Виховний захід "Наум, наведи на ум!"

Позакласний захід на тему

«НАУМ НАВЕДИ НА УМ!»

Ведуча:

• В наш час важливою темою для вчителів і учнів є набуття знань, розуму, здобуття освіти, черпати все з наук. А так як пророком вченості і розуму вважають святого Наума, то і наш сьогоднішній виховний захід присвячений саме цій темі: “Наум, наведи на ум”

Ведучий:

• У найдавніші часи навчальний процес розпочинався взимку 14 грудня. Це день святого пророка Наума. То була найзручніша пора здобувати освіту для сільських дітей, оскільки вже завершені найосновніші сільськогосподарські роботи.

Ведуча:

• За народними віруваннями, Наум - покровитель розуму, знань, доброчинства. Селяни вважали: якщо на святого пророка розпочати навчальний процес, то дитина краще засвоюватиме науку, а згодом набереться ума-розуму.
• З цього приводу казали: пророк Наум наведе нас на ум!.

Ведучий:

• В цей день посилали до школи і казали: Хай тобі наука на ум піде. Наум був чоловік мудрий. Дай, Боже, щоб і ти в мене не дурний на світі ріс.

(Відкривається сцена, за столом сидить батько і син. Біля них-мама)

Батько:

• Пора, сину, до школи. Батюшко Наум, виведи синка на ум. Ось Буквар гляди, скільки літер: азбуки - читай: у-о-е.

Син:

•    У-о-е.

Батько:

•    Розумієш вже, тільки більше охоти.

Син:

•    Татусю, я читаю вже: у-о-е.

Батько:

•    Буде добре все.

Син:

•    Я навчусь читати, писати, щоб раділи за мене і тато і мати.

Батько:

-Святою вербицею...

Мати:

• Та почекай. їж, сину, бо треба чимало каші з’їсти, щоб опанувати наукою. Одягайся та йди до школи, (син їсть)
• Батько:

- Ну пора, сину.

Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб тобі, сину, добре наука давалась.

Учися, дитино, бо вчитися треба

Учися, голубко, най розум не спить,

Най серце, і воля, і дух росте в силу

 Най книжка розкрита любові навчить.

          Учися, дитино, бо доля не мати,

Шукать її треба-сама не прийде,

Лиш той її має, той щастя зазнає,

Кому розум сонцем в голівці зійде.

Мати:

Учися, дитино, Бог буде з тобою.

З любов’ю тебе шануватиме світ Учися, щоб сіять добро поміж люди,

І житимеш вічно, не згине твій слід.

Учися, дитино, бо вчитися треба,

Шукай сонця правди, най розум не спить Того, що навчишся - воді не залити,

Не взяти розбоєм, вогнем не спалить.

(Батько з сином виходять, мати їх хрестить. Сцена закривається)

Пісня “Два кольори”.

Ведуча:

•   З покоління в покоління ідуть діти до школи, ідуть вчитися. Скільки матері склали молитов, щоб їхні чада вчилися добре, стали розумними, скільки батьків переступило поріг церкви, просячи: “Наум, виведи дитя на ум”.

Ведучий:

•   До речі, про пророка Наума. Святе письмо дає нам досить скупі відомості. Це сьомий пророк серед 12-ти малих пророків. Сам він родом з м. Елком, що у Юдеї. Наум жив десь 600-700 рр. до народження Ісуса Христа. Його розум проповіді вражали всіх. Тому він став покровителем розуму.

Ведуча:

•   Наші учні, наші діти, ваші діти, ваші учні, ваші внуки, вчаться, дерзають знання, штурмують ази наук, виконують батьківський заповіт, черпають знання з джерел мудрості, бо народ скаже, як зав’яже.
•   (Учні читають прислів’я і прив’язують їх на дереві мудрості)

1.     Золото добувають із землі, а знання із книг.
2.     Гарно того вчити, хто хоче все знати
3.     Без науки до всього короткі руки.
4.     Не бажай синові багатства - бажай розуму.
5.     Учись  - на старість буде як знахідка.
6.     Правда світліша сонця, а розум золота дорожчий.
7.     Хто знання має, той гори ламає.
8.    Уміння бере гору над силою.
9.    Не краса красить, а розум.
10.   Хто рано встає, тому Бог дає.
11.   Шануй себе - і будуть шанувати тебе.
12.   Чого Івась не навчить, того й Іван не буде знати.
13.   Хочеш бути людиною - живи правдою.
14.   Грамоти вчитися завжди - пригодиться.
15.   Нема науки без муки.
16.   Праця годує, одягає, зігріває і розуму навчає.

Ведучий:

• Як листочки з прислів’ями будуть рости на цьому дереві мудрості, так нехай у ваших душах буде зростати бажання до пізнання нового і невідомого - бажання вчитися.

Пісня “Виростеш ти, сину”

Ведуча:

• Починаючи з Київської Русі “княжої доби” навчанню дітей віддавали багато сил і коштів. Цінували людей з гострим розумом “мужніх воїнів”. Ось один з них:

(Входить старший учень і читає “Повчання Володимира Мономаха”)

                    “Повчання Володимира Мономаха”

“- Ми, люди, грішні є і смертні. Трьома ділами добрими можна позбутися диявола і побідити його — покаянням, сльозами і милостинею. І то, вам, діти мої, не тяжка заповідь Божа.

Усього ж наче - убогих не забувайте, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступітесь самі, не давайте сильним погубити людину.

Паче всього гордості не майте в серці і в умі.

Старших шануй, як отця, а малих-як братів.

Лжі бережися, і п’янства, і блуду, бо в усьому душа погибає і тіло.

Ще більше шануйте гостя, звідки він до вас не прийде, чи простий, чи знатний, чи посол, якщо не можете дарунком, то їжею і питвом. Вони бо мимоходячи прославлять чоловіка по всіх землях або добрим, або лихим.

Недужого одвідайте, за мерцем ідіте, бо всі ми смертні єсмо.

І чоловіка не лишіть, не привітавши, добре слово йому подайте.

А се вам основа всього: страх Божий майте вище над усе.

А коли добре щось умієте, того не забувайте, а чого не вмієте, то того учітесь, так же, як отець мій. Лінощі ж усьому лихому мати. А коли добре поводитись, не лінуйтеся ж ні до чого доброго, а насамперед до церкви ходити.

Хай не застане вас сонце на постелі, бо так ж діяв отець мій блаженно і всі добрі люди достойні.

Тож, сю грамотку прочитавши, постарайтеся на всякі добрі діла, славлячи Бога за святими його.

Низький поклін Вам, хто моє послання виконує у III тисячолітті”.

   Ведучий:

-Протягом 16-17 ст. освітянством опікалися переважно Церковні братства.

з

На свій кошт вони організовували народні школи, в яких вчилися селянські діти. Згодом, коли Україна потрапила під імперську “опіку” Росії, народне освітянство занепало.

  Ведуча:

• Чітко проведений колонізаційний захід великодержавної політики призвів до того, що у 18-19 ст. Україна за рівнем освіти займала одне з останніх місць.

  Ведучий:

•   Народ боровся, протистояв і, як завжди, у перших рядах були поети, мислителі і філософи.

(Входить Сковорода)

• Народився й звівся я на ноги Серед покірних,нижчих од трави,

Серед затурканих і вбогих,

А потім на їх хлібі й п’ятаках

 Премудрість книжку осягав у школах

Щоб згодом стати самому на шлях

Відкрить і пізнання всього довкола.

І ось дійшов я думки: до кінця Свого недовгого життя я мушу Надію посилати у серця.

Людей, яких бур’ян недолі глушить,

Людей, що сонце бачить, а сліпі,

Людей, яких мордують супостати,

Народжені у полі на снопі,

Але які протислися в палати

И загнули кирпу.

На святій землі.

Повинна правда йти, як наречена,

Людей навчати треба, щоб вони

Душею досягай високості,

І хай тоді лиш спробують пани

 Хоч на хвилину заманити в гості

До себе правду...

Ось тому я йду.

                               Казка “Дві курочки”

Випало якось Дикій курці залетіти до Домашньої:

•      І як се ти, сестрице, в лісах живеш? - спитала Домашня.
• А точнісінько так, як інші лісові птахи, - відповіла Дика. - Годує мене той самий Бог, що й диких голубів.
•      Вони ж можуть добре літати, - проказала господиня.
• Се так, - згодилася Дика, - однак і я можу літати і цілком задоволена своїми крильми. Ось у се, сестрице, я ніяк не можу              повірити, - сказала Домосида, - бо я

ледве-ледве можу перелетіти он до того сарая.

• Не перечу, - каже Дика, - але зважте, голубонько моя, на те, що змалку, як тільки народились, зволите на подвір’ї гребти, а я щодень мушу набувати досвіду літати.

Сковорода:

- Багато хто, не маючи сили щось зробити, не вірить, що можуть те інші. Безліч є таких, хто через розніженість відучені мандрувати пішки. Се свідчить, що практика без природженості безглузда, а природженість утверджується практикою. Яка користь знати, як робиться діло, коли ти сам його не зробиш? Взнати не важко, важче зробити. Наука та досвід - се одно і теж. Вона не в знанні самім живе, а в діянні. Як і робота без природженості, так і знання без природженості,так і знання без роботи-мука.Ось у чому різниця між знаннями та наукою.

Ведуча:

- Той мудрий Сковорода так хотів, щоб кожен займався своєю справою, щоб головною домінантою особистості був розум.

(Звучить мелодія пісні “Думи мої, думи мої”.)

Хлопчик- малий Шевченко:

Тяжкко-важко в світі жити сироті без роду:

Нема куди прихилиться,- хоч з гори, та в воду!

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом;

Утопився б, - тяжко жити,

                   І нема де дітись.

                  В  того доля ходить полем -      

                  Колоски збирає.

                  А моя десь, ледащиця,

                 За морем блукає.

Ведучий:

•   Якщо уважно простежити життя і творчість Шевченка, то перед очима пливе чорна картина розвитку освіти, ставлення влади до розширення освіти серед простого народу.

Тарас:

•            Нудна наука в школі, нудна і тяжка, учать з-під різок, по церковних книжках. Мені мріялась, навіть снилась мальована позолочена книжка, в яку я по своїй подобі вписував вірші.

(Входить дяк)

Тарас:

•    Візьміть мене вчити малювати.

Дяк:

•    А батьки в тебе є?

Тарас:

•    Ні, я сирота.

Дяк:

•    Ну то хоч завтра приходи.

Тарас:

•    А коли ви почнете мене вчити малювати?

Дяк:

•    Спершу ти мені послужи за науку років три, а тоді вже я буду вчити.

Тарас з відром води:

• З такої науки добра мені не буде. Дяк он каже, що нічого з мене не вийде. А звідки він знає? Я буду вчитись.

Ведуча:

• Через багато років, побувавши на Україні, Тарас Григорович ніяк не міг змиритися з тим, що його народ такий темний.

Шевченко:

• Середній клас - напівосвічена маса, це половина народу, це серце нашої національності. Не друкують дешевих букварів. Я зробив таку книгу-буквар: якщо продасте - гроші положіть в касу недільних шкіл, вони такі убогі. Думка єсть за букварем надрукувати лічбу, етнографію і географію, а історію - тільки нашу. Якби Бог поміг мені оце мале діло зробити, то велике б само зробилося.

(Звучить мелодія пісні Шевченка)

Не дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

И свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються

 В хату не пускають.

Ведучий:

Народ як міг, вчив своїх синів і дочок, писалися вірші, статті на захист рідної школи, рідного слова, та заборона на все рідне дала свої плоди.

 Ведуча:

•    Сам Андрій Шептицький склав молитву за україну та її народ.

“ Господи, благослови, працю на всіх ділянках науки, мистецтва, добробуту та благослови всіх і все, щоб наш народ міг добре тобі служити...”

Ведучий:

• Дочекалися ми 24 серпня 1991 року — Дня незалежності, дочекалися і відповідних статей в Конституції: права на освіту, мову, здоров‘я. І якось не зчулося, як за кілька років зблідли найвищі цінності, що оберігалися людьми, їхньої віри. В інформаційний вакуум увірвався вітер часу — все закрутилося, перемішалося. Ведуча:
• Нас 48 млн. одні гоняться за грішми, інші — за гуманністю. Ми вчимося жити по - новому, одночасно заставляючи світ почути, що ми такі є.

Ведучий:

• Коли йде мова про космос - то Каденюк, коли про спорт - А. Шевченко та брати Клички, коли про науку - академік Патон, Юхновський, коли про естраду – то Руслана Лжичко та Джамала.

Ведуча:

• Ми, маленькі жителі нашої  Отинійщини, гордимося, теж тим, що у нас є чимало людей з вищою освітою, є лікарі, юристи, воєнні, вчителі. Ми любимо своє село.

Пісня про Отинію.

Ведучий:

     Школа живе своїм життям, старається йти в ногу з часом за найсучаснішими технологіями.

Ведуча:

Згадаймо слова пісні про рідне село, де автор згадує своїх батьків, вчителів, бо саме вони наводили нас на ум, наставляли на праведну дорогу. Тож сьогодні ми просимо святого пророка Наума, щоб він додав всім нам дітям та дорослим  і всім гостям внутрішньої зібраності, духовного моноліту, обширних знань, високого інтелекту та ерудиції.

Ведучий:

• Нехай ваша мудрість батьків та дітей  принесе користь школам, народу і кожній дитині зокрема. А до вас, дорогі вчителі, хай ніколи не заросте стежина вдячності за вашу працю, ніколи не зів‘яне квітка, яку ви виростите в дитині як особистості.

                    Пісня “Хай добро вам сіється”