"Використання методів арт-терапії у роботі соціального педагога"

Черничук Ірина Олегівна, соціальний педагог,

Новороздільський професійний ліцей будівництва та побуту

Використання методів арт-терапії у роботі соціального педагога

Термін арт-терапія став використовуватися в нашій країні порівняно недавно, і в перекладі з англійської   означає – лікування,   засноване   на заняттях   художньою творчістю, хоча як засіб лікування душі пластичні мистецтва були відомі задовго до виникнення поняття про терапевтичні методи. Архітектурні пам’ятки, культові споруди, релігійний живопис та скульптури завжди були спрямовані на зцілення душі, появу світлих почуттів, позбавлення деструктивних станів. Спочатку   арт-терапія   виникла   в   контексті    теоретичних    ідей  З. Фрейда [5]  і К. Юнга, а пізніше отримала ширшу базу, включаючи гуманістичні моделі розвитку особистості К.Роджерса  і  А.Маслоу. На думку Юнга, мистецтво, особливо арт-терапія, що використовує мистецтво, значно полегшують процес особистого саморозвитку особистості на основі встановлення балансу між несвідомим    і    свідомим «Я».    За    М.Лібманом,    арт-терапія    –    це використання засобів мистецтва для передачі почуттів та інших проявів психіки людини з метою зміни структури її світовідчуття [11]. В енциклопедії   соціальної   роботи   зазначено,   що арт-терапія  – це способи і технології реабілітації людей засобами мистецтва і образотворчої діяльності [13]. Арт-терапія простими засобами активізує внутрішній потенціал кожної дитини, незалежно від її функціонального стану,  сприяє зціленню і встановленню гармонії особистості, формує її творчу позицію. При цьому дитина вчиться спілкуватися з навколишнім світом на рівні екосистеми, використовуючи образотворчі, рухові та звукові засоби [17]. Останнім часом арт-терапія та окремі її напрями  все ширше застосовуються в соціальній сфері.

Лялькотерапія

Одним із найцікавіших напрямків терапії є створення вистав за допомогою ляльок. Лялько-терапія - це розділ психотерапії (арт-терапії), яка використовує як основний прийом корекційного впливу ляльки, яка є проміжним об'єктом у взаємодії дитини і дорослого [14, 16]. Приймаючи участь у лялькових виставах, учні навчаються грати сюжетні ролі за казкою й “приміряти” ту чи іншу роль на себе.  Під час заняття діти отримують задоволення від пізнання навколишнього світу та вчаться керувати собою та відчувати темпоритм сюжету. Ляльковий театр спрямований на формування емоційної сфери дитини з психо-неврологічними розладами, розвиває  пам’ять, мислення, увагу та уяву, а також дає позитивні результати в роботі з дітьми фізіологічними проблемами.

Мета лялькотерапії: допомога дитині ліквідувати хворобливі переживання, укріпити психічне здоров'я, покращити соціальну адаптацію, розвинути самосвідомість, вирішити конфлікти в умовах колективної творчої діяльності.

Значення  лялькотерапії:  розкріпачення,  якщо  людина  сором’язлива,

замкнута  у  собі;  опрацювання  конфлікту і знаходження шляхів виходу з нього; формулювання бажаних сценаріїв майбутнього; навички адекватного вираження своїх почуттів; позбавлення від негативних, депресивних почуттів, уособлених «поганою» лялькою, яку потрібно знищити після сеансу лялько-терапії; поява у людини талісмана-помічника, який дає приплив сил і радості, що зберігається після завершення роботи; розвиток творчих здібностей, вміння висловлювати емоції, характер, а також образного мислення.

Лялькотерапія може використовуватися в різних напрямках психотерапії: психодрамі, ігротерапії, казкотерапії та арт-терапії. А такі іграшки як машинки, човники, літаки мають велике значення для впертих, сором'язливих, відлюдькуватих дітей, тому, що вони мають можливість просто грати з цими іграшками, такий процес заспокоює дітей, у них нормалізується кров'яний тиск і серцевий ритм.   Ляльки, які дитина може надіти на руку у корекційній роботі використовуються для того, щоб дитина могла виражати свої емоції, для опису і виразу яких у неї немає потрібних слів.

Ізотерапія

У розвитку дитини і в корекційному процесі особлива роль належить образотворчій діяльності (малюванню). У перші роки життя дитини воно сприяє розвитку сенсорно-моторної координації, формує зорові образи, допомагає оволодінню формами, сприяє розвитку міжпівкульної взаємодії, оскільки в процесі малювання координується конкретно-образне мислення, яке пов’язане з роботою правої півкулі, та абстрактно-логічне, за  яке   відповідальна   ліва   півкуля   головного   мозку   (В.Мухіна, Д.Узнадзе). Теоретичні основи терапії за допомогою образотворчого мистецтва виходять з поглядів З. Фрейда [5], аналітичної психології К. Юнга, який використовував власне малювання для підтвердження зв’язку з мисленням та мовою. Відомо, що чим менша дитина, тим вона емоційніше сприймає оточуючий світ, тим більший емоційний дискомфорт, який, як правило, зникає під впливом позитивних емоцій, джерелом яких може і повинна бути арт-терапія [18].

Проективний малюнок сприяє самопізнанню, взаєморозумінню і активізації групового процесу. Із дітьми, котрі мають затримку психічного розвитку слід займатися малюванням плоских предметів, працювати за трафаретом, шаблоном, змальовувати та ліпити. Будь-яка доросла людина може навчити дитину малювати і щось творити руками [10].

Займаючись художньою діяльністю, діти з особливими потребами знаходять сенс у власному існуванні, самореалізуються, прагнуть збагатити багаж знань із певного виду мистецтва. Презентуючи власні роботи на різноманітних виставках,  вони самовиражаються, у них зміцнюється впевненість у своїй значимості, силах, вони усвідомлюють себе як повноцінних членів соціуму [2].

Малювання розвиває чуттєво-рухову координацію, вимагає взаємодії багатьох психічних функцій. Основна мета ізотерапевтичних технологій: корекція емоційно-вольової сфери дитини. Окрім цього, це й профілактика психосоматичних захворювань, які у даний час помітно витісняють всі інші внаслідок підвищення темпу життя, збільшення емоційних перевантажень, ріст депресивних тенденцій [18]. У роботі доцільно використовувати такі форми ізотерапевтичного впливу як створення індивідуальної творчої роботи, малювання в парі на спільному аркуші паперу, групові форми роботи – створення спільної великої роботи. Доцільно використовувати  нетрадиційні методики малювання:   кляксографія, симетрія, абстрактний малюнок, малювання пальчиками, воском, ватними тампонами і т.д., в роботі використовуються різноманітні матеріали: рамочки, печатки, трафарети, шаблони, палички, зубні щітки, природний матеріал, мило, свічки, поролон.

Цікавим  для дітей  є пальчикове малювання. Пальчиками діти малюють дерева, квіти, гриби, тварин, особливо подобається дітям змішувати фарби, накладати їх одна на одну. Трохи пізніше діти починають малювати долонькою птахів, рослини. Це сприяє розвитку дрібної моторики, яка у дітей з вадами розумового розвитку розвинена слабо [17].

Фольклорна арт-терапія - це лікування шляхом залучення людини до різних видів народного мистецтва. Фольклор логічно вписується в природній розвиток особистості, вчить підтримувати зв’язок та взаємодіяти з оточенням. На основі кожного з напрямів і елементів фольклору можна вибудовувати психокорекційну роботу щодо самопізнання й розвитку особистісних якостей у найрізноманітніших за складом і віком групах.

Конструювання

З метою покращення корекційної роботи з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку успішно використовують ліплення із глини, пластиліну, хліба; плетіння з волокнистих матеріалів; рвану аплікацію; дитяче конструювання; орігамі. Ліплення має велике значення для розвитку і виховання дитини, бо розвиваються м'язи кисті рук, удосконалюється окомір, відпрацьовується узгодженість рухів, у дитини виховується звичка послідовного виконання роботи.

Конструювання за своїм змістом близьке до образотворчої діяльності,  у ньому відображається оточуюча дійсність, робляться ескізи, застосовуються прикраси, як у декоративному мистецтві [2]. Під дитячим конструюванням розуміють виготовлення виробів із різноманітних матеріалів - паперу, картону тощо. Конструювати можна із готових предметів - коробок, пластикових пляшок, паперу, тканини. Виготовлення речей із паперу може зайняти лише 10-20 хвилин, а це дуже важливо в роботі з дітьми, які швидко втомлюються.

З особливим інтересом діти з функціональними обмеженнями виготовляють ляльок для пальчикового театру із картону, цупкої тканини. До того ж розігрування вистав такого театру розвиватиме м'язи руки дитини, координацію її рухів.

Орігамі

Серед сучасних засобів і напрямів в арт-терапії є відносно новий перспективний напрям – орігамі – конструювання різноманітних паперових фігурок шляхом складання квадрата без вирізання та склеювання. Численні дослідження свідчать про те, що заняття орігамі покращує якість життя дітей-інвалідів, зменшує рівень тривожності, допомагає забути біль і горе, підвищує самооцінку, сприяє налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі [9]. Займаючись орігамі, дитина стає учасником захоплюючої дії перетворення паперового квадрата в оригінальну фігурку – квітку, коробочку, метелика. Шляхом послідовного нескладного складання паперу вздовж геометричних ліній отримуємо модель, яка вражає своєю красою і змінює в кращу сторону емоційний стан хворого.

Зникає відчуття ізольованості. Бувають випадки, коли діти, у стані страху, тривоги відмовляються приймати будь – яку підтримку. Тоді на допомогу приходить орігамі. Відомі приклади успішного застосування орігамі навіть у випадках аутизму.

Орігамі володіють наступними психотерапевтичними властивостями: підвищують активність правої півкулі мозку і врівноважують роботу обох півкуль; підвищують рівень інтелекту в цілому; активізують творче мислення; знижують тривожність і допомагають легше адаптуватися до важких ситуацій; покращують пам'ять і окомір. Навчання орігамі та заняття з дітьми у реабілітаційних центрах не вимагають багато часу, або якогось спеціального обладнання. У більшості випадків потрібні тільки паперові квадрати або папір формату А4 і елементарні знання роботи в цій техніці. У орігамі є величезна кількість моделей, різних за рівнем складності. Їх вибір залежить від віку дитини і стану її здоров'я [10].

Бібліотерапія (з грецьк. «книголікування») - психологічна допомога, зняття душевного стресу і лікування людей в основі якого лежить читання ними книжок певного змісту і тематики. Вона займається вивченням особливостей читацького сприйняття під час хвороби і розробкою способів психологічної корекції за допомогою спеціально підібраної літератури. На сьогодні, бібліотерапія, як допоміжний засіб лікування, розвинута у багатьох країнах світу. За допомогою книги можна досягнути потрібного терапевтичного впливу на хворих і профілактичного впливу на здорових, стимулювати у них позитивні і погасити негативні настрої. Будь-якому пацієнту, і дорослому і дитині, потрібні книги, сповнені глибокої віри в життя, які пробуджують оптимізм, відволікають від сумних думок, важких переживань, книги, які позбавляють від депресії, слабкості, бездіяльності. Правильно підібрана книга, яка викликає позитивні емоції, не менш важлива, ніж правильно підібрані ліки [15].

Книга сприяє підвищенню самооцінки дитини. Наприклад, читання автобіографій відомих, знаменитих людей, які будучи інвалідами, домоглися визнання, допомагає дітям усвідомити мету, до якої слід прагнути, і зрозуміти, що навіть при важких хворобах можна стати корисним суспільству, людям. Читаючи художню пригодницьку літературу, дитина, яка перенесла якусь травму, забуває про свою трагедію.

Казкотерапія – це один із ефективних методів роботи з учнями початкових класів, які зазнають тих чи інших емоційних та поведінкових труднощів. Суть цього методу у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє дитині вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами.

Суть методу казкотерапії полягає в тому, що казка доступно пояснює, що добре, а що погано. На прикладі позитивних персонажів дитина вчиться бути хорошою, а негативні герої казок викликають у неї лише негативну реакцію. Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів. Казкотерапію використовують у роботі з агресивними дітьми, невпевненими, сором’язливими, брехливими та у випадках різного роду психосоматичних захворювань. Процес казкотерапії дозволяє дитині усвідомити та проаналізувати свої проблеми, побачити шляхи їх вирішення [4].

Терапевтична казка відрізняється від звичайної тим, що її вигадують спеціально з урахуванням особливостей дитини. Тобто її головний герой схожий на дитину, він переживає ті ж проблеми й емоції. Він бореться, наприклад, з темрявою, й за його вчинками дитина може бачити, що це насправді не так уже й страшно. Або, навпаки, героя казки доля карає за те, що він не миє руки або не слухається батьків.

Казкотерапія дає можливість розв’язати такі завдання,  як корекція мовлення, розвиток дрібної моторики рук, активізація процесів мислення, розвиток уяви, збагачення словникового запасу, розширення палітри емоцій, що особливо важливо у роботі з різними психо-неврологічними розладами  [6]. Головне завдання казок: через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки. Казка використовується батьками, вчителями, психологами для підготовки дитини до школи, організації її входження у простір шкільного життя, для корекції поведінки дітей з порушеннями психіки, вадами мови та іншими розладами.

Пісочна терапія

Помітно впливає на дитину з порушеннями психофізичного розвитку такий процес художньої творчості, як метод sandplay (дослівно – пісочна гра), що являє собою одну з незвичайних технік арт-терапії, під час якої дитина будує власний світ в мініатюрі з піску і дрібних фігурок, висловлюючи на піску те, що спонтанно виникає протягом заняття. Цей метод можна використовувати в роботі з дітьми з таким спектром проблем, як різні форми порушень поведінки; складнощі у взаєминах з дорослими однолітками; підвищена тривожність, страхи; неврози [6, 11].

Мета пісочної терапії: виявити та охарактеризувати особливості особистості дитини; налаштувати на розуміння себе і свого «Я» у світі і життєвої діяльності; навчитися створювати модель своїх фантазій на піску і пояснювати їх; проаналізувати комунікативні труднощі позбавити від страхів і психологічних травм. Дітям подвійно корисно грати в пісочниці. Там малюк може розвинути мислення, пам`ять, увагу, фантазію, комунікативні навички, позбутися тривожності, агресивності та страхів і, що важливо, – дрібну моторику пальців. Можливість самовираження у піскової терапії особливо важлива для тих, кому, із якихось причин, важко втілити свої переживання в слова – наприклад, тим, чиї переживання настільки гострі і болючі, що стикатися із ними безпосередньо важко, або для тих, хто має вади мови, розумового розвитку, чи нещодавно отримав інвалідність [12].

Фототерапія - це своєрідний засіб самовираження, самопізнання, соціалізації та емоційно-чуттєвого виховання людини. Фототерапія передбачає роботу з готовим матеріалом, або створення оригінальних авторських знімків. Це один із новітніх напрямків розвитку арт - терапії на сучасному етапі, незважаючи на досить тривалий період існування самого мистецтва фотографії.

Завдання фототерапії: подивитися на ситуацію під іншим кутом зору;  показати, що той чи інший вибір в житті робився у співвідношенні зі знаннями і можливостями в даний період.

Форми організації фототерапевтичної діяльності: індивідуальна; індивідуально-групова; групова. У складі арт-терапії фототерапія виступає як діагностуючий, розвивальний або психопрофілактичний прийом [5].

Зарубіжними дослідниками підтверджений ефективний прийом розташування в особистому куточку дитини поряд з її улюбленими іграшками фотографії членів родини (мами, тата, сестер, братів, тощо), це створює ефект присутності близької людини, захищеності й психологічної безпеки дитини. Ефект цього виду діяльності очевидний, його можна порівняти з ефектом слухання дитиною улюбленої казки, очікуваним спілкуванням з батьками, цікавою грою.

Кінотерапія – це перегляд популярних художніх кінофільмів, а для дітей – мультфільмів, з обговоренням у подальшому в групі, - творчий процес самопізнання в комфортній атмосфері.

Кінотерапія як метод групової роботи може бути використаний  в якості засобу самопізнання і розкриття внутрішніх резервів особистості, як засіб ефективної саморегуляції, як допоміжний метод в психологічному консультуванні, дидактичний матеріал в навчальному процесі [5]. Кінотерапія є хорошим засобом діагностики особистих проблемних зон розвитку людини, виносячи на поверхню підсвідомий матеріал, роблячи його доступним для аналізу і прискорюючи процес позитивних індивідуальних змін. Кінотерапія – це інструмент практичної допомоги в становленні і розвитку геніальних дітей та дітей з порушеннями психіки.

Одна й та ж подія інтерпретується людьми по-різному, а інколи і протилежно. Матеріал фільму, чи мультфільму використовується як засіб виявлення прихованих мотивів і підсвідомих установок, які викривлюють реальність. Це дозволяє вивести на свідомий рівень внутрішню причину тієї чи іншої проблеми [6].

Екотерапія – загальний термін для цілого ряду напрямів психологічної  підтримки,  які використовують зв`язки з природою. Екотерапія з`явилася, у  60-х роках XX століття, але має потужні   давні корені. Цей напрям немедичної психотерапії об`єднує природні методи зцілення в багатьох культурах. Екотерапія включає в себе ландшафт-терапію, гарден-терапію і прогулянкову терапію, фітотерапію, аромотерапію, зоотерапію, флоротерапію та багато інших напрямків і є одним з компонентів лікувального процесу з відновлення психологічного благополуччя. Говард Клінбелл, один із засновників  екотерапії, писав: «… люди тісно пов`язані з природою, вони – її невід`ємна частина» [5]. Одне з основних завдань  екотерапії - допомога дітям і підліткам з різними емоційними і поведінковими розладами.

Кляксографія – це відмінний спосіб весело та з користю провести час, експериментувати з фарбами, створити незвичайні образи. Роздуваючи плями не можна точно передбачити, як вони розійдуться, перекинуться один в одного, і яким буде остаточний результат. [3]. Таке заняття буде цікаво і корисно дорослим і дітям, наприклад, в якості артикуляційної гімнастики. Також малювання видуванням через соломинку зміцнює здоров'я і силу легенів і дихальної системи (що особливо корисно при кашлі, астмі та обструктивних захворюваннях легень). Слід відзначити, що за допомогою  даного  виду  малювання  добре  виходить  зображати  різні  дерева (виходять хитромудрі стовбури, гілки, візерунки тощо).

Музикотерапія

На особливому місці у практичній діяльності соціального педагога є музикотерапія як один із методів підвищення соціальної активності, комунікативних здібностей особистості, її адекватної соціалізації у суспільстві. Крім того, це метод корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, оскільки за допомогою специфічних форм і засобів впливає на осіб із соціальними, психічними та соматичними відхиленнями, є джерелом активізуючої творчості та соціальної стимуляції, що позитивно впливає на емоційну і вольову сферу дитини [1, с. 136]. Впливаючи на психоемоційний стан людини, музика уможливлює певні гормональні і біохімічні зміни в організмі, позитивно впливає на інтенсивність обмінних процесів. Позитивні емоції, що виникають під час звучання музики, стимулюють інтелектуальну діяльність дитини [1, с. 167].

Музикотерапія – подолання бар'єрів у спілкуванні, покращення розуміння себе та інших, зняття психічного напруження, створення можливостей для самовираження, набуття навичок адекватної групової поведінки та соціалізації молодої людини в суспільстві. До того ж це засіб корекції функціональних рухових, психогенних або соціальних відхилень, бо за допомогою своїх специфічних форм і методів впливає на осіб із соціальними, психічними та соматичними відхиленнями. Музикотерапія є джерелом активізуючої творчості та соціальної стимуляції, що оздоровчо впливає на емоційну й вольову сферу людини. Кожний з елементів музикотерапії, якою б формою він не виражався (вокальною, інструментальною, мовленнєвою, руховою чи образотворчою), вступає у специфічний зв'язок з індивідом. Вплив музики не залежить від віку, освіти, професії, соціальної чи національної приналежності.

Призначення музикотерапії - проникнення в глибинні сфери особистості, куди не можна сягнути за допомогою слова. Основні аспекти застосування музикотерапії: блокування процесу комунікації із соціальним оточенням; підготовка до застосування психотерапії та релаксації; підтримка під час релаксації, пов'язаної з аутогенним тренуванням; подолання тривожних станів, корекція астенії, роздратованості, внутрішнього напруження, зумовлених стресовим станом.

Мета занять з використанням музикотерапії - створення позитивного емоційного фону реабілітації [5]. Музикотерапію застосовують як індиві­дуально, так і на групових заняттях. Найчастіше її сполучають з іншими методами в комплексній психотерапії – з танцювальною, драматерапією, ароматерапією. Існують приклади застосування так званої кольорової музики, що дає змогу отримати седативний і тонізуючий ефект, залежно від бажаного результату і розладів, з якими проводиться корекція.

Ігротерапія

Одним із різновидів арт-терапії є ігротерапія. Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим прийомам дитина моделює взаємодію з довкіллям та людські стосунки. Отже, упродовж гри дитина засвоює мотиви людської діяльності. На основі цього формується прагнення до суспільно важливої діяльності, що стає основним моментом готовності до шкільного навчання та включення до трудової  діяльності [8]. Під час ігротерапії стосунки з дитиною пристосовані до її можливостей, рівня її психічного розвитку. Саме це забезпечує позитивний терапевтичний ефект.

Метою ігротерапії є надання дитині можливості виявити свої приховані хвилювання, самостійно вирішувати свої проблеми, відображати почуття дитини в тій атмосфері, в якій вона несе відповідальність за власні вчинки. Для дітей з відхиленнями в розвитку пропонується така схема вивчення ігрової діяльності: 1. Особливості загальної та дрібної моторики. 2. Наявність інтересу до іграшок і дій із ними, вибірковість цього інтересу. 3. Адекватність використання іграшок. 4. Характер ігрових дій. 5. Тривалість гри. 6. Особливості емоційно-вольової сфери [10].

Оскільки арт-терапія не має обмежень, то практично кожній людині вона доступна, не вимагає спеціальної освіти чи художніх навичок, доступна всім, мобілізує творчий потенціал людини, запускає механізм психічного імунітету, веде до самозцілення, відновлює процеси саморегуляції та здатна через позитивний зміст змінювати світогляд людини. У процесі творчої роботи наше підсвідоме через створені нами художні образи взаємодіє із свідомістю, а сам процес приносить задоволення, навчає спонтанно і легко виражати свої переживання. Мистецтво дає можливість у завуальованій формі перетворити проблему, яка не була усвідомлена, була витіснена, у малюнок, фігуру, скульптуру, картину, вивести її назовні, проаналізувати, знайти їй рішення [7].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Батищева Г.О. Музикотерапія як метод психокорекції / Г.О. Батищева//Профілактика і терапія засобами мистецтва: [наук.(метод. посіб.]; Під заг. ред. О.І.Пилипенка. – К.: А.Л.Д., 1996.–231 с.
2.               Бєляєва М. Арт – педагогіка для вчителя // Освіта України. – Київ, 2014. - №1-2. – С. 12.
3.               Вавіна Л. С. Розвиваємо у дитини вміння бачити : від народження до 6 років : поради батькам / Л. С. Вавіна, В. М. Ремажевська — К. : Література ЛТД, 2008. — 128 с.
4.               Василькова Ю. В. Методика та досвід роботи соціального педагога/ Ю. В. Василькова.— М. : Академія, 2002. — 160 c. 
5.               Вознесенська    О.І.    Особливості    арт-терапії    як    методу     / О.І. Вознесенська // Психолог. – 2005. – №10. – С.5–8.  
6.               М’ясоїд П. А. Загальна психологія / П. А. М’ясоїд.— К. : Вища школа, 2001— 487 с.
7.               Маценко Л. М. Педагогіка сімейного виховання : навч. посібник / Л. М. Маценко — К. : НАКККіМ, 2011. — 293 с.
8.               Москалець В.П. Основний психологічний зміст та розвивально – особистісний потенціал ігрової діяльності // Практична психологія та соціальна робота. – 2009. №10. - С. 1-10.
9.               Осадчук Л.О. Спосіб життя орігамі: орігамі в педагогіці та арт-терапії. Простір арт-терапії: разом з вами. Вип.2. Арт-терапевтична асоціація, Київ, 2006, с.54-60.
10.          Пилипенко О.І. Образотворча терапія як метод соціально- профілактичної роботи / О.І. Пилипенко // Профілактика і терапія засобами мистецтва. – К.: А.Л.Д., 1996. – 124 с.
11.          Практикум по арт-терапии / [под ред. А. И. Копытина]. – СПб.: Питер, 2000. – 448 с.
12.          Психотерапевтическая энциклопедия / [под ред. Б.Д. Карвосарского]. - СПб.: Питер, 1999. – 398 с.
13.          Соціальна робота : Короткий енциклопедичний словник. — К. : ДЦССМ, 2002. — 536 с.— (Соціальна робота. Книга 4).
14.          Соціальна робота : технологічний аспект / за ред. проф. А. Й. Капської. — К. : ДЦССМ, 2004. — 364 с.
15.          Соціальна робота в Україні / за заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г М. Лактіонової. — К. : Наук. світ, 2003. — 233 с. 
16.          Технології соціально-педагогічної роботи / за ред. А. Й. Капської. — К.: УДЦССМ, 2000. — 372 с.
17.          Холостова Є І. Соціальна реабілітація : навч. посіб. / Є. І. Холостова., Н. Ф. Дементьєва — М. : «Дашков і К», 2002. — 340 c.
18.          Шоттенлоер Г. Малюнок і образ у гештальттерапії. – Спб: Видавництво Пірожкова, 2001 – 182 с.