Виховний захід «На стежині дитинства»

Виховний захід «На стежині дитинства»

Мета. Формувати ключові компетентності:

– комунікативну: – через участь учнів у колективній творчій справі, що передбачає активізацію безпосереднього спілкування дітей;

– соціальну: – через виховання пошани до сім’ї, родини, друзів, оточуючих людей; формування почуття патріотизму; спонукання батьків змістовно займатися вихованням власних дітей;

– загальнокультурну: – залучення до мистецтва через спів, опанування вміння декламувати вірші; розвивати бажання вдосконалюватися, жити в культурному середовищі.

Обладнання: святково прибраний клас, технічні засоби для демонстрації презентації «Моє дитинство», фонограми до пісень (зазначених в сценарії), вірші відомих авторів та поетичні рядки, автори яких невизначені (невідомі), притча.

Хід заходу

Вступне слово вчителя:

Наш виховний захід присвячується родині. Сім’я є осередком тепла і любові для дитини, дає їй перші уявлення про доброту, культуру поведінки, моральність. Тому так важливо, щоб у родині панували злагода, повага до всіх членів…

Учень 1. Нехай іде осінній дощик,

Нехай лютує за вікном зима,

Та коли поряд із тобою рідні люди-

Будь-яка погода – не біда!

Учень 2. Здрастуй, хато, дитинства колиско,

Білі стіни і вікна привітні,

Я вклоняюсь тобі низько-низько,

Найрідніший куточок у світі!

Учень 3. Початок моєї родини-

З порогу батьківської хати,

З пісень отих колискових,

Яких нам співає мати.

Учень 4. Бере свій початок родина,

Там, де спів солов’я.

Із того селянського двору,

Де п’є молоко немовля.

Учень 5. Ще кажуть, що вона починається

З тих рядочків віршованих,

Що ми змалку вивчаєм,

І пісень, що так щиро лунають.

(Автори невідомі)

Виконання пісні з танцювальними рухами.

Сл. В. Панченка, муз. А. Філіпенка «Ой заграйте, дударики»

Вчитель. – Щоб веселилася дитина їй необхідна турбота рідних рук, повчальна настанова…

Послухайте притчу-повчання «Дві сніжинки».

Мама учня розказує притчу .

Дві сніжинки

Ішов сніг. Погода була тиха, і великі пухнасті сніжинки неквапом кружляли в чудернацькому танці, повільно наближаючись до землі.

Дві сніжинки, що летіли поряд, вирішили побесідувати. Боячись втратити одна одну, вони взялися за руки, і одна з них весело сказала:

– Як добре летіти, втішаючись польотом.

– Ми не летимо, а просто падаємо, – сумно відповіла інша.

– Незабаром ми зустрінемося із землею й обернемося в білу пухнасту ковдру.

– Ні ми летимо назустріч погибелі, і на землі нас просто розтопчуть.

– Ми станемо струмками і помчимо до моря, ми будемо жити вічно, – промовила перша.

– Ні, ми розтанемо і зникнемо назавжди, – заперечила друга.

Врешті-решт їм набридло сперечатися, вони розімкнули руки і кожна полетіла назустріч тій долі, яку собі обрала.

– Як ті сніжинки, всі ви, діти, різні,

Та хочу вам сказати я одне:

Завжди привітні будьте й ніжні,

Людина в світі – для любові і добра,

Що не зникають назавжди,

А потрапляють в колообіг як вода.

Син (уч.1): – Дякую, мамо, за казку,

За добро і за ласку.

Любий, тату і добра матусю,

Дорогі дідусі,

Найкращі у світі бабусі,

Як затишно й тепло мені,

Що ви є у мене усі!

Учень 2. Коли мене спитають:

– Що найдорожче є світами?

– З усіх скарбів назву найперший –

Ласкаві руки мами.

Учениця 1. Коли мене спитають:

– Яка найбільша сила?

– Любов, що в серці має

Бабуся моя мила.

Учень 5. Коли мене спитають:

– Що найтихіше в світі?

– Бабусина молитва,

Як засинають діти.

Бабуся читає вірш «Молись, моя дитинко»

Молись, моя дитинко,

Щовечора й щоранку.

Неси свою молитву

До Бога на вівтар.

Молись за нашу землю,

За річечку-веснянку,

За рід і за родину

Неси молитви дар.

Молись за поле й небо,

За всіх людей на світі,

Молись за ясне сонце

Й за хлібець на столі.

Молись, щоб Бог дав ласку

Радіти травам й квітам

І жити – не грішити

На грішній цій землі.

Склади в молитві щирій

Маленькі рученята,

Із Господом розмову

Тихенько поведи.

Господь тобі поможе

Всі радості пізнати,

І будеш любий Богу,

Онученьку, завжди.

Діти хором промовляють слова молитви.

Втомлений, іду я спати,

Сон стулив вже оченята;

Добрий янголе, святий,

Тихий сон мені навій.

Коли я що зле зробив,

Наді мною білі крила

Ти, як завше, розпусти –

Все пробач і захисти.

Учень 4. Заспівай, матусю, колискову

Нехай сестричка посміхнеться в сні.

Заспівай, матусю, колискову,

Нехай сни гарні сняться

Іванкові, Володі і мені.

Мама виконує колискову «Спи, засни, моя дитино»

(Слова: А. Малишко. Музика: П. Майборода)

Люлі-люлі, баю-баю, а-а-а…

Спи, засни, моя дитино,

Спи, моє маля.

Ніч іде в гаї, долини,

Трави нахиля.

Хай тобі ця ніч насниться,

Що в очах сія.

Будеш завтра в світ дивитись,

Зіронько моя.

Люлі-люлі, а-а-а…

Сплять ліси, поля, криниці,

Білая зима.

Ти відкрий, відкрий очиці,

Юносте моя.

Підеш ти по Україні,

Де життя буя.

Виростай, моя дитино,

Зіронько моя.

Люлі-люлі, баю-баю, а-а-а…

Вчитель. – Дитинство – це мудрі повчання рідних, щира дитяча молитва, ніжна колискова і, звичайно ж, весела гра.

Учень 2: – Бабусю, давайте пограємо у гру «Гуси»

Бабуся: – Добре, онучку.

Діти виконують пісню «Жили у бабусі…» з імітаційними рухами. (За мотивами української народної пісні).

Учень 3. – Дорогий, хороший, рідний тату,

Кращого від тебе не знайти!

Дорогий, хороший, рідний тату,

Як чудово, що у нас є ти!

Батько учня виконує пісню «Родина» (Слова: В. Крищенко. Музика: О. Злотник.)

Учениця 2. Моя улюблена святине!

До тебе так звертаюсь я,

Прошу я миру для країни,

І просить вся моя сім’я.

Почуй нас, Боже, у молитвах!

Спини цей безлад і війну,

Нам поверни щасливе небо

І гарну сонячну весну! (Н. Сердюк)

Учениця 3. Два слова чарівних – лиш мама і тато,

А скільки любові у них і тепла!

Вони для дітей означають багато,

Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.

Бо тато і мама – це рідні нам люди,

Рідніших у цілому світі нема.

З батьками дитина захищена буде,

І душу дітей не остудить зима.

Учениця 1. Два слова крилатих і серце радіє!

Й летить наче пташка в ясне майбуття.

Вони нам дали і натхнення, й надію,

Й найбільше у світі – це наше життя! (Н. Красоткіна)

Учень 3. – Будьте щедрі на теплі слова,

У світі так мало тепла.

Найбільше його від рідної хати

Та від лагідних рук мами й тата.

Учень 4. Ми любимо вас, всі наші рідні,

І вам бажаєм здоров’ячка багато.

Хочемо щоб ви завжди раділи,

І щоб ніколи не хворіли.

Учень 1. Хоч часом ми буваємо нечемні,

І дуже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо, напевно

Ми більше радуємо вас.

Учень 2. Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце влітку і коли зима,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії літа.

Вчитель: – Дорогі батьки, бабусі! Я рада, що ви сьогодні разом із дітьми відчули трепетне хвилювання дитинства.

– Дорогі діти, будьте слухняними, старанно вчіться, турбуйтеся про своїх рідних. Пишайтеся своєю родиною, любіть свою Батьківщину, яка починається з рідної домівки. Ростіть здоровими і щасливими!

Мама. Маленький українець, українка,

Майбутнє твоє – подвиг матерів,

Батьків, що кожен день, як рік, на фронті,

Сім’я – це України оберіг.

Родина, те, із чого знов почнеться,

Відродження вже вільної країни.

Вона як паросток до сонця вперто пнеться,

Героям слава! Слава Україні! (Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

Діти виконують пісню «Дитинство» (Слова: А. Демиденко. Музика: О.Морозов).

(Під час виконання пісні демонструється презентація «Світлини нашого дитинства» ).