Використання інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови

 

 

 

 

 

 

 

Використання інтерактивних методів навчання на уроках англійської мови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні у світовій освітній практиці провідними є діяльнісний, особистісно орієнтований та компетентнісний підходи , тому важливим стає не наявність  у дитини певного багажу знань, особистих якостей та здібностей, а й здатність застосовувати  ті чи інші компетентності в житті.

         Головною  метою навчання іноземної мови в сучасній школі є розвиток особистості школяра, здатного використовувати іноземну мову як засіб спілкування в діалозі культур.

        Гадаю, практичного результату навченості іноземної мови можна досягти передусім у процесі особистісно комунікативного навчання, яке передбачає й вирішення завдань, пов’язаних з освітою, вихованням та розвитком особистості.

       Протягом усього навчання іноземної мови формується й комунікативна компетенція, складовими якої є: лінгвістична, соціологічна, дискурсивна, стратегічна, соціальна та соціокультурна компетенції.

          Під час планування уроків дотримуюся всіх перелічених принципів та умов, необхідних для формування комунікативної компетенції учнів:

·     Постійна мовленнєва практика учнів.

·     «Омовленість » певною мірою всіх вправ.

·     Використання комунікативного цінного матеріалу.

·     Постійна активізація мовленнєво – мисленнєвої активності учнів.

·     Мовленнєвий характер уроку.

            Вже декілька років  впроваджую на своїх уроках інтерактивні технології.

Інтерактивне навчання – це діалогічне навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня.

Мета інтерактивного навчання – створити комфортні умови навчання, за яких учень відчуває успішність, свою інтерактивну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Переваги інтерактивного навчання перед традиційним:

• у роботі задіяні усі учні класу;

• учні навчаються працювати у команді;

• формується доброзичливе ставлення до опонента;

• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;

• створюється «ситуація успіху»;

• за короткий час опановується велика кількість матеріалу;

• формуються навички толерантного спілкування;

• вміння аргументувати свій погляд, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Призначення інтерактивного навчання – передати знання і усвідомити цінність інших людей. Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія учнів у парах і мікрогрупах. Оптимальний склад групи -4–6 осіб.    Риси інтерактивного навчання:

• двобічний характер;

• спільна діяльність учителя й учнів;

• керівництво процесу вчителем;

• спеціальна організація та різноманітність форм;

• інформаційна прогалина;

• цілісність та єдність;

• мотивація та зв'язок з реальним життям;

• виховання та розвиток особистості учнів одночасно з процесом засвоєння нових знань.

Організація інтерактивного навчання передбачає використання дидактичних і рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, створення проблемних ситуацій.

Дидактичний аспект інтерактивних технологій досліджують такі відомі вчені, як  Г.М. Брос, М.В. Кларен, Л.В. Пироженко, Н.Ф. Фомин, О.І.Пометун, Н. Суворова та інші.

За Л.В. Пироженко та О.І. Пометун, визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності учнів: інтерактивні технології кооперативного навчання, інтерактивні технології колективно – групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги структури уроків, яка, за О.Пометун, складається з п`яти елементів:

-  мотивація;

-  оголошення, представлення теми і очікуваних результатів;

-  надання необхідної інформації для розв`язання завдань;

-  інтерактивна вправа;

-  підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

     Я намагаюся будувати урок так, щоб максимально надати учням можливість розмовляти іноземною мовою, створити такі умови, за яких говоріння за заданою темою було б природно мотивованим, можливість висловлювати думки та обговорювати їх. Вважаю, що необхідно надавати важливого значення створенню в класі клімату взаємосприйняття, акцентування позитивного, запобігання негативному, створення почуття довіри, поваги до кожного для найповнішої реалізації кожним своїх можливостей.  На уроці важливо створити атмосферу загальної релаксації і взаємної довіри. В невимушеній атмосфері учень відчуває себе вільним і рівноправним партнером, учні не повинні відчувати страх за неправильність сказаного.  Недаремно слово “інтерактив” (пер. з англійської “inter” – “взаємний”, “act” – діяти) означає взаємодіяти. За умови використання інтерактивних технологій на уроці підвищується результативність навчання, стимулюється вивчення мови, розумова та творча активність учнів, підвищується цікавість до вивчення іноземної мови тощо.

Дослідники теорії інтерактивного навчання стверджують, що для роботи за інтерактивними технологіями вчителеві необхідно змінити свої особисті підходи до навчання. Тому для роботи за даними технологіями вчителеві необхідна певна підготовка (дидактична, моральна) та учням, як і вчителеві, треба звикнути до них.

Свою роботу я починаю з простих інтерактивних технологій - робота в парах, малих групах - і переходжу до більш складних. Коли у вчителя й учнів з'явиться досвід подібної роботи, то уроки проходитимуть набагато легше, цікавіше, а підготовка до них не забиратиме багато часу.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

На кожному з етапів уроку використовую різноманітні інтерактивні технології та вправи такі як:

Мотивація - «Незакінчені речення», «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Асоціативний кущ».

Актуалізація    -   «Мікрофон», «Гронування».

Засвоєння -   «Ажурна пилка», «Займи позицію», «Ситуативне моделювання», «Акваріум», «Дискусія», навчальна гра.

Закріплення - «Мікрофон», «Мозковий штурм», Метод «Прес», «Дерево рішень», «Займи позицію».

Мозковий штурм

Відома інтерактивна технологія колективного обговорення, що широко використовується для вироблення кількох вирішень конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета «мозкового штурму» чи «мозкової атаки» в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу.

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) пропоную всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов'язані з цією проблемою.

Записую усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

  Варіант «мозкового штурму» – «мережа» чи «кульки». Тут пускове слово (питання) пишеться в «кульці» в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв'язку. Водночас «мозковий штурм» «вільного» типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли. Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне висловлювання ідей. Навчаючи – учусь.

Акваріум

Ще один варіант кооперативного навчання, що є формою діяльності учнів у малих групах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запропонований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Об'єдную учнів у групи по 4–6 осіб і пропоную їм ознайомитися із завданням. Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії, сформульоване приблизно так:

— прочитайте завдання вголос;

— обговоріть його в групі;

— за 3–5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію. Доки діюча група займає місце в центрі, знайомлю решту класу з завданням і нагадую правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3–5 хвилин обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись у хід обговорення. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.

Магічні дрібнички

Застосовуючи для записів результатів групової роботи великі листи паперу і маркери, пам'ятайте, що різні кольори є доречними в різних ситуаціях. Особливо це стосується червоного і чорного. Червоний – знак підвищеної уваги. Використовую його переважно для підкреслювання чи іншого виділення вже написаного іншими кольорами. Щодо чорного кольору, то користуюся ним тоді, коли хочу ще більше підсилити увагу до написаного, або тоді, коли те, що пишу, є неприємним, небажаним, недобрим і його варто змінити.

Мікрофон

Різновидом загально-групового обговорення є технологія «Мікрофон», яка надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

1. Ставлю запитання класу.

2. Пропоную класу якийсь предмет (ручку, олівець тощо), який виконуватиме роль уявного мікрофона. Учні передаватимуть його один одному, по черзі беручи слово.

3. Надаю слово тільки тому, хто отримує «уявний» мікрофон.

4. Пропоную учням говорити лаконічно й швидко (не більше ніж 0,5–1 хвилину).

5. Не коментую і не оцінюю подані відповіді.

Heзакінчені речення

Цей прийом часто поєднується з «Мікрофоном» і дає можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті й переконливо.

Ажурна пилка («Мозаїка», «Джиг-со»)

Технологію використовую для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи.

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, підбираю матеріал, необхідний для уроку, і готую індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня (матеріали підручника, додаткові матеріали – вирізки з газет, статті тощо).

2. Готую таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – «домашню» й «експертну». Спочатку об'єдную учнів у «домашні» групи (1,2, 3), а потім створюю «експертні» групи, використовуючи кольорові позначки, що їх попередньо роздаю учням. У кожній домашній групі всі її учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній – однакові.

3. Розписую учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Даю домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею нарівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи домашніх груп пропоную учням розійтись по своїх «кольорових» групах, де вони стануть експертами з окремої теми (своєї частини інформації). Наприклад, збираю усіх «червоних» біля дошки, а всіх «синіх» – у холі. В кожній групі має бути представник із кожної «домашньої» групи.

5. Кожна експертна група повинна вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, провести його експертну оцінку за визначений час (для цього може знадобитися цілий урок, якщо матеріали складні або великі за обсягом).

6. Після завершення роботи пропоную учням повернутися «додому». Кожен учень має поділитися інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї «домашньої» групи. Наприклад, всі учні під номером 1 повинні зустрітися перед класом. У «домашніх» групах має бути по одній особі з експертних груп. Учні мають намагатися донести інформацію якісно і в повному обсязі членам своєї домашньої групи за визначений учителем час. Завданням домашніх груп у цьому випадку вже є остаточне узагальнення та корекція всієї інформації

Метод ПРЕС

Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Роздаю матеріали, у яких зазначено чотири етапи методу ПРЕС:

Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору (I think that, to my mind, according my experience, to my opinion);

Поясніть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (the fact, the point is that);

Наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, які демонструють ваші докази (for example, for instance);

Узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи словами: (as a result, in the upshot, in the end, finally, in the long run, in the final analysis);

Асоціативний   кущ

Будова асоціативного куща розвиває логічне мислення, уяву, памۥять. За допомогою виразів учні висловлюють свої думки за темою і будують все це у формі куща.

         У своїй практиці намагаюся органічно поєднувати урок, домашню, позакласну роботу, що забезпечує ефективне формування комунікативної компетентності учнів, сприяє розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної й соціальної активності.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бичківська Т. М. Використання інтерактивних методів навчання у процесі формування комунікативної компетентності учні на уроках англійської мови. Науковий Блог. Режим доступу: https://naub.oa.edu.ua/2017/використання інтерактивних методів.
2. Гусак Л. Є. Застосування методу асоціативних символів у процесі вивчення англійського лексичного матеріалу. Наук. вісн. Волин. Ун-ту ім. Лесі Українки. 2011. Вип. 17. С. 15–19.
3. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання К. : А.С.К., 2005. С. 192.
4. Редько В. Інтерактивні технології навчання іноземної мови. Рідна школа. 2011. № 8–9. С. 28–36.
5. Роман С. В. Методика навчання англійської мови в початковій школі. К. : Ленвіт, 2009. 216 с.
6. Шевченко Є. Використання інтерактивних технологій для розвитку пізнавального інтересу на уроках англійської мови. Англійська мова та література. 2005. Вип. 24. С. 4–6.
7. Richards C. J., Rodgers T. S.  Approaches and Methods in Language Teaching. Cambridge : CUP, 1994. 171 p.