Виховний захід "Вклонімося калині"

                        Тема. Вклонімося калині.

Мета. Розширити знання дітей про калину, як рослину – символ України, показати як оспівував її український народ; розвивати зв’язне мовлення учнів, мислення,спостережливість, уміння поєднувати поєднувати і зіставляти; виховувати любов до рідного слова, до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу, любов до рідного краю.

Обладнання:портрет Т. Г. Шевченка, грамзапис пісень про калину, українські рушники, калина, малюнки про калину.

                                      Хід заняття

О/момент

                             Подаруйте посмішку собі

                        Один одному, мені

                        Я подарую посмішку і я вам

                        Радість допоможе у роботі

Загадка    

                      Зачаровує красою

                       Мати Україна

                 Наче в лузі червоніє

               Пишная ……(калина)

Вчитель

 Сьогодні калина – наш почесний гість. Отож вшануємо її величність. Ми сьогодні поговоримо про безсмертні символи українського народу.  Майже у всіх народів є улюблені дерева-символи. У канадців – клен, у росіян – берізка, а у нас верба і калина.

Калина

    Ми вирушимо з вами калиновими шляхами і побачимо, що калина є вірною супутницею людини від народження до останніх днів.

      Помилуйтеся червоною калиною, що немов багаття, горить серед лісу. Споконвіку наші земляки складали легенди, загадки, оспівували її в піснях, пов’язуючи червону калину з образом рідної української землі.

   Придивіться до калини, який гарний кущ. доберіть слова характеристики, які влучно передали б своєрідну красу калини.

• Що нагадують вам червоногарячі ягідки на кущі калини?

Восени весь кущ ніби наливається весняними барвами, і листячко стає червонястим, серед якого яскраво палахкотять ягоди.

 

• З чим можна порівняти кущ калини?

                        l.    Метод «Ажурна пилка»

                          Легенди про калину

Легенда № 1 "Калина і Килина"

         Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців.

Легенда № 2 "Козацька легенда"

        Билися козаки за волю, за рідну країну. І був серед них Іван - козак. Дуже гарно грав на сопілці хлопець. Одного разу смертельно поранили його в бою. Скликав він друзів і попросив: "Побратими, в чистім полі насипте могилу. Посадіть в головах червону калину: "Будуть птахи пролітать калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісті". Поховали козаки Івана і встромили у головах сопілку. Прилітали пташки, приходила старенька ненька - плакати над могилою сина. Від сліз її проросла калинова сопілка - виріс гарний кущ. Навесні нагадував він Івану наречену, восени - рідну матінку.

Легенда № 3 "Про Калинку і Килимку"

       Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина - тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує.

        Легенда № 4 "Найкраща"

 Наскочили татари, захопили у полон дівчат і погнали у неволю. Була серед них і Марина - найкраща дівчина. Якось втекла вона від охорони вночі. Тікала, тікала, напевно б утекла, та зачепилася своїм червоним намистом. Розірвалася нитка і там, де впали намистинки, проклюнулися навесні тоненькі пагінці, що стали потім розлогими кущами калини. Навесні буяють білизною, наче наречені, а восени палахкотять цвітом любові до рідної землі. Гірка калина, як доля у неволі, і гарна, як рідна земля-матінка - найкраща!!!

Легенда № 5 "Як калина з'явилася..."

           Гуляли край села сестричка з маленьким братиком. Глянув Івасик на небо - аж чорні хмари по небі пливуть - татари на село йдуть, позвав сестрицю. Та сховала Івасика на високій вербі, а сама побігла в село, оповістити. Але наздогнали дівчину татари, стяли голову і кинули в лісі край болота, то де краплини крові впали - виріс гарний кущ. І навесні нагадував він дівчину - білим цвітом, і восени, - кетягами ягід червоних, як серце дівоче гаряче. Нарекли люди той кущ калиною і щиро за ним наглядали - то по всій землі калина розселилася, біля кожної хати.

Легенда № 6 "Наречені"

         Кохав козак дівчину і хотіли одружитися, але не могли, то став хлопець тереном, а дівчина калиною. То терен колючий, що дівчину оберігає, а калина гірка - за милим сумує. Приходять у поле матері, плачуть: вийшла сива мати того терну рвати; дівчиноньки мати калини ламати:

"Це ж не тереночок - любий мій синочок!

А це не калина - це моя дитина!"

        Легенда про сестричок

 Жила за татарської навали удова. Мала двох дівочок-квіточок. Гарні дівки вродилися, як писанки. З лиця воду, кажуть, пити можна. А майстрині! Чого лише не вміли - шили, пряли, вишивали, квіти ростили, хліб косили їх роботящі вправні руки... Прийшла біда - напали на село вороги... Запалали оселі, заплакали діти. Покликала мати дівчат: "Тікайте любі, краще смерть, ніж ворожа неволя". Схоронилися дівчата в лісі за селом... Спалили, пограбували село татари, лишивши згарище поїхали собі. Повернулися дівоньки - ні хати, ні матусі, лиш згарище. Заплакали дочки... Від сліз дівочих, що скочувалися з личок чарівних, виріс на згарищі кущ. А що матір звали Килиною, то в пам'ять про неї нарекли дівки рослину КАЛИНОК.

 Буяє вона красою нареченої навесні, красою материнства та зрілості восени. Від народження до спочинку супроводжує людину калина - щастя - долю дарує, від бід захищає, щиро, як матусине серце, душа, руки, очі...

 Придивись до кущика калини, а краще прикрась ним свій двір, сад, вулицю на честь непересічної і великої материнської любові, що править світом. Хай у всьому світові цвіте - буяє - промовляє: "Українському козацькому роду довіку нема переводу".

 

 

  Вчитель

 У кожного з вас на парті є калина. Придивіться уважно до неї. Хто скаже чим пахне калина? Охарактеризуйте її запах.

• А хто з вас пам’ятає калину на смак? Покуштуйте соковиту ягідку і охарактеризуйте її на смак.
• Що нагадує сік калини?
• Придивіться уважно до кісточки, що сидить у середині ягідки. Що нагадує її форма?

     Отже червоний сік калини нагадує деколи кров, а кісточка всередині ягідка подібна до людського серця, а сама калина, ніби жива істота, простягає до нас віти, даруючи свою красу.

    Давайте уявимо, що калина жива істота і може говорити. З якими б словами звернулися ви до неї?

                                        Червона калина

 

Перший учень

    Червона калина

   Чого в лузі стоїш

   Чого в лузі стоїш

   Чом не процвітаєш

         Чого в лузі стоїш

 Чом не процвітаєш

 Чи сонця боїшся

 Чи дощу благаєш

Калина

Сонця не боюся

Дощу не благаю

Стою та й думаю

Як цвісти маю

 Зацвіту біленько

 Та всі мене знають

 Зацвіте червоно

 Пташки одзьбають

 

 

 

Ф/хв.

ll.   Робота в групах.

  Конкурс на краще виконання пісні, присвяченій калині.

   Доримувати вірш

Під вікном моїм ________________

І розкішна, й _________________.

Ніби юная _________________

__________ ____________ одягла.

(Білу сукню, калина, дівчина, запашну)

 

А як _____________ її подівся,

Кущик_______________вкрився.

Кислі ягідки, _________________

Кісточки – серця ________________.

(Смачні, цвіт, малі, ягодами)

 

Я люблю свою ______________,

Цю красуню ____________

Коли _____________ дозріли,

Я _______________ не віджену.

(Чепурну, пташок, ягоди, калину)

 

Хоч і терпкий в неї ________________,

Взимку радий кожен ____________.

Людей вона ________________ від застуди,

В _______________ є вона усюди.

(Птах, лікує, смак, Україні)

 

Бо калина –то є ________________

Життя, роду і краси.

І калину ти, як _____________,

Любий друже, _____________!

           (Бережи, символ, мати).

 

 

 

 

 lll. Робота в парах  « Пригадаємо прислів’я, які знаємо»

 

Та дівчина, як калина.

Пишна і красива, мов калина червона.

Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте.

Гарна дівчина, як у лузі калина.

Вбралась в біле плаття, як калина в білий цвіт.

Щічки червоні, як кетяги калини.

Без верби і калини – нема України

 

Учень. : Українці з давніх-давен шанували цю рослину. Не було хати, біля якої не росла б калина.

 Коли цвіла вона білим пишним цвітом, дівчата прикрашали нею свої коси.

 

 А коли кетяги достигали, то вішали попід стріхами. І довго-довго до морозів хати були наче в коралах. Калина була потрібна і в чисельних обрядах.

 

Учень : Особливо в обрядах, коли приходили привітати батьків з народженням дитини. Обов’язково приносили хліб – як символ достатку, корінь життя. Гроші – як символ багатства, і калину – як символ краси, здоров’я, символ України, своєї рідної землі.

 Обов’язковою була калина у весільному обряді. Коли випікали коровай, то його неодмінно прикрашали калиною. Калиновим квітом та ягодами прикрашали вінок для молодої.

 На весіллі збирався весь рід і співали:

 Ой у полі калина, ой у полі червона

 Хорошенько цвіте.

 Ой роде наш красний, роде наш прекрасний,

 

 Не цураймося, признаваймося, бо багато нас вже є.

 

Учень : А коли в давнині дружини виряджали свої чоловіків в далекі походи, то вони давали їм в дорогу рушники з вишитими кетягами калини. Цей рушничок на чужині оберігав життя чоловікові і простеляв стежку до рідного дому.

 А коли траплялась смерть на чужині то у козацькій пісні співалось:

 Посадіть мені в головах червону калину.

 Будуть пташки прилітати – калиноньку їсти.

 

 Будуть мені приносити з України вістку.

 

Учитель: часто на могилах садили калину, як символ безсмертя. У карпатській пісні співається:

 Із чорногорки вітер буйнесенький,

 Приніс з калини цвіток білесенький.

 І виріс в нього серед могили

 Замість хреста кущик калини

 

 У нашому краї дуже оберігали і оберігають калину. Наруга над нею вкривала людину ганьбою. Дітям, щоб вони не ламали калину казали: «Не ламайте калину, бо накличете морози». Справді калина цвіте вже на кінець весни, коли морози вже відходять.

 

Учень : А які цілющі властивості калини? У народній медицині помітніших ліків, ніж калина, не було. Свіжі ягоди з медом вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регуляції травлення, кров’яного тиску. Соком калини натирали обличчя щоб рум’янилось.

 А які смачні пиріжки з калино – це одна з національних страв українців.

 

 З калиною український народ пов’язував назви своїх поселень – Калинівка, Калина, Калинова.

 

Учень: Образ калини, як одвічний символ України не оминув у своїй творчості великий кобзар Т. Г. Шевченко. Поет дуже любив цей кущ, тому оспівував калину в багатьох творах.

 Наприклад : «Зацвіла вдалині червона калина». Цей вірш згодом став піснею.

 

Учні класу виконують пісню «Зацвіла в долині червона калина»

 

Учень : У своїй творчості зверталася до калини і Леся Українка. У «Лісовій пісні» Леся Українка називає калину живучою, гіркою, солодкою, безсмертною як Україна.

 

 

lV.Читання творчих робіт.

 V.Підсумок клубної години.