Використання метафор на уроках англійської мови. Метафора як язикова одиниця. Проблема значення метафор.

Метафора як язикова одиниця. Проблема значення метафор

При вивченні метафор головне значення відводиться основному лексичному значенням слова. Але й тут існують деякі проблеми, тому що в даному випадку мова йде про іменник в ролі метафори до позиції предиката, додатка та до поєднання з родовим відмінком іншого іменника. Але характеризує функція метафори вимагає свого вираження у формі присудка. Н.Д. Арутюнова пише: «Теза про те, що метафора співвіднесена з позицією предиката, не припускає, що всяке фігуральний за своїм змістом присудок є метафорою. Метафора в присудок стикається з обмеженнями, зумовленими морфологічними та лексико-семантичними чинниками » [2, с. 5]. Питання про синтаксичному оформленні метафор також вважається невирішеним, і складність його посилюється можливістю поєднання в одній і тій же мовній одиниці декількох тропів. Так, метафора може бути гіперболічної, метонимической, іронічної, існують метафоричні порівняння, метафоричні перифрази. Слід зазначити, що метафора існує в мові як реальна семантико-синтаксична одиниця. Отже, тут ми можемо говорити про ознаки метафори: ознака семантичної двуплановості. Данну ознаку слід, перш за все, розглядати з точки зору тлумачення прямого і переносного значення. Можна навести чимало тлумачень, де пряме і пертденосне значення розкриваються таким чином, що вимальовуються їх загальні риси. Так, основне і переносне значення в слові «пульс» об’єднані в уявленні про темпі, ритмі, в слові «виворіт» – про приховану, оборотній стороні чого-небудь; ознака абстрагованості. У процесі метафоризації слово проробляє величезну семантичну роботу, в результаті якої його значення стає узагальненим і тим самим менш визначеним; ознака експресивності. Ознакою метафори є її оцінна якість. Спираючись на ознаку основного і переносного значення, порівнюючи їх, виявляється, що метафора загострює увагу на якійсь семантичної межі, укладеної в основному значенні; синтаксичний ознака. Даний ознака виражається в синтаксичних умовах метафоризації слова, які даються словниками і довідниками; морфологічна ознака. Є числовою характеристикою метафор-іменників. Дається словниками або довідниками [21, с. 36].

Метафора – це твердження про властивості об’єкта на основі деякої подібності з вже позначеним в переосмисленому значенні слова. Тут можливий гіпотетичний домисел і превалює суб’єктивне початок у погляді на дійсне. Тому метафора так широко експлуатується в кваліфікатівно-оціннії діяльності свідомості. Техніка метафори – основний прийом непрямої номінації. Ця закономірність обумовлена ​​тим, що при формуванні непрямих найменувань у переосмисляются значенні актуалізуються ті ознаки, які істотні щодо змісту й детонації опорного найменування. Це створює умови для предикації об’єктам нових, невласних для них ознак, а тим самим – для стрибкоподібного розвитку нового сенсу за рахунок інтерференції вже позначених попередньому значенні властивостей об’єкта й зрощення з ним ознак, атрібутіруемих знову позначуваним «з боку» опорного найменування [14, с. 64].