ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ ПРИ КОРЕКЦІЇ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

 УДК

ВИКОРИСТАННЯ МНЕМОТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ ПРИ КОРЕКЦІЇ ПСИХІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ТА  ПРАВИЛЬНОГО МОВЛЕННЯ   В УМОВАХ СУЧАСНОЇ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

 О.О. Чаренцева – студентка, психолого-педагогічний факультет,

Полтавський національний педагогічний

університет ім. В.Г. Короленка,

                 учитель – логопед КНВК №18  м. Кривий Ріг

 В статті розглядається проблема розвитку та корекції психічних процесів та правильного мовлення у дітей  в умовах сучасної інклюзивної освіти.

Ключові слова: мнемотехніка, психічні процеси, психологічний комфорт,  інклюзивна освіта.

В статье рассматривается проблема развития и коррекции психических процессов и правильной речи у детей в условиях современного инклюзивного образования.

Ключевые слова: мнемотехника, психические процессы, психологический комфорт,  инклюзивное образование.

The article deals with the problem of development and correction of mental processes and proper speech in children in the conditions of modern inclusive education.

Key words: mnemonics, mental processes, psychological comfort, inclusive education.

Постановка проблеми. Сучасні вимоги щодо європейського рівня розвитку освіти орієнтовані на вільний вибір форми і засобів навчання та максимальну реалізацію дитини в умовах психологічного комфорту. Визначення самоцінності особистості дитини, сприйняття її такою, якою вона є, слугує інтересам та потребам учнів, забезпечує розвиток творчості, відповідальності, зберігає психічне та фізичне здоров’я, що гарантує високу освіченість.

Проблема порушення мовлення та психічних процесів у дітей в полі зору широкого кола педагогічних працівників, вона полягає в том, що в даний час дитина мало часу проводить у товаристві дорослих (все більше за комп’ютером, телевізором, планшетом, з сучасними іграшками), рідко слухає розповіді і казки з вуст мами і тата. Для логопедів не секрет, що у більшості дітей з недорозвитком мовлення відзначається нестійка увага, обмежені можливості її розподілу, знижена вербальна пам'ять, страждає продуктивність запам’ятовування. Такі діти забувають, а інколи і не розуміють, складні інструкції, елементи і послідовність завдань. У деяких дітей низька активність пригадування поєднується з обмеженими можливостями розвитку пізнавальної діяльності.

          Актуальність проблеми: Актуальною проблемою психолого-педагогічної науки є розробка методики ефективного засвоєння різноманітної інформації. Постійне збільшення обсягу інформації у поєднанні з високою конкуренцією та вимогами суспільства, із одного боку, приводить до інтенсифікації освітнього процесу, а з другого – до цілої низки порушень психічного  здоров’я дітей. Проте одним із завдань сучасної освіти є не лише надання високого рівня знань, а й збереження здоров’я людини.

Рівень сформованості психічних процесів відіграє значну роль в ефективності логопедичної допомоги. Логопед користується різноманітними прийомами для формування довільної уваги, розвитку обсягу, переключенню уваги, розвитку мислення та інше. Використання мнемоністичних засобів, безумовно, неможливо без певних знань, у тому числі про особливості пам'яті.

Відомо багато різноманітних підходів до покращення пам'яті. На наш погляд, уваги заслуговують рекомендації Є. І. Рогова[1]. Учений виділяє декілька фундаментальних принципів розвитку пам'яті.

1. Розвиток спостережливості, що приводить до примноження кількості та якості складних асоціацій.

2. Використання декількох органів чуття для запам'ятовування. Дослідження доводять, що інформація, яка поступає в мозок через декілька аналізаторів, засвоюється краще. Використання в логопедичній роботі тактильно-вібраційних та температурних відчуттів, нюху, зору, розвиток моторики (загальної, наслідувальної, дрібної), словесних коментарів, створення асоціацій образів та відчуттів допомагає дітям краще запам'ятати складний навчальний матеріал.

3. Розвиток психічних процесів та творчих здібностей учнів.

4. Необхідність формування установок,  потрібних для запам'ятовування. Наприклад, установка: навички грамотного письма та читання тобі потрібні протягом усього життя. Саме вони будуть сприяти  твоєму успішному навчанню та отриманню в майбутньому цікавої роботи.

5. Концентрація уваги в момент запам'ятовування.

6. Використання різноманітної мнемотехніки.

7. Використання емоцій.

Саме це допомагає учням міцно зафіксувати певну інформацію. Тому в роботі з  дітьми-логопатами доцільно використовувати різноманітні ігри та іграшки, вірші та тексти, що дозволяють краще запам'ятати матеріал.

Треба враховувати, що надзвичайно сильні емоції дезорганізують процеси мислення, погіршують довільну увагу та пам'ять.

Пам'ять має також три основні закони, які потрібно знати та використовувати у своїй практиці.

Перший закон. Враження. Якщо ви бажаєте щось запам'ятати, потрібно зосередитись та отримати враження. Бажано використовувати при цьому не тільки зір, але й слух та нюх. Але зорове враження – найміцніше. Нерви, що йдуть від ока до мозку, у 20 разів товстіші за нерви, що йдуть від вуха до мозку.

Другий закон. Повторення.

Третій закон. Асоціації. Єдиний спосіб щось надійно запам'ятати  – це пов'язати  потрібну інформацію з якоюсь іншою інформацією. При цьому інформація повинна сприйматись, як єдине ціле.

Треба пам'ятати, що послабленню пам'яті сприяють запахи. Це пояснюється сусідством центру нюху із «запам'ятовувальною» зоною мозку.

Мета даної методичної розробки: використання технології мнемотехніки в освітньому процесі для розвитку мовлення та розвитку психічних процесів у дітей.

Завдання:

1. Сприяти розвитку зв'язного мовлення.
2. Розширювати і збагачувати словниковий запас дітей.
3. Формувати вміння перетворювати абстрактні символи, образи (перекодування інформації) .
4. Удосконалювати здатність дітей узгоджувати прикметники з іменниками в роді, числі, відмінку.
5. Сприяти формуванню розвитку у дітей сприйняття, відтворення, вміння використовувати різні  технології.

Новизна методичної розробки полягає у створенні системи безпосередньо освітньої діяльності з дітьми дошкільного віку і молодшої шкільної ланки  дотримання принципу інтеграції, який забезпечується взаємодією всіх освітніх галузей. Перевага мнемотехніки) – використання її у спільної і самостійної діяльності (переказ, інсценізації, гри-драматизації).

Слова «мнемотехніка» і «мнемоніка» означають одне і теж – техніка запам'ятовування. Вони походять від грецького «mnemonikon» – мистецтво запам'ятовування. Вважається, що це слово придумав Піфагор Самоський (6 ст. до н. е. на честь давньогрецької богині Мнемозіни – богині пам'яті. У мнемотехнікі існує шість напрямів:

1. Народне. Кожна людина з давніх часів протягом життя виробляє свою систему запам'ятовування.
2. Класичне. Перші роботи датуються 86 роком до різдва Христового. Саме ця дата вважається датою виникнення класичної мнемотехніки. Цицерон досконало володів технікою запам'ятовування з допомогою образного кодування.
3. Педагогічне – виникло в той же час. У Квінтіліана були проблеми з візуальним мисленням, тому були розроблені свої системи запам'ятовування і з'явилися перші паростки педагогічної мнемотехніки. Для людей не здатних до ефективного візуального мислення. Повністю педагогічна мнемотехніка сформувалася лише в 16 столітті. Засновником можна вважати П. Рамуса. Педагогічна мнемотехніка була більш доступна і зрозуміла більшості людей. І головне, не встановлювала таких високих планок, як класична мнемотехніка. Логіка педагогів гранично проста – вчити треба всіх, а не тільки людей, у яких працює візуальне мислення.
4. Цирковий напрям використовує принципи класичної мнемотехніки.
5. Спортивний напрям коли регулярно проходять змагання з мистецтва запам'ятовування. У Кембриджі з 1997 року.
6. Сучасне (система Джордано та ін)

Мнемотехника – в дослівному перекладі з грецької мови означає «мистецтво запам’ятовування». Це певна система прийомів і методів, дія яких направлено на максимально ефективне збереження, відтворення і запам’ятовування одержуваного матеріалу.

Назва даної методики абсолютно не випадково – воно походить від імені давньогрецької богині пам’яті, логіки і розсудливості по імені Мнемозина. Мнемотехника – це популярна методика, суть якої полягає в максимально прискореному розвитку зв’язного мовлення, заснована на візуальному сприйнятті інформації з подальшим її відтворенням за допомогою зображень.

Основний сенс застосування мнемотаблиць для дітей полягає в наступному – для визначення конкретного слова або словосполучення використовується конкретне зображення (картинка), за допомогою якого відбувається схематична зарисовка слова. Ретельно вивчаючи представлені зображення, дитина прискореними темпами може запам’ятовувати і відтворювати текстовий матеріал, що допомагає розвивати мови у дітей.

Мнемотаблиці можуть бути різними в залежності від їх спрямованості. Можуть бути простими і тематичними (мовні, математичні, музичні, пізнавальні та ін) Кількість квадратів не перевищує дев'яти, що відповідає науково обґрунтованій межі разової інформації для дитини (10 інформаційних бітів).

Для дітей молодшого дошкільного віку найкраще підходять кольорові мнемотаблиці, так як у дітей залишаються в пам'яті окремі образи: ялинка – зелена, колобок-жовтий та ін. Пізніше зображення ускладнюються або замінюються графічним зображенням: лисиця – помаранчеві геометричні фігури (коло, квадрат) та ін.

Для дітей старшого віку схеми даються в одному кольорі. У молодшому дошкільному віці мнемотаблиці даються в готовому варіанті, оскільки у дітей недостатньо розвинені технічні навички малювання, але в старшому дошкільному віці дорослий дає план-схему тільки на початковому етапі - у міру навчання діти активно включаються в процес створення своєї схеми. На початку роботи з мнемотаблицами діти починають відчувати деякі труднощі, їм важко слідувати запропонованим планом таблиці. Часто перші оповідання за моделями виходять дуже схематичними. Щоб складнощів було менше в програму змісту мнемотаблиць необхідно вводити завдання з активізації та збагачення словника. Використання мнемотехніки - це, насамперед, початкова «пускова» найбільш значуща і ефективна робота, але не можна обмежуватися тільки нею при розвитку мовлення дітей. Не потрібно зловживати цим методом, використовувати без необхідності, коли властивості і зв'язки об'єктів  лежать на поверхні. Паралельно необхідно проводити й іншу роботу з розвитку мовлення. Наприклад, мовні словесні ігри, настільно-друковані ігри та ін.

Суть роботи з мнемотаблицями полягає в наступних етапах:

1. Розглядання таблиці і розбір  того, що на ній зображено
2.  Перекодування інформації, тобто перетворення абстрактних символів в образи.
3. Після перекодування здійснюється переказ, складання розповіді по заданій темі та ін., тобто відбувається відпрацювання методу запам'ятовування.
4. Замальовка мнемотабліць дітьми (у старших групах)
5. Розповідання за мнемотаблицями, створеними дітьми.

В  дошкільному віці переважає наочно-образна пам’ять, запам’ятовування  має  переважно  мимовільний  характер:  діти  краще запам’ятовують  події,  предмети,  факти,  явища,  що  близькі  до  їхнього життєвого досвіду. Тому вся нова інформація, нові знання мають спиратися на  життєвий  досвід  дітей.  Якщо створювати для дітей   асоціації  із  добре  знайомими поняттями, то  з впененостю можна  отримати  бажаний результат.

К.Д. Ушинський писав: «Навчайте дитину якимось невідомим п’яти словам – вона буде довго та марно мучитись, а пов’яжіть двадцять таких слів з картинками, і дитина запам’ятати їх вмить».

Підводячи підсумок можна сказати, що мнемотабліці для розвитку зв’язного мовлення та психічних процесів являє собою певну схему, яка передає конкретну інформацію і виступає в якості дуже важливого наочного матеріалу для нормалізації повноцінного формування зв’язного мовлення у дітей.

Які основні переваги має мнемометодика  перед іншими техніками мовного розвитку?

• Сприяє прискореному розвитку зорової та слухової пам’яті.
• Застосовується для вирішення поширених шкільних завдань – наприклад, для заучування віршів або рішення складних загадок і головоломок.
• Мнемотабліці для дітей також широко використовуються для розвитку у дошкільника навички переказування будь-якого художнього твору.
• З метою поліпшення розмовних навичок дошкільника, в результаті чого дитина може повноцінно підтримати розмову практично на будь-яку тему.
• Максимальний розвиток розмовних навичок.
• Крім того, своєчасне використання мнемотаблиць в розвитку зв’язного мовлення дозволяє домогтися успіхів у розвитку асоціативного мислення, зорового сприйняття, слухової пам’яті, а також уяви.

Використання такої наочності дозволяє успішно працювати над формуванням зв’язного мовлення, збільшення словникового запасу, розширення кругозору та пізнавальної сфери дітей, розвиваються психічні процеси, стимулюється процес отримання нової інформації, розвиток асоціативного мислення і красивого грамотного зв’язного мовлення.

Спостереження учителя-логопеда, вчителів початкових класів та батьків за результатами логопедичної роботи  впродовж певного періоду свідчать про ефективність застосування таких методів та прийомів корекції. Емоційно забарвлені  логопедичні уроки із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної наочності дозволяють учням міцно запам'ятати певну інформацію, допомагають з інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують в  учнів позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню ефективності роботи вчителя-логопеда.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Рогов Е. И. Психология познания / Е. И. Рогов. – М.: Владос, 1998. – 238с.
2. Ткаченко Т. А. Специальные символы в подготовке детей 4 лет к обучению грамоте / Т. А.  Ткаченко. – М. : Гном, 2000. – 48 с.
3. Большакова Т. В. Вчимося по казці / Т. В. Большакова. – Спб, 2005. – 46 с.
4. Омельченко С. Л. Використання прийомів мнемотехніки у розвитку зв'язного мовлення / С. Л. Омельченко // Логопед. М., 2008. – №4. – С. 102-115.
5. Полянська Т. Б. Використання методу мнемотехніки в навчанні зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку / Т. Б.Полянська. – Санкт-Петербург. – Дитинство-Прес, 2010. – 234 с.
6. Поташко І. А. Використання мнемотаблиць в розвитку первинних природно-наукових уявлень у дошкільнят / І. А. Поташко // Дошкільна педагогіка. М, 2006. – №7. – С. 18-22.

Науковий керівник проф. Пахомова Н.Г.