порося, коза та вовк, і всі разом танцюють під музику.

Учитель. Антимагнітні, електрон­но-механічні та навіть атомні — яких тільки годинників не випускають те­пер наші заводи! Прикладіть-но до вуха свій. «Тік-так, тік-так»,— вицо­кує він. Скільки цікавого розповів би цей лічильник часу, якби міг!

Викладач. Чи замислювалися ви, що таке час? Вдумайтеся: з одного  мільйони, мільярди літ, протягом яких відбувалися космічні, геологічні та багато інших подій: виникають нові світи, квітучі долини пе­ретворюються в пустелі, зникають острови і з'являються гори; а з іншо­го боку,— найменші, мізерні відтин­ки часу, які потрібно фіксувати для найточніших обчислень і прогнозів. Крім того, й у природі є дива, скажі­мо, один із видів метеликів живе всього годину, встигаючи за ці 60 хвилин пройти весь біологічний цикл. Але ж людина — не метелик, в її роз­порядженні довге-довге (і водночас, можна сказати, зовсім коротке) жит­тя. То чи варто, мовляв, відраховува­ти секунди? Лише мала частка секун­ди минає з миті уколу голкою доти, поки ми відчуємо біль. 20 секунд — такий рекордний час, потрібний для того, щоб доросла людина промови­ла 100 слів. А за 60 секунд, тобто, за хвилину, дорослі пишуть у середньо­му 94 знаки.

Учні, пригадайте прислів'я про час.

        Годинник їсти не просить, а свою ро­боту робить.

        Годинник для краси, а час по сонцю.

        Час — не кінь: не підженеш та й не зупиниш.

        Час, як вода,— все йде вперед.

        Час, мов віз,— з гори чкурне, його не доженеш.

        Час за гроші не купиш.

        Час минає, а не вертає.

Хлопчик  Андрійко. Друзі, як ви вважаєте, хвилинка — мало це і чи багато? Бачу, що не знаєте. Тому я привів із собою хвилинки. Нехай  вони самі про себе розкажуть.

1-а хвилинка (у залізничній формі). Я прийшла до вас із залізниці. Ми лічимо не тільки хвилинки, а й секунди. Втратимо одну — аварія може статися. Вантажі, на які чекають у різних куточках країни, запізняться. А ми ж з усіма хвилинками пов'язані. Приміром, шахтарі за дві хвилини цілий поїзд вугілля видають на гора! І я не можу гаяти часу — даю їм «зелену» путь.

2-а хвилинка. А я прийшла до вас із взуттєвої фабрики. За хвилину в нашій країні випускається приблиз­но 1280 пар взуття.

3-я хвилинка. Ух... Ну й спе­ка ж у нас біля мартена! За одну хви­лину сталевари дають країні 220 тонн

Викладач. Подивіться уважно на дошку і виконайте завдання — впи­шіть у клітинки дні тижня (учні по черзі виходять до дошки і записують).

Вранці ми із добрим ділом привітали ……………….

Ніченька минула скоро,— трудовий іде ……………

Спритна, вміла, молода, вже настала …………………..

Йде четвертий день тепер, називається ………………..

Діло добре ладиться, як настала ……………………….

Дома скрізь кипить робота, як почався день …………

Як же можна дорогоцінні хви­лини гаяти!

4-а хвилинка. Цінуємо час і ми. Наші ткалі працюють дуже швидко. Якщо розстелити по землі тканину, що виходить з їхніх спритних рук за хвилину, то по цій барвистій стежці треба буде йти вісімнадцять кіломет­рів. Ось яка наша хвилинка!

5-а хвилинка (з книжкою в руках). Кожної секунди виходить з друку 45 книжок, з них 7-8 — для дітей.

6-а хвилинка (з годинникового заводу). Щохвилини з'являється сім­десят годинників. Усі вони — маленькі наручні, великі стінні, голосні будильники — добре знають ціну часу. Адже хвилина і навіть секунда вирі­шують успіх бою, складної операції, встановлення нового спортивного рекорду, припинення пожежі...

Хлопчик Андрійко. Споді­ваюся, діти, тепер ви вже знаєте ціну хвилин і будете завжди берегти час. Хочу вручити вам пам'ятки «Бере­жи хвилини».

Ось вони:

1.     Не марнуй часу, переходь до спра­ви відразу й використовуй кожну хвилину уроку.

2.     Працюй швидше, організовано, зосереджено.

3.     Пам'ятай, що час минає безповоротно.

4.     Хвилини по­вернути не можна, пам'яттю про них лишаються тільки справи.

5.     Сплануй свій тиждень.

6.     Запиши, в які дні в тебе заняття з музики, спортивні тренування та інше.