Виховний захід " "Сила молитви"

Сценарій виховного заходу

«Сила молитви»

 

Мета: ознайомити присутніх із Божими Заповідями і вчити жити за 

                     Божими законами; розвивати вміння спілкуватися у молитві з

                     Богом; виховувати чисті моральні почуття.

 

Учень 1: Молитва – це спілкування людини з Богом. Молитвою приносимо йому славу, любов, вдячність, прохання й ведемо дружню розмову. Молитва – це звернення душі до Бога, це конечний і дуже могутній засіб, щоб отримати від Бога бажані ласки, але якщо вміємо належно благати їх.

 

Учень 2: Святий Августин каже:»Якщо тіло не може жити без поживи, так без молитви душа не годна зберегти власного життя». Людина мусить сіяти зерно, щоб мати хліб, садити виноградники, щоб мати вино. А через молитву ми можемо отримати ласки, що їх нам треба, щоб спастися.

 

Учень 3: Молитися треба вранці, умившись після сну; вдень, перед початком кожної справи і після її завершення; перед уживанням їжі і після; перед тим, як іти спати. А  найкраще молитися завжди – і за роботою, і в дорозі, і прокинувшись у ліжку. Молитва має бути побожна і витривала. І обов’язково з довір’ям.

 

Учень 4: Як раненько пробудитись

За Бога згадайте

І молитву щирим серцем

Йому посилайте

Він учує мольби ваші

Ласку надішле

Та в здоров’ї в Божім мирі

Весь день промине.

 

Учень 5: Як лягаєте спочити

У вечір трудний

Знов до Бога помоліться

Щоб Господь святий

Дав у мирі ніч проспати,

Збудитись здоровим

Бог наш Господь в ночі й днині

Захист і покров.

 

Учень 6: Як недоля вас притисне

Як надія уся зникла

В безвісті пропала повинність твоя

Знов до Бога помолитись, -

Він в душу твою

Як росою з неба зіллє благодать свою.

Учень 7: Як у щастю дні за днями

Проминають вам,

Як не знаєте, що сльози криваві, гіркі.

Знов до неба без устану

Мольби посилайте

І безмірну ласку Божу

Милість величайте.

 

Учень 8: Молитва «Отче наш» дана нам самим Господом Ісусом Христом і тому зветься  молитвою Господньою, бо в ній сказано, як і про що молитися.

Молитва
(Алегорія, яка дуже схожа на правду).

Людина. (Молиться.): «Отче наш, що живеш на небесах...»

Бог: Так, будь ласка.

Людина. Не перебивай мене: я молюся.

Бог. Але ж ти звертаєшся до Мене, ти кликала Мене!

Людина. Я кликала Тебе? Цього не може бути, я - молюсь. «Отче наш, що живеш на небесах...»

Бог. Ну,ось ти знову промовила Моє ім’я.

Бог. Ти сказала: «Отче наш , що живеш на небесах...» Ось Я і відповідаю на твій поклик. Що ти бажаєш? Говори.

Людина. Але це я просто так промовляю свою повсякденну молитву. Це мене заспокоює, і я відчуваю немов би полегшення.

Бог. Ну добре, продовжуй.

Людина. «Нехай святиться ім'я Твоє…»

Бог. Хвилиночку, як ти розумієш ці слова?

Людина. Це означає, це означає...Боже мій, я не знаю, що це означає, та й звідки мені про це знати?! Це просто частина моєї молитви.

Бог: А це означає «святий, чудовий».

Людина. Я ще ніколи не задумувалася над тим, що це означає. Ну добре. «Нехай святиться ім'я Твоє, Нехай прийде царство Твоє, і буде воля Твоя як на небі, так і на землі».

Бог. Ти справді хочеш цього?

Людина. Так, звичайно.

Бог. І що ти думаєш робити, щоб допомогти цьому?

Людина. Я? Нічого, просто мені здається, що було б чудово, якби Ти керував усім тут на землі так, як це Ти робиш на небі.

Бог. В такому випадку, чи готова, ти підкоритися Моїй волі?

Людина. Але ж я ходжу до церкви.

Бог. Так, але це не відповідь на Моє запитання. А як щодо Твоїх поганих звичок? А твій жахливий характер? Потім, як ти витрачаєш свій час? Все тільки для себе.

Людина. Ну чому Ти чіпляєшся до мене? Адже я не гірша за всіх тих людей, які також ходять до церкви.

Бог. Вибач, але ти щойно відкрила своє бажання щодо Моєї волі. Я думаю, що ті, хто молиться про щось, повинні перш за все виконувати це.

 

Людина. Чесно кажучи, я хотіла би позбутися деяких моїх звичок.

Бог. Чудово! Повільно, але все ж ми рухаємося вперед.

Людина. Але тепер, Господи, не завадило б мені завершити цю молитву, а то їй сьогодні не бачити кінця. «Хліб наш щоденний дай нам на цей день...»

Бог. Ти, напевне, знаєш, що Я даю Своїм дітям те, що вони просять з вірою, і хочу, щоб ти запам’ятала: молитва — це не жарти, це — справа серйозна. Ну, а зараз продовжуй.

Людина. (Пауза)

Бог. Ну, чому ти мовчиш? Продовжуй.

Людина. Я боюся.

Бог. Ти боїшся, але чого?

Людина. Того, що Ти мені зараз скажеш.

Бог. Звідки ти можеш знати, що Я тобі скажу? Продовжуй, Я чекаю!

Людина. «Пробач нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям  нашим».

Бог. Стривай, а як щодо твоїх сусідів?

Людина. Ну, ось бачиш, я так і знала, що Ти мене про це запитаєш! Але Ти повинен зрозуміти, що я не можу їм простити, бо ж вони роблять мені все на зло.

Бог. Але ж ти в молитві просиш пробачити тобі так , як ти прощаєш.

Людина. Ну так.., але я це просто так сказала.

Бог. Просто так? Добре, хоч правду сказала. Але все-таки, хіба це правильне рішення жити з вічною гіркотою в серці?

Людина. Ні, звичайно, але я буду ліпше почуватися, коли відімщу їм.

Бог. Ти не відчуєш полегшення після помсти. Але подумай, Я можу допомогти тобі!

Людина. Ти можеш? Як?

Бог. Прости їм - і Я прощу тобі. І лише тоді ти знайдеш мир та спокій у своїй душі.

Людина. Ну що ж, Ти, як завжди, маєш рацію. Але коли-небудь Ти покажи їм як вони глибоко помилялися.

Бог. Ти не бажаєш продовжити?

Людина. Так, хочу. «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого...»

Бог. Я завжди готовий охороняти тебе від усяких спокус, але будь обережною і сама не давай приводу сатані спокушати тебе.

Людина. Що Ти маєш на увазі?

Бог. Це ті книги, які утримують тебе від читання Біблії, деякі твої друзі, що більше шкодять тобі, ніж допомагають. І ще одне! Не думай, що ти зможеш жити так як жила до цих пір, і приходити до Мене тільки тоді, коли потрапиш у глухий кут.

Людина. Я не розумію Тебе.

Бог. Ти дуже добре розумієш. Не раз, коли тобі було важко, ти приходила до мене і просила вибачення. А потім продовжувала робити те саме.

Людина. Так, і мені соромно, Господи. Я жалкую про все. Досі я ставилася до молитви зовсім байдуже.

Бог. Ну от, не забувай про це і намагайся, щоб більше такого не повторювалося.

Завжди дій так, як тобі підказує совість. І не забувай про нашу сьогоднішню спільну молитву.

 

 

 

 

Пісня «О молитва, о молитва»

 

Учень 9: Найдосконалішою спільною молитвою є Служба Божа. Ніколи не дозволяйте собі пропускати її або недбало брати в ній участь. Часом така байдужість приводить до сумних наслідків, як, наприклад, в інсценівці «Бабусина рада».

 

Автор: Ніжно ангел будить:

 

Ангел: «Дитинко, вставай

І на Службу Божу

В церкву поспішай».

 

Автор: Та в цей час Лукавий

Не спить, не дріма,

Тихо так у вушко

Дитині співа:

 

Лукавий:     «Не вставай, дитинко,

А поспи ще трішки,

Бо тобі у церкві

Болітимуть ніжки».

 

Автор: Спить дитя блаженне,

І сні підроста.

Будить Ангел вдруге,

Будить неспроста.

 

Ангел: «Уставай, дитинко,

Сонечко вже встало

І недільне свято

Знову засвітало».

 

Автор: А Лукавий шепче:

 

Лукавий:     «Не йди, не спіши,

Ти ж така натомлена,

В ліжку полежи».

Автор. Час проходить швидко

В клопотах буденних,

І роки спливають

У справах щоденних.

Стала вже бабусею

Дитинонька ота

І вже вкотре сходить

Неділенька свята.

Все в житті минуло:

І добре, і зле.

Радо вже щебече

Внучатко золоте.

 

Внуча: «Знаєш, люба бабцю,

Яка в мене мрія?

Щоб ти розказала,

Що то літургія?»

 

Бабця: «Як тобі сказати, серденько моє,

Що занапастила я життя своє?

Книжок не читала, в церкві не була

І про літургію знати не могла.

Одну добру раду дам тобі, внучатко:

Як тебе будитиме твоє Ангелятко,

То вставай швиденько, умивайся вмить

І не прислухайся, що тобі болить.

Бо минеться молодість, як виростуть діти

Будуть ще сильніше ніженьки боліти…

А на старість буде боліти душа,

Що життя змарноване не варте й гроша!»

Пісня

 

Учень 10: Церква тиха, церква мила,

Церква – радість, церква – сила,

В церкві молимось Отцеві –

Неба й Землі Творцеві.

Церква – це молитви дім,

Церкви треба нам усім,

Бо без церкви людина –

Як без мами пташина.

 

Учень 11: Бог присутній є між нами,

Там, на небі й на землі.

Він все бачить і все знає,

Цілим світом управляє!

Господь любить усіх нас,

Він є з нами повсякчас.

 

Учень 12: Добрий Господи, наш Боже,

Ти настільки любиш нас,

Що послав нам свого сина,

Щоб усіх-усіх нас спас.

За Твою любов велику

Віддаєм Тобі серця -

І будемо прославляти

І любити до кінця.

 

Лист Ісуса до людини (відео)

 

Учень 13: Прийдіть усі ви до Ісуса,

Прийдіте люди всі

І в любові свої серця

Йому принесіть.

 

Учень 1: Молись в день радісного щастя

І в час важких незгод – молись.

Молись – коли грозять нещастя,

Як маєш сумніви – молись.

 

Учень 2: Молись, коли ти кривду маєш,

Як в небезпеці ти – молись.

Молись, молись аж до могили,

Чи йдеш, чи їдеш ти кудись.

Молися ревно в час спокуси,

Як переможеш, дякуй ти.

Молись, молись і без вагання

Іди в молитві до мети.

Пісня «Лине пісня про Ісуса»

 

Учень 3: Відкрий Ісусові серце — відкрий, не барися, й гостинно з любов’ю його прийми. Тоді ти пізнаєш, як радісно жити у єдності з Богом і в мирі з людьми.

 

                                       Сценка «Запроси Ісуса в своє серце»
На кріслах прикріплені великі серця. Звучить тиха музика і чути «стук серця». Ісус ходить від серця до серця,тихенько стукає в кожне. Не дочекавшись, відходить. За одним із сердець сидить дівчинка і читає Святе Письмо. Ісус стукає. Дівчинка підводиться і питає:

 

Дівчинка. Хто там?

Ісус: Це я, Ісус.

Дівчинка. Ісус? До мене?!

Ісус: Так, до Тебе.

Дівчинка. Заходь, я не можу повірити, що ти прийшов до мене.

Ісус: Якщо ти хочеш, так.

Дівчинка. Звичайно, хочу! Я зараз приготую для тебе найкращу кімнату! Мені так соромно перед Ісусом. Адже у моєму серці таке безладдя. Та все ж таки, я подивлюся, чи є там для нього місце.

Дівчинка. (Стукає.) Ой, хто там?

Грубість. (Звучить грубий голос.) Це я - твоя грубість.

Дівчинка. Хто ти? Ти звідки взялася?(З обуренням.)

Грубість. А я тут живу давно. Пам'ятаєш, як ти нагрубіянила бабусі, коли вона попросила тебе прибрати в своїй кімнаті?

Дівчинка. Так, пам'ятаю, але це було дуже давно.(Розгубилася.)

Грубість. Давно, але пробачення ти так і не попросила. (Дівчинка сумно відходить.)

Дівчинка. Нічого, в мене ще є інші кімнати. (Підходить до других дверей.) Ой! Тут хтось є?

Лінь. Є-є-є-є.(Ліниво і розтягуючи.)

Дівчинка. Хто ти?

Лінь. Я - твоя лінь.

Дівчинка. Ти звідки взялася ?

Лінь. А я тут давно. Ще з першого класу. Відтоді, як ти не хочеш застеляти за собою ліжко, складати ввечері портфель до школи і ще багато інших речей.
(Дівчинка опускає голову і відходить. Підходить до наступних дверей і стукає.)

Заздрість. Хто там? (Чути з-за дверей.)

Дівчинка. А ти хто?

Заздрість. Я - твоя заздрість.

Дівчинка. А хіба я заздрила?

Заздрість. А пригадай, що ти відчула , коли вчителька похвалила Оксанку після контрольної роботи?
(Дівчинка опускає голову.)

Дівчинка. Ось і всі кімнати мого серця. Доведеться сказати Ісусові, що вільного місця для нього нема. Пробач мені, Ісусе. Напевно, через те, що в мене так багато недобрих гостей, ти не зможеш залишитися зі мною?

Ісус. А більше в Тебе немає місця в серці?

Дівчинка. Є ще одна кімната, але вона маленька і тісна. Якщо ти тільки погодишся, я радо тобі її віддам.

Ісус. Звичайно, погоджуся.
(Дівчинка заводить Ісуса в кімнату, а сама сідає перед кімнатами і зажурено підпирає голову руками.)

Дівчинка. Як добре, що він залишився. Потрібно ще подумати, як позбутися непроханих гостей.
(Звучить музика. Дівчинка засинає. Ісус повертає серця іншим боком. Відходить. Дівчинка прокидається.)

Дівчинка. Ой! Невже я заснула? Треба ж таки щось вирішувати з тими гостями!
(Рішуче встає і підходить до перших дверей.)

Дівчинка. Виходь!

Лагідність (Лагідніший голос). Хто там?

Дівчинка. Господиня дому.

Лагідність. Заходь, будь ласка.

Дівчинка. Ой, а ти хто? (Здивовано.)

Лагідність. Я - твоя Лагідність. Якщо ти не заперечуєш, то я дуже хотіла б залишитись в твоєму серці.

Дівчинка. Звичайно, залишайся. (Дівчинка здивовано говорить сама до себе:) Дивно, адже ж там була моя грубість. Куди вона поділася?
(Стукає у другі двері.)

Працьовитість (Бадьорий голос).  Хто там?

Дівчинка. Я, господиня дому. Виходь, Лінь!

Працьовитість. Я не лінь.

Дівчинка. А хто ти?

Працьовитість. Я – твоя працьовитість.

Дівчинка. Ти? (Здивовано.) А де ж поділася лінь? Що за дивні переміни? (Підходить до третіх дверей і питає:

Дівчинка. Чи тут хтось є?

Доброзичливість. Так. Я – твоя Доброзичливість.

Дівчинка. О, знову переміна! Який чудесний сьогодні день! Тепер Ісус може погостювати в мене подовше.
(3 кімнати виходить Ісус.)

Дівчинка. Ісусе! В мене такі чудесні переміни!Ти зможеш залишитися в мене довше. Грубість, Лінь і Заздрість кудись зникли з мого серця, а замість них появилися Лагідність, Працьовитість і Доброзичливість.

Ісус: Я знаю. Це тому , що ти дуже хотіла щоб я залишився.

Дівчинка. А хто живе у вашому серці? Може, саме цієї миті біля нього стоїть Ісус. Дозвольте йому увійти.

Пісня

 

Учень 4: Не залишай ти нас, Ісусе,

Коли у серці біль щемить,

Коли сльозами враз заллємось

І радість щезне, відлетить.

 

Учень 5: Не залишай, як слів не маєм

Молитись з вірою Тобі,

Коли надія покидає

І залишаємось в журбі.

 

Учень 6: Але ще більше просим ми

Не залишай  Ти нас тоді,

Коли тяжку ти знімеш ношу

І щастя з’явиться в житті.

 

Учень 7. Джерельце чистої любові

Тече із серденька мого.

Це слава Господу Христові

За ласку та добро Його.

 

Учень 8. Мене омив Своєю кров’ю,

Своїм дитятком назвав,

Веде в святі оселі нові,

Що в небесах приготував.

 

 

Учень 9. А поки я іще в стражданнях

Іду услід за Ним туди,

Я хочу в горі та печалі

Співати пісеньку хвали.

 

Учень 10. Співати хочу, бо у серці

Живе свята любов Христа.

Нехай у ньому, як в джерельці,

Іскриться Божа простота.

 

Учень 11. Я хочу жити і любити

Людей, тваринок, квіти — все!

І коли буду так робити,

Не всохне джерельце моє.

 

Банс «Дякую»