Виховний захід на тему : Тарас Григорович Шевченко

Виховний  захід:

Тарас  Григорович

Шевченко.

Мета.

Поглибити  знання  учнів  про  життєвий

 і  творчий  шлях  Т.Г. Шевченка.

Ознайомити  з  його  нелегкою  долею

 і  незборимим  бажанням  стати  поетом,

 і  малярем.

Показати,  як  поет  передає  в  своїх  творах  красу рідного  краю  і  його 

любов  до  рідної  землі.

Тарас  Григорович    Шевченко.

Звучить  пісня„Думи  мої  думи”..   

Зал  прикрашений   вишиванками,  на  стіні  портрет  Тараса  Григоровича  Шевченка,  прикрашений    рушниками  .  Діти  біля  портрета  Тараса  Григоровича    Шевченка. 

ВЕДУЧА:  Сьогодні   ми    поведемо  мову  про   великого   сина  нашого  народу  Тараса  Григоровича   Шевченка,  розкажемо  про   його   нелегке   життя. 

Дитина:  В  похилій  хаті  край  села,

 Над  ставом  чистим  і  прозорим,                

 Життя   Тарасину   дала    

 Кріначка — мати,  вбита  горем.

 / Входить  мати

 з  малим  Тарасом/

Мати:  Як  гірко, як  нестерпно  жаль,

 Що  долі  нам  нема   з  тобою 

 Ми  вбогі,  змучені  раби, 

 Не  маєм  радісної  днини  ..... 

 Промовиш  слово  — і нагай

 І так  усюди  — з   краю  в  край

 Панує   рабство  ненависне.

 Росте  неправда  на  землі.

 Згорьованій,  сльозами   вмитій

 О любі  діточки   малі.      

 одні  залишетесь  на  світі! 

 Ну  хто  замінить    вам  мене,

 Рожеві  квіти  нещасливі?                                1

/Тарасик  з  мамою  сідають  біля  портрета/.

ВЕДУЧА:  — Так,  так,   нелегким  було   життя   малого  Тарасика,  бо   ж   народився  кріпаком   у  великій  родині, в  убогій  хатині,  яка  потонала  у  вишневому   садку.      

/Діти  співають   пісню  "Садок  вишневий   коло  хати„/ 

ВЕДУЧА: —Тарасик  був  допитливий   розумний  і  цікавий  на  все,  І старша  сестра  Катруся  ледве  встигала  відповідати  на  його  нескінченні   запитання .

 Тарас і  Катруся.

Тарас: Катрусю!  А звідки  до  нас на  літо                                                                                                            прилітають    пташки?

Катруся:  Прилітають  вони  з   далекого  краю,   з-за   синього  моря.  На  зиму  вони  знову  відлітать  туди,  де  ніколи  не  буває  зими. А  прилітають  до  нас  вони  ще  тому,  що  люблять  їх  діти.           

Ти  любиш  пташок?

Тарас:  Люблю.  А чим  живляться   пташки?

Катруся: Комахами ,  мухами,  метеликами...  

Тарас: -  А  чого  метелик  бувають  білі,  червоні,   жовті,  всякі?

Катруся:  Вони   різні  так,  як  і  квіти ,   щоб  гарно  скрізь  було.  

Тарас: Катрусю ! А чорногузи  теж  відлітають  в  теплі  краї  ?

Катруся: Звичайно,  відлітають.

/розповіді  учнів/

                                                                                         2

1 :

  Довгими  вечорами  збирались  селяни  у  хаті  діда  Івана  послухати  розповіді  про боротьбу  з  панами  ,  багатіями.  З  цікавістю  слухав  ці  розповіді  Тарасик  і  уявляв   себе  гаймакою,  який  іде  боронити  людей  від  злого  пана.  Отак  минали  дитячі  роки   Шевченка 

2 :

 Тарас  Шевченко  дуже   любив  свій,  рідний  край,  рідну  природу.  Та не  мав  він  щастя на  рідній  землі. Про це  писав  у  багатьох  віршах. Діти  розповідають  вірші   Шевченка  про   природу   .

/„Мені  тринадцятий  минало”/

3: Навчився   Тарас   читати  писати ,  а  згодом   малювати.   

4:

 Та  скрізь  Шевченко   бачив  кривду,  бачив  як  пани  знущались  над  бідними.  І про  це  писав  він  у  своїх  віршах.    

5 :

 Цар  і  паш  були  дуже  злі  за  ті  вірші  на  Тараса  Григоровича  Шевченка,  відали  його  у  солдати  й   заслали  в  далекі   степи. 

6:

  Будучи  далеко  від   рідного  краю   Тарас  часто  згадував  свою  рідну  землю,  яку  від  дуже     любив.  І  коли  на  небі  з’являлась  перша  вечірня   зоря,  йому   пригадувалося  рідне  село  і   таке  ж   зоряне  небо  над  ним.  

 /Пісня   „Зоре  моє  вечірня я”/ 3

7:  Минуло  10  тяжких  років  царської  неволі.   Хвороба  підкралась   до  Шевченка.  Помираючи,  він  попросив,  щоб  його  поховали  на   його  любій  Україні,   серед  стену   широкого.   Друзі  поета  виконали  цей  заповіт.  Над  Дніпром,  на  високій  кручі  поховали  Великого  Кобзаря .   

/Пісня:„На  високій  дуже  кручі”/.

8:  Ти  хлопцем  був   убогим   І  пас  сільські  ягнята,  А  домом  твоїм  була.   

9:  Мала  селянська  хата.  І  бачив  біль довкола.  Неволя  й  кривда  людська  -.  

10:  Це  була  твоя  школа .Ти  свою  долю  облив 

  сьозами.

Терпів  за  народ  сльози   й   тюрму.

Твоїми,    Кобзарю,  підемо  слідами.  

Щоб  Вкраїні  волю  здобути    ясну.

 /Пісня: „ Поклін  тобі  Тарасе”/

11: Спи   спокійно  Тарасе!

      Нащадки  твої.

      Словом шани  й  любові  тебе     спом’янули.   

      Певен  будь,  що  народи  Вкраїни

      Заповітів   священних  твоїх  не  забули.

 /„Заповіт”/

                                                                                       4