Використання методичної програма „Конструктор занять" педагогами-позашкільниками
В основу методичної програми „Конструктор занять" покладено універсальну методику Анатолія Гіна „Конструктор уроку", адаптовану до умов закладу позашкільної освіти.
Основний принцип вищеназваної програми „від частки - до цілого". При розробці методичної програми ініціативною групою було орієнтовно визначено шість базових розділів з гурткового заняття.
Кожен з запропонованих розділів може бути проведений у різних формах, з застосуванням різноманітних педагогічних прийомів.
Початок занять
При проведенні цього розділу пропонуються такі форми: взаємоопитування в формі кросворду; розминка в формі „Пантомімічного лото".
Пояснення нового матеріалу
Це найбільш відповідальний розділ заняття. якщо новий матеріал зацікавить учнів, о і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати і ілюстративний матеріал (творча художня робота, відеозапис, уривок з твору), і екскурсія, і відвідання концерту, і ситуаційна гра.
Закріплення, тренування, відпрацювання вмінь
Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, нескінченні репетиції, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою учні можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов'язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів і вже згадані „Приваблива мета" „Роби, як я", і „Змагання", і бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.
Повторення
Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини, наприклад, заняття-концерт, заняття-конкурс; прийом „Дитяче журі" - це надає повторенню нового змісту. Пожвавить процес повторення і прийом „Лови помилку", коли керівник (або учень) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою. При повторенні можна застосовувати і прийом „Розширення поля оцінок". Це майже жарт але атмосферу на занятті він пожвавить, коли замість звичних „шкільних" оцінок на „5", „4", учня оцінять літерою „м" (молодець!), або 2 літери „м" (двічі молодець!), або літерою „н" (не старався); прийом „ідеальна оцінка" теж дещо жартівливий - учні самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з'ясувати рівень самооцінки учня, його творчі і особисті амбіції).
Домашнє завдання
Повністю віддається на розсуд керівника і залежить від того, яке завдання він виконує, ступінь захоплення учня завданням, його обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників.
Кінець заняття
Керівник може сам поставити крапку в занятті своєю авторитетною оцінкою в цілому, оцінити роботи окремих учнів, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд учнів (педагогічний прийом „Точка зору"). Залежно від конкретної педагогічної ситуації можна застосовувати і „ідеальну оцінку", і жартівливе „розширення поля оцінок".
Наведені форми роботи і педагогічні прийоми лише орієнтир для починаючо-мислячого керівника. В педагогічному досвіді кожного педагога знайдеться цікавий прийом, оригінальна форма проведення окремого розділу занять, всього заняття в цілому. Педагогічні прийоми, форми роботи це лише цеглинки великої споруди педагогічного досвіду, який будується все життя і тільки від педагога залежить, що будувати: казковий палац чи благеньку хатинку.
Перелік педагогічних прийомів, використаних в програмі „Конструктор занять":
Лови помилку - поясняючи матеріал, керівник навмисно допускає помилку.
Гуртківці заздалегідь попереджені про це. Навчіть їх реагувати на помилку, заохочуйте їх увагу! Керівник має прагнення, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли „помилконебезпечне" місце, але й знали правильну відповідь.
В практиці ансамблю народного танцю „Веселинка" керівник Антоніна Михайлівна Турульова широко використовує цей прийом: вивчений хореографічний рух виконують декілька дітей, а решта гуртківців уважено слідкують за виконанням завдання і коментують, які помилки зроблені, чому, і як треба робити правильно.
Відстрочена відгадка - на початку заняття керівник дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якого, ключ до розуміння буде надано в процесі заняття. Інший варіант - загадку дають в кінці заняття, щоб гуртківці мали нагоду обміркувати її вдома і на початку наступного заняття вислухати висновки і дати вірну відповідь, вірне тлумачення дивовижного факту.
В практиці художньої студії при вивченні законів кольористики Вадим Іванович Зінченко запропонував гуртківцям порозміркувати, чому одяг людей влітку переважно світлих кольорів. Ця загадка стала поводом до подальшої розмови про теплі і холодні тони кольору та інші тонкощі кольористики.
Фантастичне припущення - керівник доповнює реальну ситуацію фантастикою. Цей прийом дає можливість подивитися на звичні речі з незвичної точки зору.
В практиці ансамблю бального танцю „Лілія" керівник Лілія Миколаївна Данилова запропонувала гуртківцям уявити виконання „Вальсу" членами ансамблю на дискотеці. Це стало приводом до обговорення теми „Сценічна і глядацька культура" в зацікавленій атмосфері діалогу.
Щедра оцінка - заохочувальний прийом для невпевнених в собі дітей. Оцінюєм словом, інтонацією, жестом, Використання цього прийому підбадьорює гуртківців, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання. На цьому лі найменші успіхи дитини помічаються, авансуються майбутні успіхів, підтримується інтерес дитини до занять. Для учня з завишеною самооцінкою „щедру оцінку" слід застосовувати обережно і помірковано.
Дитяче журі - керівник дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки. Цей прийом широко використовується у гуртках декоративно-приладного напрямку, коли в колективі обговорюють, які роботи надати на виставку.
Здивуй - цей прийом перегукується з прийомом „Фантастичне припущення" - керівник знаходить таку точку зору, при якій буденне стає дивовижним. Цей прийом збуджує вагу дітей не тільки на заняття, але й може мати „пролонговану" дію впродовж тривалого часу після заняття. Чим більш частіше і різноманітніше він застосовує саме цей прийом.
Ідеальна оцінка - учням пропонуються самим поставити собі оцінки за виконану роботу. за концертний виступ, за підсумки одного заняття. Це показовий прийом з точки зору оцінки вимогливості керівник до гуртківців, як правило, критерії оцінювання учнів орієнтовані на рівень вимог керівника і це може стати приводом до роздумів керівника щодо корекції своєї роботи.
Райтінг - завершуючи роботу, гуртківець сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і керівник. Цей прийом зорієнтовує дітей на правильні критерії оцінювання роботи (right - від англ. - правильно) і привчає до регулярного оцінювання своєї праці.
Приваблива мета - перед гуртківцем ставиться проста, розумна і приваблива для них метаю, досягаючи якої вони опановують навчальні завдання, що запланував педагог. Цей прийом тісно пов'язаний з мотивізацією навчання і є надзвичайно важливим саме в позашкільному закладі, де відвідання занять добровільне. При відвіданні школи присутній елемент обов'язковості. В позашкіллі мотивація занять тільки одна - інтерес. „Приваблива мета" може бути розрахована на одне заняття, на певну частину заняття, на один вид роботи, але це обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в позашкіллі.
Навчи іншого - кожен гуртківець має змогу виступити ти в привабливій для себе ролі вчителя, наставника. Це активізує гуртківців, заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймаються більш прийнято, ніж пояснення керівника. На практиці цей прийом успішно застосовується в навчальних групах і різновіковим складом учнів в гуртках „Папірус" (кер. Вадим Миколайович Безницький), „Квіткові фантазії" (кер. Лариса Володимирівна Совенко). Доцільно застосування цього прийому і в хореографічних колективах, де в одній навчальній групі гуртківці мають різні здібності і рівень хореографічної підготовки.
Хто краще - момент змагання, як засіб активізації уваги, навчальної активності завжди був дієвим. Форма проведення змагання віддається на розсуд керівника. Змагання „Хто краще" може бути присутнім в роботі гуртка як окремий момент заняття, а може стати формою проведення всього заняття, як підбиття підсумків, вивчення цілої теми, опанування всього концертного номеру. Наприклад, заняття-конкурс в ансамблі бального танцю „Лілія" (кер. Лілія Миколаївна Данилова).
Роби, як я - з першого погляду виконання будь-яких дій чітко за керівником або призначеним керівником гуртківцем не несе в собі елементу творчості - механічно та обіграти цю ситуацію що повторення дій, рухів стане для учнів цікавим. (Наприклад: уявити, що ви перед дзеркалом, а в якості „дзеркала" виступає керівник або гуртківець, Або обіграти ситуацію з кінозйомкою - всі дії фіксуються в уповільненому темпі.).
Розширення поля оцінок - для позашкільного закладу, де відсутні оцінки, використання цього прийому дає широкій простір керівникові для урізноманітнення і емоційного оцінювання роботи гуртківців. Враховуючи віковий склад гуртківців, ступінь довірливості взаємовідносин, стиль взаємовідносин, рейтинг керівника в колективі, кожен педагог може розширювати поле оцінок в тій мірі, в якій вважає за доцільне. (Шкала оцінювання може бути складена керівником і з долею гумору -„дуже, дуже гарно" (це „5"), „дуже, дуже старався" (це „4), „дуже, дуже поспішав" (це „3"), „дуже, дуже стомився" (це „2").
Кредит довіри - оцінювання роботи в „кредит". Враховуючи те, що позашкільний заклад не маніпулює оцінками, головною мотивацією навчання в нас є виключно інтерес. Відлякати гуртківця негативною оцінкою дуже просто, а заохотити, помітити найменшу вдачу („ти ще трошки попрацюєш, і я впевнений, що робота стане кращою"; „я відчуваю, що ти зможеш..."), створити позитивний настрій, вселити впевненість в свої сили керівник і може і зобов'язаний.
Точка зору - привчає гуртківців аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. В гуртках образотворчого і декоративно-прикладного напрямку цей педагогічний прийом найбільш широко вживаний. Він стає в нагоді при обговоренні закінчених робіт, при оформленні виставок. Іноді керівники обігрують цей прийом, поділивши групу на два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку. Застосування цього прийому сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей, вчить логічно вибудовувати аргументи, культурі спілкування. Наведені педагогічні прийоми і приклади їх використання є лише невеличкими цеглинками у будівлі власного педагогічного досвіду кожного керівника. Кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог - всього того, з чого торується педагогічна стежинка у світ дитячої творчої душі.
Література: Л. Совенко «Методична програма „Конструктор занять"