Виховний захід "Сім’я- найдорожчий скарб."

Тема: Сім’я- найдорожчий скарб.

Мета: розширити уявлення учнів про традиційні стосунки в родині; вчити розвивати пізнавальні інтереси сім’ї, наслідувати народні традиції,  сприяти створенню дружньої класної родини, де б усі здружилися, співпрацювали, щоб зробити шкільне життя дітей змістовнішим, захоплюючим і корисним, виховувати у школярів почуття любові до членів своєї родини та бажання примножувати родинні традиції.

Хід  виховного заходу

Усе, що є найкраще у дитини:
Її талант, культура, доброта —
Від тата й мами йде і від родини —
Незаперечна істина свята.
Сім’я, родина — це велике диво,
Там є любов і ласка, і тепло.
Там дітям затишно і радісно, й щасливо,
Тепер у нас і завжди так було.
Як тато є й матуся є рідненька,
Там добре дітям, є в них доброта.
В дітей тоді й сорочечка біленька,
І ластівкою мрія заліта.
Сім’я, родина в кожного хай буде,
В ній стільки щастя, мудрості й тепла!
Живіть щасливо на землі цій, люди,
Й щоб доля ваша світлою була!

Всі ми – народ України, який складається з родин великих і малих, працьовитих та дружніх. Як велика ріка бере початок і силу з малого джерела, так і наша держава починається з родини. А родини до родини – народ.

Сьогодні учні нашого класу покажуть, що вони люблять своїх рідних, вміють шанобливо до них ставитися, вміють за все подякувати, знають свій родовід.

Родина, сім'я – це найдорожче для кожної людини. Народна мудрість каже: «З родини піде життя людини». Із сім’ї ми робимо свої перші кроки, звідси ідемо у широкий світ. У сім’ї ми навчаємося любити, поважати, шанувати, працювати.

Сім’я – це пристань і гавань,

Сюди повертаймось знов і знов

Із мандрів далеких і плавань -

Тут вічнопанує любов.

Тебе тут завждипам’ятають,

Куди б ти неїхав, не йшов,

На тебе постійночекають:

Увага, турбота, любов.

Мати й батько-найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Вони нам дарують життя. Вони вчать нас правил життя між людей, вкладають у наші вуста добрі слова. І перше слово, що вимовляє дитина – це слово «мама». Мама, матуся, ненька – всьому початок. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

Є немало мам у світі,

Мами добрі, мами світлі.

Та одна є наймиліша.

Хто така? Скажу вам я-

Рідна матінка моя.

Слід згадати та віддати шану, як у народі кажуть, голові сім’ї – батькові. Справді, батько – господар у домі. Роль батька в сім’ї неоціненна. Він суворий і вимогливий. Його любов до дітей стримана і врівноважена Споконвіку батько в сім’ї вважався господарем. На нього покладались обов’язки піклуватися про родину, годувати її, захищати. 
Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.

Наша родина – це не тільки мама й тато. Що то за родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів! Бабуся – берегиня роду, невгамовна трудівниця, її руки не знають спочину ніде і ніколи.

  З бабусею і дідусем у нас пов’язані згадки про дитинство. Бабуся — це світло, добро. Дідусь — це розумні поради, настанови , майстрування.

Кращих вихователів, як дідусь і бабуся , годі й шукати. Вони виховують своїх онуків щирими, працьовитими,  відповідальними.

Дітки, а ви дивились  в очі своїх бабусь?  Скільки у них ласки, тепла і радості! Це погляд добра і любові.  Бабуся не має часу на спочинок, на слабкість, бо вічно живе турботами дітей, онуків. ЇЇ руки завжди у роботі і пахнуть ці натруджені руки...

Пахнуть руки огірочками, свіжовипраними сорочками,

Пахнуть руки її паляницями, кропом, борщиком і пшеницею.

Пахнуть рученьки м'ятою-рутою, пахнуть хатою незабутою

Пахнуть руки ніжною ласкою, онучаток маленьких колискою.

Бабуся рідненька, ти моя квіточка.

 Моя бабуся краща поміж всіх,
Вона всіх приголубити уміє.
У неї добрі очі, щирий сміх,
Її побачу і душа радіє.
У неї в серці стільки доброти,
Неначе море, стільки в нім любові.
Все зрозуміє і за все простить,
І лине щирість в кожнім слові.
І стільки правди й мудрості в словах,
Ну, що не скаже, вислів це крилатий!
І стільки ніжності в простих її піснях,
Що з нею кожен день, мов свято.
Моя бабуся — дорога мені,
Ти нас батькові й матусі помагаєш вчити, 
Як вирости чесним, як по правді жити. 
Ми твої слова розважні пам’ятати будем 
І в життя твою науку понесемо всюди.

 Оскільки більшість часу наші діти проводять з бабусями, то і знають вони один одного дуже добре. Зараз ми це перевіримо. 
Гра «Чи знаєш ти свою бабусю?» 
1. В яку пору року у бабусі день народження? 
2. Які квіти любить бабуся? 
3. Яка в бабусі улюблена телепередача? 
4. Скільки років бабусі? 
5. Що бабуся любить робити вдома? 
6. Яку страву найбільше любить бабуся? 
7. Яке дівоче прізвище бабусі? 

Бабусь ми дуже любимо і їм палкий привіт шлемо,

Та й не тільки їм одним,

А й дідусенькам своїм.

Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини!

Свій рід потрібно пам’ятати:

Від дідуся й бабусі, мами й тата.

Та родовід не тільки треба знати,

Їх цінувати й щиро поважати.

Зовсім не старенький любий мій дідусь, 
Ми з ним добрі друзі, я цим так горджусь. 
Він такий розумний, все на світі знає, 
Бо книжок багато він завжди читає. 

Мій дідусю рідний, будь завжди таким: 
Спритним і веселим – вічно молодим. 

Дуже поважає мій дідусь футбол, 
Разом із гравцями забиває гол. 
То підскоче в кріслі, то «Ура!» кричить, 
Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить. 

Недарма вважає вся наша сім’я, 
Що на діда зовні дуже схожий я. 
Підросту ще трошки, усього навчусь 
І таким завзятим стану як дідусь!

Мабуть, у кожній родині люблять жартувати. Якою б засмученою не була людина, та, почувши дотепний жарт, вона обов’язково посміхнеться. Тож і ми трішки пожартуємо.

 1. Гумореска

 Дідусю, купи мені барабан!

 Куди тобі барабана?! Від тебе і так багато галасу!

 Але я обіцяю, що гратиму, коли ти спатимеш.

2. Гумореска

У вас зуби є, дідусю? – онучок питає. Дід журливо посміхнувся: Вже давно немає. Це почувши, хлопченятко зраділо без краю: Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

3.Гумореска

-А ти, татко, в школі вчився?
-Учився, синочку.
-А то правда, що ти, татку, був одержав двійку?
-Було таке, траплялося.
Малий засміявся:
-Отже, мама правду каже,що я в тебе вдався?

Дідусева казка, бабусина вишиванка, батькова криниця – усе це родовідна пам’ять, символи україни, наші обереги.

Я на них із ніжністю дивлюся.

Це скарби, коштовності мої.

Рушничок цей вишила бабуся,

Бачу в нім красу душі її.

Цю серветку мама вишивала,

Цю поличку вирізав татусь…

Цих скарбів у мене є чимало,

І коли до них я доторкнусь,

Рідних рук тепло я відчуваю.

Сила в них якась магічна є,

Сила ця мене оберігає

від негод. Енергію дає.

Сім’я, родина, рід –

Які слова святі.

Вони потрібні кожному в житті.

Якщо зміцніє хоч одна родина-

Міцніша стане наша Україна.

Ми всі – український народ, який складається з родин – малих і великих, дружних і працьовитих. Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і весь народ український. Родина до родини – народ. А щоб нашому українському роду не було переводу, потрібно берегти його, шанувати.

Свій рід потрібно пам’ятати:

Від діда й баби, мами й тата.

Та родовід не тільки треба знати,

Їх цінувати й щиро поважати.

Саме зі своєї сім’ї, з родини іде у світ людина і несе в нього своє серце, наповнене добротою і любов’ю, відчуттям краси і справедливості. Саме з сім’ї несе вона у світ правду, чесність, віру, традиції і звички. То ж недарма народне прислів’я каже: «Який кущ, така й хворостина, які батьки, така й дитина

Дозвольте закінчити нашу теплу зустріч щирим зиченням добра

вашим родинам.

Бажаю вам усім любові від батьків, поваги від дітей, а щастя і здоров’я від Бога.

Батьківська любов велике диво, яке можна порівняти із чарівним деревом.

Росте дерево батьківської любові і корінням ще більше рідниться із землею і дає дітям сили.

А діти , коли виростуть уквітчають своє родинне дерево квітами: любові, добра, щирості, щедрості, мудрості, милосердя, уважності, вдячності.