Виховний захід "Квітуча Україна"

Котенко Лариса Борисівна

 

Вчитель музичного мистецтва

Спеціаліст вищої категорії, звання «Старший учитель»

Загальний педстаж:    31 років

 

 

 

«Квітуча Україна»

(виховний захід для учнів 6 класу)

Мета: розширювати знання учнів про духовну й матеріальну культурну спадщину, національні особливості мистецтва та побуту українців; учити трансформувати та моделювати форми предме­тів на основи природних форм; удосконалювати вміння та нави­чки в техніці паперопластики; формувати вміння відрізняти засоби мистецької виразності, розуміти їх роль у створенні художнього об­разу; розвивати вміння цінувати національну самобутність і культу­ру України як складові загальноєвропейської культурної спадщини; виховувати почуття патріотизму та гордості за свою Батьківщину.

Оснащення: екран; таблиці символів квітів; заготовки для ви­готовлення квітів; шапочки-квіти; мапа «Україна на мапі Європи».

ХІД ЗАХОДУ

Учні заходять до класу під музику «Квітка-душа» Н.Матвієнко.

Учитель музики. Любі діти, під чудовий «Вальс квітів» із балету «Лускунчик» П. І. Чайковського ми запрошуємо вас до чарівної Країни квітів.

1-й учень

У кожної людини в цьому світі Як оберег від чар і злих недуг, Призначений в житті зелений друг — Своя подоба у строкатій книзі квітів. Дитя народиться — щасливій мамі квіти. Вінок прощальний з квітами несуть, Коли проводять у останню путь. Без квітів нам у цьому світі не прожити!

Учитель. Сьогодні ми спробуємо дізнатися, чому нашу країну назива­ють квітучою. Прослухайте легенду й поміркуйте, про що в ній ідеться.

У сиву давнину, під час війни, в одного князя було полонено єдиного сина.

Минали роки. Княжич зростав на чужій зем­лі й поступово почав забувати, що з ним сталося. Він навіть почав забувати рідну мову і свого бать­ка. Його батько — князь — намагався пробудити в юнака спомин про дитинство. Багато разів поси­лав він таємно слуг із забавками, якими син грався у дитинстві, але княжич не згадав нічого. Заспі­вав батьків посланець пісню рідного краю, рідною мовою, але він і її не впізнав. Тоді батько зібрав у оберемок пахких квітів і цілющих трав із рідної землі та й надіслав синові. І сталося диво! Пахо­щі рідної землі пробудили його пам'ять; він згадав дитинство і все, що трапилося з ним багато років тому. Ці згадки не давали юнакові спокійно жити на чужині. Княжич утік із полону й повернувся до рідного краю, до свого батька.

Квіти рідної землі дарують людям справжнє щастя, адже аромат Батьківщини — найдорожчий у світі!

Учитель. Краса квітів пробуджує в людей відчуття прекрасного. Через чарівний світ пахощів, кольорів і звуків ми пізнаємо рідну землю, і в на­ших серцях назавжди оселяється любов до неї. Про любов до рідної землі створено багато пісень. За­співаймо пісню рідного краю «Україна»!

Учитель. Наші пред­ки обожнювали квіти, уважаючи, що цей витвір природи дарований людям Богом. Квіти — постій­ні супутники нашого життя. Вони — на клумбах, у кімнаті на підвіконні. Вони — на вишиваних руш­никах, скатертинах. Квітами розмальовували піч, стіни осель. А ще вони є в нашому національному одязі. Квіти на плахті й корсетці символізують до­броту, щирість души. Квіти на рукавах оберігають від хвороби, лихого ока.

Але особливим оберегом в Україні завжди був вінок, що вважався «знахарем душі».

Ведуча 2. А яке значення має ві­ночок у житті українського народу? Виявляється, що дуже велике.

Заплету віночок, заплету шовковий,

На щастя, на долю, на чорнії брови.

Та й пущу віночок на биструю воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.

(Перегляд відео  «Віночок»)

Ведучий 3. Український ві­ночок, мабуть, є в кожній сільській хаті. Його вішають на стіни, на ки­лими або кладуть на стіл. Існує бага­то звичаїв, пов'язаних із віночком. Колись останній сніп прикраша­ли віночком як символ наступного врожаю. Ще існує звичай на весіллі надягати віночок молодій на голо­ву, а потім вона зберігатиме його впродовж усього життя. Віночок має бути прикрашений квіточками й стрічками. Квіточок на віночку приблизно 12—13, а стрічки — різ­нокольорові, і кожен колір має своє значення.

Ведуча 4. Здавна вважалося, що український віночок — це не просто краса, але й оберіг, «знахар душі», адже він наділений такою чаклунською силою, що позбавляє болю, береже волосся. До віночка впліталося багато квітів: вишні, ружі, калини, безсмертника, деревію, незабудки, чорнобривців, любист­ку, волошок, ромашок. Цвіт вишні та яблуні — символи материнської "любові. Безсмертник дарує здоров'я роду людському.

До віночка вплітаються: мальва, калина, без­смертник, деревій, незабудка, чорнобривці, барві­нок, любисток, волошка, ромашка, червоний мак, хміль.

1. Барвінок.

Лілова Квітка на леваді —

Тендітна квіточка, а в ній —

Живе й пашить таке громаддя

Добра і ніжності, в одній.

Торкнись пелюсточки охайно,

Відчуєш на прозорім тлі —

Щось незрадливе, життєдайне,

Чого так мало на землі.

«Барвінковий край» — так називають нашу Батьківщину. Уважається, що барвінок оберігає від темних сил, чаклунства. Він зеленіє навіть під сні­гом, тому є символом вічного життя, сили, пам'яті про померлих, а також радості життя. З нього по­чинають плести віночок.

Барвінок! Він супроводжує людину від колиски до могили: У барвінку купали немовлят, щоб вони росли гарними й здоровими. Барвінкові вінки носили дівчата, адже він ріс біля кожної криниці, щоб вода була чистою та цілющою. Уважається, що він до людської оселі, до городу тягнеться. Узимку від простуди п'ють відвар із барвін­ку, улітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть весіль­ні букетики. Його шанують цілий рік як символ вічності й постійно­сті, символ життя.

2. Калина.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

Калина — символ сонця, українського козацтва, України, Батьківщини, а також дівочої краси та чи­стоти души.

Калина — це символ краси й дівочої вроди, сим­вол нашої рідної України. Мені розповідала ще моя прабабця про те, як колись люди шанували ка­лину. Не було, здається, хати, біля якої не зростала б калина. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть як наречена, у біному вбран­ні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Як забіліють її кві­ти, дівчата прикрашали ними коси. А коли кетяги достигали, їх вішали попід стріхою. «Ідеш,— казала бабу­ся,— селом, а хати неначе у коралах, червоніють густими намистинками аж до пізніх заморозків». А яке ж весілля без калини? Коли випіка­ли весільний коровай, неодмінно прикрашали його калиною. За на­родними уявленнями, плоди кали­ни символізують мужність людей, які проливали кров за Батьківщину у боротьбі з ворогами. Живе образ калини в піснях, казках, легендах, у прислів'ях і приказках. Хто знає прислів'я та приказки про калину?

Учні (наводять приклади) :

У лузі калина з квіточками,

Неначе матуся з діточками,

А восени червоні ягідки дарує.

Запишалася калина,

Наче красна дівчина.

Який кущ, така й калина,

Яка мати, така й дитина.

Учитель. Давайте розкажемо гос­тям усе, що нам відомо про цю дивну рослину, яка є символом цілої країни — нашої рідної України.

Учні:

• Калина любить рости в лузі, біля верби.
• Навесні калина розквітає і стає гарною, мов дівчина у білому вбранні.
• Ягоди калини люблять і діти, й птахи.
• На смак вони кислі й трохи гір­куваті, але дуже корисні: і ліку­ють, і бадьорять.
•  Колись давно, проводжаючи си­на в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а із собою давала хліб із калиною.
• Коли в домі свято, то на рушник поряд із хлібом кладуть кетяг калини.

Ведуча 2. Без образу калини не можна уявити собі пісенної на­родної творчості. Не злічити пісень про цю рослину! А назви такі бар­висті, милозвучні:

•                      «Ой у лузі при дорозі зацвіла калина»;

•                      «Червоная калина, похиле де­ревце»;

•                      «Ти, червона калино, чого листя опускаєш?»;

•                      «А в лузі калина весь луг при­красила»;

•                      «Ой зацвіла калинонька, а з неї листок спав».

Давайте і ми послухаємо  пісню про калину.

(Перегляд відео «При долині кущ калини»).

Ведуча 1. Калина — це спогад про домівку, про родину. З давніх - давен існує такий звичай: біля що­йно зведеної оселі на примітному місці у першу чергу висаджували калину.

 

Говорила мати: «Не забудься, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Бо вогненні грона — наша кров червона.

Зоряна калина — і краса, і врода

Нашої країни, нашого народу».

Пам'ятаєш, сину, що сказала мати:

«Посади калину в себе біля хати»?

Ведуча 4. Образ калини без­посередньо пов'язаний із вітром, водою. Уважається, що і незрівнян­ну красу, й цілющість, а також інші достойності рослина бере із землі. Зворушливо й урочисто виглядає калина, коли цвіте. У народі ка­жуть:

• «Похолодніло, риба не ловиться, калина в цвіт убирається»;
•  «Любуйся калиною, коли цвіте, а дівчиною, коли росте».

Ведуча 2. З калини плетуть гірлянди, нею прикрашають весіль­ні столи, світлиці, букет калини ставлять перед молодими, бажаючи їм вічної краси й любові.

Мовила, говорила червона калина:

— Не подоба мені у лузі стояти,

Але подоба в короваї стояти.

Під час весілля завжди лунають ве­сільні пісні, а дівчата водять весільні хороводи.

Ведуча 3. На веселому святі обжинок дівчата вплітали у вінки червоні кетяги калини. (Демонструє віночок кетягами калини.)

Ідіте, дівоньки, в долину

По червону калину.

Наламайте квіточок,

Щоб прикрасити віночок.

Вед уча  4. А зараз ми вам розповімо про символіку інших квітів.

3. Любисток.

Як без вишні — не садок,

Без любистку — не вінок.

Допоможе він дівчатам

Хлопців гарних чарувати.

 Любисток — символ відданості та кохання.

Любисток і ва­сильки (тримає квіти в руках, а по­тім вплітає у великий вінок) були колись птахами, які вчили людей любити одне одного та бути щи­рими у розмовах. А коли вони померли, то проросли двома паху­чими рослинами: любистком і ва­сильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, але й за лікарські власти­вості. Відваром цих рослин миють волосся, освіжають помешкання, купають маленьких дітей. Тому у ві­ночку вони символізують людську відданість, уміння бути корисним.

4. Волошка.

А волошки, наші квіти,

Голубіють на полях:

Придорозі, в просі, в житі,

У пшениці, в ячменях.

їх не люблять хлібороби,

Бур'янами їх зовуть.

А дівчатам до вподоби —

З них вінки вони плетуть.

У народі кажуть: «Очі сині як волошки». Во­лошки — символ краси, здоров'я, сили, чемності, привітності, відданості. У віночок вони вплітаються поруч із любистком.

5.  Ромашка.

Золотенька серединка

І біленькі пелюстки

— Це ромашки.

Всі їх знають

І плетуть із них вінки.

Ромашка — символ ніжності, добра, здоров'я.

А ромашка (де­монструє квітку) у віночку є наймо­лодшою за віком, її почали впліта­ти у вінок, коли переконалися, що вона дарує не лише здоров'я, але й доброту та ніжність. І вплітають її разом із Гронами калини та цвіту яблуні й вишні. Переплітають та­кож із батіжком хмелю — символом гнучкості й розуму.

6. Мак.

Стебельце — шорстка драбинка,

Усередині — чорна вуглинка,

Пелюстки блискучі, як лак.

Це квітує червоний... мак.

Мак символізує чисті та щирі почуття, поєднані з любов'ю. Мак у полі — немовби краплини крові, тому він ще є символом пам'яті про загиблих воїнів.

Де ти бродиш, моя доле?

Чи у полі на долині

Диким маком ти цвітеш...

Цвіт маку дода­ють у вінок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. Мак є символом смутку й туги.

Мак  і волошки в українському віночку з'явилися лише в XVI—XVII століттях. То були часи боротьби українського народуза незалежність. Кожна роди­на; когось утратила в тій боротьбі, і розцвітала пролита кров маковою квіткою в українському віночку.  Волошка вважалася символом про­зріння. У народі кажуть: «Де волошка  росте, там верба гине»

7. Хміль.

У городі хмелиночка

Грядки устилає!

Стебла цієї рослини тягнуться вгору до 10 ме­трів. Хміль — одна з улюблених рослин у народі, що символізує життя, гнучкість і розум.

8. Мальва.

Всміхаються до сонечка

Яскравіїмальвинки.

Червоні, жовті, білі

В них квіточки-голівки.

 

Мальва — символ найдорожчого — любові до рідної землі, оберіг оселі.

У народі кажуть, що Ружа колись була дуже краси­вою дівчиною. Вона разом зі своїми сестрами Мальвою та Півонією лі­кувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер.

Виконується сценка.

Зимовий Вітер постукав у двері та й питає.

—                 А чи тут дівчата-красуні живуть, які людей лікують, здоров'я дають?

—                 Тут,— відповіла Троянда.

—                 То впустіть до хати.

—                 А хто ти будеш? І

—                 Той, хто гори верне, страху наганяє, людей від сонця оберігає.

—                 А чи не завдаси ти нам шкоди?

—                 Ні!

Відчинила Троянда двері у хату Вітер-вітрисько.

—                 На що скаржишся? — спитала Мальва.

—                 На безсилля з Морозом боро­тися.

—                 А чи добре ти щось учинив лю­дям?

—                 Ні!

— То за що ж тобіспівчувати?

— За те, що я хворий.

— Але ми лишедобрим людям помагаємо,— відповілидівчата.

Почувши це, дмухнув  Вітер на сес­тер і перетворив їх на квіти. А на­весні люди висадили їх у квітник: мальву ближче до вікна, півонію — до води, ружу — до сонця. Так і рос­туть сестри, своєю красою людей милують. У віночку ж це — символи віри, надії, любові.

(Виконується пісня В. Івасюка «Балада про мальви»).

9. Безсмертник.

А в безсмертників золотих

Квіточки сухенькі.

І не в'януть без води,

Завжди як свіженькі.

Люблять сонце і пісок —

Люди це вже знають,

І як треба на вінок —

Враз їх відшукають.

Безсмертник — символ здоров'я та безсмертя.

А безсмертник да­рує здоров'я роду людському. Чи виразки, чи будь-які рани — усе добре гоїть, тому й називають його цвітом життя.

10. Деревій.

Найпочесніше місце належало деревію. Ці дріб­ненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку, що в наро­ді називають деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить на­сінини далеко-далеко. Де б не проросла ця квітка, вона завжди цвіте. Деревій — символ нескореності.

11. Незабудка.

Їх видимо-невидимо,

Не порахувати їх.

І хто їх тільки вигадав

Блакитних та ніжних.

Назва цієї квітки каже сама за себе: незабуд­ка — квітка пам'яті.

12. Чорнобривці.

Чорнобривців карий цвіт

Зачаровує весь світ.

Чорнобривці — символ чоловічої краси та сили.

Чорнобривці в народі називають по - різному: жов­тяками, оксамитками, бархатками, адже вони яскраві, виграють у про­. мінні сонця всіма відтінками лимон­них і золотавих, жовтих, оранжевих, червонясто-коричневих барв. Най­поширенішою є назва «чорнобрив­ці», адже вона пов'язана з давньою легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли надзвичайно гарні святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні го­лівки — чорнобривці.

Виконується пісня «Чорнобривці» (муз. В. Верменича, сл. М. Сингаївського).

Ведуча 4. В українському віночку всього — 12 квіток, і кожна — і лікар, і оберіг. Плести вінок — це ціла наука й цікаве дійство. Наші прабабусі знали різні секрети: як плести, коли та як зберігати квіти у вінках. На жаль, у наш час майже не плетуть віночків із живих квітів, їх замінили на штучні квіти, але й до цих віночків, необхідно ставитися з повагою.

Ведучий 3. А що таке вінок? Якими вони бувають?

Ведуча 4. Віночок — це пле­тене коло із квітів, листя, гілочок. Вінки бувають різних видів, напри­клад лавровий вінок. Лавр — в ан­тичному світі дерево Аполлона, по­кровителя мистецтв, переможців на змаганнях (музичних, поетичних та ін.). Переможців нагороджували вінком із лаврових гілок (звідси слово «лауреат»).

Ведуча. Крім «вікових» вінків, що плелися відповідно до віку дитини, в Україні існували риту­альні, звичаєві, магічні вінки. Відо­мо 77 видів українських вінків. Один із них — вінок Спаса, що плететься навесні, коли зацвіта­ють зозулеві черевички та яблу­ні. Додавали до нього ще й лис­точки вишні. Надягали його лише на Спаса (19 серпня). До віночка прив'язували стрічки: посередині жовтогарячу, далі — блакитні, сині, жовті, фіолетові — кольори Спаса, оранжевий — колір Сонця. Ось по­слухайте легенду.

Легенда

Ішов Спас До Сонця і просив у ньо­го один промінчик весни, щоби освятити ним весняні квіти з діво­чого вінка. А Ярило відповідав:

— Я тобі дам промінчик мудрості й здоров'я, але ти мусиш мені при­нести в долонях дві краплини бла­китної водиці (тому й блакитні стріч­ки), зіроньки синьої ночі (звідси й сині), радість життя (жовті стріч­ки) та людську мудрість (фіолетові).

Спас дав на те згоду, і через три дні все обіцяне приніс Сонцю. А Сон­це вручило свій промінь, освятило дерева, торкаючись кожної гілочки, яблучка, сливочки...

Надягали дитині той віночок із трьох років, на Спаса, коли дава­ли їй свячене яблучко, приказуючи: «Здоровому тілу — здоровий дух!»

Ведуча 1. Дівчину завжди впізнають за віночком:

• «Хто вміє віночок вити — той вміє життя любити»;
•  «Який віночок — такий і голо­сочок».

Дівчині, у якої стрічки були пов'я­зані недбайливо або не по порядку мало бути соромно. Потрібно було вміти в'язати стрічки, а також знати їхнє символічне значення.

Скажімо, найпершою у віноч­ку, посередині, в'яжуть ясно - коричневу стрічку — символ землі - годувальниці. З обох боків від ко­ричневої — жовті стрічки — символ Сонця, за ними ясно-зелені — сим­вол краси й молодості. Далі — бла­китні, сині — символи неба та води, що дають силу й здоров'я, за ними в'яжуть жовтогарячу — символ хлі­ба, фіолетову — символ мудрості людини, малинову — символ ду­шевності, рожеву — символ достат­ку. В'язали також білу стрічку, але тільки тоді, якщо її кінці були роз­шиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали Сонце, а на пра­вому — Місяць. Якщо стрічка не вишита, то її не пов'язували, адже це є символом пам'яті про помер­лих. Дівчата, які вплітали у віночок мак, одночасно пов'язували до ньо­го червону стрічку — символ печалі й магічності.

Ведуча 2. Люди вірили в си­лу стрічок. Стрічки — обереги во­лосся від поганого ока відмірювали за довжиною дівочої коси й відрі­зали трохи нижче від коси, щоб її сховати.

Ведуча 3. Дівчині-сироті у косу вплітали блакитну стрічку. Люди, зустрівши таку дівчину, об­даровували її різними подарунками: хлібом, грошима, тканиною, одягом тощо. їй бажали стати щасливою та багатою. Бездітні люди просили, її бути їм за доньку. А дівчина за таке поважне ставлення дарувала цим людям стрічку з віночка або ви­шиту хустину, у якій носила насіння любистку.

Ведуча 4. Яким чарівним є світ зеленого царства! Скільки легенд, переказів, фантастичних казок при­берегли нам квіти, трави. І кожна з них приховує в собі чимало не­звіданого, загадкового, таємничого.

Ведуча 1. Гарне ім'я Васи­льок є популярним серед українців. А чи є ще назви квітів, що стали іменами людей?

Учні. Грицики, лілії,, маргаритки, миколайчики, Іван-чай (звіробій).

Ведуча. Можливо хтось знає чому ці квіти так називають?

Учень. Я знаю легенду  про грицики.

Легенда

Колись сільський пастушок Грицько поранив ногу. Що робити? Кров цибенить — не зупинити. Тоді зі­рвав він жмут невідомої трави, при­клав до рани... і кровотеча вщухла. Відтоді вдячні нащадки називають ці непоказні квіти грициками. Раніше віночок із грициків носили дівчата-підлітки.

Ведуча 1. Лілія також має цікаву історію. Це було у давнину, коли українські землі потерпали від набігів татар­ської орди. Страшні то були часи - палали села, голосили матері, про­сили захисту діти. Текла кров, ли­лися сльози. В одному селі (а скільки їх було в Україні) росли чорноокі працьовиті красуні. Вони були ніжні як білий цвіт лілії.

Легенда

Одного разу на село напали татари. Дівчата, щоб не потрапити в неволю утопилися у бистрій, глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь на світанку з явилися білі пуп'янки не­відомих квітів. Коли зійшло сонце вони розквітнули яскравим сліпу­чим цвітом. Здавалося, що то ніжні руки дівчат тягнуться до сонця. А ввечері, коли сідало сонце, вони ховалися від чорної ночі. Відтоді ці чудові ніжні квітки називані ліліями. Ці квіти завжди вважали символом невинності й чистоти. Ві­нок із лісових лілій носили дівчата на виданні.

Ведуча 1. Ось погляньте – вінок із фіалок! Його зазвичай но­сили дівчата 14-15 років. У народі ці квіточки називають «братки» «брат-і-сестра», «сирітки». У селі їх називають братчиками.

Ходім, брате, горою,

Розсіємось травою,

А ти будеш синій цвіт,

А я буду жовтий цвіт.

Та й звеселим білий світ.

Будуть люди квітки рвати

Будуть про нас споминати!

Учитель. Мені здається, що ми сьогодні не марнували часу і дізналися чимало корисного. Хо­четься сподіватися на те, що віднині ви інакше дивитиметеся на віночок и квіточки в ньому, адже знаєте що це наші обереги.

Чистих вам рос,

Пречистої думки, Красивих пісень, '

Як-квітки у вінках!

Пам'ятайте про надбання наших предків, наших пращурів і завжди чемно став­теся до символів нашої рідної землі.

Звучить пісня «Зеленеє жито, зелене».