Виховний захід на тему: "ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ - МОВА"

                                        ЇЇ ВЕЛИЧНІСТЬ – МОВА

  Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", "Пісня - душа народу", "Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна".
 (На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)
 

Дівчинка
Добрий день вам,
добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
 А на довгий-довгий вік.

(Під музику в зал заходять учні, одягнені в український одяг).

Вчитель. Шановні діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.
 

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина.
 

Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.
 

1-й учень
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила.
То як же не любить мені тебе!
2-й учень
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на "відмінно",
Щоб мною ти пишатися могла!
3-й учень
Люблю твої ліси, струмки, джерельця
І все-усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь, і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю!
4-й учень
Україна моя починається
Там, де доля моя усміхається,
І, як небо, як даль солов’їна,
Не кінчається Україна.
5-й учень
Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
6-й учень. 
На землі великій
Є одна країна:
Гарна, неповторна,
Красна, як калина.
7-й учень
І живуть тут люди
Добрі, працьовиті,
І скажу, до речі,
Ще й талановиті.
8-й учень
Землю засівають.
І пісні співають,
На бандурі грають
І вірші складають
Про ліси і гори,
І про синє море,
Про людей і квіти...
То скажіть же, діти,
Що це за країна?
Разом: 
Наша велика славна Україна!

Учні виконують пісню "Це моя Україна":

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

ВЕДУЧА 2  Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

ВЕДУЧИЙ 1 (цитує). "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця"

                                                                                           (Панас Мирний).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається жодній із сучасних літературних мов слов'янства..."                  

                                                                             (Михайло Драгоманов).

ВЕДУЧИЙ 1 (цитує). "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури"

                                                                  (Василь Сухомлинський).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Мова - втілення думки. Що багатша думка - то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її" (Максим Рильський).

ДІВЧИНА 1
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. 
Чистіша від сльози
Вона хай буде. 
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам.

Під цю мелодію. танцюють з рушниками. Потім стають двома півколами. На сцену виходить дівчина у вінку із стрічками - Мова,  а з нею маленькі хлопчики — Частини мови.

Мова
Як путівець між нивами - проста, 
Барвиста, наче далеч веселкова, 
Такою увійшла до вас в уста 
І в долі заясніла ваша мова. 
З роси, проміння, шуму колосків 
Я вам дарую чисте першослово, 
Аби з ясних слов'янських берегів 
У світі засвітитися дніпрове.

(Маленька пауза. А далі, показуючи руками на Частини мови, що стоять півколами біля неї).
До словечка, до слов'ятка притулитися. Може, так хоч мови рідної навчишся.

ІМЕННИК
Є в світі слів багато, 
Але дорожчі всіх 
Іменник: син, мати, 
Оселя, дім, поріг. 
А ще слова "родина", 
І "ненька Україна".
Не забуваймо їх!

ПРИКМЕТНИК
Мова моя, мова! Мова кольорова! 
Ой яке барвисте кожне твоє слово: 
Синій, червоненький, любий, дорогенький, 
Щирий, добрий, золотий, -
Ось прикметник я який.

ЗАЙМЕННИК
Є добрий друг в іменника, 
Числівника й прикметника.
А зовуть його займенником –
Така ось арифметика. 
Як втомляться іменники 
У реченнях стояти, 
До себе звуть займенників
Від втоми рятувати.

ДІЄСЛОВО
Трудитись, працювати, 
Любити і чекати, 
Сіяти, ростити, збирати, 
Вирости - до зір дістати. 
Скільки різних дієсправ 
На сьогодні я почав.

Числівник
Можу вам порахувати, 
Скільки є озер, морів, 
Скільки є зірок на небі, 
Скільки в морі кораблів.

ПРИСЛІВНИК
Зустрілося слово, 
Спинилося слово: 
Полюби мене калиново. 
Зникало в степу, 
І з'являлось, як марево. 
Виходило вдаль 
І верталося знову: 
Полюби мене ще кленово.

УСІ (РАЗОМ)
Всі ми любим нашу мову, 
Наче пісню вечорову. 
І служити будем їй, 
Нашій мові дорогій.

1-й учень 
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
 

2-й учень
Мій друже, брате,
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
 

3-й учень
Вся історія народу - в мові,
Мова - душа народу.
Позбавити народ рідної мови -
Це означає вбити народ.
 

4-й учень 
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
 

6-й учень
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
 

1-й учень 
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
 

2-й учень
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
 

5-й учень
Не посмій забути
Маминої мови.
Нею квітне поле,
І гудуть діброви.
Можеш призабути
Запах рути-м’яти,
Але рідну мову
Мусиш пам’ятати.
 

6-й учень
Можеш не впізнати
Голосу діброви,
Та не смій зректися
Маминої мови.
Бо як відречешся,
Кине тебе пісня,
Будеш ти без неї
Наче вишня пізня.
 

7-й учень
Любіть свою мову й ніколи
Її не забудьте в житті.
А хто свою мову забуде,
Той серце забуде своє.
8-й учень. 
Вона, як зоря пурпурова,
Що сяє з небесних висот,
І там, де звучить рідна мова,
Живе український народ.

1-й учень
Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.
 

2-й учень
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейко
на весь світ.
 

3-й учень
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
 

4-й учень
Моя земля - це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене,
немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
 

(Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”. 
(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина із запаленою свічкою, читає “Молитву” Ольги Яворської 
 

Молитва
Гріховний світ вирує неспроста , 
Підступний демон, що керує нами, 
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви, 
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви 
І за спасіння дякуєм тобі.
 

3-й учень
Розвивайся, звеселяйся,
моя рідна мово!
У барвінки зодягайся,
українське слово.
Колосися житом в полі,
піснею в оселі,
Щоб на все життя
з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски
мову покохали.
 

4-й учень 
Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.

Разом. 
Щастя, миру і добра.

Лунає пісня "          ".