Виховний захід "Інтеркультурна Вознесенка"

Вед.       Добрий день, Вам, люди добрі!
               Щиро просим до господи!
               Раді вас вітати,
               Щастя, радості бажати.

Вед.  Шановні гості, батьки, вчителі!

   Ми раді Вас вітати у затишному храмі нашої гімназії.

Гостинно запрошуємо усіх присутніх на урочисте свято «Про все цікаве на планеті, читай  в журналі та газеті!».Напередодні  Дня працівника  реклами,  яке святкують в Україні 23 жовтня,ми  презентуємо Вам наш власний журнал-газету «Інтеркультурна  Вознесенка».

Вед.   Сьогодні нас об’єднала спільна історична доля, бо 2015 рік в Європейському Союзі оголошений «Європейським роком розвитку»

Вед.   Друзі! Ми з вами живемо у надзвичайно складний час. У суспільному житті країни киплять пристрасті, відбуваються сутички думок, тривають пошуки істини, історичної правди. Словом, бурхливий процес нового  пізнання своєї історії.

Вед.   Всі ми, люди різного віку, національностей, віросповідань, політичних поглядів, об’єднані нашим спільним надбанням – землею, на якій живемо, працюємо, відпочиваємо, ростимо дітей, землею, на якій більшість із нас народилися і в яку підемо назавжди.

Вед.   Було б прикро і несправедливо,  якби пам'ять про наш час не збереглася  в майбутніх поколіннях, пішла в небуття. Щоб такого не сталося, потрібно не лише любити свій край, але й знати історію, культуру народів, що його населяють, шанобливо ставитися один до одного, передавати наші надбання.

Вед.   Подивіться, будь ласка , у вікно: шепочуть замріяно дерева, а день стоїть у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і чорнобривців. Обнялися голубе небо і зелені верхівки співучих ялин. Ніжиться під сонцем наша ненька – Україна, бо вона самостійна, незалежна і горда. Вона впивається щастям від того, що зуміла виховати людей, здатних об’єднатися, здобути волю, вибороти  справедливість.

Учениця:

Щедра на таланты вот эта земля;
А речь молдован, россиян, украинцев,
Болгар, белорусов, казах  и циган –
Вплетается в сельский такой говорок…
В котором есть всё – доброта и любов,
В нем радость труда, в нем горячая кровь.
В нем гордость и честь, и мечта на крыле, всё, что
Светлого есть на родной Вознесенской земле!

Вед.   У нашому селі проживає ----------------------------------------------------------------------. Тож зустрічайте, етнокультурне розмаїття рідного краю.

Українці 76%

Росіяни 15%

Білоруси 3%

Цигани 4%

Турки 1%

Євреї 1%

Молдовани 0,5%

Татари 0,5%

Німці 0,9%

Казахи 0,9%

Нанайці0,2%

Армяни 0,6%

Грузини 0,11%

Азербайджанці 0,20%

Інші 1,9%

Вед.   А ми переходимо до наступної сторінки нашого журналу «Про все цікаве на планеті, читай у журналі та газеті!» - «Історія виникнення».

Вед.   В. Маяковський говорив:
            «Газета – це читання від скуки,
            Газета – наші очі і руки
            Допомога щоденна
            В щоденній роботі…»

Вед.   Сьогодні велика кількість газет і журналів. А чи знаєте ви,  що перша газета з’явилася  1300 років тому назад? Сталося це в стародавньому Китаї. Газета складалася з однієї сторінки і мала назву «Новини столиці».

Вед.   В «Українському Радянському енциклопедичному словнику» подано таке значення терміну «газета» - періодичне, переважно щоденне видання друку, яке містить систематичні матеріали про події та явища суспільно – політичного характеру та культурного життя.

Вед.   На відмінну від газет журнали з’явилися  значно пізніше і на цупкому темному папері. В журналах друкувалися суспільні події, різні новини і поради.

Вед.   Слово «журнал» прийшло до нас і французької мови і в перекладі означає «щоденний запис», а слово «преса» теж французького походження означає «давати» газети і журнали. ( Танок «Якось у редакції)

Вед.   Зараз ми перегорнемо сторінку, що пропахла порохом, самн иак, тому що 2015 рік  проголошено рокомВетеранів.

Сонце палило нестерпно,
Гнулось садове гілля -
Падали яблука в серпень,
Глухо стогнала земля.
Рвала заряди їй груди -
Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди -
Їх не щадила війна.

Вед.   Історія кожного народу має щасливі й нещасливі, героїчні й трагічні сторінки.

Вед.   Не йде в забуття великий подвиг нашого народу – його битва, перемога. Хіба можна забути Велику Вітчизняну війну? Ворог чинив завзятий опір, розгорялися кровопролитні бої. Боротьба за визволення Батьківщини носила загальнонародний характер.

Вед.   Люди, які проживали на території села Вознесенки боролися за існування себе як етносу, за збереження рідного краю. Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов’янські народи – поляків, білорусів, росіян, українців та й людей інших етносів – ромів, євреїв яких намагалися стерти з обличчя землі.

Вед.   Все витримали і перемогли, тому що об’єдналися, то, що кожен, незалежно хто був за походженням відстоював право на життя.

Вед.   Перемогу над гітлерівською Німеччиною братні народи наближали героїчним духом та працею: на заводах, копальнях, навчальних закладах, у колгоспах. (Пісня « П’є журавка воду”)

Перед трагічною хвилиною мовчання
Словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Не дивлячись на те, хто був ти:
Чи білорус, татарин чи  козах,
Чи українець, росіянин чи болгар…
Не вимовить словами нашу біль,
І тому я прошу солдатів пам'ять
Вшанувать мовчанням. ( хвилина мовчання)

Вед.   Наступна сторінка нашого журналу «Мова кожного народу неповторна і своя».

Кожна з існуючих у світі культур країн, народів, націй неповторна і унікальна.  Народ (грецькою означає «етнос») поняття  багатопланове. Частіше за все в цей термін вкладається таке значення: етнос – це історична спільність людей, яка склалася на певній території та володіє особливостями культури і мови.

Вед.   Мова – це той інструмент, який  єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

(Вірш білоруською «Рідна мова»)
О мова  казак и легендау
Ты апаясала душу
и сэрцы многим покаленням
З табой злилися воблак сум.
И гоман ветру у кроне дрэва
И сум гаеу каля раки
Купала, Колас, Танк и Глебка
Твое о мова сваяки.

Вед.   Немає народу, байдужого до рідної мови, до своєї землі, тієї, на якій народився й живе. Немає в жодній мові й нерідних слів. Батьківська хата, материнська  мова, рідна земля – словосполучення, що несуть у собі величезний заряд.

ЛЕГЕНДА. За біблійними переказами, колись всі люди говорили однією мовою. Та згодом люди так загордилися, що захотіли  зрівнятися з Богом, тому задумали побудувати вежу висотою до небес. Бог вирішив перешкодити їм. Він змусив пихатих людей говорити різними мовами і, вони більше не змогли розуміти один одного. Їм  нічого більше не залишалося,  як розійтися по усьому світі. З тих пір кількість мов у світі збільшилося, і на сьогоднішній день  налічується близько 6000 тисяч.

У речной изложины -
пестрые шатры.
Лошади стреножены,
зажжены костры.
Странно под деревьями
встретить вольный стан
С древними кочевьями
сжившихся цыган!

Вед.   У самих циган майже не залишилося легенд щодо їх походження. Наприклад, у телепередачі Ельдара Рязанова про циган, один відомий діяч циганської культури пояснив походження  самого слова «цигани» дуже просто – це плем’я,  яке проживало у межиріччі двох річок – китайської Ци та індійської Ганг.  У мові циган можна почути слова польського, вірменського, російського походження.

Вед.  Наприклад, слово «ловем» (жаргонізм) у російській мові запозичено  з циганської та має значення «гроші». Виявляється слово «sleng» в англійській мові теж запозичено з циганської. І як не парадоксально слово «чавели» у циганській лексиці не вживається.

Вед.   Та де б не з’явилися  цигани, вони завжди відрізняються від інших. Незрозуміла мова «фараонова племені», незвичайний одяг, палкий характер та пристрасні пісні і танці. ( Запальний циганський танок)

Вед.   На землі проживає безліч людей різних культур і національностей, вони сповідають різну віру й розмовляють різними мовами…

Вед.   Розвивати національну культуру можна тільки за допомогою рідної мови, але будувати її  без оволодіння скарбами світової культури неможливо.

Вед.  Александр Иванович Куприн говорил: «Русский язык в умелых руках и в опытных устах – красив, певуч, выразителен, гибок, послушен, ловок и вместителен».

Родной язык мой – Русский .

Ему я буду предана всегда.
Горжусь я тем, что он Великий -
Его я не забуду никогда!

Вед.  А ще, саме сьогодні, 22 жовтня,- 145 років від дня народження Івана Олексійовича Буніна, українського та російського письменника і перекладача

Учениця: Молчат гробницы, мумии и кости,

                  Лишь слову жизнь дана:

                  На мировом погосте,

                  Звучат лишь Письмена.

                  И нет у нас иного достоянья!

                 Умейте же беречь,

                Хотть в меру сил, в дни злобы и страданья,

                Наш дар бесценный – речь!

Дівчина – українка

О, Мова рідна! Бурхлива, заворожуєш своєю мелодійністю, кличеш. І я, немов легкий метелик, лечу до тебе, у твої палкі, гарячі обійми- слова, бо спочатку було саме слово… Все в тобі – і минуле, і майбуття, народу суть, його життя… А головне – ти частинка мене самої, ти моє серце, моя вируюча кров, частинка моєї Батьківщини, частинка мого рідного села!

 (Пісня про родину)

Вед. Горіли хронічки, храми й святі книги. А слово вийшло з вогню, як заповіт. Стало демократичним і непоборним, як Запорозька січ.

 Вед. Як море починаєтьсяз з річки, так українське – слово з писемності. Наше слово  набирало сили на пергаментах Нестора Літописця. Шліфувалося у творах Григорія Сковороди, поглиблювалося під  пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І.Нечуєм – Левицьким,  П. Мирним, М. Коцюбинським, Лесею Українкою та іншими  видатними українцями.

Вед.   Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Адже змалечку, виховуючи в собі справжню людину, в першу чергу повинен створити в своїй души світлицю, у якій зберігається  найцінніше – перше слово мама, рідня, учитель, Батьківщина, життя… (Пісня Ніни Матвієнко «Пісня про матір»)

Вед.  Античні мудреці казали: «Говори – і я тебе побачу».  Якими побачить українці світ – залежить від самих нас. Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству; хочемо бути в його розумі не мертвою, а сяючою клітиною,  а для цього маємо засвітитися любов’ю до рідної мови. Їй потрібні вогонь нашої любові, наша духовна міць – зберігати й плекати рідну мову може тільки її носій.

Вед.   Ось і перегорнули ми останню сторінку нашого журналу.  Нехай  материнське слово буде для всіх нас оберегом. Любімо свою рідну мову, охрещену вогнем і мечем, бо з нею наше майбутнє . Читайте журнали та газети, дізнавайтеся про цікаве! Бажаємо успіхів!

Щастя, добра, нових здобутків в ім’я  України! (Хор з піснею про Україну)