Виховний захід " Збережемо життя планеті Земля"

ЕКОЛОГІЧНЕ СВЯТО

ЗБЕРЕЖЕМО ЖИТТЯ ПЛАНЕТІ ЗЕМЛЯ

 

ПІДГОТУВАЛИ

ВЧИТЕЛЬ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ:

ПОХИЛА ГАЛИНА БОГДАНІВНА

 

 

 

 

 

Вступне слово вчителя

     Нашу голубу планету часто порівнюють із величезним космічним кораблем, який летить просторами всесвіту. А людство — екіпаж цього корабля. Красиве мудре порівняння. Але ми по­винні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу.

 І лунає сьогодні : “Тривога на космічному кораблі Земля! Майбутнє Землі в небезпеці!”

 Це крик! За цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи. У людей і тварин є порушення взаємодії організму і навколишнього середовища; щорічно планета втрачає десятки видів тварин, які заносяться до Червоної книги; важко поранена, плаче хвора земля, і закликає до розуму. На пам’ять спливає пророцтво великого Кобзаря: «Схаменіться, добрі люди, бо лихо вам буде!»

 Земле рідна - природи ім’я. Як могла в цім світі жити? Як м Як? В ніжності просинатися рано, Коли ти помираєш в ранах? Як могла ти плекати квіти, Коли так благаєш жити? Як не чула моя душа, Що здригаєшся ти від ножа? Я дивлюся вам, природо, у вічі, Перед вами я винна тричі.

І справді, в цьому винна людина – нерозумній змові з технікою.

Коли б можна було на машині часу перенестися в минуле, то чимало б розповіли про згубний вплив людини на природу тоді не чекали милості від неї, а намагалися лише якнайбільше взяти. І народжувались лозунги: « Збережемо життя планеті Земля».

Фонограма (початок)

 

1 астронавт

Земля --- планета гарна і далека,

До неї шлях тернистий, непростий.

На нас чекає, може, небезпека,

Та є і стимул неабиякий.

Нам ці сузір’я треба пролетіти

І астероїдні пройти дощі не раз,

Та ще й незручності, можливо, пережити

Політ у космосі займе тривалий час.

 

2 астронавт.

Нічого, ми на все готові,

Та і команда наша непроста.

Ми відкриваємо завжди планети нові,

Їх на рахунку маємо до ста.

А ця така планета загадкова,

За даними — населена, жива.

Учені твердять, що вона казкова,

Чи, може, просто вигадка, слова...

 

3 астронавт.

Та ні, це дуже точні дані,

Учені помилитись не могли.

Хоч там вітри бувають ураганні,

Але розумні там колись жили.

Можливо, є й тепер на нас подібні,

Хоч ми й не зустрічали ще таких.

А знаєте, вони нам так потрібні...

Та хоч би не зустріти дуже злих.

 

 

 

 

1 астронавт.

А я не думаю, що злі там можуть бути:

Така планета дивна, чарівна!

Хоч, вибачте, не можу все ж збагнути,

Яка Земля? Скажіть, яка вона?

Яка «зелена»? Що таке «барвиста»?

І що то квіти? Я не зустрічав!

А правда, що вода в річках іскриста?

Це вам учений-мрійник розказав?

 

1 вчений.

Земля-планета гарна і далека,

До неї шлях тернистий, непростий.

На вас чекає різна небезпека,

Та є і стимул неабиякий.

 

2 вчений.

Це ми її, учені-мрійники, відкрили

І по заслузі  Вищий титул в нас!

Ми стільки  ракет туди запустили,

Ця інформація підтверджена не раз!

 

1 вчений.

Земля у космосі — це зірочка незвична,

Її пізнає кожен віддаля!

Мрійлива трохи, дуже симпатична,

Жива планета — голуба Земля!

 

2 вчений.

 

Така барвиста, гарна, поетична,

Дощами вмита, світла і ясна.

Краса її і дивна, і велична,

І вся вона чарівна, осяйна.

1 вчений.

І на Землі росте, ну, скажем, дивне диво,

Такого ми не бачили ніде,

Це диво-квіти, що ростуть красиво,

Ну, а над ними — небо голубе!

 

1 вчений.

Над квітами метелики барвисті,

І бджоли з них нектар солодкий п’ють.

А після дощику встають веселки чисті,

І добрі люди на Землі живуть.

1 астронавт.

О! Захвату не передать словами,

Яке це диво, що не розказать!

Давайте заховаємося з вами,

Якісь істоти між собою гомонять...

 

 

 

 

2 астронавт.

А й справді, тихо... Щось шепочуть вони,

Включіть приймач близького сприйняття.

Ми заховаємось і будемо сидіти,

Яке цікаве на Землі життя!

 

3 астронавт.

Які тут пахощі чарівні, дивні звуки!

Все ніби нереальне, ніби сон.

Ховайтесь обережно, дайте руки,

На всякий випадок включіть записофон.

Фонограма(метелик)

 

Метелик.

Ніч відбула своє --- втікає,

Чарівний ранок йде до нас.

Вже помалесеньку світає,

Бо ж сонечку вставати час.

Крайнебо радісно світліє,

І голубіють небеса.

Легенька хмарка рожевіє...

У світ вертається краса.

 

Пісня « Сонечко»

 

Сонечко.

Я--- Сонце, велетень, зоря, світило!

Тримаю всі планети, ось в чім річ.

Я Землю всю проміннячком зігріло,

Й коли свічу ---день, як ні --- то ніч.

 

1 промінчик.

Без світла і тепла життя б не стало,

Без Сонця --- холод, пустка й тьма.

Хіба вам, люди, цього всього мало?

Без Сонечка --- цього всього нема!

 

Сонечко.

Усе життя --- це казка безкінечна,

Де, як у казці, є добро і зло,

Довкілля чарівне, любов сердечна,

Хіба б без мене це усе було

 

 

2промінчик.

Ось сонечко з’явилося над світом,

І стало видно, тепло — скрізь краса!

Все заквітчалось зеленню та цвітом,

На травах срібно виграє роса.

 

 

 

Сонечко.

З’явилось сонечко і все живе радіє

І ніжиться в приємному теплі.

А Сонце промінці гарячі сіє

І стало весело і радісно Землі.

 

1 промінчик.

Земля співає і радіють люди,

Рослини, звірі і пташки малі.

Як Сонце є, тепло і світло буде.

Життя цвістиме на усій Землі.

 

2 промінчик.

Тепло і світло. Як без цього жити?

Без світла і тепла життя нема.

І доки буде Сонечко світити,

Мине нас холод і страшна пітьма.

Ролик « Послухай музику Землі»

 

На сцені зявляється Земля, звірята.

Земля.

А я — Земля! Хіба  ж я не казкова?

Усе життя — це казка чарівна!

Дивись, людино, ось квіточка чудова,

А тут є інша, ось іще одна.

А ось жучок заліз собі на зілля,

У небі пташка пісеньку співа.

Навколо тебе чарівне довкілля,

Бо ж я планета гарна і жива.

А як без мене жити?

Усе б живе пропало назавжди.

У космосі вам добре всім летіти.

І поки є Земля — нема біди.

 

1 звірятко.

Земля — планета голуба й красива,

І для усіх землян — великий дім,

В якому стільки казки, стільки дива,

І ми повинні мирно жити в нім.

Земля — космічна чарівна перлина,

Де є життя, це диво-дивина!

Де є рослини, звірі і людина,

Й така планета в Космосі одн

 

2 звірятко.

Можливо, є ще й інші, десь далеко,

Нам поки не дізнатися про них.

А тут краса і стільки казки всюди,

І на Землі усе цвіте, бурлить...

Тут розум є, живуть розумні люди,

І ця планета в Космосі летить.

Планета всіх несе в космічні далі.

Куди?.. Куди?.. Куди Земля летить?

Ми космонавти всі, що ж буде далі?

Як же цікаво в цьому світі жить!

 

Фонограма ( комахи)

Комар.

Земля нам усміхається квітками,

Дарує всім любов, тепло й красу.

А квіточки своїми пелюстками

Дзвінку збирають вранішню росу.

Прозору й чисту, ніжну і тремтливу,

що Всесвіт відбивається у ній.

І стільки в цьому мудрості і дива,

Лиш придивись, прислухайся, постій…

 

Бджілка .

Не рви квіток, нехай цвітуть.

Маленькі бджілки там живуть!

Жучки і оси пють нектар,

Бо ж квітка --- це природи дар!

Бо квітка --- це жива краса,

На ній збирається роса.

Вона і радує, й дивує…

А зло хай квітку не марнує.

 

Метелик.

Метелики, неначе квіти,

Але не треба їх ловити.

Вони радість і красу дають,

Нехай живуть! Нехай живуть!

Усе приходить в світ, щоб жити!

 

Божа Корівка.

Ти почуєш, що Земля співає,

І музика ця трепетна й жива.

Мелодія у серце проникає...

Чарівні звуки... зайві тут слова.

І ти побачиш незбагненну казку

У квітах, травах, в небі, у струмку.

Поглянь навколо, подивись, будь ласка,

На цю красу чарівну і дзвінку.

 

 

Жук.

Постій тихенько, прикипи душею,

До ніжних звуків, світлої краси.

Ти нерозривний з радною землею

І диво це у серденьку неси.

Усе життя! Бо це твоя країна,

Вітчизна мила --- це твоя земля,

Найкраща в світі --- рідна Україна

До твого серця щиро промовля.

 

Пісня « Це твоя Україна»

Фонограма (вода)

 

Вода.

А я — Вода! Я на планеті всюди!

Життя буяє, доки є вода.

Живуть рослини і тварини, й люди.

А зникну я — прийде до всіх біда.

Засохне ліс, загинуть море й річка.

Пустеля стане всюди й суховій.

Без кольору і без смаку водичка,

А сила велетня в воді святій.

Як є вода, то й казка оживає.

Зелена вся планета і жива.

Росте травичка, квітка зацвітає.

Це справжній чарівник, а не слова.

 

Медуза.

І вода — це справжнє диво!

Як прожити без води?

З нею ми завжди щасливі,

З нею в нас нема біди.

Є вода — ростуть рослини:

Ліс, сади, рясні поля.

Це чудово для людини,

І радіє вся Земля.

 

Рибина.

Плавають в водичці діти,

Риби у воді живуть.

Розцвітають в лузі квіти,

І рясні дощі ідуть.

Кругообіг повсякчасно

На Землі вода веде.

Тож з водою всім прекрасно,

І біди нема ніде

 

Дощ.

Я без запрошення не йшов сюди,

Земля мене про це просила!

Казала: «Дощику, прийди,

Мені вологи дуже треба й сили».

Я залюбки прийшов, полив поля,

Умив траву, листочки молоденькі,

Щасливо усміхнулася земля.

І все рости взялося помаленьку.

(починає ззаду кружляти Вітер фонограма вітер)

А зараз попливу в далекий край,

Щоб людям і землі добро творити.

Ну, Вітрику-вітриську, прощавай!

З тобою в парі нам довіку жити!

 

 

 

Вітер.

Що ж, бувай, наш Дощику, прощавай,

А тоді, як просимо, прилітай.

Ми без тебе, Дощику, пропадем.

Залітай, як просимо, коли ждем.

Почекайте, хмари я розведу

І веселе Сонечко приведу!

Бо так треба світла нам і тепла,

Щоб земля вся квітами зацвіла.

Відкривайте, хмароньки, небеса,

Хай приходить Сонечко і краса.

 

Сонце.

Ви гукали мене? Ви чекали мене?

Ось я, Сонце, прийшло — вогняне і ясне!

Освічу і зігрію ліси і поля,

Щоб вам тепло було, щоб розквітла Земля.

І для кожного з вас подарую тепла,

Щоб душа ваша світла, як сонце, була.

Ви для мене тепер заспівайте пісні

Та ще й танці свої покажіть вогняні!

Я люблю вас усіх і даю всім тепло,

Щоб на рідній Землі людям добре було!

 

Флешмоб

 

Веселка.

Фонограма.

Це я — Веселка, бо для мене час.

Був дощ і хмари небо затуляли,

Тепер же хмари вдаль повідпливали.

А Сонечко краплинки освітило —

В них промені свої переломило.

І сталось диво в небі угорі,

Заграли дивні-дивні кольори.

Це райдуга-веселонька заграла,

Над ріками містки побудувала.

Щоб диво-казка до людей прийшла,

Їм кольори барвисті принесла

І радість-казку, та чарівні мрії,

І веселкові, райдужні надії.

А кольорів у мене сім —

Вони відомі вам усім!

 

 Пісня «Веселка»

Фонограма (повітря і пташки)

Повітря.

А я — Повітря! Землю обіймаю.

Усю планету! Я повсюди є!

Усе живе я киснем напуваю,

А кисень всім-усім життя дає.

Без мене і хвилинки не прожити

Ні в небі, ні на суші, ні в воді.

Не міг би і комарик полетіти,

Живе все опинилося б в біді.

Хоч я невидиме, та всім потрібне.

Даю життя, тому я чарівне.

Я велетенське і газоподібне.

Рукою ж не відчуєш ти мене.

 

1 пташка.

Повітря і не видно, і не чути,

Але без нього нам не обійтись,

Не можна ні хвилиночки пробути.

Ось ти навколо себе подивись.

Все дихає: листочок і травичка,

Метелик, що над квіткою летить.

І дише рибка й рак, і дише річка...

Повітря треба кожному, щоб жить.

 

2 пташка.

А он несуть вітри хмаринку білу,

Щоб дощик на поля й ліси пролить.

А он у небо пташка полетіла,

А без повітря як вона злетить?

Повітря — це велике диво, діти.

І все життя — це казка чарівна.

І кожній миті треба нам радіти,

Земля казкова і у нас одна.

 

Фонограма(квіти)

 

1 квітка.

Моя земля чарі́вна, наче казка!

Тут є усе: ліси, степи, поля,

Моря, озера, сонечкова ласка...

Зелені гори — дорога земля.

 

2 квітка.

Найкраща в світі, світла, найрідніша,

Уся в барвінках, наче у вінку.

Заквітчана, красива, наймиліша

І чути всюди пісеньку дзвінку.

 

3 квітка.

Це Україна — наша рідна ненька,

Де над ставками верби в ряд ростуть.

В садочку квітне вишенька біленька,

А журавлі з криниці воду п’ють.

 

1 квітка.

А ввечері тумани над рікою,

Мов білі лебеді, що тільки піднялись.

Пісні чарівні з радістю й журбою

У вічне небо стрімко понеслись.

 

2 квітка.

Моя земля! Напоєна красою

І звуками, що в серденьку живуть.

Навіки ми пов’язані з тобою.

Одна у нас з тобою довга путь.

 

Фонограма.( сонце, земля)

Сонце.

Я освітлюю і грію,

Я в Сонячній системі — головне.

Даю життя, а людям ще й надію.

Всі люблять і чекають всі мене!

 

Земля.

Я для землян — колиска.

Несу усіх в космічне майбуття.

І хоч планет круг сонця ціла низка,

Та я одна, що всім дала життя!

 

Повітря.

А як без мене?

Я є в усьому і живу для всіх!

Людина, звір і листячко зелене...

Хто без повітря обійтися б зміг?

 

Вода.

 

Вода!.. Таке велике диво!

І в цьому світі також головне!

Бо ж без водички жити неможливо...

Тому цінуйте й бережіть мене.

 

Усі разом.

Ми — диво, велетні-чарівники.

Ми казка, у якій живете ви всі!

І саме життя — це чарівна казка!

 

 

1 метелик.

Людина жива, як і дерево, й квітка,

Як білка, їжак і маленька чечітка.

Вона без повітря не може прожити.

Їй хочеться спати, і їсти, і пити…

 

Комар .

Людина --- це витвір живої природи,

Як пташці, солодкий їй запах свободи.

І щоб у довкіллі здоровому жити,

Людині потрібно природу любити.

 

 

 

 

1 звірятко.

Я скажу вам, діти, по секрету:

Треба берегти свою планету!

Бо Земля у цілим космосі ---одна!

І найкраща, і жива вона!

Не забруднюйте її, бо це наш дім.

Нам і жити, й працювати в нім.

 

2 звірятко.

Нам її потрібно захищати,

Річки і озера очищати.

Щоб було повітря свіже й чисті води

Ми усі залежим від природи!

 

 

1 астронавт.

Ми неземні, та Землю полюбили,

Бо це планета радості й тепла.

Ми вже давно цю зірочку відкрили,

І, як магнітом, нас вона тягла.

 

2 астронавт.

Ми тут побачили, чого в житті не знали:

Квітучий сад і неба голубінь —

Почули тут, як птахи щебетали,

Відчули Сонця лагідну теплінь.

 

3 астронавт.

А квіти! Квіти! Ми вас полюбили,

Ми закохались в радісну красу!

І кожне слово ваше зрозуміли,

А на пелюсточках побачили росу!

 

1 астронавт.

Земляни добрі і на нас подібні,

Я вірю: серце мають золоте,

А як дізнаються, що ви нам потрібні,

Хіба відмовлять нам вони па те?

 

Рибина.

Хай буде так, як цього хочуть діти,

І хай на Зорях буде гарний сад.

І на Землі ми будемо радіти,

Що в космосі краса, і мир, і лад!

 

2 пташка.

Нехай Зірки красою засівають,

Хай на далекі Зорі їх везуть,

І хай у цілім космосі всі знають,

Що світ красою, квітами спасуть!

 

 

 

Божа Корівка.

Нехай тепер в космічному просторі

В любові, в мирі, в щасті всі живуть.

Погляньте в небо уночі на зорі:

Там ваші квіти скоро зацвітуть.

 

1 астронавт.

Земля така чарівна і квіткова,

В холоднім Космосі перлиною летить.

Вона жива, прекрасна і казкова,

І ви цю Землю, люди, бережіть!

 

1 астронавт.

Як рідну матір, бережіть, плекайте,

І хай на ній завжди цвіте весна,

Любіть її, шануйте, добре знайте:

Вона вам рідна і вона одна!

 

3 астронавт.

А ми прощаємось усі на добрім слові

І летимо назад в далеку путь.

Зернини квітів з зернами любові

Нехай на всіх планетах проростуть.

 

 

І на завершення хочеться звернутися до всіх жителів нашої планети

Любі друзі! Спробуємо разом врятувати землю від екологічної катастрофи. Ми ж молоді, сильні й мудрі, було б тільки бажання. Давайте усвідомимо, що ми — частина планети, що її доля в наших руках! Врятуймо Землю. Якщо кожен із нас врятує свою маленьку батьківщину – свій рідний край, то через десятки, сотні років він озветься в серцях вдячним, малиновим дзвоном. Земля - не рабиня наша, а мати.

 

 

Ролик «The Earth»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сонечко

1

Тихо встане сонечко, вмиється росою.

Загляда в віконечко, заграва зі мною.

Кольоровий сон зника, як птахи співають,

І дерева і ріка новий день стрічають.

Приспів:

Сонце, сонце, сонечко

Золоте проміння.

Не світи в віконечко в оченята милі.

Знову ранок настає, нічку проводжає.

Сонце, сонечко моє,

Я тебе кохаю.

2

В небі ні хмариноньки,

Тільки сонце сяє

Трудівниця бджілонька у саду літає.

Ой, як хочеться мені бути як та бджілка,

Що від ранку й до зорі все літа по квітках.

3

Та скінчиться літечко і затихнуть птахи,

Вмить зів’януть квіточки, зникнуть всі комахи.

На шкільнім подвір’ї крик, шумно, як ніколи,

Наче бджілка у квітник полечу до школи.

 

 

 

 

 

 

 

Послухай музику Землі,

 В ній запах трав і сонця ласка,

 У синім небі – журавлі,

 А на долонях давня казка.

 

Приспів:

 Співає чисте джерело

 Навколо квітчане барвінком

 І пісня людям на добр

 Лунає радісно і дзвінко.

 

Послухай музику землі,

 Пізнай навколишню природу.

 В ній ніжність наших матерів,

 В ній сила нашого народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  РОЗМОВА З СОНЕЧКОМ

1.Сонечко з-за хмарки виглядає,

В небі воно грає і співає.

Як ми любим пісні тій радіти,

Хай у ластовинні будуть діти.

Приспів:

Сонце, сонце, сонце не сідай,

Краще свою пісню доспівай.

З неба теплу ласку посилай,

Нам свої промінчики-дарунки роздавай!

 

2.Але скоро пісенька скінчилась,

Сонечко співати нам стомилось,

Сіло за долину і за гай,

Та ми його просим: «Ще співай!»

Приспів.

 

3.З-за горбочка сонце визирає,

Нам промінчиком своїм моргає.

Ми ж його останній раз прохаєм:

«Завтра ти нам знову заспіваєш!»

Приспів.

 

 

ПОСЛУХАЙ МУЗИКУ ПРИРОДИ

1.Послухай музику природи:

Вона у пісні соловя,

Ріки бурхливі й тихі води,

Послухай, як співа земля.

Приспів:

Співають ріки і поля,

Пташині ніжні переливи.

Співай, співай, моя земля,

В імя природи і людини!

 

2.Прислухайся до шепотіння:

То пісня галки за вікном,

Лісів, гаїв живе тремтіння

І спів діброви за селом.

Приспів.

 

3.Ти чуєш вранці на світанні

Пташину пісню в небесах?

І стільки радості в чеканні,

В природи дивних голосах.

Приспів.

 

 

ДОЩИК
1.Знов на дворі дощик накрапає,
І чомусь так сумно стало всім,
Я веселу пісню заспіваю -
Може, перестане плакать він.

Приспів:
Я свої долоньки простягну до неба,
Погойдаю хмарки голубі,
Сонечко хай сяє, а дощу не треба.
Чуєш мене, дощику? - Я кажу тобі.

2.Кажуть під дощем ростуть малята,
Тільки мама каже навпаки
І не дозволяє нам гуляти,
Ось, чому сумують малюки.

Приспів.
 

3.Знов на дворі дощик накрапає,
І чомусь так сумно стало всім,
Я веселу пісню заспіваю -
Може, перестане плакать він.
Приспів.