Використання притч
у психологічному консультуванні учнів і батьків
майстер–клас з оволодінням якісними технологіями психологічного консультування та психокорекції для практичних психологів
Бутмарчук С.В.
практичний психолог
КЗ КОР «Фастівський ліцей-інтернат»
Є книги, які варто тільки спробувати,
є такі, які найкраще проковтнути
і лише деякі – розжувати і перетравити.
Мета: розкрити прийоми роботи з притчею, яка використовується з психодіагностичною та психокорекційною метою.
Завдання:
Мета: поліпшити настрій учасників та відновити оптимістичне ставлення до життя.
Тренер. Інколи хочеться, коли сумно чи важко на душі, підбадьорити самого себе – знайти щось хороше довкола і опиратися на нього. Давайте спробуємо це хороше шукати разом. Станьте в коло і кожен по черзі, дивлячись на сусіда праворуч скажіть фразу, яка починається з одних і тих же слів: «Проте…»
Це може виглядати так: «Проте усе погане минає. Для цього інколи досить лише зачекати завтрашнього дня; Проте у мене є друзі!»
Готові? Починаймо!
Обговорення:
Мета: тренувати вміння знаходити вихід зі складних життєвих ситуацій.
Тренер. Існує стара історія про ведмедя, який жив у людській сім’ї. Він займав найбільшу кімнату їхнього будинку. Не звертати увагу на дорослого ведмедя було дуже важко і вся сім’я не могла уникнути цього. Вони ніколи не говорили про це один з одним, але усе їхнє життя оберталось навколо ведмедя. Запахом ведмедя просякли їхні меблі і одяг, навіть їжа мала цей «аромат». Кожен з членів сім’ї їв свій обід, не кажучи жодного слова про їхнього незваного гостя. Ведмідь всідався біля столу, як тільки був голодний, а голодний він був завжди. Сім’я розштовхувала один одного, скаржачись на тісноту і брак місця, або дорікаючи один одному за нестачу їжі на столі. Але ніхто з них жодного разу не говорив про ведмедя, який керував їхнім життям. Я не буду вас турбувати подробицями прибирання після ведмедя, але ви й самі можете уявити, який безлад він приніс у будинок та їхнє життя.
Зрідка траплялася мить коли ведмідь, важким тягарем, не висів би на їхньому серці і в думках. Ведмідь був непроханим і небажаним. Та все ж вони ніколи не обговорювали цю проблему ні один з одним, ні з ведмедем; вони просто не знали, як вирішити цю проблему.
Звучить, як сміхотворна дитяча історія, чи не так? Її абсурдність, здається, доходить до смішного. Але це не так. Із таким «ведмедем» дехто може жити досить довго в одному будинку і на тих самих умовах, як і ведмідь з історії.
Це може бути ведмідь….
Подібно до сім’ї, що жила з ведмедем у кімнаті, частина нас залякані і залишають усе, як є. Намагаються жити з ним, вдавати ніби його немає, сподіваючись, що він сам піде геть, і мовчки приймаючи факт, що він нікуди не зникає.
Але так з «ведмедем» не можна. Сьогодні прийшов час поговорити про цього ведмедя, скласти план, як вигнати ведмедя з дому, або як його туди взагалі не пускати.
Завдання для груп:
Скласти в групах план, як вигнати ведмедя з дому, або як його туди взагалі не пускати.
Мета: знизити ситуативну й особистісну тривожність; розвивати креативність.
Тренер. Пропоную учасникам у підгрупах розробити нову грошову одиницю, за допомогою якої оцінювалися б стосунки й усе, що може бути з ними пов’язане. Важливо виробити еталон оцінки відносин, обґрунтувати необхідність введення такої грошової одиниці.
Мета: формувати позитивну світоглядну позицію; тренувати вміння опановувати себе в нестандартних життєвих ситуаціях.
Тренер. Я пропоную кожній із команд продовжити притчу, але ми маємо продемонструвати гнучкість поведінки головних героїв»
Перша група
Один східний володар побачив страшний сон, ніби у нього випали один за іншим всі зуби. У сильному хвилюванні він покликав до себе тлумача снів.
Той вислухав його стурбовано і сказав: "Повелитель, я повинен повідомити тобі сумну звістку. Ти втратиш одного за іншим всіх своїх близьких".
Ці слова викликали гнів володаря. Він велів ув'язнити нещасного і закликати іншого тлумача, який, вислухавши сон, сказав:
"Я щасливий повідомити тобі радісну звістку - ти переживеш усіх своїх рідних". Володар був втішений і щедро нагородив його за це передбачення.
Придворні дуже здивувалися.
- Адже ти сказав йому те ж саме, що і твій бідний попередник, так чому ж він був покараний, а тебе винагородили? - Питали вони.
На що була відповідь:
- Ми обидва однаково тлумачили сон. Але все залежить від того, не що сказати, а як сказати".
Друга група
На подвір’ї біля будинку, як це прийнято на сході, спала велика родина. Господиня – літня жінка – встала вночі попити води. Утамувавши спрагу, вона підійшла до місця, де спали її син і невістка. Молода жінка спала, притулившись до чоловіка й обнявши його за шию. Свекруха збудила її і сказала:
- Навіщо літньої пори так притискатися до чоловіка? Подивися він аж спітнів, так йому жарко. А йому ж завтра на роботу, треба добре відпочити. Відсунься на край постелі і спи собі.
Потім жінка підійшла до місця, де спали її донька зі своїм чоловіком.
- Синку,- зашепотіла хазяйка зятю,- ночі тепер свіжі та прохолодні, тож підсунься до своєї дружини, обійми її, зігрій і сам зігрійся.
- О, Аллах,- промовила невістка,- безмежна велич твоя! Таке маленьке подвір’я і такий різний клімат!
Третя група
Один Лев, широко розкривши пащу, наблизився до Вівці і запитав її, чи від нього не тхне.
- Так! – відповіла Вівця.
- Дурна! – сказав на те Лев і з’їв її.
Потім запитав те саме Вовка.
- Ні! – відповів Вовк.
- Підлабузник! – закричав Лев і з’їв його.
Те саме він запитав і в Лиса.
- Кажучи правду, пане, – відповів Лис, – у мене так заклало носа, що абсолютно не чую жодних запахів.
Четверта група
Одного ранку падишах скликав своїх придворних і запитав їх:
- Чи знаєте ви, скільки у місті ворон? Негайно дайте мені відповідь на це запитання, інакше накажу вас стратити!
Усі мовчали, бо ніхто не знав правильної відповіді, й мовчки молилися, адже норов падишаха був відомий усім.
- Ваша величносте, – сказав Бірбал, візир падишаха, – у місті зараз знаходиться три тисячі вісімдесят п’ять ворон.
- А ти впевнений, що не помилився? – запитав падишах.
- Підрахунок правильний, Ваша величносте.
- Дивися, бо якщо ти помилився – накажу стратити тебе!
- Ні, Ваша величносте, підрахунок правильний. Хіба що одні ворони полетіли в гості або до наших ворон прилетіли в гості ворони з іншого міста. Накажіть усім воронам сидіти на місці й рахуйте. Тоді переконаєтесь, що я добре їх порахував.
Тренер: Хочеться зробити висновок словами відомого американського психолога Дейла Карнегі:
Мета: через уявлення екстремальної ситуації побачити нові цілі, які могли бути вкриті маревом умовностей і застарілих ілюзій.
Тренер. Зараз ви будете переживати щось подібне на стрес, і це, допоможе вам подивитися на своє життя по-новому. У кожного з нас є багато бажань і цілей. Про інші здогадуємося, але тримаємо їх у таємниці. Є ще частина бажань, яка ховається, мабуть, у найпотаємніших куточках нашого несвідомого. Що буде, якщо ми станемо більш чітко та ясно розуміти наші бажання та цілі?
Уявіть, що ви проковтнули чарівну пігулку, яка на деякий час знімає всі правила і моральні норми. Ви звільняєтесь від нерішучості, тривожності, внутрішньої цензури та будь-якого зовнішнього тиску.
Обговорення:
Мета: розкрити сутність життєвих цінностей; загальна гармонізація емоційного стану.
Один юнак постійно непокоївся з приводу свого життя і майбутнього. Якось гуляючи берегом моря, зустрів мудрого старця.
- Що тебе тривожить, юначе? – запитав старець.
- Здається, я не можу збагнути, що в житті для мене найважливіше, - відповів юнак.
- Це дуже просто, - сказав старець. Він підняв із землі порожнього глечика і почав заповнювати його камінням завбільшки з кулак.
Заповнивши глечик по вінця, запитав:
- Цей глечик повний, чи не так?
- Так, - погодився юнак.
Старець мовчки кивнув, узяв жменю дрібних камінців, кинув їх у глечик і злегка потрусив. Камінці заповнили порожнини між великим камінням. Він усміхнувся і запитав:
- А тепер глечик повний?
Юнак ствердно кивнув.
Тоді старець узяв жменю піску і висипав його у глечик. Пісок заповнив порожнини, що залишилися.
- Ось і відповідь на твоє запитання, - сказав старець. – Велике каміння – найважливіші речі в житті: родина, кохана людина, здоров’я, друзі, діти, твій духовний розвиток, мудрість. Якщо втратиш усе, крім цього, твоє життя все одно буде повним.
Він хвильку помовчав, а далі промовив:
- Дрібні камінці – це також важливі для тебе речі: робота, дім, матеріальний добробут. А пісок – дрібниці, які насправді не мають жодного значення.
Юнак слухав дуже уважно, і старець вів далі:
- Деякі люди роблять помилку. Вони спочатку засипають у глечик пісок, і в ньому не лишається місця для каміння. Так і в житті. Якщо витрачати сили на дрібні й незначущі речі, у ньому не буде місця для найважливіших цінностей. Тому передусім подбай про велике каміння, не забувай і про дрібне. А хвилі життя самі наб’ють пісок у проміжки між ними.
Обговорення:
Гарна ідея:
Мета: обмін досвідом використання притч у роботі.
Психологи, за бажанням, розповідають свої улюблені притчі і в яких випадках вони їх застосовують у своїй роботі.
Мета: сприяти корекції ситуативної та особистісної тривожності.
Учасники отримають по одній звичайній скріпці. Їм пропонується, за командою, розігнути скріпку.
Після того, як усі впорались із завданням, дається наступна команда: кожен повинен повернути скріпці її попередній вигляд. Гравці демонструють отримані вироби.
Тренер: Ви розумієте: те, що ми бачимо, назвати скріпками важко. Пригадайте, як швидко ви розігнули скріпки і як важко було повернути їм попередній вигляд. Ось так і в житті: швидко можна наробити безглуздих помилок, але виправити їх не легко, а інколи і неможливо.
Мета: допомогти усвідомити цінність чужих та власних мрій і сподівань.
Тренер запалює свічку і пропонує учасникам уявити, що цей вогник свічки – це особисті сподівання і мрії учасників.
Учасники по колу передають запалену свічку.
Обговорення:
Тренер. Ось так і в житті, не все залежить тільки від тебе, а ще й від оточуючих. Важливо, щоб вони були поруч, підтримали в важку хвилину, не дали згаснути вашим мріям, надіям.
Тренер просить учасників дати відповіді на запитання:
Використана література:
1