Виховний захід "Мова моя українська"

Про матеріал
Матеріал виховного заходу доречно буде використати при підготовці до дня Рідної мови 21 лютого. Містить вірші, пісні, цікаві факти про мову. Розрахований на учнів 5-9 класів.
Перегляд файлу

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему

 

«Мова моя українська»

 

 

 

Підготувала:

Педагог-організатор

Мушкатівської ЗОШ

І-ІІ ступенів

Юркова Олена Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу: формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширити знання учнів про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Форма проведення: загальношкільне свято

Місце проведення заходу і його тривалість: (45 хв.)

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, плакат, мовні загадки.

Науково-популярна і методична література:

 

  1. Бондарчук Г. М. Тимочків М. М. Виховні години: На допомогу класному керівникові. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 80 с.
  2. Виховні заходи. Сценарії/ Упоряд. О. В. Гноінська. - Харків: Ранок - НТ, 2007. 54 с.
  3. Краєзнавчі свята. – Харків: Вид. група «Основа», 2008. – 288 с.
  4. Кадленчук С. Г. Теорія і методика виховання. – К. , 1997

 

 

Зміст виховного заходу:

 

І. Вступна частина

 

Вступне слово

 

Ведучий: Доброго дня, любі друзі! Отож, як ви вже, мабуть, здогадались: наше сьогоднішнє свято – це свято нашої рідної материнської мови, цієї колиски, праматері нашого славного, невмирущого і правічного народу!

 Ведуча: Отож від усього серця вітаємо всіх вас із цим славним святом – та й розпочнемо його, як то кажуть люди, з Богом!

 

ІІ. Основна частина

 

Ведучий: Рідна мова! Вона звучить для кожного з нас чарівною мелодією.

Учень 1.  Наша мова – світанкова.

Українська наша мова

Повсякчасно на вустах.

Чародійна, барвінкова.

І співуча, ніби птах

Рідна мова завжди з нами

У ромашковій красі…

Розмовляє нею мама,

Розмовляємо ми всі

Любим нашу рідну мову

І не зрадимо її

Нашу мову світанкову

Знають навіть солов'ї.

(Г. Бідняк)

Ведучий: Великий педагог Василь Сухомлинський любив повторювати мудрий вислів древніх: «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина». А про рідну, українську мову, вчений говорив, що для українця – це віконце, через яке він бачить світ.

Ведуча: Так, багата мова – це багатий духовний світ людини, а убогість мови, слова свідчить про убогість думки.

Учень 2:   Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш? 

Що нам ближче, і миліш, 

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива, -

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

(Олександр Олесь)

 

Пісня:

 

Учень 3:  Мово рідна! Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, -

Гей, яка ж прекрасна Ти!

 

Учень 4:  Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста.

 

Учень 5:  Ти стара і вічно нова.

   Ти могутня, рідна мово!

   Мово – пісня колискова,

   Мово – матері уста.

(І. Багряний)

Ведучий: Ніжні звуки маминої пісні гріють нам душу впродовж усього життя. У колисковій пісні – любов матері і мрії її про щастя дитини, вона дає нам перші уроки добра і краси.

Ведуча: А зростаємо ми в чарівному дивосвіті української казки. Казка навчає нас людяності, дружби і чесності. А які казки знаєте ви? (Запитання до учнів молодших класів.)

Ведучий: Та були серед нас і ті, хто цурався рідної мови, зневажав її, а отже, і свій народ, і свою землю.

 

Учень 6:  Ні, не вмерла українська мова!

На вустах народу ще живе,

А народ живе у мові слова,

В слові тім – прозріння вікове.

 

Учень 7:  Те прозріння стиглая пшениця.

Неба – нескінченна голубінь…

Українця – радість гордолиця,

Знамено всіх прагнень і сумлінь.

 

Учень 8:  А його вбивали із гармати

І жбурляли злісно у вогонь

Катували, кидали за грати,

Пістолет підводили до скронь.

Виривали з язиком із рота

Всі політиканти, що були…

Скаженіла в лютості підлота,

Але Слово вбити не змогли

Не зганьбити віковічні перла,

Що свідомість золотаву тчуть.

 

Учень 9:  Не померла мова, не померла!

Як народу мові моїй буть!

Бо вона – є втіленням народу,

Вікове коріння Кобзаря,

Провідник від нації до роду

Дар святителя, що не згоря...

(Г. Бідняк)

Ведуча: І тим, хто підняв нашу мову, мов діамант дорогий, обробив її, був Тарас Григорович Шевченко. Великий Кобзар України прославив рідне слово.

 Він - основоположник літературної мови українського народу. І засміялось, і затужило болем народу рідне слово в «Кобзареві» Тараса Шевченка.

Учень 10 і 11:  Вірш Самійленка «Діамант дорогий»

 

 

Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"

1885 р.

 

Ведучий: Та чи добре ми знаємо свою мову? Чи володіємо нею, чи вміємо грамотно, виразно висловлюватися?

Ведуча: Поміркуймо…

 

Сценка

Дійові особи:

Учень 1.

Учень 2.

Поет.

(Назустріч один одному йдуть два учні)

Учень-1:

 - Прівєт! Ух, здорово! Слиш, ну й кіно я бачив! Понімаєш, спочатку він раптом довідується, а потім… Ох, ну, словом, здорово. Загалом, так би мовити, ну клас! Ніхто не знає, а він, ну…Та ти не слухаєш?!

Учень-2:

 - А як тебе слухати? Як ти розмовляєш?

Учень-1:

 - А що, хіба треба по-іншому? Українською ж розмовляю!

Учень-2:

 - Так, але ж засміченою різними словами. Вчені називають ці слова – словами - паразитами. А поети закликають нас не засмічувати ними нашу мову, берегти її від слів – мовних бур'янів.

 

Учень 12:  Як парость виноградної лози

   Плекайте мову. Пильно й ненастанно

   Політь бур'ян. Чистіша від сльози

   Вона хай буде. Вічно і слухняно

   Нехай вона щоразу служить вам.

   Хоч і живе своїм живим життям.

 

Учень 13:  В рідній мові своїй

   Мусиш вивчити кожне слівце,

   Доглядати його,

   Як старий садівник деревце.

(Б. Чалий)

Учні всі разом 14 і 15:  Ціннюща в людини

До знань ненасить.

І їх за плечима,

Тих знань, не носить!

(Д. Білоус)

Ведучий: А зараз оголошую сторінку під назвою «Мовні загадки»

Ведуча:  На землі, у небі, в морі –

   Скрізь у сонячнім просторі

   Нові загадки живуть.

   До відгадок вас зовуть…

 

Ведучий: Знають всі, що ми любимо відгадувати загадки. Наші загадки сьогодні особливі, мовні. Позмагайтеся, хто з вас найкмітливіший, хто найкраще знає свою рідну мову. Тож слухайте мовні загадки.

 

Учитель

***

   З однієї ми родини

   Від Андрія до Ярини.

   Як по одному, самі,

   ми буваємо німі,

   хоч і маєм різні назви

   й добре знаєте всіх нас ви.

   Певним станемо рядком –

   Заговоримо ладком.

   Ми - писемності основа.

   А без нас ніхто ні слова!

   Що це таке?

(Літери абетки)

 

***

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

а сам ні пари з уст – мовчок.

Що це таке?

(Знак питання)

 

***

Маленька, менша від мачини,

ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

й людини мову зупиню.

Що це таке?

(Крапка)

 

***

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься?

(Кома)

 

***

Я такий же, як знак розділовий,

і відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я –

зразу стану потрібним і я.   (Апостроф)

 

 

***

Нумо трішечки напруги,

ось вам і подробиці:

перше тут – предмет, а друге –

що з предметом робиться.

Як би речення словами

Не були заклечані,

Досить легко ми їх з вами

визначимо в реченні.

Хто вони?

(Підмет і присудок)

 

***

Що за знак – стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

спонука до поклику.

Хто ж бо він?

(Знак оклику!)

 

***

В слові знаєш, де я є?

Після кореня.

А призначення моє –

Словотворення.

Я творю нові слова

Або форми слова,

Щоб красива і жива

Розквітала мова.

Хто я?

(Суфікс)

 

 

***

Хоч в усній мові нас немає,

а на папері мовчимо,

та все, що ти читаєш, друже,

сприймати правильно вчимо.

Хто ми?

(Розділові знаки)

 

***

 

Я один в сім'ї такий,

Кажуть, надто вже м'який,

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак.

(М'який знак)

 

Ведучий: А тепер послухаймо народну мудрість про силу слова.

Ведуча: Чимало прислів'їв і приказок ввібрали в себе правила мовного етикету. Ось я їх почну говорити (до ведучого), а ти закінчуй.

Ведучий: Добре.

 

Ведуча:       Ведучий:

1. Бережи хліб на обід,…  а слово на відповідь.

2. Краще мовчачи,…   аніж брехати.

3. Дав слово -     дотримай його.

4. Що маєш казати,…   то насамперед обміркуй.

5. Треба знати,…    де і що казати.

6. Всякому слову…   свій час.

 

Учитель: Діти, ви на сьогодні мали повторити прислів’я та приказки про рідну мову, давайте зараз їх послухаємо.

(Відповіді учнів)

Ведуча: Молодці! Справжні знавці рідної мови.

Учень 13:     Рідна мова!

   По-своєму кожна

   Пташина співає,

   По-своєму кожен

   Народ розмовляє.

   У мене й народу мого

   Українська

   Є мова чудова,

   Своя, материнська

   По світу її,

   Як святиню, нестиму,

   Допоки живу.

   В чистоті берегтиму.

   З любов'ю сердечною,

   Вірністю сина

   Ця мова для мене

   Як мати, єдина.

 

Учень 14:       «Шануймо мову»

   Моя чарівна і співуча мово!

   Моєї Музи світле джерело!

   До скону питиму твоє цілюще слово,

   Що мелоцвітом рясно зацвіло…

   Тобою розмовляю і співаю,

 

Учень 15:  Тобою серце віддаю красу,

   Бо слово твоє істину являє,

   Яку в світи неспокою несу,

   Воно веде у голубінь Дніпрову.

   Розкуте серце там не знає меж.

Любіть, шануйте рідну свою мову.

   ЇЇ не буде – вас не буде теж!

 

ІІІ. Заключна частина

 

Ведучий: От і скінчилось наше свято! Щоправда, я не думаю, що його слід відзначати лише раз на рік. Адже наша мова – це інструмент, життєдайне джерело, без якого ми не зможемо жити ані дня, ані хвилини. Тож нехай, друзі, свято рідної мови стане святом щоденним – нехай наша мова дарує вам радість усе життя.

 

Разом:  Бо мова – це душа народу,

   Народ без мови – не народ! 

 

Пісня:

 

 

 

 

 

 

 

doc
До підручника
Українська мова 9 клас (Глазова О.П.)
Додано
16 січня
Переглядів
291
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку