Виховний захід "Мова моя українська"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему

 

«Мова моя українська»

 

 

 

Підготувала:

Педагог-організатор

Мушкатівської ЗОШ

І-ІІ ступенів

Юркова Олена Анатоліївна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу: формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширити знання учнів про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Форма проведення: загальношкільне свято

Місце проведення заходу і його тривалість: (45 хв.)

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, плакат, мовні загадки.

Науково-популярна і методична література:

 

1. Бондарчук Г. М. Тимочків М. М. Виховні години: На допомогу класному керівникові. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 80 с.
2. Виховні заходи. Сценарії/ Упоряд. О. В. Гноінська. - Харків: Ранок - НТ, 2007. 54 с.
3. Краєзнавчі свята. – Харків: Вид. група «Основа», 2008. – 288 с.
4. Кадленчук С. Г. Теорія і методика виховання. – К. , 1997

 

 

Зміст виховного заходу:

 

І. Вступна частина

 

Вступне слово

 

Ведучий: Доброго дня, любі друзі! Отож, як ви вже, мабуть, здогадались: наше сьогоднішнє свято – це свято нашої рідної материнської мови, цієї колиски, праматері нашого славного, невмирущого і правічного народу!

 Ведуча: Отож від усього серця вітаємо всіх вас із цим славним святом – та й розпочнемо його, як то кажуть люди, з Богом!

 

ІІ. Основна частина

 

Ведучий: Рідна мова! Вона звучить для кожного з нас чарівною мелодією.

Учень 1.  Наша мова – світанкова.

Українська наша мова

Повсякчасно на вустах.

Чародійна, барвінкова.

І співуча, ніби птах

Рідна мова завжди з нами

У ромашковій красі…

Розмовляє нею мама,

Розмовляємо ми всі

Любим нашу рідну мову

І не зрадимо її

Нашу мову світанкову

Знають навіть солов'ї.

(Г. Бідняк)

Ведучий: Великий педагог Василь Сухомлинський любив повторювати мудрий вислів древніх: «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина». А про рідну, українську мову, вчений говорив, що для українця – це віконце, через яке він бачить світ.

Ведуча: Так, багата мова – це багатий духовний світ людини, а убогість мови, слова свідчить про убогість думки.

Учень 2:   Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш? 

Що нам ближче, і миліш, 

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! Рідна мова!

Що в єдине нас злива, -

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

(Олександр Олесь)

 

Пісня:

 

Учень 3:  Мово рідна! Колискова

Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти, -

Гей, яка ж прекрасна Ти!

 

Учень 4:  Перейшов усі світи я –

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як Мати,

Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста.

 

Учень 5:  Ти стара і вічно нова.

   Ти могутня, рідна мово!

   Мово – пісня колискова,

   Мово – матері уста.

(І. Багряний)

Ведучий: Ніжні звуки маминої пісні гріють нам душу впродовж усього життя. У колисковій пісні – любов матері і мрії її про щастя дитини, вона дає нам перші уроки добра і краси.

Ведуча: А зростаємо ми в чарівному дивосвіті української казки. Казка навчає нас людяності, дружби і чесності. А які казки знаєте ви? (Запитання до учнів молодших класів.)

Ведучий: Та були серед нас і ті, хто цурався рідної мови, зневажав її, а отже, і свій народ, і свою землю.

 

Учень 6:  Ні, не вмерла українська мова!

На вустах народу ще живе,

А народ живе у мові слова,

В слові тім – прозріння вікове.

 

Учень 7:  Те прозріння стиглая пшениця.

Неба – нескінченна голубінь…

Українця – радість гордолиця,

Знамено всіх прагнень і сумлінь.

 

Учень 8:  А його вбивали із гармати

І жбурляли злісно у вогонь

Катували, кидали за грати,

Пістолет підводили до скронь.

Виривали з язиком із рота

Всі політиканти, що були…

Скаженіла в лютості підлота,

Але Слово вбити не змогли

Не зганьбити віковічні перла,

Що свідомість золотаву тчуть.

 

Учень 9:  Не померла мова, не померла!

Як народу мові моїй буть!

Бо вона – є втіленням народу,

Вікове коріння Кобзаря,

Провідник від нації до роду

Дар святителя, що не згоря...

(Г. Бідняк)

Ведуча: І тим, хто підняв нашу мову, мов діамант дорогий, обробив її, був Тарас Григорович Шевченко. Великий Кобзар України прославив рідне слово.

 Він - основоположник літературної мови українського народу. І засміялось, і затужило болем народу рідне слово в «Кобзареві» Тараса Шевченка.

Учень 10 і 11:  Вірш Самійленка «Діамант дорогий»

 

 

Діамант дорогий на дорозі лежав,-
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"

1885 р.

 

Ведучий: Та чи добре ми знаємо свою мову? Чи володіємо нею, чи вміємо грамотно, виразно висловлюватися?

Ведуча: Поміркуймо…

 

Сценка

Дійові особи:

Учень 1.

Учень 2.

Поет.

(Назустріч один одному йдуть два учні)

Учень-1:

 - Прівєт! Ух, здорово! Слиш, ну й кіно я бачив! Понімаєш, спочатку він раптом довідується, а потім… Ох, ну, словом, здорово. Загалом, так би мовити, ну клас! Ніхто не знає, а він, ну…Та ти не слухаєш?!

Учень-2:

 - А як тебе слухати? Як ти розмовляєш?

Учень-1:

 - А що, хіба треба по-іншому? Українською ж розмовляю!

Учень-2:

 - Так, але ж засміченою різними словами. Вчені називають ці слова – словами - паразитами. А поети закликають нас не засмічувати ними нашу мову, берегти її від слів – мовних бур'янів.

 

Учень 12:  Як парость виноградної лози

   Плекайте мову. Пильно й ненастанно

   Політь бур'ян. Чистіша від сльози

   Вона хай буде. Вічно і слухняно

   Нехай вона щоразу служить вам.

   Хоч і живе своїм живим життям.

 

Учень 13:  В рідній мові своїй

   Мусиш вивчити кожне слівце,

   Доглядати його,

   Як старий садівник деревце.

(Б. Чалий)

Учні всі разом 14 і 15:  Ціннюща в людини

До знань ненасить.

І їх за плечима,

Тих знань, не носить!

(Д. Білоус)

Ведучий: А зараз оголошую сторінку під назвою «Мовні загадки»

Ведуча:  На землі, у небі, в морі –

   Скрізь у сонячнім просторі

   Нові загадки живуть.

   До відгадок вас зовуть…

 

Ведучий: Знають всі, що ми любимо відгадувати загадки. Наші загадки сьогодні особливі, мовні. Позмагайтеся, хто з вас найкмітливіший, хто найкраще знає свою рідну мову. Тож слухайте мовні загадки.

 

Учитель

***

   З однієї ми родини

   Від Андрія до Ярини.

   Як по одному, самі,

   ми буваємо німі,

   хоч і маєм різні назви

   й добре знаєте всіх нас ви.

   Певним станемо рядком –

   Заговоримо ладком.

   Ми - писемності основа.

   А без нас ніхто ні слова!

   Що це таке?

(Літери абетки)

 

***

Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

а сам ні пари з уст – мовчок.

Що це таке?

(Знак питання)

 

***

Маленька, менша від мачини,

ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

й людини мову зупиню.

Що це таке?

(Крапка)

 

***

Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу, всім знайома.

Як вона зоветься?

(Кома)

 

***

Я такий же, як знак розділовий,

і відомий шкільній дітворі.

Та в словах української мови

Я пишусь не внизу, а вгорі.

Спробуй лиш написати ім'я –

зразу стану потрібним і я.   (Апостроф)

 

 

***

Нумо трішечки напруги,

ось вам і подробиці:

перше тут – предмет, а друге –

що з предметом робиться.

Як би речення словами

Не були заклечані,

Досить легко ми їх з вами

визначимо в реченні.

Хто вони?

(Підмет і присудок)

 

***

Що за знак – стрункий, мов спис,

Він над крапкою завис,

спонука до поклику.

Хто ж бо він?

(Знак оклику!)

 

***

В слові знаєш, де я є?

Після кореня.

А призначення моє –

Словотворення.

Я творю нові слова

Або форми слова,

Щоб красива і жива

Розквітала мова.

Хто я?

(Суфікс)

 

 

***

Хоч в усній мові нас немає,

а на папері мовчимо,

та все, що ти читаєш, друже,

сприймати правильно вчимо.

Хто ми?

(Розділові знаки)

 

***

 

Я один в сім'ї такий,

Кажуть, надто вже м'який,

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак.

(М'який знак)

 

Ведучий: А тепер послухаймо народну мудрість про силу слова.

Ведуча: Чимало прислів'їв і приказок ввібрали в себе правила мовного етикету. Ось я їх почну говорити (до ведучого), а ти закінчуй.

Ведучий: Добре.

 

Ведуча:       Ведучий:

1. Бережи хліб на обід,…  а слово на відповідь.

2. Краще мовчачи,…   аніж брехати.

3. Дав слово -     дотримай його.

4. Що маєш казати,…   то насамперед обміркуй.

5. Треба знати,…    де і що казати.

6. Всякому слову…   свій час.

 

Учитель: Діти, ви на сьогодні мали повторити прислів’я та приказки про рідну мову, давайте зараз їх послухаємо.

(Відповіді учнів)

Ведуча: Молодці! Справжні знавці рідної мови.

Учень 13:     Рідна мова!

   По-своєму кожна

   Пташина співає,

   По-своєму кожен

   Народ розмовляє.

   У мене й народу мого

   Українська

   Є мова чудова,

   Своя, материнська

   По світу її,

   Як святиню, нестиму,

   Допоки живу.

   В чистоті берегтиму.

   З любов'ю сердечною,

   Вірністю сина

   Ця мова для мене

   Як мати, єдина.

 

Учень 14:       «Шануймо мову»

   Моя чарівна і співуча мово!

   Моєї Музи світле джерело!

   До скону питиму твоє цілюще слово,

   Що мелоцвітом рясно зацвіло…

   Тобою розмовляю і співаю,

 

Учень 15:  Тобою серце віддаю красу,

   Бо слово твоє істину являє,

   Яку в світи неспокою несу,

   Воно веде у голубінь Дніпрову.

   Розкуте серце там не знає меж.

Любіть, шануйте рідну свою мову.

   ЇЇ не буде – вас не буде теж!

 

ІІІ. Заключна частина

 

Ведучий: От і скінчилось наше свято! Щоправда, я не думаю, що його слід відзначати лише раз на рік. Адже наша мова – це інструмент, життєдайне джерело, без якого ми не зможемо жити ані дня, ані хвилини. Тож нехай, друзі, свято рідної мови стане святом щоденним – нехай наша мова дарує вам радість усе життя.

 

Разом:  Бо мова – це душа народу,

   Народ без мови – не народ! 

 

Пісня: