Виховний захід : «Нехай теплом і добротою зігріваються серця»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ

                                                                         Відділення професійної підготовки

Виховний захід на тему:

«Нехай теплом і добротою

зігріваються серця»

                                            Підготувала:

Майстер виробничого навчання

                                                              Гупка Віра Михайлівна

Тернопіль

Тема виховного заходу «Нехай теплом і добротою зігріваються серця»

Мета: Розкрити суть поняття «добро», «милосердя», «любов» - основне кредо професії «Соціальний робітник, гувернер»;

Спонукати учнів творити добро, радіти за інших, сприймати чужий біль, як свій;

Допомогти учням усвідомити важливість сердечних стосунків між людьми, значення доброї енергії подарунків та доброго слова від серця, перевагу духовного над матеріальним;

Виховувати в собі милосердя, добре ставлення до оточуючого світу, до старих немічних людей, до інвалідів, до слабших за себе.

Обладнання: проектор, ноутбук, аудіозаписи пісень, відеоматеріали. Оформлення залу: вислови про любов, добро, милосердя; вишиті

рушники, скатертини, серветки; плакати із серії «Пам'ять заради майбутнього».

Попередня робота: складання сценарію;

проведення репетицій;

збір висловів;

виготовлення презентації відеоматеріалів; співпраця з Територіальним центром надання соціальних послуг.

Вислови:

Милосердя - щиросердність, співчуття, готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутись на чужий біль.

Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, важко хворої людини похилого віку, людини, що потрапила в біду.

Доброта і милосердя - багатоликі, потреба в них повсякчасна.

Милосердя і доброта, як два крила на яких тримається людство.

Що являє собою любов? (почуття)

Яка є любов? (до батьків, до Батьківщини, до друга)

Що любов вимагає від людини? (вірності, відданості)

Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність?

Невже нам потрібні кризи, війни та смерті, щоб виіскрити доброту із наших сердець?

Чи поруч немає людей, яким потрібна допомога в повсякденному житті? Вислови відомих людей:

Краса врятує світ       Ф.М.Достоєвський

 Бути добрим до кожної травинки ніжної...      Є.Євтушенко

Добро все переможе      Народна мудрість

Заповіді про добро та милосердя

Допомагай слабким, маленьким, хворим.

Не будь жадібним.

Прощай іншим помилки.

Ніколи не заздри.

Жалій інших, а не себе.

Не проходь байдужим мимо людської біди.

Стався до інших так, як бит и хотів, щоб ставилися до тебе.

Висновок

Отже зробимо висновок:

Добро - це духовна категорія, її не можна торкнутися, понюхати, посмакувати.

Добро можна тільки відчути: це ласкаве, добре, ніжне ставлення.

Добро - це готовність допомогти в скрутну хвилину.

Добро - це любов до оточуючого світу.

Добро - це те, що заставляє нас радіти, любити, співчувати.

Вашій увазі пропонується виступ «Нехай теплом і добротою зігріваються серця»

У виконанні учнів групи СПГ-24, професії «Гувернер. Соціальний робітник»

Актовий зал святково прикрашений. На сцені вислови про милосердя та доброту. Посередині сцени проектор. На столі квіти, українські вишивки. В залі запрошені гості (підопічні одинокі з Територіального центру соціального обслуговування), учні, і працівники коледжу.

Звучить класична музика. Учасники свята із запаленими свічками піднімаються на сцену.

Інформаційне повідомлення майстра виробничого навчання Гупки Віри Михайлівни

Дорогі учні, шановні гості, колеги! Сьогодні ми вітаємо Вас у нашому навчальному закладі. Запрошуємо Вас на годину спілкування «Нехай теплом і добротою зігріваються серця». Кожного дня ми чуємо і бачимо з екранів телевізорів, як ті, що повинні піклуватись про свою державу, свій народ без кінця сваряться і б’ються, обливають брудом один одного, незмозі поділити свої мільйони. А тим часом тисячі людей живуть у страшних злиднях, не маючи пристойного житла, одягу і навіть кусочка хліба.

Економічна криза, духовна криза, АТО на Сході нашої країни, страшний вірус залишають нас на одинці з високими цінами та мізерною пенсією і зарплатою, за яку ми не маємо можливості купити надто дорогі продукти та ліки. Що це? Чому так сталось? Чи це не байдужість наша?

Сьогодні ми будемо говорити про найцінніше, вічний людський скарб - доброту, людяність, милосердя.

Справами милосердя можна зробити багато, хоч і живемо ми у важкий час. Багато горя і біди навколо, але мусимо жити, сіяти добро в людських душах, бути милосердними. Іноді здається, що зло перемогло. Це тому, що про нього всі пишуть, говорять, з екранів телевізорів на нас часто дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники.

Але добрих людей дуже багато! Просто вони чинять свої благородні справи мовчки, не афішують їх. С люди які завжди прийдуть на допомогу. Це Соціальні робітники - професія, яку ми здобуваємо в Технічному коледжі.

Протягнути руку допомоги, розрадити у важку хвилину, допомогти у відчаї - головне кредо професії «Соціальний робітник. Гувернер».

Уже традицією стало у нас в коледжі до Дня соціального робітника, до Дня інвалідів проводити подібні заходи, щоб вкотре наголосити, що людина народжується для добра. Ті, що обрали фах соціального робітника повинні випромінювати милосердя і гуманність, любов і турботу, співчуття, доброзичливість, порядність, чесність, безкорисливість. Своєю турботою, добрими справами соціальний робітник загоює душевні рани, лікує зболені серця, розвіює розпач, вселяє віру, надію одинокій немічній людині.

Доброта і чуйність,

Співпереживання і щиросердечність,

Уміння розділити чужий біль,

Підтримати у важку хвилину,

Розділити в горі і біді -

Це завжди роблять соціальні робітники.

За кулісами слова ведучого.

Отворіться зачерствілі душі;

Розтопіть крижані серця!

І нехай наповняться цілющим еліксиром,

Спраглі добротою, всі людські серця!

1.             учасник

Хай в кожному у нас палає свічка милосердя,

І зігріває ближнього теплом.

2.             учасник

Байдужості хай крига скресне,

Й життя - ріка наповниться добром.

3. учасник

Не будь сліпцем із соколиним зором,

Не будь глухим, коли ти не глухар.

Віддай краплину - і повіки сором,

Не буде гризти душу, мов сухар.

Пісня «Мамина криниця» виконує Вікторія Ярема Учень

Людини починається з добра,

Із ласки, щирості, любові,

Із батьківської хати і двора,

Із теплоти, що у кожнім слові.

Людина в світ приходить для добра,

Щоб в світі цім добро творити.

Учень

Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю,

Волю дай, нагодуй пташину.

Бо людина у цьому світі,

Лиш добро повинна творити.

Звучить тривожна музика Баха

Ведучий

Що сталось із світом, якби у ньому зникла доброта? Потреба в доброті - повсякчасна. Навіть тоді, коли не має біди, навіть там де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

Вірш «Мамина любов» написала сама і читає Мар’яна Пришляк

Ведучий. Співчуття, добродійність, чуйність, милосердя, благодійність завжди були притаманні нашому народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитись шматком хліба з голодним, дати притулок бездомному, захистити старого і немічного, порятувати хворого чи каліку, захистити скривдженого.

Ведучий. Сумна статистика. В Україні проживає близько двох мільйонів самотніх людей. Майже двісті тисяч із них не здатні подбати про себе. П'ятнадцять тисяч самотніх живуть у будинках-інтернатах. Понад мільйон українців живуть у злиднях. Близько тридцяти тисяч із них не мають гідного житла. Сімдесят тисяч громадян нашої держави змушені існувати на мізерну пенсію. Ці сумні цифри лякають.

Цифри проектуються на екрані.

Важко уявити - люди страждають не від того, що на день не мають кусочка хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного «Добрий день».

Звучить музика Читець

Вірш «Кажімо більше ніжних слів» читає Олександра Силюк

Кажімо більше ніжних слів Знайомим, друзям і коханим,

Нехай комусь тепліше стане Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед Чиюсь загоїть рану.

Чи перший біль, чи то останній - Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаємось ненароком,

То не життя людське коротке.

Короткі в нас слова черстві,

Кажімо більше ніжних слів...

Ведучий. Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими , глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

Читець.

Не нарікай на глухість душ людських,

І не гостри в злобі на них зубів...

А ти, що людям доброго зробив,

Що вимагаєш доброти від них?

Чого мовчиш, подумай і збагни.

Але уже з низької висоти,

І зваж, і переваж, а хто є ти?

Зваживши, нікого не вини.

А сам в своє більмо душі заглянь,

Чи там хоч раз добром світила рать І променем зорилося святим?

І ти збагнеш, що до твоїх страждань,

А ти шукаєш в людях доброти.

Ведучий. Мудрі французи кажуть: «От якби то молодість знала, якби ж то старість могла...» Еге ж, старість - не радість, ніхто на неї не чекає, всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, впаде, як сніг на скроні, ти з печальною розсудливістю розумієш - усе краще що було, все в минулому. А з тобою лише спомини та недуги, самота і немічність. Добре, коли за своєї життєвої зими звив тепле гніздечко родинне, коли довкола проміняться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього не має?...

Звучить музика

Ведучий. Будинок пристарілих, сумне пристанище на схилі літ. Хоч там не зовсім погано. Тут не бачиш людей у рваному одязі, тут готують відносно пристойну їжу, показують кінофільми. Чому старі радіють, кили звідси їх забирають, чому просто на очах в’януть, почувши новину, що їх відправляють у будинок пристарілих.

Сценка-мініатюра «Три дочки»

Пісня «Мої батьки» виконують Романів Олена та Пеляк Ольга

Ведучий. Одинокість сивим полотном цвіте попід вікнами бабці Ярини. «Не живу, а доживаю», - з гіркотою мовить вона. Ще хоча б раз подивитись на сина, то й помирати вже можна, бо важко піти з цього світу, не попрощавшись із ним. А він все не йде. Де ж ви, сини? Де ж ви, соколята? - виглядають матері у вікно. Вже й очі видивились. А їх все нема... (слайди)

Читець

Допоки нас чекають наші мами,

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять в дзвони далі.

Тоді на все, на все знайдеться час.

Заниє жаль у щедрім слові «мама»,

І чайкою здригнеться синя вись.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

Читець

Крізь дощ, крізь сніги і тумани Чи дороги туман обснує –

Приїжджайте частіше до мами,

Повертайтесь в дитинство своє.

Забувайте обов’язок, втому,

Не марнуйте дрібницями дні.

Приїжджайте до рідного дому,

Розвесняйте в нім душі свої.

Там ростуть чорнобривці і м’ята,

Де пройшли ваші дні золоті.

Лиш не можуть вам вічними стати Руки мамині - крила святі.

Ведучий. Виховує мати синів, доньок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі листи приходять час від часу, подібні одна на одну телеграми. А коли, нарешті, знайдуть хвилину, щоб відвідати, не рідко це буває надто пізно. Зі скрипом відчиняться перекошені двері, застогне пошарпане віконце і додолу, підстріленою горлицею, впаде материнська любов...

Пісня «Чорнобривці».

Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька і матері була отруєна твоїми поганими вчинками. Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи дочки. Будьте гідними своїх батьків.

Вірш «Мамині листи», автор Яноіи  Бусел

 читає Зоряна Кобилянська

Ведучий. Тож хай світлим і чистим будуть ваші помисли, а всі справи - добрими. Вірте у духовне очищення народу нашого, бо зло не довговічне. Рано чи пізно на кожний вірус знаходять вакцину. А щоб знищити ненависть, кривду, неприязнь, у кожне своє серце закладіть багато добра і любові. Не шкодуйте його роздавати родичам, друзям, знайомим.

Читець

Чого ми всі такі жорстокі?

Ще й злішаємо кожний день.

І загубивши власний спокій,

Спокою іншим не даєм.

Чого забули милосердя

І заповідь святих небес?

Ой, перед віщим оком смерті,

Чим зможем виправдать себе?

Душа з начинкою лихою,

Втрачає людяне тепло,

Ніяк не стане добротою Зло, переможене на зло.

Хіба ми будемо багатші,

Коли розпустим люті дим?

Хай краще серце вже заплаче,

Ніж в грудях стане кам’яним.

Іду навстріч - тож посміхніться.

І я всміхнуся, мов дитя.

Ні, ще не висохла криниця,

Людська криниця співчуття.

У істини слова не пишні,

Щоб кожен зміг до них дійти,

Бо ж нас усіх створив Всевишній З живої плоті доброти.

Ведучий. Ми почали цуратися людяності. Боїмося відкрито виразити свої почуття, які нас переповняють. Ми часто боїмося кращого собі, і це краще, не знаходячи виходу, вмирає, як вогнище, засипане сміттям. Доброта, милосердя потрібні нам завжди. А особливо у даний час коли вмирають молоді хлопці - захисники нашої Вітчизни внаслідок безглуздої АТО. Схаменіться люди!!!

Лист - звернення учениці групи СПГ-24 Цьопик Марії до воїнівАТО

Я звертаюся до Вас, захисники нашої України! Ви захищаєте наші родини і сім’ї, бережете наш сон, і сон всіх дітей України. За тебе, солдате, просять у Бога наші бабусі і матусі. Ми віримо в тебе! Нехай твоє гаряче серце, світлий розум та міцні руки вбережуть нашу Україну.

Дякуємо за те, що ви стоїте на передовій і мужньо захищаєте рідну землю. Спасибі за те, що ви не побоялися залишити сім’ю і піти на війну, піти, не знаючи чи повернетесь.

Але я твердо вірю: ви вистоїте до кінця! Ви захистите свою родину, свою Батьківщину і всіх нас!

Я просто дякую вам за те, що ви є.

Повертайтеся живими!

Читець

Є люди, як свічки –

 Згоряють, відходять в небуття.

Є люди, як зірки:

Горять і світять все життя.

Та ні, не ці зірки, холодні, мертві,

Вони - то сонця, що засвічені у небі,

Які горять, обігрівають все і не згасають...

І не згаснуть!

Ведучий. А зараз вашій увазі пропонується пісня

«А ми бажаєм Вам добра» слова і музика Наталі Май

Хай ця пісня ще раз об’єднає нас у прагненні робити добро, бути милосердними, щирими, чуйними людьми.

Тож нехай поряд із вами усім людям буде тепло, затишно і добре. Ми віримо, що у ваші душі попало сьогодні зернятко добра, чуйності. І нехай із цього зернятка виросте великий колос добра, честі, людяності.

Нехай душа ваша буде такою ж великою, чесною, щедрою, як безкрає пшеничне поле.

Йди з добром до людей, хай любов процвітає,

Доброта повернеться до тебе добром,

А от, зло, що несеш, твою душу вбиває,

І поверне до тебе в сім раз більшим злом.

Візьмемось друзі, разом всі за руки,

Нехай єднає нас тепло сердець.

Розділимо на всіх і щастя, й муки,

И біда міліє поруч, хай не десь

Пісня «Молитва» виконує Вікторія Ярема

Ми всі Вам щиро дякуємо за увагу.