Україна

Міністерство освіти і науки України

«Дніпровська академія неперервної освіти» Дніпропетровської обласної ради»

Відділ освіти, молоді та   спорту виконавчого комітет       Межівської селищної ради

Комунальний заклад освіти «Володимирівська ЗШ I-III ступенів»

Межівської селищної ради»

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ ВОРКШОПІВ У

ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

                                                           Роботу виконав:

                                                          Луганський Вадим Васильович, учитель інформатики

 

 

 

 

 

 

 

с.Володимирівка

2020

 

Луганський В.В.  учитель інформатики КЗО «Володимирівська ЗШ І-ІІІ ступенів»        Межівської   селищної ради».    Методично-практичний посібник   

« ВИКОРИСТАННЯ ВОРКШОПІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ»

2020.-20 с.

У посібнику обґрунтовано теоретичні засади й висвітлено досвід практичного використання воркшопів як інноваційної технології навчання. Посібник містить теоретичні відомості та практичні  рекомендації  по використанню воркшопів у професійній діяльності учителя  , показані  форми й технології роботи з групою учнів , дорослих, у якій переважають інтерактивні форми роботи, акцентується на провідній ролі у здобутті знань і прийнятті рішень   самих учасників навчальної групи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Анотація

                на     методично-практичний    посібник     «Використання     воркшопів     у 

професійній діяльності учителя» Луганського В.В..  учителя інформатики КЗО «Володимирівська  ЗШ І-ІІІ ступенів» Межівської селищної ради».

У посібнику обґрунтовано теоретичні засади й висвітлено досвід практичного використання воркшопів як інноваційної технології навчання.

У сучасних умовах бурхливих змін та швидкого старіння інформації традиційна навчальна модель набуває істотних обмежень, що зумовлює пошуки форм, методів і технологій навчання, що сприяють формуванню й розвитку особистості людини, її самостійності, готовності до співробітництва, творчості та здатності приймати рішення.

Відтак, воркшоп можна розглядати як технологію навчання, що передбачає самостійне навчання та інтенсивну групову взаємодію учасників навчальної групи. Така взаємодія відбувається на тлі збереження духу майстерні, коли теорія не існує у відриві від практики, а навчання – у відриві від дій, вивченні практичних аспектів будь-якої проблеми або питання, що й вирізняє воркшоп від інших форм і технологій навчання.

Посібник містить теоретичні відомості та практичні  рекомендації  по використанню воркшопів у професійній діяльності учителя  , показані  форми й технології роботи з групою учнів , дорослих, у якій переважають інтерактивні форми роботи, акцентується на провідній ролі у здобутті знань і прийнятті рішень   самих учасників навчальної групи.

 

 

    Керівник  методичної ради:                                  В.І.Сидоренко

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

1.          Вступ………………………………………………………………………..3

2.          ……………………………………………4

3.          …5

4.          ……………………………………..5

5.          …………..7

6.          Висновки…………………………………………………………………….19

Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У сучасних умовах український освітній простір зазнає динамічних змін, зумовлених соціально-економічними, геополітичними та інформаційними процесами. Початок третього тисячоліття відзначається відкритістю до нових підходів, ідей, концепцій, спрямованих на удосконалення якості освіти та розвитку особистості людини. Національна освітня система як соціальний інститут у своєму розвитку спирається не тільки на внутрішні рушійні сили, але й значною мірою зазнає впливу зовнішніх факторів. Усе це актуалізує пошук змісту і напрямів модернізації освіти в Україні, що відповідають стандартам міжнародного співтовариства й освітнього розвитку протягом життя. Освіта, добробут і здоров’я громадян виступають показниками якості життя. Відтак поліпшення якості освіти й рівного доступу до неї є пріоритетним завданням державної політики. Нові вимоги до професійно-особистісного становлення майбутніх фахівців та формування здатності до саморозвитку впродовж життя визначають завдання суттєвих змін у методології, змісті і технологіях підготовки до професійної діяльності.  

Згідно з гуманістичною психологією та педагогікою, головну цінність усієї системи освіти закладено в здатності відкривати, зберігати індивідуальні цінності освіти, формувати «живе знання». Чимало дослідників (І.Бех, Г.Бізяєва, Є.Бондаревська, В.Кремень, О.Орлов, А.Реан та ін.) розглядають освіту як процес особистісного саморозвитку, що відбувається на кожному віковому етапі, як розумінняспівпереживання світу та себе, в єдності зовнішнього та внутрішнього. Відтак професійне становлення є процесом цілісного розвитку особистості як суб’єкта професійної діяльності, детермінованого соціальною ситуацією розвитку, провідною діяльністю, а також активністю самого індивіда. Прояв людиноцентричних тенденцій у сучасній культурі та освіті вимагає зосередження уваги в навчально-виховному процесі освітнього закладу на самопізнанні, заохоченні й стимулюванні розвитку суб′єктних якостей та саморозвитку, готовності та здатності до навчання впродовж життя, здатності до професійноособистісної самореалізації, творчості.   

Аналіз зарубіжних та вітчизняних досліджень (В.Андрющенко, І.Богданова, П.Вайль, Дж.Вос, В.Кремень, Н.Лавриченко, Д.Рісман та ін.) щодо оновлення цілісної системи освіти та підходів до розвитку її суб’єктів дозволяє виокремити загальні тенденції, як-от: орієнтація на глобалізацію освітньої діяльності та на реформування освіти взагалі і педагогічної зокрема; зміна парадигм та моделей освіти, зростання інтегративних та диференційних процесів в освітньому просторі; визнання самоосвіти як основи навчання; впровадження нових інформаційних та педагогічних технологій; масовість вищої освіти, поширення її доступності для всіх категорій населення. 

Усталена освітня традиція, що визначає організаційно-методичні засади навчання дітей та молоді у школах і університетах, а також дорослих на післядипломному етапі, визначається багатьма авторами як «зовнішньо кероване» або «інституціональне навчання» (Д.Рісман, П.Вайль). Аналіз теоретичних позицій зарубіжних авторів (П.Вайль, Дж.Вос, Г.Драйден, Д.Рісман, К.Фопель та ін.) дозволяє виокремити провідні ознаки навчання такого типу: вимагає значних ресурсів (матеріальних, фізичних, емоційно-психічних); цілі навчання заздалегідь визначені, що відображається у чіткому дотриманні правил, послідовності виконання завдань; міжособистісна взаємодія та стосунки в класі не мають істотного значення; той, хто навчається, знаходиться у менш виграшній позиції, ніж той, хто завершив навчання; типовість та стандартність просторового облаштування навчання (класні кімнати мають стандартний одноманітний вигляд й кольорову гаму, а столи та стільці розміщуються так, щоб кожен міг бачити вчителя).  

Така освітня традиція створює достатньо жорсткий «контекст» навчального процесу з вимогами і обмеженнями, і призводить до того, що учні повинні докладати значних зусиль у засвоєнні наперед визначених програмних знань та оволодіння відповідних умінь задля досягнення відносної компетентності. Усе це відображається як у просторовому розміщенні та дизайні навчальних приміщень, так і в постійному процесі «передачі знань», що потребує від вчителів і викладачів чіткого визначення, та розподілу обсягів навчальної інформації на певні «частини-порції» для передачі адресатам. Передбачається, що взаємодія між учасниками є незначною, а навколишнє облаштування ніби сигналізує учням про чітке дотримання загальноприйнятих правил. Відтак не йдеться про одержання задоволення від процесу пізнання, а також не завжди сприятливий вплив на учасників навчальних груп виявляє конкуренція, що використовується як засіб пізнавальної мотивації та стимулювання успішності. У зв'язку з чим, за свідченням К.Фопеля, більшість дітей і дорослих на початку навчального процесу відчувають напруження, невпевненість, залежність від авторитетів, змушені пригнічувати свої почуття, сподіваючись на компенсацію неприємних моментів такого навчання в подальшому.  

У сучасних умовах бурхливих змін та швидкого старіння інформації традиційна навчальна модель набуває істотних обмежень, що зумовлює пошуки форм, методів і технологій навчання, що сприяють формуванню й розвитку особистості людини, її самостійності, готовності до співробітництва, творчості та здатності приймати рішення. У психолого-педагогічній теорії актуалізація особистісної парадигми призвела до зростання інтересу до діалогу як засобу побудови нової системи педагогічних стосунків, оскільки діалог передбачає зіткнення думок, ідей, активний пошук істини. У 50-60 роках ХХ ст. розпочалися пошуки з метою підвищення ефективності та практичної зорієнтованості навчання, удосконалення його змісту і форм, що сприяло, зокрема: зменшенню домінуючої ролі того, хто навчає; використанню в навчальному процесі взаємодії учасників. Інтерактивне навчання визначається як спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. 

 

Воркшоп як особлива технологія  групової роботи

 

Завдяки сучасним розробкам та популяризації інтерактивних форм, методів і технологій навчання, широкого вжитку набув термін «воркшоп», за яким приховується розмаїття тлумачень, розумінь та прикладів – від навчальних курсів, технологій або форм до маркетингових презентацій. Найпоширенішими воркшопи виявилися серед представників творчих професій (дизайнерів, художників, журналістів і т. ін.). 

Воркшоп (від англ. – цех, майстерня) останнім часом використовується для позначення особливої форми й технології роботи з групою дорослих, у якій переважають інтерактивні форми роботи та провідна роль у здобутті знань і прийнятті рішень належить активності самих учасників навчальної групи. Роль викладача воркшопу полягає не тільки у викладанні матеріалу, а радше в активізації групи та посередництві між учасниками, оптимізації процесу здобуття знань й пошуку рішень, що відповідно відбивається в англомовних термінах "фасилітатор" або "модератор". 

Воркшоп зазвичай є практичним семінаром або тренінгом, що може проходити у формі лекції, практикуму, круглого столу. Це своєрідна майстерня, на якій професіонал ділиться своїми думками та здобутим досвідом, але також ініціює дискусії та обмін думками з допомогою залучення учасників до обговорення пропонованої проблематики. Останнім часом користуються популярністю ігрові воркшопи, що дозволяють у комфортній та невимушеній обстановці засвоїти альтернативні розумові моделі й сформувати навички продуктивних, творчих підходів й креативного мислення в розв’язанні пропонованих завдань і проблем. 

Найбільш повно розкрито принципи та прикладні аспекти організації й проведення занять такого типу, а також узагальнено розмаїття підходів щодо визначення воркшопу в роботах К.Фопеля. Зокрема, дослідник розглядає воркшоп як: інтенсивний навчальний захід, на якому учасники навчаються завдяки власній активності; навчальну групу, яка допомагає всім учасникам стати після закінчення навчання більш компетентними, ніж до початку; навчальний процес, у якому кожен бере активну участь, та під час якого учасники багато дізнаються один від одного; тренінг, результати якого залежать, передусім від внеску учасників і меншою мірою – від знань ведучого; навчальний процес, що зосереджується на переживаннях і враженнях учасників, а не компетентності ведучого; можливість самовідкриттів щодо власної компетентності, і навчання чомусь від інших, від яких цього не очікував . 

Відтак, воркшоп можна розглядати як технологію навчання, що передбачає самостійне навчання та інтенсивну групову взаємодію учасників навчальної групи. Така взаємодія відбувається на тлі збереження духу майстерні, коли теорія не існує у відриві від практики, а навчання – у відриві від дій, вивченні практичних аспектів будь-якої проблеми або питання, що й вирізняє воркшоп від інших форм і технологій навчання. На воркшопах навчаються за допомогою одержання актуального досвіду та особистого переживання, що набагато легше досягається в груповому, ніж в індивідуальному навчанні. З пасивного слухача кожен учасник перетворюється в активного творця навчального процесу. У ході воркшопів навіть необхідні теоретичні «вкраплення» та декларація знань відіграють незначну роль, а акцент полягає в отриманні динамічного знання, коли учасники самостійно можуть визначати цілі навчання та поділяють з ведучим відповідальність за процес і результати навчання, звертатися до рефлексії набутого досвіду. А тому будь-який добре організований воркшоп передбачає сукупність різних методів, що активізують учасників та включають у процес групових дискусій та рефлексії, самостійного здобуття знань. В освітній практиці склалася різна тривалість воркшопів, зокрема: міні-воркшопи, (до 1 години), а також воркшопи тривалістю від половини дня до тижня. 

Неправильно організовані навчальні заходи можуть бути марною тратою часу і грошей. Однак, якщо такий івент спланований добре, він стає неймовірно цінним для всіх учасників. 

Воркшоп – захід, спрямований на навчання та напрацювання нових навичок. Часто в процесі проведення воркшопу учасники отримують знання самостійно. Дослівний переклад workshop – робоча майстерня. Основні відмінності воркшопу від заходів іншого типу – висока інтенсивність групової взаємодії, активність і самостійність учасників, напрацювання актуального досвіду і особисте переживання. Воркшопи відмінно підходять для мозкового штурму, інтерактивного навчання, побудови командної взаємодії і вирішення проблем. Ось чому попереднє планування в організації таких заходів має вирішальне значення. 

Починаючи з 50-х рр. ХХ ст. у Німеччині у сфері освіти дорослих почались спроби впроваджувати нові форми навчання з такими особливостями: зменшення домінуючої ролі викладача, використання у навчальній діяльності взаємодії учасників, спроби зробити навчання цікавішим, цілісним і практично орієнтованим. З’являється нова форма навчання – «воркшоп»61 . Поняття «майстерня» вказує на те, що всі учасники повинні бути активними і самостійними. 60 Усі ці моменти призводять до того, що слухач курсів підвищення кваліфікації почувається безпорадним. Тому, формальне навчання пригнічується несвідомо як форма психологічного захисту. На початку навчального заняття відчуває себе безпорадним і повинен призвести зусилля заради досягнення певної компетентності і зменшити напруження. Саме через це багато хто відчуває себе під час навчання самотнім. Додаткове навантаження на слухачів створюється за рахунок виникнення конкуренції між ними, яку часто використовують як засіб мотивації. Ці проблеми призводять до того, що слухачі відчувають себе здебільшого невпевнено (або на противагу - самовпевнено), відчувають залежність від авторитетів-андрагогів, які навчають і керують процесом. У такій ситуації виникає потреба у заміщенні – будь-яким чином «нагородити» себе за такий стресовий стан: слухачі або чинять супротив або заважають, дехто реагує ворожістю і впертістю, дехто демонструє депресію і апатію, інші – пристосовуються до незворотного. 

 

Воркшоп  – динамічне навчання

 

Що таке воркшоп? Дослідниця М. Скрипник зазначає, що воркшоп  – динамічне навчання, яке відбувається завдяки власній активній роботі учасників; акцент робиться на отриманні динамічного знання, при цьому учасники самостійно визначають цілі навчання, розділяють з ведучим відповідальність за свій навчальний процес63 . У концепції воркшопу поєднуються різні напрямки: дослідження малих груп у Тевістоці (Великобританія) і в Національних тренінгових лабораторіях (США); гуманістична психологія; нейропсихологія. Ця форма навчання може використовуватись для різноманітних цілей і навчальних програм. Воркшоп – це інтенсивний навчальний захід, під час якого учасники навчаються завдяки власній активності, а теоретичні відомості – мінімалістичні і відіграють незначну роль. У центрі уваги відбувається самостійне навчання учасників і активна взаємодія. Акцент відбувається на отриманні динамічного знання. 

Воркшоп асоціюється з такими поняттями, як: активність, експеримент, ризик, зміни, демократичне прийняття рішень, цілісність навчання, самовираження, внутрішні зміни, позитивна взаємодія. Тривалість воркшопів може бути різноманітною. Найвдалішою формою для курсів підвищення кваліфікації є міні-воркшопи, які тривають годину. Їх важлива характеристика – різноманітність. Якісно організований воркшоп передбачає сукупність різноманітних методів, які активізують слухачів до взаємодії. На воршопі навчання відбувається за рахунок отримання актуального досвіду і особистісного переживання, яке легше сприймається в груповій взаємодії.

 

 Практичні рекомендації для поведення воркшопу 

 

1.             Мозок – це комплексна адаптивна система. Рекомендації андрагогу:

навчальний процес повинен організовуватись таким чином, щоб враховувались різноманітні аспекти психічної діяльності: почуття, відчуття.  Фопель Клаус – німецький психолог, психотерапевт, популяризатор інтерактивних ігор, створених на основі синтезу різних видів психотерапії: гештальттерапії, психодрами, транзактного аналізу, методу спрямованої уяви і усвідомлення цінностей. Андрагог повинен обрати із широкого арсеналу технік ту, яка відповідає ситуації і особливостям групи слухачів. 

2.             Психіка       –        соціальна    від     природи.     Рекомендації          андрагогу:

самоідентичність залежить від того, чи відчуваємо ми свою приналежність до інших і чи є можливість взаємодіяти. У групі слухачів важливо підтримувати клімат «прийняття». Слухачі мають потребу спілкуватись один з одним і підтримувати хороші відносини з викладачем. 

3.             Навчання на курсах підвищення кваліфікації залежить від фізіології. Рекомендації андрагогу: фізіологічні особливості (стрес, їжа тощо) впливають на процес навчання. Слід враховувати найоптимальніший час для навчання – він визначається індивідуальними і природніми біологічними ритмами і циклами. 

4.             Людині притаманно в усьому шукати сенс. Рекомендації андрагогу: у навчальній групі повинна гарантуватись стабільність і довірливість. З іншого боку, навчальний процес повинен містити певну провокацію і можливість «інсайтів». Ось чому важливо, щоб кожен етап навчання мав значення, був цікавим і давав можливість управляти власним навчальним процесом.

5.             Навчання передбачає пошук як відомої інформації, так і нової. Рекомендації андрагогу: слухачі курсів підвищення кваліфікації постійно віднаходять уже знайомі паттерни, інтерпретують власний досвід, осмислюють його. Важливо організувати навчальний процес таким чином, щоб кожний слухач міг зробити власні висновки. 

6.             Почуття відіграють важливу роль у навчання. Рекомендації андрагогу:

слід ретельно слідкувати за емоційним кліматом у групі, що означає можливість відкритої комунікації. Така взаємодія дозволяє всім слухачам відкрито говорити про те, що відбувається з ними. Важливо створити в групі атмосферу підтримки, взаємоповаги і визнання. 

7.             Сприймаючи інформацію мозок водночас диференціює і узагальнює її. Рекомендації андрагогу: продуктивний навчальний процес повинен бути організований таким чином, щоб навички формувались частинами і розуміння досягалось поступово. З іншого боку, частини і ціле взаємозалежні, тому слухачі повинні мати можливість побачити цілісний процес того, що вони вивчають і опановують.

8.             Концентруючись на проблемі, людина водночас сприймає те, що знаходиться поза її увагою. Рекомендації андрагогу: окрім того, що потрібно контролювати рівень шуму, освітлення і температури в приміщенні, - слід свідомо використовувати символи, що здійснюють позитивний вплив на периферичне сприйняття: плакати, малюнки, музичний супровід. Андрагогу важливо усвідомлювати, що він постійно надсилає слухачам сигнали: його внутрішній стан, наміри, настрій відбиваються у поставі, жестах, міміці, диханні, рухах очей. Андрагог повинен розуміти, що слухачі несвідомо сприймають несуттєві чинники навчання. 

9.             Навчання відбувається свідомо і несвідомо. Рекомендації андрагогу: у ході активного оцінювання слухачі можуть осмислювати досвід і зрозуміти  як і чому саме вони навчились. Таке активне оцінювання дає можливість прийняти на себе відповідальність за власне навчання і розвивати свої здібності. Воно дозволяє слухачам побачити те, що спочатку було для них малопомітним. 

10.        Різні можливості запам’ятовування інформації. Рекомендації андрагогу: важлива і маловажлива інформація запам’ятовується по-різному. Факти і навички, які опановувались окремо слід частіше повторювати і практикувати. Чим менше інформація і навички пов’язані з актуальним досвідом і знаннями, тим більших зусиль потребує їх утримання в пам’яті. Таку інформацію потрібно вчити напам’ять і часто повторювати. Проте, такий принцип не дає гарантії того, що дійсно відбувається передача знань. Процес навчання стане ефективнішим, якщо в ньому задіяна «особистісна» пам’ять – особистісний світ слухача.

11.        Якість розуміння інформації залежить від того, наскільки її можна відчути. Рекомендації андрагогу: у процес навчання слід включити процеси переживання: використовувати різноманітні дії (демонстрації, проекти, дослідження, візуальну уяву, метафори, рольові ігри, діалог, ведення щоденника, танці, пантоміму). Чим більше почуттів додається до процесу навчання – тим успішнішим буде навчальний процес. 

12.        Навчання триває впродовж життя. Рекомендації андрагогу: для слухачів потрібно віднайти стимули навчання. Вирішальне значення має можливість отримувати задоволення і відчувати себе продуктивними членами групи. Тому дорослим важливо, щоб їх духовні потребу брали до уваги. 

13.        Зацікавленість і азарт сприяють навчанню, а загроза – на заваді.

Рекомендації андрагогу: у навчальній групі слід створити атмосферу, яка сприяє «поміркованій» увазі, у якій мало страху і багато стимулів. Ситуативний стрес – неминучий: будь-яке навчання призводить до особистісних змін, які пов’язані з невизначеністю. Слухачі зможуть витримувати таку невизначеність і виробити до неї толерантне ставлення (толерантність до невизначеності64).

14.        Мозок         кожної        людини       унікальний.          Рекомендації          андрагогу:

навчальний процес повинен бути різноманітним, щоб усі слухачі групи могли задіяти свої візуальні, аудіальні, тактильні, емоційні, вербальні і невербальні здібності. Тому постійно потрібно давати слухачам можливість вибору, щоб простимулювати індивідуальну зацікавленість. Слід обирати навчальні стратегії і прийоми, щоб вони допомагали кожному слухачу групи оптимально задіяти мозок. 

15.        Загальновизнані принципи навчання дорослих. Рекомендації андрагогу: будуйте навчання на основі наступних концепцій:  Толерантність до невизначеності як чинник  – дорослі вчать тільки те, що вони готові вчити. – дорослі краще вчаться тому, що вони реально роблять. – дорослі вчаться на власних помилках. – дорослі легше вчити те, що їм знайомо. – дорослі у навчанні допомагають різні органи відчуттів. – дорослі вчаться методично і, в нашій культурі, систематично. – дорослі не можуть вивчити те, чого вони не розуміють. – дорослі вчаться на практиці. – дорослі вчаться краще, якщо бачать прогрес у навчанні. – дорослі краще реагують, коли те, чому вони повинні навчитися, пропонується їм у придатній для них формі.

 

  Планування воркшопу 

 

Навчання під час воркшопу – це трансформація інформації в корисні знання. Для того, щоб отримати і якість і користь від навчання андрагогу слід розпочати із планування. Планування воркшопу містить такі позиції: 

1.             Загальні цілі і результати (що хочуть досягти слухачі і андрагог). 

2.             Навчальні заходи (які прийомі і техніки можна використовувати:

інтерактивні ігри, експерименти, рольові ігри, моделювання і т.д.). 

3.             Планування часу (як раціонально використати час). 

4.             Тематичне планування і навчальні цілі (який порядок тем, що плануються розглядатись).

5.             Індивідуальний стиль (на чому саме зробити акцент у ході роботи. Які нові перспективи, навички важливі? Як буде встановлюватись зв’язок з попереднім досвідом слухачів (урахування специфіки категорії: гуманітарний напрямок, суспільний, позашкільна освіта, дошкільна освіта і т.д.)

6.             Особливості слухачів (що спільного у членів групи, у чому вони різняться, який професійний досвід вони залучають) 

7.             Ресурси (які технічні ресурси знадобляться, чи буде присутня запрошена лектура). 1.4. Психофізіологічні чинники динамічного навчання і теорія «семи інтелектів» Відомий американський психолог Говард Гарднер запропонував теорію «семи інтелектів», яка відкриває можливості андрагогу створити цікавий і ефективний навчальний процес. Адже інтелект – це здатність успішно реагувати на нові ситуації і навчатись на власному досвіді. Класичні тести на інтелект не дозволяють продіагностувати наскільки успішною буде людина в професії. Говард Гарднер констатує, що традиційний підхід у  визначенні інтелекту передбачає фокусування лише на вербальній і логічній складовій, тоді як інші форми інтелекту ігноруються. Саме тому Г. Гарднер звертає увагу на різноманітні можливості творчого розвитку. Він, зокрема, виділяє сім видів інтелекту: 

1.             Вербальний інтелект – це вербальні, мовні здібності, інтелект педагогічних працівників, психологів, журналістів. Той, хто володіє такою формою інтелекту, може вміти аргументовувати, переконувати, навчати, використовуючи багатство всього лексичного словника. Такі люди багато читають, пишуть, уміють публічно виступати. 

2.             Логіко-математичний інтелект – це інтелект науковця, програміста, економіста. Це здатність мислити в контексті причини і наслідку, формулювати тези, розвивати концепції, раціонально аналізувати процеси і події. 

3.             Просторово-візуальний інтелект – цей вид інтелекту «мислить» в образа і просторових уявленнях. Він необхідний у професійній діяльності митців, архітекторів, інженерів. Такі люди вміють і люблять спостерігати, виражають власні ідеї графічно і легко орієнтуються в просторі. 

4.             Музично-ритмічний інтелект – цей вид інтелекту притаманний музикантам, композиторам, співакам. Це здатність сприймати ритми і мелодії, їх створення й оцінювання. 

5.             Тілесно-кінестетичний інтелект – це інтелект нашого тіла. Такий тип інтелекту притаманний спортсменам, хірургам, механікам, акторам, танцюристам, фізіотерапевтам. Це здатність контролювати власні рухи. У навчальній діяльності цьому інтелекту мало приділяється уваги, хоча в повсякденному житті люди часто його використовують. 

6.             Міжособистісний інтелект – виражається в тому, як ми сприймаємо настрій, темперамент і потреби інших, як реагуємо на них. Це здатність розуміти інших людей і уміти співпрацювати з ними. Цей вид інтелекту потрібен соціальних працівникам і психотерапевтам, менеджерам, офіцерам, політикам, андрагогам з метою ідентифікації з іншими людьми. Той, хто володіє таким видом інтелекту – може стати професійним комунікатором, педагогом, медіатором. 

7.             Внутрішньо особистісний інтелект – це здатність розуміти власний внутрішній світ. Такий інтелект дозволяє сприймати власні почуття, установки, здійснювати самоконтроль. Такий тип інтелекту притаманний консультантам, теологам і вільним професіям. Для таких людей важливо бути незалежними і самостійно визначати власні цілі.

 1.5. Рекомендації андрагогу 

Доцільно звернути увагу на те, що: – у кожної людини є всі сім типів інтелекту. Теорія Гарднера – це не типологія «профілю обдарованості», - вона дозволяє усвідомити потенціал кожного слухача: якщо потрібно досягти кращих результатів у навчанні на курсах підвищення кваліфікації – слід задіяти якнайбільше видів інтелекту; 97 – більшість людей можуть розвинути будь-який тип інтелекту набагато краще, ніж їм здається. Недостатній розвиток певного інтелекту пов’язано з культурними пересторогами, впливом соціуму, освіти, стресом. Під час воркшопу андрагог повинен стимулювати «сплячі» види інтелекту, результатом чого може стати розвиток творчих здібностей, особистісне зростання; – у повсякденному житті всі сім інтелекті працюють разом досить складно, це ніби наукова абстракція. Гарднер виділив «сім інтелектів» із загального контексту з метою ґрунтовного дослідження. Кожен андрагог може за допомогою цієї теорії використовувати власні методичні стратегії більш диференційовано і ефективно; – існують різноманітні можливості досягнення успіхів у межах конкретного типу інтелекту: хтось не любить читати, проте володіє високо розвинутим вербальним інтелектом. Такі факти слід враховувати андрагому, пропонуючи широкий спектр вправ для кожного типу інтелекту; – теорія семи інтелекті пропонує створювати різноманітні навчальні ситуації, що природно відповідають професійний і особистісним потребам слухачів.

Андрагогу варто використовувати різноманітні методи навчання – не лише говорити, але й працювати з малюнком, рухами, взаємодіяти і т.д. К. Фопель, у свою чергу, пропонує використовувати сім стратегій привертання уваги під час проведення воркшопу: 

1.             Лінгвістична стратегія: почніть проголошувати звук «шшш…» і нехай кожен з Вам по одному поступово приєднуються до інших. У такій ситуації відбувається згуртування групи.

2.             Ритмічно-музична стратегія: андрагог відбиває рукою чіткий ритм, а слухачі повторюють за ним. 

3.             Кінестетична стратегія: андрагог піднімає руки догори, потім – руки в боки і опускає їх. Слухачі повинні відображати всі рухи. 

4.             Просторово-візуальна стратегія: повернутись до слухачів спиною і «написати» у повітрі слово «увага». 

5.             Логіко-математична стратегія: андрагог зображує «живий годинник». Рука – секундна стрілка, яка показує – скільки секунд потрібно групі, щоб підготуватись до роботи. 

6.             Міжособистісна стратегія: андрагог повинен прошепотіти слухачу на вухо «Я хочу розпочати», слухач передає це іншому і так далі. 

7.             Внутрішньоособистісна стратегія: слухачі закривають очі і роблять три глибоких вдохи.

 

  Планування воркшопу 

 

1.             Попередній досвід слухачів: – Що знають і вміють слухачі? – Яким чином можна враховувати інтереси і досвід слухачів – Які особливості притаманні слухачам групи? – Характеристики групи? – Як стисло розповісти слухачам про воркшоп? Що буде несподіваним? 

2.             Навчальне середовище: – Як створити передумови успішного навчання слухачів? – Які правила будуть сприяти відчуттю впевненості слухачів? – Як організувати груповий простір задля емоційного комфорту?

3.             Передумови успішного навчання: – Як налагодити контакт зі слухачами? – Як відбуватиметься знайомство групи? – Як досягти атмосфери довіри і відкритості в групі? – Як зацікавити слухачів і допомогти їм досягти стану розпорошеної уваги? 

4.             Занурення в комплексний досвід: – Які навчальні ситуації Ви плануєте, щоб сприяти слухачам зануритись у досвід? (Слід створювати практичні, орієнтовані на дії ситуації, звертаючись до всіх семи видів інтелекту. Потрібно передбачити, щоб слухачі могли рухатись). – Які навчальні ситуації Ви можете запропонувати у розрізі реальних професійних і життєвих ситуацій? – Як Ви створите ситуацію, щоб слухачі навчались із задоволенням? 

5.             Активне оцінювання: – Як Ви зможете допомогти слухачам краще зрозуміти їх досвід? – Як Ви забезпечите достатній зворотній зв’язок? – Як досягти того, щоб слухачі могли пов’язати нові знання зі старими? (Робота в малих групах, у командах, у дебатах). – Що Ви можете зробити, щоб досягти глибшого розуміння теми? (Рольові ігри, пантоміма, експеримент, керована самостійна робота на дистанційному етапі).

6.             Запам’ятовування: – Заплануйте хвилини для перепочинку. – Дайте підказку слухачам – як вони можуть використати цей час для рефлексії (ведення щоденника, створення кросворду, створення мейндмеппінгу і т.д.). – Дайте можливість слухачам аналізувати досвід, малюючи або створюючи «карти» (мейнд-меппінг, колаж і т.д.). – Використовуйте ритуали і церемонії, щоб відсвяткувати успіх (плескання в долоні). – Заохочуйте обмін досвідом. – Стимулюйте позитивний зворотній зв’язок. 

7.             Функціональна інтеграція і перенесення на професійну діяльність: – Дайте можливість слухачам демонструвати нові знання і навички за допомогою рольових ігор, дискусій, експериментів.  – Як Ви плануєте підготувати перенесення досвіду в професійне життя слухачів? (Створення ситуацій «Начебто…», щоб слухачі могли перевірити результати власного навчання). – Як буде відбуватись закінчення роботи? (Дайте слухачам можливість подякувати колегам за підтримку та ініціативу. Викопистовуйте «ритуал завершення». Цим Ви допоможете слухачам визначитись із почуттям розгубленості під час прощання). 1.7. Навчальні методики воркшопу

 Мозковий штурм - це метод, використовуваний для генерації ідей. Мозковий штурм втягує в обговорення всіх присутніх, виявляє нові, незвичайні ідеї, створює безліч варіантів, стимулює синергію в групі, перешкоджає передчасній оцінці ідей. Всі члени групи вносять свої ідеї; записуючий (рекодер) фіксує ці ідеї в порядку надходження. Мозковий штурм використовується для того, щоб втягнути в процес обговорення всіх; розробити творчі, інноваційні ідеї; розробити варіанти, що задовольняють інтереси, включаючи зовсім невідомі варіанти; збільшити можливості вибору варіантів. 

Дискусія (від лат. discussio - розгляд, дослідження) – обговорення якогонебудь спірного питання, проблеми на зборах, у пресі, у розмові. Мета дискусії як методу полягає в одержанні аргументованих точок зору чи позицій на заданий предмет чи проблему. Використання дискусії в освітніх програмах доречно в наступних випадках: коли навчальна мета полягає в заохоченні критичного мислення чи поліпшення навичок спілкування; коли необхідно “самостійно відкрити” нові ідеї; коли необхідно сформувати чи змінити відношення до проблеми з боку слухачів. Правила дискусії: – Говорити по одному, не перебиваючи; – Уважно слухати кожного; – Дотримуватися встановленого порядку і регламенту – Аргументувати свої висловлювання; – Критикувати думки, а не особистість; – Критикуючи, пропонувати альтернативи; – Перед запереченням повторювати висловлення опонента. Завдання андрагога: створити атмосферу співробітництва і взаємної підтримки, щоб кожний міг вільно висловлювати свою думку, відзначати внесок кожного. Підготовка: - Чітко визначити мету навчання. - Обрати тему для обговорення, що чітко відображає вашу мету. - Підібрати питання “розкриваю чого” характеру, що будуть стимулювати дискусію. - Підготувати додаткові питання, що будуть стимулювати уяву, якими ви зможете скористатися для досягнення цілей навчання. 

Проведення дискусії: 

1.             Тема дискусії повинна бути чітко визначена. Цього можна досягти, розкривши мету дискусії в групі. Можна також скористатися коротким конспектом дискусії, щоб стежити за тим, які питання були розглянуті, а які підлягають подальшому обговоренню. Якщо кінцевою метою дискусії є формування нового відношення до предмета, необхідно постійно враховувати цей фактор при проведенні дискусії. 

2.             Необхідно створити атмосферу співробітництва і взаємної підтримки, щоб слухачі могли вільно висловлювати свою думку. Звертайтеся до всіх по імені. Відзначайте корисний внесок слухачів в дискусію відразу після їхнього виступу і при підведенні підсумків, вказуючи на джерело тієї чи іншої корисної інформації чи пропозиції. Необхідно заохочувати взаємну підтримку серед слухачів. 

3.             Необхідно постійно спостерігати за реакцією учасників дискусії, що свідчить про ступінь розуміння обговорюваного предмету. 

4.             Дискусією необхідно керувати, дотримуючись плану, періодично поясняючи чи заново формулюючи незрозумілі питання, що залишилися. Задавайте питання, що сприяють просуванню дискусії, підкреслюйте ті моменти, по яких була досягнута згода, відзначайте розбіжності, що залишилися, і заохочуйте до подальшого міркування щодо предмета дискусії. 

5.             Підводити підсумки треба як по ходу, так і наприкінці дискусії, роблячи акцент на основних моментах на шляху досягнення мети дискусії. Техніки, що застосовувані при проведенні дискусії: 

1.             Створення комфортного середовища: самопочуття учасників дискусії може значно впливати на процес її протікання. Відчуття комфортності і середовище, у якій протікає розмова, можуть змінити процес протікання дискусії, зробити цілі спілкування недосяжними. Однією з важливих умов, що забезпечують комфортність учасників, є прояв симпатії до них. Відповідно прояв антипатії до конкретного учасника може перервати комунікацію. 

2.             Використання запитань при проведенні дискусії: андрагог повинен виявляти ентузіазм стосовно теми дискусії. На початку дискусії слухачів необхідно надихнути за допомогою постановки запитань, що представляють загальний інтерес, показу фільму, що провокує дискусію, зведення новин, конкретного приклада чи навіть «недоречного висловлювання». На додаток до перерахованого вище необхідно задавати численні питання, щоб дати  учням можливість брати участь в обговоренні. Питання можуть бути наступного характеру: – що змушують задуматися і не потребують однозначної відповіді; – питання на початку обговорення повинні задаватись усій групі; – можна звернутися з тими ж запитаннями до окремих слухачів, обраних довільно, якщо ніхто не висловив бажання відгукнутися на питання протягом декількох секунд; – необхідно змінити формулювання питання, якщо не вдається домогтися відповіді на поставлене спочатку запитання. Крім того, питаннями можна скористатися для коректування неправильних відповідей. Наприклад, ви можете попросити пояснити відповідь, дати інше формулювання, зрозуміле всім; вказати, що у відповіді правильно, перш, ніж прокоментувати помилкову сторону; поставити навідне запитання, щоб слухач самостійно знайшов неточності у своїй відповіді. Рекомендації андрагогу щодо проведення дискусії: – Залишайтесь безстороннім - не виражайте свого власного відношення чи поглядів на ті чи інші запитання. По можливості виключайте особисту участь в дискусії. – Намагайтесь увесь час “вкидати м'яч” в групу; – Переконайтесь в тому, що всі члени групи беруть участь в загальній розмові; – Проведіть спостереження і виявіть серед учасників найбільш мовчазних чи самих говірких, а також лідерів; керуєте ситуацією - заохочуйте мовчазних і направляйте домінуючих в потрібне русло; – Ведіть необхідні записи, що дозволяють підвести підсумки. Рольова гра використовується, щоб допомогти змінити відношення слухачів; дозволити людям побачити наслідки своїх дій стосовно інших; дати слухачам можливість побачити, як інші люди можуть почуватися \ поводитися у визначеній ситуації; створити безпечне оточення, в якому учасники можуть розглядати такі проблеми, які в реальному житті їм може бути незручно обговорювати; дозволити слухачам розглянути альтернативні підходи в роботі із ситуаціями. Переваги: – Спонукальна і розважальна. – Привертає увагу групи. – Імітує реальний світ. Процес проведення: – Підготуйте акторів таким чином, щоб вони розуміли свої ролі і ситуацію. – Створіть таку атмосферу для спостерігачів, щоб вони знали, які питання зачіпаються в ситуації.– Спостерігайте за рольовою грою. – Подякуєте акторам і запитайте про їхні відчуття під час рольової гри - переконайтеся, що вони вийшли зі своїх ролей і повернулися у своє сьогоденне «я». – Попросіть спостерігачів поділитися своєю реакцією і спостереженнями. – Обговоріть різну реакцію на те, що відбулося. – Запитаєте слухачів, чому вони навчилися, і виділіть основні моменти. – Запитаєте слухачів, як ситуація співвідноситься з їхнім власним життям. – Підбиття підсумків. 

1.7. Комунікація під час воркшопу 

Зворотній зв'язок   допомагає виявити прогрес у досягненні навчальної мети і визначити прогалини, що вимагають корекції. Глибина та якість зворотнього зв'язку визначають якість навчального процесу. Розгорнутий зворотній зв'язок відповідає ряду вимог – він, зокрема, має бути: об'єктивним, конкретним, зваженим, доречним, зрозумілим, мати взаємоузгоджену точку зору, враховувати можливість порівняння з попереднім зворотнім зв'язком, містити план дій, бути достатнім, зауваження мають бути представлені в ієрархічному порядку. Рекомендації андрагогу: – надайте можливість слухачам побачити, ЩО вони зробили; – надайте їм можливість побачити свою поведінку в ході діяльності, визначити, ЯК вони досягали результату; – досягніть домовленості про те, ЩО НЕОБХІДНО ЗМІНИТИ. 

 

Формули, яких варто уникати:

 

1.             «СХВАЛЕННЯ – КРИТИКА – СХВАЛЕННЯ» «Ви продемонстрували гарне володіння навичками активного слухання, при цьому основну увагу приділяли тільки задаванню запитань, проте, у вас чудово виходить підтримувати зоровий контакт...». 

2.             «МОЛОДЕЦЬ, АЛЕ…» «У вас чудово виходить підтримувати зоровий контакт і задавати запитання, але вони абсолютно недоречні і ведуть аудиторію вбік від теми…». Слова-аналоги союзу «АЛЕ»: однак, хоча, і все-таки, проте, незважаючи на те що, все-таки, не вважаючи, не з огляду на, при цьому, не дивлячись на це… 

Зворотній зв'язок може бути отриманий андрагогом від слухачів для визначення ступеня досягнення поставлених освітніх завдань і доступності навчального матеріалу.  Зворотний зв'язок. Резюмування – коротке підведення підсумків за темою. Його призначення - зробити акцент на головних елементах і підкреслити досягнутий результат; вказати на логічне завершення досліджуваного інформаційного блоку. Парафраз – переказ чи просте повторення своїми словами того, що сказав слухач з метою перевірки почутого. Фрази: якщо я вас правильно зрозумів ..., Ви думаєте, що ..., тобто ..., іншими словами ..., Ви хотіли б, щоб ... Резюме – підбиття підсумку і повторення для того, хто говорив, основних ідей, винесених з його слів з метою перевірки, роз'яснення, тлумачення більшого потоку інформації. Може використовуватися в середині плутаної дискусії, щоб відновити логіку і зосередитися на основних проблемах Фрази: Ви сказали, що ..., що Ви хочете додати чи уточнити? Тут пролунали деякі основні ідеї ... , Ви згодні? Якщо я правильно зрозумів, ви відноситеся до ситуації в такий спосіб ..., мені здається, ми прийшли згоди з таких питань ..., ми говоримо про те, що ... 

1.8.   Мотивація до навчання дорослих 

Дорослих слухачів не можна змусити вивчити щось нове погрозами, домовленостями чи обманом. Їх можна наказати ввійти в аудиторію, змусити їх сісти за стіл, але їх не можна змусити вчитися. Рекомендації андрагогу зі створення і підкріплення мотивації навчання: – Виражайте своє прагнення допомогти дорослим слухачам. – Ураховуйте мову, погляди, відношення дорослих слухачів. – Розсійте чи зведіть до мінімуму негативні асоціації, пов'язані з досліджуваним предметом. – У процесі навчання підбадьорюйте слухачів, заохочуйте їхню участь в створенні позитивної атмосфери. – Допомагайте слухачам повірити в те, що досягнуті ними успіхи є результатом їхніх зусиль, здібностей і наполегливості. – Поясніть слухачам ціль вивчення курсу, Ваші вимоги і критерії оцінювання. – Ураховуйте фізіологічні потреби слухачів. – Створюйте організовану, впорядковану атмосферу занять. – Ставте перед слухачами складні завдання. – У ході занять, якщо Ви задаєте запитання, домагайтеся відповідей чи реакції від всіх слухачів. Не дозволяйте одному-двом домінувати в аудиторії. – Допоможіть слухачам усвідомити відповідальність за результати навчання.  – Прагніть до того, щоб процес навчання торкався інтересів слухачів. – У ході навчання вільно використовуйте гумор (якщо Ви до цього схильні). – Хоча сталий розклад і передбачуване поводження дуже важливі для слухачів, не будьте занадто передбачувані, щоб не наскучити їм. – Зробіть активну участь слухачів в роботі важливим компонентом навчального процесу. – Допомагайте слухачам оцінити їхні досягнення. – Підтримуйте і заохочуйте відповідальність, що виявляється слухачами, будь-які їхні дії і вчинки, що сприяють успішному виконанню навчальних завдань. – Завершуйте важливі етапи навчального процесу позитивною оцінкою і заохоченням слухачів. 

1.9.   Що потрібно і не потрібно робити під час проведення воркшопу 

Під час проведення воркшопу андрагогу варто пам'ятати про наступні «потрібно» і «не потрібно»: 

ВАРТО: – Підтримувати контакт очима (якщо це загально прийнято з культурної точки зору); – Готуватися заздалегідь; – Залучати слухачів до роботи; – Використовувати наочні матеріали; – Говорити чітко; – Говорити досить голосно; – Заохочувати запитання; – Перекидати місток від однієї теми до іншої; – Заохочувати учасників; – Підсумовувати; – Використовувати техніки активного слухання; – Добре організовувати навчальний час; – Зберігати простоту у викладі інформаційного матеріалу; – Давати зворотний зв'язок; – Розташовувати наочні матеріали таким чином, щоб всі їх могли бачити; – Уникати відволікаючих манер і відволікаючих факторів у навчальному приміщенні; – Звертати увагу на невербальну комунікацію слухачів; – Утримувати увагу групи на виконуванні завдання; – Давати чіткі інструкції; – Перевіряти чи зрозумілі дані Вами інструкції; – Час від часу здійснювати оцінку отриманого досвіду; – Бути терплячим; – Використовувати гумор; 105 – Усвідомлювати власні цінності; – Зберігати конфіденційність; – Техніки – це лише техніки, а не цілі; – Пропонувати експерименти; – Проявляти взаємоповагу; – Уникати надто професійних термінів; – Звертати увагу на невербальну комунікацію слухачів; – Дозволяти групі допомагати Вам; – Приймати поради; – Техніки повинні бути адекватні змісту; – Грунтуватись на фактах, а не на інтерпретації; – Не намагайтесь когось змінити; – Пам’ятати про інтеграцію мислення, почуттів і поведінки; – Приділяти увагу розвитку вербальної комунікації; – Готувати слухачів до перенесення знань у повсякденне життя, у професію. 

НЕ ВАРТО: – Розмовляти з великим перекидним блокнотом; – Закривати відеоапаратуру; – Стояти на одному місці чи постійно рухатися по кімнаті; – Ігнорувати коментарі і рекомендації слухачів (вербальні і невербальні); – Читати за навчальним планом; – Підвищувати голос на учасників. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Побудова нової освітньої моделі передбачає теоретичне переосмислення та практичну орієнтацію на новий ідеал освіченої людини й вироблення адекватної педагогічної стратегії, передумов для формування самостійної, вільної та відповідальної особистості. Професійне становлення особистості на будь-яких етапах розвитку є невіддільним від її особистісного становлення й розвитку, тому потрібні форми й технології навчання, що розвивають творчий потенціал особистості майбутніх фахівців. У зв’язку з чим убачаємо перспективність подальших досліджень у вивченні організаційно-методичних засад розвитку заснованої на виважених змістово-дидактичних засадах та використанні інноваційних форм, методів і технологій підготовки майбутніх фахівців, що потребує подальшої розробки й апробації відповідного науково-методичного забезпечення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА 

1.Біла книга національної освіти України / Т.Ф.Алексєєнко, В.М.Аніщенко, Г.О.Балл [та ін.]; за заг. ред. акад. В.К.Кременя; НАПН України. – К.: Інформ. Системи, 2010. – 342 с.  

2.Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга: учеб. пособ. / И.В. Вачков. – М.: Ось-89, 2000. – 224 с. 

3.Використання інтерактивних методів та мультимедійних засобів у підготовці педагогів: збірник наукових праць. – Кам'янецьПодільський: Абетка-НОВА, 2003. – 208 с. 

4.Драйден Г. Революція в навчанні / Г.Драйден, Дж.Вос; пер. з англ. М.Олійник. – Львів: Літопис, 2005. – 542 с. 

5.Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід:

наук.-метод. посібн. / 

О.Пометун, Л.Пироженко. за ред. О.Пометун. – К.: Вид.-во А.С.К., 2004. – 192 с. 

6.Панфилова А.П. Игротехнический менеджмент. Интерактивные технологии для обучения и организации развития персонала / А.П. Панфилов.– СПб, 2003. – 535 с.  

7.Фопель К. Эффективный воркшоп. Динамическое обучение /

К.Фопель; пер. с нем. – М.: Генезис, 2003. – 368 с. 

8.Бабун Р. В. Работа со взрослой аудиторией : методические рекомендации для преподавателя / Р. В. Бабун. 2-е изд. – Новокузнецк : ИПК, 2002. – 54 с. 

9 . Вершловский С. Г. Общее образование взрослых. Стимулы и мотивы / С. Г. Вершловский. М. : Педагогика, 1987. – 183 с.

10.        Змеев С. И. Андрагогика : основы теории, истории и технологии обучения взрослых / С. И. Змеев М. : ПЕР СЭ, 2007. – 272 с. 

11.        Котиев А. Технология психологического сопровождения / А. Котиев

[Электронный ресурс] / А. Котиев. Режим доступа : http://www.pmuc.ru/j ornal/number 14/kotiev.htm. 

12.        Логінова Л., Круп’як А. Школа молодого лідера. Нова молодь – нова Україна. Семінар ІV. Тренінг для тренерів / Л.Логгінова, А. Круп’як. – Інститут політичної освіти. Офіс Кординатора проектів ОБСЄ в Україні. 

13.        Технології навчання дорослих [Текст] : [навч. посіб.] / [упоряд.: О. Главник, Г. Бевз]. – К. : Главник, 2006. – 127 с. 

14.        Фетіскін Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Соціально-психологічна діагностика розвитку особистості і малих груп / Н. П. Фетіскін, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М., Вид-во Інституту Психотерапії, 2002. – 490 с. 

15.        Фопель К. Ф. Эффективный воркшоп. Динамическое обучение / К.Ф.Фопель / Пер. с нем. – М.: Генезис, 2003. – 368 с. – (Все о психологической группе.)