Виховний захід "Звичаї мого народу"

Тема: Звичаї мого народу

Мета: перевірити та поглибити знання учнів про минуле нашого народу, його звичаї, традиції, розширювати кругозір учнів;  захопити красою, благородством  народних звичаїв, виховувати в учнів почуття поваги до минулого українців, любов до рідного слова.

Наочність: букет з вербових гілочок, вишиті рушники, кетяги калини, коровай.

Музичне оформлення: «Пісня про рушник" сл. А. Малишка, аудіозаписи з українськими народними піснями.

Обладнання: стелаж для виставки дитячих малюнків.

Хід свята

Вчитель: В усіх народів світу існує повір’я, що того, хто забув звичаї своїх батьків, карають люди й Бог, тому що звичаї народу – це ті прикмети, за якими народ розпізнають не тільки в сучасному, а й в історичному минулому. Тому ми не повинні забувати своїх коренів і завжди цікавитися питаннями культури нашого народу, його історією, звичаями та традиціями. І сьогодні ми здійснимо подорож у минуле.

1-й учень.

   З вечора тривожного і до ранку

   Вишивала дівчина вишиванку...

   Народна пісня

Вишиванки і рушники - символи любові й незрадливості, обереги українського народу. Все життя українця пов’язане з рушниками.

А чи в кожному домі зараз є вишиванка, вишиваний рушник? Певно, ні. Призабули чомусь це дивне народне мистецтво.

Чуєте? Мелодія, слова... Так це "Пісня про рушник" на слова Андрія Малишка.

   Рідна мати моя, ти ночей не доспала

   І водила мене у поля край села,

   І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

   І рушник вишиваний на щастя дала.

Звучить «Пісня про рушник»

«Пісня про рушник», покладена на музику Платона Майбороди, набула такої популярності, що її було перекладено тридцятьма п'ятьма мовами світу.

2-й учень. Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. Рушником накривали діжу після випікання хліба, дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей.

Як і в пісні співається, за звичаєм, коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг сина від лиха.

3-й учень. А весільний рушник кожна дівчина готувала сама. А візерунків яких тільки не знайдеш на рушниках! Скрині повнилися дівочими рушниками, їх дбайливо оберігали, хизувалися - гостям і сусідам показували, бо то дочка на виданні готує собі посаг. А вишивати рушники і сорочки матері навчали дочок змалку. Як-то у пісні на слова Павличка співається:

   Як я малим збирався навесні

   Піти у світ незнаними шляхами -

   Сорочку мати вишила мені

   Червоними і чорними нитками.

Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. "Хай стелиться вам доля рушниками!" - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.

4-й учень. Далі будемо говорити про калину. Про цей  дивовижний  розкішний кущ, який весною  вкривається, наче молода до шлюбу, прозорою білою фатою, а восени аж до зими пломеніє важкими кораловими кетягами.

Дуже любить українську землю ця красуня. Тому в Україні понад 100 населених пунктів з назвами, утвореними від слова «калина» (Калинівка, Калинове, Калинівці тощо).

А на нашій планеті  росте понад 200 видів калини.

 Калина росте скрізь: і на лузі, і на березі  водойми, біля криниці чи за  тином біля хати. Глянуть на неї люди, і вона всю Україну нагадує. І співають пісню «Ой, у лузі червона калина».

 

 

«Ой, у лузі червона калина похилилася.

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую  червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну розвеселимо!"

(Муз. народна, сл. С.Чернецького)

Звучить пісня «Одна калина за вікном…»

5-й учень. Важко уявити нашу землю й без верби. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом  –  традиційна прикмета українського села. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду.

Слов'яни вважали вербу символом родинного вогнища Навколо дерева водили молоду пару. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.

6-й учень. Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу Т.Г. Шевченко.

І досі бачу під горою

Між вербами та над водою

Біленьку хату...

Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла вона йому на втіху.

Відомі й слова Василя Симоненка, що стали улюбленою піснею.

І якщо впадеш на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

7-й учень. Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

«Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».

Пухнасті вербові котики  –  символ краси. Навесні вони тішать надією і звеселяють наші серця.

Знов вербичкою рясною

Розшумілася весна.

Заспівало, задзвеніло

Та й спокою вже нема.

Вчитель. Ми, українці, нація дуже давня, і свою духовну культуру почали творити ще до прийняття християнства, коли наші пращури обожнювали природу. Тому більшість звичаїв, свят у календарі пов’язані саме з порами року.

8-й учень. Є багато свят, які люблять зустрічати українці. Але одним з головних є весняне свято – Великдень. Це світле і добре свято несе з собою віру, надію і любов. Інші назви цього свята: Світле Воскресіння, Христов день. Великдень пов'язаний з воскресінням Ісуса Христа, а отже, символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. З настанням Пасхальних днів пробуджується не тільки земля, а й усі людські надії й сподівання на щасливу долю.

Зима пропала, люта, зла —

Весна воскресла над полями,

Луги змережала квітками

І нам Великдень принесла.

9-й учень. В ніч Воскресіння Христа, проводиться святкове богослужіння (великодня Служба Божа), святяться паски і яйця. Адже розмальоване яйце – писанка, одне з основних атрибутів Великодня. Малюнки на писанці мають символічне значення: зірка і хрест — символи сонця; рослини — юності, краси, здоров’я; колосся — врожаю. Яйця, пофарбовані в один колір, називають крашанками. Червоне яйце означає радість, життя, любов, жовте — врожай, блакитне — небо, здоров’я, зелене — плодючість.

Писаночка-крашаночка,

Мов дівчина в віночку.

Одягла на свято

Вишиту сорочку.

Рідна матінка для мене

її малювала.

Свою радість і надію

В писанку вкладала.

10-й учень. Трійця - одне з найшанованіших свят в Україні, яке  символізує собою початок літа, день прославлення процвітаючої природи. Це найзеленіше свято у році!  Його ще називають П'ятдесятницею, адже Трійця відзначається на 50-й день після Паски. Останню суботу перед Трійцею називають «зеленою» або «клечальною». Цього ранку дівчата, діти та молодиці йшли в гаї, на луки збирати зілля: чебрець, полин, любисток, васильки, м'яту, а ввечері квітчали хати гіллям клена, липи, ясена.

У неділю зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви, яка в цей день також була пишно оздоблена гіллям дерев і квітами. Після церкви колись дівчата і хлопці йшли в ліс, де відбувалися ігри, хороводи, співи, жарти. Дівчата вибирали з довгим і тонким гіллям берізки і на самому дереві з того тонкого гілля завивали вінки і співали:

...Ой зав'ю вінки та на всі святки,

Ой на всі святки, на всі празники...

11-й учень. Івана Купала – це свято молоді. На Івана Купала стрибали через багаття і ворожили.

На Івана, на Купала

Цілу нічку — ніч не спала.

Хороводи і віночки

Коло вогнища плела.

За народним повір’ям, цього дня "сонце сходить, грає", трави й квіти набирають найбільшої лікувальної сили, опівночі розквітає папороть. Один раз на рік, в ніч під Івана Купала, папороть квітне маленькими  квіточками, що горять, як вогонь.  Ця чарівна квітка віщує незліченні скарби, багатство, статки і здоров’я.

12-й учень. Свято Спаса (Преображення). В Україні святкують Спаса в серпні. Свято родючості, плодоносності природи. Перший Спас - Маковія. У цей день освячують квіти, як символ красивого і корисного, а також плоди найяскравішої і найсильнішої з квіток - маківки. За легендою квітка маку оберігала дівочу красу та силу колоса в полі.

Другий Спас - це свято овочів та фруктів. В цей день ми віддаємо шану вічній щедрості природи.

В українській народній обрядовості особливо відчувається радість селянина від плодів своєї діяльності. На Спаса літо зустрічається з осінню, і природа надзвичайно щедро показує свою красу і багатство.

Влітку ми попрацювали,

Вже й зібрали урожай.

Щедрії дарунки літа

Прославляють рідний край.

Пролетіли дні за днями,

Вже сьогодні свято Спас:

Готуй сани і кожуха,-

Пішло літечко від нас.

У цей день в церкві святять яблука, груші, мед, калачі з борошна нового врожаю. На це свято люди пригощаються фруктами, медом, відварами цілющих трав та квітів.

Вчитель. Ось ми дійшли з вами до зимових свят. Обряди зимового циклу
пов'язані не тільки з періодом очікування весни, а й з давніми міфами про народження Всесвіту.

13-й учень. День святого Миколая - 19 грудня. Святого Миколая люди люблять, бо він - захисник усіх бідних, і знедолених. Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він - почесний охоронець і завжди приходить з подарунками. Святий Миколай є другим після Бога заступником людей від усіх лих і нещасть. Все життя він ніс людям добро і милосердя.

Люблять діти Миколая,

Шану кожен віддає.

Хто в мольбах його благає,

Всім він поміч подає.

Через нього Божа ласка

З неба сходить до людей.

Миколайчику, будь ласка,

Завітай до всіх дітей.

14-й учень. Новий рік – це одне з найбільш таємничих, урочистих і «родинних» свят, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива. Старий рік відходить і хоче забрати все своє з собою, але Новий рік віддає лише "лихе", а добре залишає. Вступаючи до нового року, кожному з нас варто озирнутися назад, оцінити, як ми поводилися минулого року, що доброго та приємного встигли зробити, які спогади беремо із собою до року наступного.

З самого рання по хатах починають ходити посівальники - хлопці, з різним мішаним зерном у рукавичці, прив'язній до пояса. Вони ходять по хатах "засівати" чи "посівати", з Новим роком вітати. Діти-хлопчики - це символ багатства, добра, надії, здоров'я.

15-й учень. Свято Різдва вважають святом сім'ї, його традиційно святкують у родинному колі. Можна сказати, що період приготування до Різдва - це Богом благословенний час для того, щоб забути старі образи, перепросити у тих, кого ми могли образити, подякувати тим, хто зробив нам добро чи просто був поруч з нами протягом цього року.

На столі — свята вечеря.

Вся родина — за столом.

Відчиняє ангел двері

Позолоченим крилом.

Благу вість нам сповіщає

Про народження Христа.

В хаті свято розцвітає,

Гріє душу доброта.

16-й учень. А 14 січня відзначаємо свято Василя, який вважається покровителем землеробства.

Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі.

Сієм, сієм, посіваєм,

Щастя-долі вам бажаєм!

У щасливій вашій хаті,

Щоб ви всі були багаті…

Вважалося, якщо вранці зійде ясне сонечко – весь рік буде щасливим і буде добрий врожай на збіжжя.

17-й учень. Водохреща – це останнє різдвяно-новорічне свято.

Здавна існує традиція святити цього дня воду. Зранку чоловіки йшли до річки чи ставка, вирубували з льоду хрест, ставили його поруч з ополонкою і обливали червоним буряковим квасом.

Під обід священик, виголосивши молитву, освячував воду, занурюючи в ополонку срібний хрест. Після цього селяни випускали в повітря кілька пар голубів.

Водохрещенську воду вважали лікувальною.

Вчитель. Традиції – це пам’ять народу, наші обереги, духовний спадок, з надією залишений нам прадідами.