Використання методу проектів на заняттях гуртка паперопластики

Використання методу проектів на заняттях гуртка паперопластики

“Зібратися разом – це початок, 

триматися разом – це прогрес, 

працювати разом – це успіх!”

 

Становлення творчої індивідуальності у шкільному віці є важливою умовою подальшого повноцінного розвитку особистості. Людина, яка володіє творчими можливостями, більш успішно адаптується до мінливих умов і вимог життя, легше створює свій індивідуальний стиль діяльності, більш здатний до самовдосконалення, самовиховання.

Основне завдання керівника гуртка – не дати згаснути творчому інтересу дитини, всіляко його розвивати і зміцнювати, виховувати  активну, творчу особистість, здатну вести самостійний пошук, робити власні відкриття, вирішувати виникаючі проблеми, приймати рішення і нести за них відповідальність, а також вміння працювати в колективі.

Вже декілька років я керівник гуртка паперопластики та гуртка   «Валяння вовни». У своїй роботі я намагаюся використовувати різні техніки і прийоми роботи,  різноманітні матеріали для виготовлення поробок. У групах займаються хлопчики і дівчатка середнього та старшого шкільного віку.

Діти з цікавістю займаються в гуртку, освоюють нові прийоми роботи, вивчають пропоновані техніки і технології, створюють оригінальні композиції, сувеніри, подарунки для своїх близьких. Виготовлення своїми руками красивих і потрібних поробок викликає у учнів інтерес до роботи, приносить задоволення від результатів своєї діяльності.    

У своїй педагогічній діяльності застосовую  проектну технологію навчання. Вважаю, що саме  метод проектів дозволяє розвивати пізнавальні інтереси учнів, уміння самостійно застосовувати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів (індивідуальну, парну, групову, колективну).

Успіх застосування методу проектів залежить від того, наскільки учні зацікавлені темою і виявлять бажання самостійно чи спільними зусиллями вирішувати проблему, застосовувати необхідні знання, отримувати реальний і відчутний результат, тому пропоную різну тематику творчих проектів.

В одних випадках я, як керівник гуртка, визначаю тематику з урахуванням навчальної програми гуртка, в інших, – тематика пропонується самими учнями і цілком відповідає їхнім інтересам: пізнавальним, творчим, прикладним. Слід прагнути до того, щоб теми проектів відображали необхідність вирішення конкретних практичних завдань, актуальних для повсякденного життя, що потребують від вихованців знань з різних предметів, творчого мислення, дослідницьких навичок.

Роботу учнів за методом проектів організовую індивідуальну, групову та колективну. Групові проекти передбачають створення виробу, який об’єднує індивідуальні роботи кожного члена групи у спільний проект, як наприклад, у творчому проекті «Таємниці африканської маски».

 

 Колективний творчий проект має ряд переваг у порівнянні з індивідуальним творчим проектом, адже групова робота – це спосіб спільного розв’язання проблем. Коли учень наодинці з яким-небудь завданням, воно може виявитися йому не посильним, а коли вихованець у колективі, тоді будь-яке завдання виявляється не таким уже й важким та нездійсненним. Невпевненість відступає, а зацікавленість, що підтримується колективом, сприяє розвитку натхнення та творчості.

Під час роботи над творчим колективним проектом «Паперова лялька» учні, хоч і виконують роботи індивідуально, однак вони об’єднані спільною темою проекту, тобто спільним об’єктом проектування, варіанти якого обговорювалися у кожній групі окремо та супроводжувалися конструкторською розробкою виробу (схемами, ескізами). При цьому логіка побудови діяльності учнів відповідє спільній структурі проектування, при якій уся група колективно вирішувє одну проблему, разом опановуючи загальну тему. (Додаток)

 

Етапи проектно-технологічної діяльності:

Організаційно-підготовчий етап: пошук проблеми, усвідомлення проблемної теми, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, вибір оптимального варіанта й обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Правильний вибір теми з урахуванням вікових та особистісних інтересів учнів забезпечує позитивну мотивацію і диференціацію в навчанні, активізує самостійну творчу діяльність при виконанні проекту. Обираючи об'єкти проектної діяльності враховуємо основні вимоги :

•             підготовленість вихованців до даного виду діяльності;
•             інтерес учнів до проблеми;
•             практична спрямованість і значимість проекту;
•             творча постановка завдань;
•             практична реалізація проекту.

На цьому етапі учень визначає тему, мету і завдання проекту, планує роботу; добирає та аналізує інформацію, генерує ідеї та обирає оптимальний спосіб вирішення питання. Доцільно застосувати такі методи та прийоми: фантазування, мозковий штурм, асоціації, біоніка, комбінування, демонстрація інформації ІКТ.

Конструкторський етап: учні складають ескізні малюнки, визначають розміри, розробляють конструкторську документацію, здійснюють добір інструментів і матеріалів, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення, складають технологічну послідовність. Слід поставити завдання на розвиток творчого мислення та рефлексії; практикувати  роботу в групах, використовувати  ІКТ.

Технологічний етап: його мета – якісне і правильне виконання трудової операції. Учні  виконують технологічні операції, здійснюють самоконтроль своєї діяльності, дотримуються технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

Завершальний етап: Вихованці готують презентацію  проекту та його портфоліо до захисту, здійснюють екологічні, економічні та міні-маркетингові дослідження; презентують проект. На цьому етапі слід використати рольові та імітаційні ігри: «Люди і ляльки»,  «Країна майстрів», «Фантазерки», конкурс проектів, мультимедійні презентації, виставки творчих робіт. Успішність виконання навчального проекту остаточно з'ясовується під час його захисту.

 

План роботи щодо підготовки захисту проекту:

1.      Учні роблять повідомлення про хід виконання проекту.

2.     Представляють наочний матеріал (виріб, документацію з його виконання , описи учнівських робіт).

3.     Автор проекту робить самоаналіз своєї роботи, слухає думки інших учнів, педагогів.

4.       Рефлексія. Обговорення виконаної роботи.

5.       Підводиться підсумок роботи.

 

Паспорт проектної роботи

 

Назва проекту: «Паперова лялька».

Керівник проекту: Гончарова Оксана Миколаївна.

Предмет, у рамках якого проводиться робота за проектом: гурток паперопластики.

 Міжпредметні зв’язки: образотворче мистецтво, креслення, геометрія, трудове навчання, художня культура.

Вік учасників:12-16 років

Склад проектної групи:  вихованці гуртка паперопластики

Тип проекту: творчий (колективний).

Термін виконання проекту: три місяці.

Мета проекту: ознайомити з історією появи народної ляльки, з обрядами і традиціями, пов'язаними з її виготовленням , навчити виготовляти ляльки в різних техніках паперопластики,формувати  вміння і навички роботи з різними матеріалами, розвивати творчу уяву, художній смак, самостійність. Виховувати зацікавленість у вивчені традицій, ремесел і промислів нашого народу, шанобливе ставлення до культурної спадщини України, виховувати у дітей ціннісне ставлення до мистецтва у процесі створення виробів своїми руками на заняттях гуртка.

Завдання проекту:

• створити умови для оволодіння навичками технології виготовлення виробів із паперу;
• оволодіти навичками виготовлення моделі ляльки за власним ескізом в техніках  модульного орігамі, квілінгу, пап’є-маше, вологої паперопластики;
• популяризувати і зацікавити   учнів загальноосвітніх навчальних закладів  займатися паперопластикою шляхом проведення майстер-класу;
• сприяти розвитку творчих здібностей учнів, розвивати інтерес до виготовлення іграшок своїми руками;
• формувати в учнів навички проектної діяльності.

 

Проблемні питання проекту:

1.  Паперопластика – мистецтво, чи розвага?

2. Чи захоплює мистецтво паперопластики сучасних дітей?

       3. Чи є місце для іграшок виготовлених своїми руками в житті сучасної дитини?

 4. Паперова лялька – іграшка чи сувенір?

 

Анотація (опис проекту): Паперопластика сьогодні є перспективним напрямком дизайнерського моделювання, що впливає на формування художньої культури. У цьому виді мистецтва використано віковий досвід, і, тим не менше, формотворчий потенціал паперопластики не вичерпаний.

Однією з популярних різновидів орігамі є модульне орігамі, в якому ціла фігура збирається з багатьох однакових частин (модулів). Кожен модуль складається за правилами класичного орігамі з одного аркуша паперу, а потім модулі з’єднуються шляхом вкладання їх один в один,  при цьому з'являється сила тертя  і не дає конструкції розпастися. Одним з найпоширеніших об'єктів модульного орігамі є кусудама, об'ємне тіло кулястої форми.

Учням заняття з пап’є-маше принесе як масу позитивних емоцій, так  і користь.

Пап’є-маше можна вважати як одним із природних методів зняття напруги, так і  засіб зняття агресії і внутрішньої нестабільності. Займаючись пап'є-маше, дитина засвоює нові й необхідні у дальшому житті способи роботи з інструментами,   навіть оволодіває різними видами художньої діяльності – малювання , аплікації, навичками моделювання тощо. Діти, які вже ознайомились з технікою пап’є-маше, знайомляться з різними формами предметів, що сприяє розвитку просторового мислення та найбільш точного сприйняття предметів. Також пап'є-маше розвиває уяву дітей і є одним із способів реалізації творчого потенціалу.

Вироби, виконані у техніці пап’є-маше, дають нам можливість урізноманітнити інтер’єр. Матеріали, які використовуються для створення виробів у цій техніці, не є токсичними , тому, вони є безпечними для здоров'я дітей.

В процесі роботи над проектом учні вивчають різні техніки паперопластики, найдавніші види  орігамі , сучасні види – кірігамі, волога паперопластика, торцювання, сучасні види аплікації тощо. Навчилися працювати у цих техніках паперопластики і створювати  авторські ляльки. Проект має виховний аспект, адже виховує в учнів відповідальне ставлення до праці, створює атмосферу співтворчості педагога та учнів, навчає толерантно  відноситись до чужої думки.

Практична значимість: дана робота допоможе зацікавити більшу кількість учнів займатися паперопластикою, підкаже різні ідеї виготовлення подарунків і предметів декору.

 

Очікуваний результат (продукти проекту): створити скарбничку схем та ескізів паперових ляльок; виготовити колекцію паперових ляльок; оформити виставку творчих робіт, підготувати мультимедійну презентацію; провести майстер-клас з метою популяризації паперового мистецтва серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів міста.

 

Етапи роботи над проектом. Діяльність  вихованців складається з двох етапів – теоретичного і практичного.

 

Теоретичний етап:

•     учні  знайомляться з вимогами до творчих робіт,
•     нормами оцінювання презентації, об’єднуються у групи за інтересами;
•     обговорюють тему дослідження, розподіляють обов’язки у групі;
•     знаходять відповіді на тематичні питання, збирають інформацію,
•     узагальнюють і створюють звіт у вигляді презентації.

 

Практичний етап:

•             створюють ескізи майбутнього виробу;
•             описують конструкцію проектної моделі;
•             виготовляють виріб за власними схемами;
•             проводять соціологічне опитування серед учнів шкіл міста за проблемним питанням;
•             готують захист і презентацію проекту.

 

 Зразки продукту проектної діяльності:

Захист проекту проведено на рівні позашкільного закладу. Для цього мною розроблений сценарій. Учні презентували індивідуальні проекти «Паперова лялька-мотанка» (Додаток 1), «Авторська лялька. Лялька з пап’є-маше» (Додаток2), «Лялька-орігамі» (Додаток3), об’єднані в колективний проект «Паперова лялька» на відкритті виставки «Мистецтво і Я».

 

Рефлексія. Запитання для обговорення:

1.     Чи отримали ви нові знання і вміння під час виконання проекту?

2.     Чи вважаєте ви роботу над проектом корисною, чому саме?

3.     Чим зацікавив вас проект?

4.     Чи важко було досягнути поставленої мети?

5.     Чи пишаєтесь ви своєю роботою?

6.     Який наступний проект ви б хотіли виконати?

 

Висновки

Робота над груповими проектами дозволяє формувати особистісні якості учнів: креативність, відповідальність, вміння працювати в колективі, критично мислити, об'єктивно аналізувати результати діяльності. Метод проектів дозволяє дитині і її наставнику піднятися на вищий рівень розвитку і повірити у свої можливості.

Для організації проектної діяльності педагог повинен мати знання в галузі комп’ютерних технологій і навички користування ресурсами мережі Інтернет.

Підсумовуючи, слід ще раз підкреслити значення педагога в успішному виконанні проектної роботи. Результат діяльності багато в чому залежить від його особистої зацікавленості, рис характеру, рівня педагогічного професіоналізму, знання технології методу проектів, самокритичності. На мою думку, педагог повинен постійно вчитися, щоб відповідати рівню сучасних вимог і вміти по-справжньому зацікавити сучасного учня, тим самим створити умови для розвитку творчої особистості.

 

Додатки

 

Додаток 1

Творчий проект: «Паперова лялька-мотанка».

 

Автор і керівник проекту: Гончарова Оксана Миколаївна

Виконавці проекту: вихованці гуртка паперопластики

Актуальність теми: Обрана тема цікава тому, що лялька – це одна з найдавніших народних іграшок, яка, сьогодні стає дедалі популярнішим сувеніром і видом рукоділля. Здавна у кожній родині вона виконувала роль оберега. Вважали, що лялька є посередником між тими, хто живе зараз, та минулими і прийдешніми поколіннями.
За відсутності в давнину технологій збереження великих обсягів інформації безцінним джерелом знань про культуру народу є фольклор. Лялька є одним з найцікавіших фольклорних напрямів і найдоступніший дітям  твір мистецтва. Ляльки  дають змогу не загубити прадавню лялькову культуру нашої землі та залишити її для майбутніх поколінь.  У наш час на прилавках магазинів можна побачити багато гарних іграшок. Але вони зроблені на фабриці і не несуть тепла душі їхніх творців. Тому ми вважаємо, що в 21 столітті діти знову повинні бачити не тільки іграшки виготовлені машинами, але і своїми руками..

Мета проекту:  Навчитися виготовляти  народну ляльку-мотанку з паперу, відкрити можливість використання таких виробів  для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед ровесників.

Завдання проекту:

 1. Ознайомитися з   історією виникнення народної ляльки-мотанки.

 2. Вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення різних видів ляльок.
      3. Виготовити сувенірну ляльку-мотанку  в національному стилі.

4. Виготовити ляльку-мотанку в сучасному (авторському) стилі.

5.Організувати і провести заходи, спрямовані на  популяризацію паперової ляльки-мотанки : провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

Етапи роботи:
I етап - підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення і оцінка різних видів джерел інформації для проекту;
II етап - дослідницький: пошук накопичення і систематизація інформації про українську ляльку, усвідомлення її місця в культурі нашого народу ;
III етап - творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок, створення інформаційного стенду і підготовка виставки і презентації проекту;
IV етап – виставка ляльок і захист проекту;
V етап - визначення шляхів подальшого розвитку проекту.
Прогнозовані результати.

•   Освоєння технології виготовлення  українських народних ляльок різних видів .
•   Створення методичних матеріалів по технології виготовлення паперових ляльок (ескізів, інструкційних карт).
•   Виготовлення паперової ляльки-мотанки в українському стилі.
•   Виготовлення сучасної (авторської) паперової ляльки-мотанки .
•   Проведення презентації ляльок.

  Хід проектування.

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1 План виконання проекту

• Обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту.
• Визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу.
• Узгодження з батьками передбачуваних ви­трат на виготовлення виробу.
• Пошук, обробка й аналіз потрібної інформації.
• Оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення).
• Добір інструментів і матеріалів.
• Виготовлення задуманого виробу.
• Оформлення пояснювальної записки.
• Захист проекту.

1.2 Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з'ясувати, коли з'явилися традиційні народні ляльки, які ляльки були в нашого народу, яке призначення мала кожна лялька.

 Основне завдання: вивчити технологію виготовлення паперової  ляльки-мотанки

1.3. Історична довідка. Народна лялька відома з незапам’ятних часів і своїми витоками сягає доби Трипільської цивілізації.. Такі ляльки можна знайти в будь-якій країні. Це була не просто іграшка. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і бід. Ляльку часто використовували у ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, від чого людина хотіла позбутися (біди, хвороби), і спалювали на вогнищі, або топили у воді. До кінця 19 в. витоки обряду остаточно втратилися і забулися, а ляльки залишилися.

У всіх слов'янських народів, було велике різноманіття саморобних ляльок. Традиції виготовлення ляльок на території, де проживали слов'янські народи існували аж до середини  20 століття.  За призначенням слов’янські ляльки діляться на обрядові, оберегові, ігрові, авторські художні ляльки та сувенірні промислові ляльки.

Обрядові : Масляна, Купавка, Коляда, Покосниця, Нерозлучники, Зольна, Куватка, Пеленашка, Весільна, Круп’яничка, Вербниця, Пасхальна голубка., Веснянки

Оберегові: Куватка, Лихоманки, Травниця, Безсонниця, Берегиня, Вузлова,  Десятиручка

Ігрові: Зайчик на пальчик, Вузлова, Куватка, Пеленашка.

Авторські художні ляльки  відображають особливості індивідуального відношення автора до навколишнього світу стан його душі –це коли лялька стає предметом мистецтва.

Сувенірні промислові ляльки, пов'язані з соціальними стандартами і попитом на ринку.

Українська лялька-мотанка відрізняється від інших слов'янських ляльок тим, що у неї на обличчі  намотаний хрест- знак сонця, лялька з таким обличчям несе в собі сонячну світлу енергетику.

  В Україні народну ляльку робили з доступного дешевого матеріалу: соломи, трави, тканини, шматочків старого одягу, ниток,гілок дерев, глини, дерева, очерету тощо, і без будь-яких інструментів. Спосіб простий – змотування, перекручування й перев'язування тканини. Відповідно ляльки бувають вузлові та мотані.
  Вузлові ляльки виготовляють шляхом намотування та прив'язування тканини без застосування голки. Голка з ниткою в окремих випадках застосовується при пошитті головного убору та оздобленні вбрання ляльки. Лялька-мотанка  робиться без вузлів, хоча принципової різниці між цими способами  немає. Інший різновид ляльок: лялька-мотанка  одягнена в спеціально пошите і оздоблене  вбрання.

  В Україні вирізнялися три основні типи ляльок-мотанок: немовля, баба-берегиня, дівчина-наречена.
        При народженні дитини  виготовляли ляльку-немовля в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну і здоров'я.
        Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. Всередину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Люди завжди вірили в те, що речі, виготовлені власними руками, можуть уберегти від багатьох неприємностей. Вважається, що найсильніший оберіг - це річ, яку зробили для вас кровні родичі. Раніше кожна дівчинка повинна була вміти робити ляльку-оберіг, і до цього ставилися так само відповідально, як і до вишивання шлюбного рушника. Збереглися відомості про те, що у 19-му столітті дівчаток з трирічного віку долучали до цього мистецтва, вони майстрували ляльок нібито для своїх майбутніх дітей. А перед заміжжям дочки мати власноруч виготовляла і дарувала нареченій ляльку-мотанку, як символ жіночої мудрості.

 За традицією, лялька-мотанка повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник і запаску (фартушок). Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній, – намисто уособлює достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом.

Зроблена з любов’ю, лялька розвиває кмітливість, фантазію, духовний світ дитини, дає перші професійні навички, пробуджує відчуття рідного коріння.

Ляльки виготовлені ​​шляхом намотування тканини на  основу. Голова зроблена з мотка лняної тканини. Сакральний хрест замість обличчя символізує єдність неба і землі, чоловічого (вертикальна лінія) і жіночого (горизонтальна) начал. Ляльки одягнені в костюми, характерні для Україні 18-19 століття. В окремих деталях костюма використана традиційна українська вишивка. Усі моделі-аналоги нескладні за технологією виготовлення мають естетичний і привабливий вигляд. Важливим є збереження традицій національного костюма.

2 Конструкторський етап.

2.1. Ескіз задуманого виробу.

3.Технологічний етап

3.1. Послідовність виготовлення ляльки -мотанки.

1. З білої серветки виготовляємо «рулетик», розміщуємо його посередині другої серветки

2. Виготовляємо голову ляльки, обмотуємо декілька разів ниткою

3. Згортаємо до середини два протилежні кути, перегинаємо тулуб

4. З картатої серветки робимо ручки, перев'язуємо кінці ниткою.

З'єднуємо ручки з тулубом, перев'язуємо талію ниткою

4. Виготовляємо з кольорових серветок спідницю і фартух,закріплюємо на тулубі ниткою

5. Оздоблюємо ляльку паском із паперової стрічки

 

 

 

 

 

4. Екологічне обґрунтування виготовлення виробу

Для виготовлення виробу використано нату­ральні паперові серветки та нитки, які є безпеч­ними й нешкідливими для здоров’я людини. За­брудненість навколишнього середовища під час виготовлення виробу відсутня.

5. Технологічне обґрунтування виготовлення виробу

Витрати матеріалів незначні, їх доступно при­дбати, нескладна технологія виготовлення виробу, виконання роботи потребує відносно коротко­го часу, мінімальне використання необхідних інстру­ментів та обладнання.

6. Естетичне обґрунтування

Декоративність, естетична привабливість,гармонійнійність,композиційна цілісність.

Висновки. Під час виконання проекту ми ознайомились з народною лялькою і у нас виникло бажання навчитися мистецтву виготовлення ляльок. Ми ознайомилися з  історією виникнення традиційних народних ляльок; навчилися виконувати основні технологічні прийоми, які застосовуються для виготовлення паперових ляльок-мотанок; самостійно виготовили вивчені в програмі види ляльок; навчилися створювати, користуючись отриманими знаннями, авторські ляльки; засвоїли дбайливе і шанобливе ставлення до ляльки як до об'єкта національної історії та культури. Результатом нашого проекту стали авторські, унікальні, ексклюзивні ляльки -сувеніри, виготовлені  в єдиному екземплярі.

Література.

1.Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу. -К.: Либідь, 2006.-256 с.

2.Українська народна лялька" О.С.Найден, Видавництво "Стилос", К.,2007.

3.Герус Л. Українська народна іграшка. - Л., 2004. - 264 с.

4.Напиткіна Г.П. Українська лялька-оберіг.-Тернопіль.:»Підручники і посібники»,2007.-32с.

Ресурси.

http://mari-motanka.livejournal.com/7054.html

http://gromovytsya.sumno.com/article/narodna-lyalka-motanka-oberig-nashyh-dush/

http://pinigina.livejournal.com/ http://rukotvory.com.ua/info/majster-klas-z-vyhotovlennya-vuzlovoji-lyalky-vid-oleny-tarasenko/

 

 

Додаток 2

Творчий проект: «Авторська лялька. Лялька з пап’є-маше».

 

Автор і керівник проекту: Гончарова Оксана Миколаївна

Виконавці проекту: вихованці гуртка паперопластики

 

Актуальність теми: Одним із яскравих проявів особливостей сучасної художньої культури в Україні є авторська художня лялька. Інтегруючи різні види мистецтва, вона не тільки не втрачає набутого протягом багатьох століть статусу самостійного виду декоративно-прикладного мистецтва, а й набуває сталих рис образотворчого мистецтва із власними законами формоутворення, образною структурою і внутрішньою логікою розвитку.

Кардинальні зміни стандартів людського буття, зокрема, у формуванні гармонійного предметного середовища життєдіяльності людини, актуалізація глобалізаційних процесів стимулюють потребу вивчення проектно-художніх особливостей авторської ляльки в Україні на сучасному етапі.

Комплексний феномен актуальності ляльки у соціально-культурному просторі України проявився у створенні у2005 р. та активному функціонуванні Державного музею іграшок, ідея заснування якого виникла ще в1933 році, а у1936 році було проведено виставку, яка поклала початок унікальній колекції іграшок. У музеї однією з постійних, поряд із експозиціями "Історія іграшки" та "Українська народна іграшка", є експозиція авторських робіт в єдиному екземплярі, що абсолютно відрізняються від промислових та народних іграшок.

У  процесах  творчої  проектно-художньої  діяльності  дизайну  авторської  ляльки  в  сучасній Україні існує низка суперечностей між:

– актуалізацією мистецтва авторської ляльки в сучасній Україні та необхідністю визначення її художньої специфіки, виявлення художніх якостей та критеріїв естетичної оцінки;

– наявністю суттєвих якісних напрацювань у різних галузях науки, зокрема, у педагогіці, філософії, психології, з проблем художньо-педагогічного, соціально-культурного усвідомлення ролі іграшки та необхідністю спеціального теоретичного осмислення феномену ляльки у просторі мистецтва;

– набуттям  лялькою  як  продуктом  творчої  проектно-художньої  діяльності  нових  якісних ознак і необхідністю аналізу трансформації народних традицій в контексті тенденцій розвитку авторської ляльки в сучасній Україні як нового мистецького явища.

Необхідність подолання виявлених суперечностей зумовлює актуальність дослідження авторської ляльки в сучасній Україні як мистецького феномену.

Мета проекту: Вивчити розвиток мистецтва авторської ляльки в сучасній Україні. Навчитися виготовляти ляльки в техніці пап’є-маше за власним задумом і дизайном, відкрити можливість використання таких виробів  для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед ровесників.

Завдання проекту:

1. Ознайомитися з   історією авторської паперової ляльки.

2. Вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення ляльок з пап’є-маше.
       3. Виготовити сувенірну ляльку в сучасному (авторському) стилі.

4.Організувати і провести заходи, спрямовані на  популяризацію авторської ляльки: провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

Етапи роботи:
I етап - підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення і оцінка різних видів джерел інформації для проекту;
II етап - дослідницький: пошук накопичення і систематизація інформації про авторську паперову ляльку , усвідомлення її місця в культурі нашого народу ;
III етап - творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок, створення інформаційного стенду і підготовка виставки і презентації проекту;
IV етап – виставка ляльок і захист проекту;
V етап - визначення шляхів подальшого розвитку проекту.

Прогнозовані результати.

• Освоєння технології виготовлення ляльок в техніці пап’є-маше.
• Створення методичних матеріалів по технології виготовлення  авторських ляльок з пап'є-маше (ескізів, інструкційних карт).
• Виготовлення сучасної (авторської) ляльки пап’є-маше.
• Проведення презентації ляльок.

  Хід проектування.

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1 План виконання проекту

• Обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту.
• Визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу.
• Узгодження з батьками передбачуваних ви­трат на виготовлення виробу.
• Пошук, обробка й аналіз потрібної інформації.
• Оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення).
• Добір інструментів і матеріалів.
• Виготовлення задуманого виробу.
• Оформлення пояснювальної записки.
• Захист проекту.

 

1.2 Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з'ясувати, коли з'явилися авторські ляльки,  які ляльки були у нашого народу, яке призначення мала  лялька.

 Основне завдання: вивчити технологію виготовлення  ляльки в техніці пап’є-маше.

 

1.3. Історична довідка. 

Іграшка, і, зокрема, лялька, як універсальний культурний медіатор, завжди займала помітне місце у житті людини. Вивчаючи феномен авторської ляльки в сучасній Україні необхідно звернутись, перш за все, до української народної творчості, яка протягом історичного розвитку стала суттєвою частиною світової культури, джерелом освіти і виховання підростаючих поколінь. Феномен ляльки у просторі мистецтва має глибинний взаємозв’язок із культурним контекстом та етномистецькими традиціями створення іграшки в Україні. Одним із перших дослідників народної іграшки в Україні вважається Марко Грушевський(1865–1938 рр.), який почав збирати, вивчати та досліджувати іграшку, яку власноруч робили і якою бавилися сільські діти.

Сьогодні ж феномен ляльки знаходиться на периферії проблематики, яка розробляється у межах мистецтвознавчої традиції і, фактично, знаходиться поза увагою культурологів.

Авторська лялька — художня лялька створена конкретним автором, яка є унікальним, продуманим до найменших подробиць образом, найтоншою ручною роботою, з використанням найрізноманітніших матеріалів і авторських прийомів.

Призначення авторської ляльки — приносити  естетичне задоволення від споглядання або бути частиною інтер'єру чи вишуканим подарунком, який не тільки запам'ятається на все життя, а й може стати сімейною реліквією, що буде передаватися з покоління в покоління. Від самого початку лялька була дитячою іграшкою, з якою віддавна гралися дівчата. Адже для маленької дівчинки гра з лялькою була і залишається однією з нагальних потреб, оскільки є проявом материнського інстинкту.

Однак сьогодні стає очевидним, що лялька може бути не тільки іграшкою, а й витвором мистецтва на рівні з творами скульптури, живопису тощо. Підтвердженням цьому є мистецтво створення авторської ляльки, яке існує і розвивається по всьому світі.

Перша художня лялька в єдиному екземплярі була створена у Франції у 1881 році відомим художником Едгаром Дега. Вона була восковою статуеткою, зодягнутою у справжню сукню з тканини. Маленька танцівниця («Petite Danseuse»), так назвав її художник, була показана широкому загалу в Парижі на виставці імпресіоністів. Відомо, що порцелянові ляльки, популярні у XVI — XVII ст.ст., виготовлялися в Англії, Франції та Німеччині. Довгий час у всьому світі колекціонери цінували й захоплювалися лише антикварними ляльками, але в кінці XX століття сучасні майстри авторської ляльки почали створювати нові шедеври лялькового мистецтва, які наразі мають величезну колекційну цінність для колекціонерів з усіх куточків світу.

Про історію ляльки з пап’є-маше мало що відомо.Франція це перша країна де було  налагоджено їх масове виробництво, і тепер ці ляльки з пап є-маше дуже цінуються серед колекціонерів.

2 Конструкторський етап.

Ескіз задуманого виробу.

3.Технологічний етап

3.1. Техніка пап’є-маш

Під загадковим словом пап'є-маше ховається незвичайна, але в той же час проста техніка. Вона заснована на використанні шматочків паперу. Колись цей метод широко застосовувався тільки декораторами в театрах для створення бутафорії. Зараз він став популярний серед рукодільниць і звичайних людей.

Техніка пап'є маше - це створення речей з подрібненого паперу, змішаної з клеєм. Варто відзначити кілька її особливостей. Найчастіше використовується газетна і туалетний папір. Їх рвуть на маленькі шматки, поміщають в окремий посуд і заливають невеликою кількістю клею.     

Незабаром суміш перетворюється в густу масу. З її допомогою можна сформувати будь-яку форму. Багато майстри виконують з неї голови, ступні, ноги ляльок. Важливо розуміти, що для створення окремих деталей суміш повинна бути густою. Тому потрібно слідувати декільком правилам.

• Клей в папір підливається потроху. Якщо його занадто багато, то потрібно додати ще шматочків і почекати. Для створення потрібної консистенції піде кілька хвилин.
•  Якщо ви використовували газету, і отримана маса стала погано лепитися, то слід спробувати інший матеріал. Вся справа в газетній фарбі. Як не дивно, раніше хорошою виходила маса з газет зі свинцевими чорнилом. Незабаром їх замінили на більш безпечну фарбу. В результаті маса для пап'є маше з них стала гірше формуватися. На заміну підійдуть навіть самі звичайні лотки від яєць.
• Клей краще використовувати для шпалер.Він надає масі потрібну пластичність. Якщо його немає вдома, то можна замінити звичайним ПВА або зварити клейстер з крохмалю чи борошна.

 

Другий спосіб, який використовується в техніці пап'є маше, дозволяє створювати порожнисті фігури. Він також дуже простий.

Якщо Ви хочете зробити зліпок з речі, то потрібно покрити її поверхню вазеліном. Після цього на неї наносять вимочені в клеї або клейстері шматки паперу. Один шар накладається на ін.

Папір викладають до тих пір, поки товщина не стане потрібною. Потім заготовці дають просушитися.

Після цього шар паперу акуратно знімають з речі.

3.2. Виготовлення ляльки пап є-маше.

З пап'є маше можна зробити абсолютно різни ляльок.Вони можуть виглядати як звичайні фігурки або рухатися завдяки внутрішньому каркасу і шарнірам.

Матеріали які необхідні для виготовлення ляльки: туалетний папір, клей ПВА, фольга, газети, дріт, акрілові фарби. 

1. Скручуємо з харчової фольги кульку. Кулька повинен бути щільною і бажано рівненькоюй або беремо готову пінопластову кульку.

 2. Тепер потрібна буде папір туалетний і клей ПВА. Невеликими шматочками змішуємо папір і клей, як загусне, можна місити руками.

3.Наносимо масу на кульку і відправляємо сушитися в сухе місце.

4.Коли кулька підсохне, робимо тулуб. Знадобиться дріт, бажано товстіший, газети, клей ПВА.

5. Обклеюємо газетними смужками дріт і робимо ніжки, відправляємо сушитися, а коли підсохне кріпимо до кульки. Знову відправляємо сушитися.

6. Робимо ручки. Дріт обертаємо смужками паперу і кріпимо до тельця. Ну і потім ніжки прикріплюємо до підставкі. Робити все потрібно акуратно і стежити, щоб фігурка не завалювалася і залишаємо сохнути.
Як все просохло, можна надати ручкам потрібну форму.

7.   Далі обмазуємо нашу ляльку паперовою масою, головне, щоб шар пап'є-маше  не  був  товстий.
   Відправляємо сушитися.
8.   Потім робимо зачіску, спідничку, сушимо і розфарбовуємо.

      Наша лялька готова!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Екологічне обґрунтування виготовлення виробу

Для виготовлення виробу використано туалетний папір, паперовий скотч та дріт, які є безпеч­ними й нешкідливими для здоров’я людини. За­брудненість навколишнього середовища під час виготовлення виробу відсутня.

5. Технологічне обґрунтування виготовлення виробу

Витрати матеріалів незначні, їх доступно при­дбати, нескладна технологія виготовлення виробу, виконання роботи потребує відносно коротко­го часу, мінімальне використання необхідних інстру­ментів та обладнання.

6. Естетичне обґрунтування

Декоративність, естетична привабливість,гармонійнійність,композиційна цілісність.

Висновки. Під час виконання проекту ми познайомились з сучасною авторською лялькою і у нас   виник інтерес і бажання навчитися мистецтву виготовлення ляльок в техніці пап’є-маше. Ми навчилися виконувати основні технологічні прийоми, які застосовуються для виготовлення паперових ляльок пап’є-маше; самостійно виготовили вивчені в програмі види ляльок; навчилися створювати, користуючись отриманими знаннями, авторські ляльки; засвоїли дбайливе і шанобливе ставлення до ляльки як до об'єкта мистецтва та культури. Результатом нашого проекту стали авторські, унікальні, ексклюзивні ляльки - сувеніри, виготовлені  в єдиному екземплярі.

 

Література:

1.  Ситник О. Г. Лялька як символічний двійник людини: соціокультурні виміри: автореф. дис. На здобуття наук. ступ. канд. культурології: спец. 26.00.01 / О. Г. Ситник; Харківська державна академія культу-ри. – Харків, 2009. – 13 с. 

2.  Матвієнко О. Теоретико-методологічні основи етнокультурного виховання молодших школярів засобами художнього конструювання ляльки/ О. Матвієнко, О. Скляренко// Мистецтво та освіта. – 2011. – №1. –

С. 6–10.

3. Мишина М. А. Формы бытования традиционной куклы в культурном пространстве постиндустриа-льного  общества  России:  автореф.  дис.  на  соискание  учен.  степ.  канд.  культурологии:  спец. 24.00.01 /

М. А. Мишина. – СПб., 2011. – 30 с.

4. Морозов И. А. Феномен куклы в традиционной и современной культуре(кросс-культурное исследование идеологии антропоморфизма) : автореф. дис. на соискание учен. степ. докт. ист. наук: спец. 07.00.07 / И. А. Морозов. – М., 2010. – 40 с.

5. Марченко М. А. Авторская художественная игрушка в искусстве ХХ века. Проблемы, тенденции, имена: автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. искусствоведения: спец. 17.00.04

 

 

 

Додаток 3

Творчий проект: «Лялька-орігамі».

 

Автор і керівник проекту: Гончарова Оксана Миколаївна

 

Виконавці проекту: вихованці гуртка паперопластики

 

Актуальність теми: Обрана тема цікава тому, що лялька –  одна з найдавніших іграшок, яка, сьогодні стає дедалі популярним сувеніром і видом рукоділля. Ми звикли до того, що у ляльки зазвичай грають. А в Японії існують ляльки, призначені для розглядання.

Працюючи над цією темою ми познайомились з культурою та традиціями японського народу. Виявилось, що виготовляти ляльку-орігамі, це нетільки цікаво та весело, але ця робота має терапевтичний характер – вона заспокоює та покращує емоційний стан. Тому ми вважаємо, що в 21 столітті  не тільки діти але і дорослі повинні займатися орігамі

Мета проекту:  Навчитися виготовляти  ляльку-орігамі, відкрити можливість використання таких виробів  для ігор і подарунків, розвивати інтерес до теми проекту серед дітей та дорослих.

Завдання проекту:

1. Ознайомитися з   історією виникнення  мистецтва орігамі та  ляльки-орігамі.

 2. Вивчити та застосувати на практиці технології виготовлення різних видів ляльок - орігамі.
        3. Виготовити сувенірну ляльку- орігамі.

4. Організувати і провести заходи, спрямовані на  популяризацію паперової ляльки-орігамі : провести майстер класи, виставки виготовлених ляльок, розмістити презентації на сайтах в інтернеті.

Етапи роботи:
I етап - підготовчий: визначення напрямків роботи, вивчення і оцінка різних видів джерел інформації для проекту;
II етап - дослідницький: пошук накопичення і систематизація інформації про   ляльку- орігамі, усвідомлення її місця в культурі нашого народу ;
III етап - творчий: вивчення і виготовлення різних видів ляльок, створення інформаційного стенду і підготовка виставки і презентації проекту;
IV етап – виставка ляльок і захист проекту;
V етап - визначення шляхів подальшого розвитку проекту.
Прогнозовані результати.

• Освоєння технології виготовлення   ляльок- орігамі різних видів .
• Створення методичних матеріалів по технології виготовлення паперових ляльок - орігамі (ескізів, схем, інструкційних карт).
• Виготовлення паперової ляльки-орігамі.
• Проведення презентації ляльок.

 

  Хід проектування.

1. Організаційно-підготовчий етап.

1.1 План виконання проекту

• Обґрунтування проблеми, формулювання теми проекту.
• Визначення обсягу знань і вмінь, необхідних для виконання задуманого виробу.
• Узгодження з батьками передбачуваних ви­трат на виготовлення виробу.
• Пошук, обробка й аналіз потрібної інформації.
• Оформлення відповідних документів (ескіз, опис, креслення).
• Добір інструментів і матеріалів.
• Виготовлення задуманого виробу.
• Оформлення пояснювальної записки.
• Захист проекту.

1.2 Обґрунтування вибору теми проекту.

Вивчення теми дозволить з'ясувати, коли  з'явилися   ляльки-орігамі, яке призначення мала кожна лялька.

 Основне завдання: вивчити технологію виготовлення паперової  ляльки-орігамі.

1.3. Історична довідка.

 Яскрава і захоплююча історія виникнення мистецтва орігамі.

Батьківщина орігамі – Японія. Мистецтво складання з паперу зародилося в цій країні багато століть назад. У далекій старовині орігамі мало релігійне призначення, було храмовим мистецтвом. Виготовлення яскравих фігурок являлося священною ритуальною дією. Ними прикрашали статую богині милосердя Каннон, щоб задобрити її й попросити заступництва.

Японці бачили містичний зв‘язок між релігійними ритуалами та виробами зі складеного паперу. Адже ори означає складений, а Ками – папір і бог одночасно.

Втративши з часом своє ритуальне призначення, орігамі вийшло за межі храмів і досягло імператорського двору. Вміння складати із паперу вважали у придворних однією з ознак доброї освіти й вишуканих манер. Фігурки орігамі служили гербом та печаткою у деяких знатних сім‘ях. У ті часи папір був матеріалом рідкісним і дорогим. Лише з часом орігамі стало надбанням кожного японця, прикрасою японського побуту, карнавалів, народних свят.

У другій половині дев‘ятнадцятого століття мистецтво орігамі перетнуло межу Японії. В країнах Європи почали знайомитися з класичними фігурками, виконаними у техніці орігамі.

На початку двадцятого століття уряд Японії став створювати мережу дитячих садків за західно-європейським зразком. В основу нової системи виховання були покладені ідеї видатного німецького педагога Ф. Фребеля, творця перших дитячих садків, який рекомендував займатися з дітьми складанням із паперу. Мистецтво орігамі виявилося тут дуже доречним.

Бурхливий розвиток орігамі розпочався тільки після другої світової війни, головним чином завдяки зусиллям всесвітньо відомого майстра Акіри Йошизави. Він створив єдину універсальну систему позначок, за допомогою яких можна записати схему складання будь-якої фігурки.

Модульне орігамі – особливості та можливості

Техніка, якою користувалися китайці, називається модульним орігамі, і її особливістю є те, що грандіозні, часом, фігури збираються з окремих елементів, модулів.

На відміну від класичного орігамі, що передбачає складання об’ємних фігур з одного єдиного листа, модульне з одного боку трохи простіше. Тут з безлічі невеликих аркушів робляться стандартні елементи, звані модулями, і вже з них збирають фігури тварин вдома, об’ємні фантастичні скульптури.

Модулі просто вкладаються спеціальним чином один в одного, міцність ж конструкції досягається тільки завдяки згинах паперу і утворюється при цьому кишеньках. Застосування клею вважається поганим тоном, і справжні майстри ніколи ним не користуються. Для модульного орігамі, знову ж на відміну від класичного варіанта, де застосовують тільки спеціальний папір, можна використовувати звичайну писальну або кольорову, але тільки з міцною забарвленням, що не стирається на згинах.

Ця особливість дає можливість збирати різнокольорові скульптури, що в класичному орігамі не можливо.

Готових схем модульного орігамі не так багато, але створити щось своє не так складно, знаючи важливі принципи побудови фігур, а також освоївши техніку складання модулів.

2 Конструкторський етап.

Ескіз задуманого виробу.

 

 

3.Технологічний етап

  Послідовність виготовлення ляльки - орігамі.

 1. Приготуйте з білого паперу для ксерокса квадрат 20х20 см та складіть з нього модуль кусудама "Супершар". Це буде сукня ангела. Аналогічно складіть два модуля з квадратів 12х12 см для рукавів і десять модулів з квадратів 6х6 см для комірця.

2. Почніть збирати комір. Вставте нитку в голку і нанизайте на неї всі деталі для коміра, проколюючи гострі кінці модулів. Стягніть і зв'яжіть кінці нитки вузлом, щоб вийшло кільце. Комір готовий.

3. Тепер наберіть на нитку послідовно рукав плаття - рукав.
Зв'яжіть кінці нитки вузлом.

4. Виріжте з картону золотого або срібного кольору два кола діаметром 6 см. Склейте кола один з одним, вклеївши між ними зубочистку. Це майбутній німб.

5. Відокремте від пінопластової упаковки з-під яєць одну секцію і акуратно виріжте круглу опуклу частину. Це заготовка для обличчя ангела.

6. Виріжте в ній невеликий трикутник з будь-якого боку.Нанесіть клей ПВА на торець заготовки і акуратно приклейте її до німбу. Сильно не притискайте, щоб на пінопласті не з'явилися зморшки.Вирізаний трикутник повинен опинитися над зубочисткою. Голова майже готова.

7. Робимо волосся. Наріжте кілька смужок білого паперу довжиною 15 см і шириною 0,5 см. Склейте їх між собою через центральну мітку. Кожен шар з обох сторін закрутіть за допомогою кінчиків ножиць. Для чубчика наріжте три-чотири смужки довжиною 2-3 см і шириною 0,5 см. Кожну смужку однією крапелькою підклейте знизу до волосся. Чубчик теж можна закрутити за допомогою ножиць. Нанесіть клей на нижній шар волосся і наклейте їх на пінопластову заготовку для голови впритул до німбу. Ось тепер голова повністю готова.

8. Тепер робимо крила. Приготуйте з білого паперу коло діаметром 15 см. На ньому потрібно виконати гофрировку. Почати краще від середини і гофрирувати спочатку одну половину, потім іншу. Складіть коло навпіл, розгорніть, покладіть ребром вгору і защипніть папір по згину. Зробіть першу складку від себе шириною 0,3-0,5 см. Переверніть заготовку на інший бік і зробіть другу складку такої ж ширини, згинаючи верхню частину кола на себе. Чергуючи складки від себе і на себе і кожен раз перегортаючи папір на іншу сторону, сгофрируйте верхню частину кола. Аналогічно виконайте гофрировку на нижній частині кола. Заготовка для крил готова. Її треба пофарбувати аерозольною фарбою золотого або срібного кольору (в залежності від кольору німба) з двох сторін. Тепер стисніть складки гофрованої заготовки і зігніть її навпіл. Крила готові.

9. Залишилося тільки зібрати всі деталі. Покладіть кільце-комір на тулуб (без клею), поєднуючи отвір у кільці з вершиною сукні. З допомогою голки зробіть отвір на вершині сукні. Нанесіть клей на зубочистку і вставте голову в цей отвір. Притисніть голову до тулуба, при цьому трохи підніміть комір ззаду для того, щоб надалі було зручніше приклеювати крила.Нанесіть клей на крила. Притисніть їх до спини ангела впритул до коміра і не відпускайте, поки клей не схопиться. Наш ангел готовий!

4. Екологічне обґрунтування виготовлення виробу

Для виготовлення виробу використано ксероксний папір, які є безпеч­ними й нешкідливими для здоров’я людини. За­брудненість навколишнього середовища під час виготовлення виробу відсутня.

5. Технологічне обґрунтування виготовлення виробу

Витрати матеріалів незначні, їх доступно при­дбати, нескладна технологія виготовлення виробу, виконання роботи потребує відносно коротко­го часу, мінімальне використання необхідних інстру­ментів та обладнання.

6. Естетичне обґрунтування

Декоративність, естетична привабливість,гармонійнійність,композиційна цілісність.

Висновки. Під час виконання проекту ми ознайомились з японською лялькою-орігамі і у нас   винило бажання навчитися мистецтву виготовлення  ляльок в техніці модульного орігамі. Ми ознайомилися з  історією орігамі та    ляльок-орігамі ; навчилися виконувати основні технологічні прийоми, які застосовуються для виготовлення паперових ляльок-орігамі; самостійно виготовили вивчені в програмі види ляльок; навчилися створювати, користуючись отриманими знаннями; засвоїли дбайливе і шанобливе ставлення до ляльки як до об'єкта історії та культури. Результатом нашого проекту стали авторські, унікальні, ексклюзивні ляльки -сувеніри, виготовлені  в єдиному екземплярі.