«ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ»

Бандурівська ЗШ І-ІІІ ступенів

Виступ на педагогічну раду:

«ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ»

                                                               Вчитель математики: Москальчук М.В.

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ МЕТОДІВ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Постановка проблеми. Найважливішим завданням школи є виховання соціально-активної, самостійної, творчої особистості, здатної ефективно адаптуватися до соціально-економічних змін. У цьому зв'язку актуалізується проблема формування в школярів універсальних соціально-особистісних компетенцій, які б забезпечували більш продуктивне рішення різних проблем у житті та майбутній професії. Одним з ефективних засобів формування в школярів компетенцій виступає ігрова технологія. Це обумовлено тим, що в ігровій діяльності моделюються різні ситуації з сфер економіки, політики, культури та суспільства в цілому. Під час їх розв’язування в учня розвиваються знання та досвід, які лежать в основі формованих компетенцій.

Ефективне викладання математики в школі не можливе без пошуків нових шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів. Учні мають не лише засвоїти визначену програмою систему знань з математики, а й навчитися спостерігати об’єкти, явища, процеси, порівнювати їх, виявляти зв’язок між математичними поняттями, діями, величинами та їх відношеннями, навчитися міркувати, обґрунтовувати свої висновки, користуватися математичною мовою. Засвоєння основ математики в школі вимагає значного розумового напруження, високого ступеня абстрагування й узагальнення, активності думки.

Багатьом учням математика здається нелегкою і мало зрозумілою, тому нерідко діти намагаються запам’ятати правила, не розуміючи їх, а це призводить до формалізму, гальмує подальше розуміння нового матеріалу. Здобуті учнями міцні знання перетворюються в переконання тільки тоді, коли вони є результатом свідомої самостійної роботи думки. Отже, вчителю важливо застосовувати такі методичні прийоми, які б збуджували думку школярів, підводили їх до самостійних пошуків, висновків і узагальнень. Для цього учитель використовує ігрові прийоми та дидактичні ігри на свої уроках.

Реалізація ігрових прийомів і ситуацій в урочній формі занять проходить за такими основними напрямами: дидактична мета ставиться перед учнями у вигляді ігрової задачі; навчальна діяльність учнів підпорядковується правилам гри; навчальний матеріал використовується як засіб гри; у навчальну діяльність вводиться елемент змагання, котрий переводить дидактичну задачу в ігрову; успішність виконання дидактичного завдання пов’язується з ігровим результатом.

Якщо учитель хоче бути цікавим для учнів початкової та основної школи, йому просто необхідно використовувати ігри та ігрові прийоми, щоб його юні слухачі не втратили інтерес до вивчення його предмету.

Аналіз попередніх досліджень. Аналіз психолого-педагогічної літератури з теорії виникнення гри в цілому дозволяє уявити спектр її призначення для розвитку й самореалізації дітей. Німецький психолог Г.Гросс, який у ХІХ ст. захопився систематичним дослідженням гри, називав її початковою школою поведінки. На його думку, сенс гри, незважаючи ні на зовнішні, ні на внутрішні фактори, саме в тому, щоб стати для дітей школою життя. Об'єктивно гра – початкова стихійна школа, що дає можливість дитині познайомитися з традиціями поведінки людей, які її оточують.

Відомий дослідник гри Д. Б. Ельконін вважає, що гра є соціальною за своєю природою і безпосередньою насиченістю і спроектована на відтворення світу дорослих. Називаючи гру «арифметикою соціальних відносин», Д. Б. Ельконін трактує її як діяльність, що виникає на певному етапі, як одну з провідних форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих.

Участь у грі сприяє більш ефективному соціальному розвитку школяра, його самореалізації. В.Г. Коваленко зазначила, що «включення в урок ігрових моментів робить процес навчання цікавим і веселим, створює в дітей бадьорий робочий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу» [1].

Мета статті. Виникнення інтересу до математики у значної кількості учнів залежить більшою мірою від методики викладання, від того, наскільки вміло буде побудована навчальна робота. Треба подбати про те, щоб на уроках кожен учень працював активно й захоплено, і використовувати це як відправну точку для виникнення та розвитку допитливості, глибокого пізнавального інтересу. Це особливо важливо в підлітковому віці, коли ще формуються, а іноді тільки визначаються постійні інтереси та схильності до того чи іншого предмету. Саме в цей період потрібно прагнути розкрити привабливі сторони математики.

Важлива роль тут відводиться іграм на уроках математики – сучасному і визнаному методу навчання та виховання, що володіє освітньою, розвивальною та виховною функціями, які діють в органічній єдності. В іграх різні знання і нові відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здавалося важким, навіть недосяжним, під час гри легко засвоюється. Тут інтерес і задоволення – важливі психологічні показники гри [4].

Основна мета роботи – активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках математики, розвиток допитливості і глибокого пізнавального інтересу до предмета через ігрову діяльність.

У даній методичній розробці представлено теоретичне зміст, що включає способи організації різноманітних ігор для уроків математики, вимоги до проведення ігор на уроці, класифікацію ігор у залежності від ігрової мети, види дидактичних ігор. Представлений дидактичний матеріал, що включає розробки ігор для застосування їх на уроках математики з докладним описом правил організації та проведення, на прикладі яких можна створювати подібні ігри за різними темами курсу математики і в різних класах. До всіх підібраним завдань дані відповіді, що дозволяє без праці скласти контрольну карту. У роботі наведено приклад нетрадиційної форми уроку, на якому ще й присутня гра, що дозволяє побачити як включена гра в загальний вміст уроку, її роль. Це робить дану методичну розробку зручної в застосуванні для будь-якого вчителя математики, дає можливість вчителям математики використовувати нові методи викладання та нетрадиційні форми уроків, можливість самим створювати дидактичні ігри та навчити цьому дітей [1; 2; 4].

Виклад основного матеріалу. Дидактичні ігри на уроках математики можна використовувати для ознайомлення дітей з новим матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого й глибшого їх осмисленого засвоєння, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення світогляду. Систематичне використання ігор підвищує ефективність навчання.

Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. Наприклад, у 8 класі після вивчення теми «Теорема Піфагора» доцільно було б провести гру «Вгадай слово». Правила гри дуже прості, учитель підбирає найпростіші вправи, в яких використовують теорему Піфагора, результат вправи тотожний певній букві. Учні запросто їх вирішують і складають слово чи фразу, яка підведе їх до наступної теми «Обернена теорема до теореми Піфагора».

Для кращого розуміння, коли і в яких випадках вводити гру, можна виділити наступні види дидактичних ігор:

• Ігри - вправи;

• Ігри - подорожі;

• Сюжетна (рольова) гра;

• Гра - змагання.

Ігри - вправи. Вони займають зазвичай 10 - 15 хвилин і спрямовані на вдосконалення пізнавальних здібностей учнів, є хорошим засобом для розвитку пізнавальних інтересів, осмислення та закріплення навчального матеріалу, застосування його в нових ситуаціях. Це різноманітні вікторини, кросворди, ребуси, шаради, головоломки, загадки. Тобто, якщо тема включає в себе багато теоретичного матеріалу, наприклад: алгебра 8 клас тема «Квадратична функція» або геометрія 7 клас тема «Ознаки рівності прямих», то краще використати саме кросворди чи вікторини або мотивувати учнів загадками з теоретичних тем.

Ігри - подорожі. Вони служать, в основному, цілям поглиблення, осмислення та закріплення навчального матеріалу. Активізація учнів в іграх - подорожах виражається в усних оповіданнях, запитаннях, відповідях. Доцільно використовувати їх для коротких тем на швидке запам’ятовування матеріалу.

Сюжетна (рольова) гра відрізняється тим, що інсценуються умови уявної ситуації, а учні грають певні ролі. Використати такі ігри можна в поєднані з технологією навчання «Казкою», для закріплення великої теми, приміром тема «Квадратні рівняння».

Гра - змагання може включати в себе всі вищеназвані види дидактичних ігор або їх окремі елементи. Для проведення цього виду гри учні діляться на групи, команди, між якими відбувається змагання. Суттєвою особливістю гри-змагання є наявність у ній змагальної боротьби й співробітництва. Елементи змагання займають провідне місце в основних ігрових діях, а співпраця, як правило, визначається конкретними обставинами та завданнями. Гра-змагання дозволяє вчителю залежно від змісту матеріалу вводити в гру не просто цікавий матеріал, а й вельми складні питання навчальної програми. У цьому її основна педагогічна цінність і перевага перед іншими видами дидактичних ігор [5].

У реальній практиці навчання всі види ігор можуть виступати і як самостійні, і як взаємно доповнювальні один одного. Використання кожного виду ігор та їх різноманітних поєднань визначається особливостями навчального матеріалу, віком учнів та іншими педагогічними чинниками.

Найкраща гра – це та гра, що поєднується з технологіями нестандартного навчання. На уроках закріплення або повторення навчального матеріалу учні часто втрачають інтерес до уроку, адже нового вони нічого не дізнаються. Тому доцільно такі уроки проводити в нетрадиційній формі. На таких уроках незвичайними є зміст і засоби його подання. Завдяки цій незвичності змісту, методів і форм, урок надає необхідне прискорення розвитку особистості. Правда, щоразу по-різному. Все залежить від того, яку позицію займе учитель. Проте дитина, яка навчається на такому уроці, розвивається більш успішно. У рамках заданої програмою навчання спільної мети, нетрадиційні уроки переслідують свою власну мету – підняти інтерес учнів до навчання і, тим самим, підвищити ефективність навчання. Такий урок для учнів – перехід в інший психологічний стан, це інший стиль спілкування, позитивні емоції, відчуття себе в новій якості. Все це – можливість розвивати свої творчі здібності, оцінювати роль знань і побачити їх застосування на практиці, це самостійність, зовсім інше ставлення до своєї праці.

Для вчителя нетрадиційний урок, з одного боку, - можливість краще пізнати і зрозуміти учнів, оцінити їх індивідуальні здібності, вирішити внутрішні класні проблеми (наприклад, спілкування). З іншого боку, це можливість для самореалізації, творчого підходу до роботи, здійснення власних ідей. Наведемо кілька прикладів розповсюджених ігор.

Урок-гра " Рухаємося за планом" (завершення роботи над орієнтацією в просторі з використанням одного напряму). На пришкільній ділянці або в будь-якому вибраному для проведення уроку приміщенні наперед влаштовуються "тайники" з сюрпризами по числу команд, на які вчитель розділить учнів. Для кожної команди заготовлюється план руху до одного з тайників з вказівкою поворотів і довжини проходок по прямій між ними в кроках або з використанням будь-якої іншої мірки, яка вручається команді (це може бути паличка, шматок шнура і т.д.). Бажано, щоб на кожному відрізку шляху число мірок не перевищувало 9. Гра завершується, коли всі команди знайдуть свій тайник. Ті, хто справився із завданням раніше, можуть на прохання відсталих надавати їм допомогу. (Команди повинні бути приблизно рівними).

Метою даного уроку є закріплення поняття напряму і формування абстрактного мислення – все різноманіття переміщень можна звести до певного набору напрямів.

Завдання уроку: 1) зацікавити дітей геометрією; 2) закріпити уявлення про основні напрями в просторі; 3) дати навички визначення напрямів і руху за планом у просторі.

Урок-екскурсія на тему " Лінії навколо нас". Урок бажано провести там само, де проходив урок 3, але зосередивши увагу на пошуку ліній, як частини об'ємних і площинних об'єктів.

Метою даного уроку є ознайомлення з поняттям лінії та формування абстрактного мислення – предмети в світі відрізняються, але їх форму можна звести до певного набору ліній.

Завдання уроку: 1) зацікавити дітей геометрією; 2) дати поняття лінії; 3) дати навики визначення ліній і їх напрямів.

Висновок. Сучасний шкільний курс математики має великі розвиваючі можливості завдяки своїй цілісності й логічній строгості. Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для школярів. Ще К.Д. Ушинський писав: “зробити серйозне заняття для дитини цікавим – ось завдання навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність в їх виконанні”.

Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно. Розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитини “добудовує” в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності, в захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює набутий раніше досвід порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховні функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.