Виховний захід "Свято рідної мови"

Свято рідної мови

 

  1-й ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови!

     Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

 

    2-й ведучий. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

 

    1-й ведучий. Ми -  українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

 

   2 – й ведучий. Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

 

 

 1-й ведучий.  Упродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито „вторинність” української мови, ретельно приховуючи від нас величезний масив української писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. То ж давайте дізнаємося  цікаві факти про нашу рідну мову.

 

 

                                              Відео « Цікаві факти про українську мову»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   2 – й ведучий. Українська мова входить до групи найбільш розвинених і досконалих мов.  І тому завдяки проголошенню незалежності вона, як і українська культура, по праву  посідають  належне місце у світі.

 

1 – й ведучий.  А для того, щоб ми знали, вивчали і не забували своєї рідної мови, щоб підвищували її значимість для майбутнього, наш національний календар поповнився ще однією важливою датою для кожного справжнього українця – 9 листопада - День української писемності та мови. Свято встановлено до дня вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. Це наймолодше державне свято.

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Відео про Нестора Літописця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 – й ведучий.  А ще 21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, Президент України підписав відповідне розпорядження.

 

 2-й ведучий. Це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.

 

1 – й ведучий.    Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Дуже багато жорстоких літ пережила наша мова, мужньо витерпівши знущання, заборони. Якою ж була боротьба української мови за незалежність?

 

(Під мелодію студенти виходять і оголошують по 2 події)

 

1720 рік – указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.

1769 рік – видано розпорядження російської церкви про вилучення  у населення України українських букварів та книг.

 

1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

1862 рік – закрито українські недільні школи.

 

1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книг українською мовою.

1876 рік – указ російського царя  Олександра ІІ  про  заборону  друкування  нот українських пісень. 

 

1884 рік – закрито всі українські театри.

1908 рік – уся культурна  й освітня діяльність  в Україні  визнана царським урядом Росії шкідливою.

 

1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.

1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов`язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 

1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

 

1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

1991 рік – прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

 

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить дівчина і читає "Молитву")

 

Молитва

Я мовою вкраїнською молюсь,
Коли до серця крадеться тривога, -
За долю України я боюсь, -
З молитвою звертаюся до Бога.
І мовою вкраїнською молюсь.
Прошу для України в Бога щастя
І захисту для всіх її дітей,
А мова українська, мов причастя,
Теплом своїм торкається грудей…
О Боже мій – Великий, Всемогутній,
Мою вкраїнську мову порятуй.
І світлий день пришестя,
В день майбутній
Вкраїні Царство щастя приготуй.

 

Пісня про мову

1 – й ведучий. Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує  в собі  народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

 

2 – й ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т. Шевченкові та Франкові, Лесі Українці та Коцюбинському, Нечуєві – Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб,гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

 

1 – й ведучий.  Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучать поезії. Пропонуємо вашій увазі поетичні перлини про мову.

 

Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того,  як вона звучить.

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

А мову знаючи, здобути

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

 

Мова – душа народу

Так, рідна мова – це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

Бо в ній усе – і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна – мати з діточками,

І Матір Божа – вічний оберіг.

І верби, що схилилися на воду,

Калини цвіт, дівочий ніжний спів.

Все те найкраще, що в душі народу,

Про що віками мріяв, що любив.

В садку вишневім засміялась хата,

З дитям за руку – мати молода...

О! Мово рідна, щира і багата –

Потрібна, як повітря і вода!

Як хліб і сіль, як росяне світання.

В тобі живуть такі п’янкі слова!

Любов і добрість, трепетне кохання.

Ти вічна, мово, щира і жива!

 

1-й ведучий. Мова – це показник культури людини. Недаремно говорять: « Заговори, щоб я тебе побачив». Зречення рідної мови, зрештою, призводить не тільки до мовної деградації, а й до самознищення особистості.

  2-й ведучий. Шкода, правда, що дехто не бачить цього. Інколи стаємо варварами рідному слову та культурі, немилосердно знищуємо  власні душі.

 

                                                       Постановка  про мову

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      2 –й ведучий. Мова наша поетична і ніжна, в ній невичерпна криниця багатства. Скільки б не звертався до неї, а кожного разу відкриваєш щось нове. Про багатство та красу  української мови захоплено відгукуються не лише її носії, але й іноземці. Про це вам доведе наступна сценка.

 

 

Сценка

Оповідач. Було це давно, ще за старої Австрії в далекому 1916 році. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів-Відень» їхали 4 пасажири: англієць,італієць, німець та українець. Балачки велися навколо різних проблем і тем, нарешті, заговорили про мови: чия мова краща і котрій із них належить світове майбутнє.

Першим заговорив англієць:

- Англія – країна завойовників, мандрівників і мореплавців. Англійська мова - це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса, Дарвіна. Безумовно, англійській мові належить світове майбутнє!

- Ні в якому разі!- гордовито промовив німець.-Німецька мова – це мова двох великих імперій: Німеччини і Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова претендує на світове панування!

Італієць усміхнувся і тихо промовив:

- Панове, ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккачо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Россіні. Тому італійська мова має бути провідною у світі.

 

Українець довго думав, нарешті, промовив:

- Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте, вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати невеличке оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?

- Ні, ні! Це не можливо, - відповіли в один голос англієць, німець та італієць.

- Це у вас не можливо, а нашою мовою це зовсім просто, назвіть якусь букву, - звернувся він до німця.

- Хай буде літера «П», - сказав той.

- Добре. Оповідання називається «Перший поцілунок»

 

Популярному поету Павлу  Петровичу Подільчаку поштою прийшло приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Паскевич, - погостюєте, повесилетесь.»

Павло Петрович поспішив, прибув першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно приймав приїжджого поета. Потім приїхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича із панночкою – премилою Поліною. Поговорили про політику, погоду. Прийшла пора – попросили пообідати.

Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучих паляниць, пирогів.

Потім Поліна попросила прогулятися парком, помилуватися природою. Побродивши по парку, пара присіла під платаном, посиділи, помріяли, пошепталися, пригорнулися – прозвучав перший поцілунок….

 

Оповідач. У купе зааплодували. Всі визнали, що милозвучна, багата українська мова житиме вічно. Та зазнайкуватий німець не міг примиритися з тим, що програв.

- А коли б я назвав іншу букву?- вигукнув він. - Наприклад, букву «С».

- Гаразд, хай буде «С». своєю мовою я можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, в якому всі слова будуть починатися на «С».

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно  стогне сонний струмінь

Серце слуха скорбний сміх.

 

- Геніально!Незрівнянно!- закричали англієць і італієць.

Оповідач. Потім всі замовкли. Говорити вже не було потреби…

 

 

За лаштунками: Як довго ждали ми своєї волі слова,

                 І ось воно співа, бринить.

                Бринить-співає наша мова,

               Чарує, тішить і п`янить.

 

                                                       Народна пісня

 

 

 1-й ведучий. Ще із сивої давнини, від Кирила і Мефодія, від Нестора – літописця впродовж багатьох років розвивалося, розцвітало рідне слово.

 

 2 –й ведучий.  Згадаймо український дотепний жарт! А сміх іскрометний! Українці сміялися споконвіку. Загальновідомо,що українці – творці найтоншого гумору.

Увага на екран!

 

                                                                     Відео «Кухлик»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          1-й ведучий.  Українці сміються відтоді, відколи себе

пам’ятають , бо гумор, сміх, веселість, дотепність є однією з найкращих рис. Час іде, мудра ріка веселих народних усмішок не міліє, талановитих гумористів не меншає.

 

2-й  ведучий.  А ти, …………., любиш жартувати?

 

1 – й ведучий. Звичайно, але поки що надамо слово нашим гумористам.

 

 

НАШІ ХЛОПЦІ
Іде вуйко Хрещатиком -
Приїжджа людина.
Запитує у зустрічних:
- А котра година?
Перехожі пробiгають,
Позиркують скоса.
Той рукою вiдмахнеться,
Той відверне носа.
А тут раптом двоє негрів
Вийшли з гастроному.
Один глянув на годинник:
- Зараз чверть на сьому.
Вуйко низько поклонився.
- Дякую, шановнi!
Значить, є ще у столиці
Україномовні.

***
Там, де річка голуба в'ється біля гаю
   Хлопець дівчині сказав: 
   - Я тебе кохаю!"
  - Значить, - мовила вона, - візьмем паспортишки
  і швирнемось разом до загсишки.
 З нами там халам-балам трохи поговорять
 З нами там балам-халам штемпель пришпандорять.
 - Звідки в тебе ці слова? - хлопець гірко хмуриться
 А вона відповіда: 
 - Що ти корчиш пурицю.
 Ти мені не заливай правил пунктуації. 
 Я тобі й не те скажу після реєстрації!

 

 

Не боялася дівулька

Ні лайки, ні бійки.

Закінчила школу на нещасні «трійки»,

Але в мами є знайомий

В університеті.

- Будеш ти на філософськім

Вчитись факультеті.

Та, явившись на екзамен,

Ляпнула дівуля,

Що жив колись на Вкраїні

Філософ Каструля.

І сказав екзаменатор,

Вставши із-за столу:

В кулінарну школу.

І закінчила дівулька

Курси кулінарні.

Пече тепер пиріжечки

І оладки гарні.

І на кухні порядкує

Рукою твердою,

І не плутає Каструлю

Зі Сковородою.  

2-й  ведучий.  Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття,тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей.

 

1-й  ведучий.   Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

Як сказав Володимир Сосюра:

„Мова – це душа народу, а народ без мови не народ”. 

 

2-й  ведучий.  Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

1-й  ведучий.  Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою. То ж давайте любити нашу Україну так, як любить ось цей маленький хлопчик!

 

Відео «Я тут народився»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2-й  ведучий. Дякуємо за увагу! До нових зустрічей!