Виховний захід «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України»

Виховний захід «Голодомор – 1932-1933 років – біль серця всієї України»

Мета виховного заходу: виховна: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави; освітня: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;  розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, виділяти головне, порівнювати, узагальнювати і систематизувати, формувати гнучкість, самостійність, критичність мислення.

Форма проведення: розповідь з елементами бесіди, повідомлень.

Місце проведення: навчальна кімната.

 Тривалість: 45 хвилин.

Обладнання: комп’ютер, дошка, проектор або інтерактивна дошка, хлібина, В центрі столика — розламана хлібина, склянка з водою, зверху — окраєць хліба. Напис: «Ціна йому — життя». свіжі квіти,  український вінок, глек зі свічками (7 шт.), виставка книг і газетних матеріалів присвячених голодомору, свідчення очевидців, факти Голодомору (додатки 1-2 «Реквієм» А. Моцарта (mp3), Оксана Білозір «Свіча» (відеокліп), запис ритму метронома.

Хід виховного заходу

Одночасно з лівої сторони попід задник прямує вервечка постатей, що нагадують тіні зі свічками в руках. Дійшовши до правої сторони, вервечка повертається і рухається в зворотньому напрямку , тимчасом як попід задник з ліва направо все тягнуться й тягнуться скорботні постаті з вогниками. За сценою знову лунає спокійна музика. А тіні все йдуть і йдуть, утворюючи зигзагоподібний безконечник.

У центрі сцени серед темних тіней виникає постать у білій українській сорочці, що вільно спадає донизу, - символічний образ згорьованої Матері - України.)

Біла постать:

Хто се? Хто будить мене щоночі?! Хто водить за мною запалими очима, в які перелилися всі страждання, всі муки й скорботи роду людського? Хто розпинає душу мою на хресті всевишньої печалі?

З-за сцени ледь чутно звучить спокійна музика.

Біла постать:

( на фоні музики ). Чий це голос щоночі просить: „ Хлібця! Хлібчика дай! Мамо! Матусю! Ненечко!!! Крихітку. Крихіточку хлібчика! Дай...”

Темні тіні знову починають рухатися, утворюючи довкола Білої постаті кілька кіл, кожне з яких іде в протилежному напрямку.

Біла постать:

І знов вони йдуть... Щодня, щогодини, щоночі... Мільйони тіней, мільйони очей крокують небесним Чумацьким Шляхом і повертають до мого серця. Ідуть українські Варвари-великомучениці, Василі, Одарки, Катерини, Івани... Янголи крізь мене летять! Під час цього монологу в зовнішньому і в наступному за ним колі то тут, то там гаснуть свічки. На останніх словах усі постаті цих кіл стають навколішки і схиляються додолу.

Темні постаті: (всі шепотом)

Господи, Вседержителю наш! Чи ти осліп від горя і людських гріхів?!

З піднятими догори руками розгойдуються, кожне коло в протилежний бік.

З - за сцени лунає сумна музика. І разом з нею вмикається світло.

Біла постать:

(задивлена в небо, повільно проходить до правого краю авансцени і застигає, вдивляючись у височінь, шепоче). (Стає навколішки) . Сину Божий! Порятуй від смерті народ мій! Ти ж умів двома рибами і п'ятьма хлібами п'ять тисяч наситити. Сотвори диво, Господи! Порятуй!!!

Ведучий 1 : (Мякінніков Артем)

Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини , і життя країни. Без болю не згадати страшні муки і переживання українського народу 1932-1933 років. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних муках.

То ж перегорнемо скорботні сторінки достовірної народної пам'яті.

Відеосюжет документального фільму «Спогади очевидців-Червоне намисто»

Ведучий 2: У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч.  Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Ведучий-й 1:Складовими політики Голодомору  були: - Насильне вилучення всіх продовольчих припасів. Так Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель; так Восени 1932 року почалася так звана конфіскація — викачування залишків хліба. Ще в жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти із кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. За кілька місяців надзвичайні комісії викачали із селян внутрішні фонди — продовольчий, фуражний, насіннєвий.

Ведучий-й 2: Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, згідно з яким вводилась смертна кара за розкрадання колгоспної власності.

Перегляд відео «П’ять колосків»

Ведучий 1: У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Ведучий 2: Щоб перешкодити втечам голодних людей за межі України, на її кордонах були розміщені загороджувальні загони внутрішніх військ, які нікого не випускали. Внаслідок цього вимирали цілі села, було зафіксовано випадки людоїдства і трупоїдства. Прагнучи врятувати хоч дітей, селяни часто везли їх до міста і там залишали в установах, лікарнях, на вулиці.

Ведучи1: Голод забрав тих, хто за шмат хліба не стежив і не доносив на брата, не виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати святинею, спекулювати, красти, вбивати аби вижити. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготований голодомор.

Ведучий 2: Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках. Пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини. Оголошую хвилину скорботи.

Стук метронома Лунає музика «Реквієм» А.Моцарта. (Впродовж композиції звучить то тихіше, то гучніше).

 Ведучий 1: Пам'ять про Голодомор та радянські злочини проти українського народу набуває ще більшого значення сьогодні у світлі російського вторгнення та нової спроби стерти українську національну ідентичність.

Росіяни крадуть збіжжя, техніку та заганяють фермерів у колгоспи на окупованих територіях. Скрізь, куди не дотягуються загребущі руки окупантів, долітають їхні ракети. Вони цілеспрямовано б’ють по елеваторах і продуктових складах.

Ведучий 2.Російські окупанти вкрали та вивезли з України  в напрямку Криму орієнтовно 400–500 тис. тон зерна.

Раніше вони намагалися знищити українську націю голодом, а сьогодні крадуть із наших територій усе більше і більше зерна. Ми спостерігаємо, як історія повторюється. Але їм не вдалося зламати нас тоді – і не вдасться зараз!

Відео, як крадуть зерно

Ведучий 11. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла (учні запалюють свічки).

Відео «Запали свічку»

Звучить «Реквієм» Моцарта

Вірш І. Яворського

Після зачитать вірш

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви

Достигали жита. І тремтіли Дитячі коліна —

Косоокої смерті чорнів продірявлений плащ…

Вимирало Село – потопала в сльозах Україна,

І розгублене небо ковтало задушений плач.

Шаленів людомор – лютували нові яничари,

І старенька Бабуся міняла Ікону на Сніп

Над Полями Святими замучені душі ячали,

І Дніпро захлинувся у розпачі страчених Слів.

Палахкоче свіча Поминальної нині Молитви

І розгнуздана Пам’ять малює Історії слід…

Тільки ті Колоски – Життєдайного Виміру Витвір,

Як і завше, Очима Дитячими міряють Світ.

Пісня «Свіча» з відеокліпом

Ведучий.Просимо учнів покласти квіти до пам’ятника жертвам голодомору.