Вікторина "Веселі усмішки"

Комунальний заклад освіти "Середня загальноосвітня школа № 86" Дніпропетровської міської ради

Виховний захід

«Зимові усмішки»

Розробив вчитель – класовод 4 – А класу

Матуляк Олександра Олександрівна

м. Дніпро

Мета. Розширити уявлення дітей про красу природи взимку; розвивати позитивно-емоційне ставлення до пізнання навколишнього, розвивати читацькі уміння і навички, творчу уяву; вчити дітей правильно, виразно читати поетичні твори, зв’язно висловлювати свої думки; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати спостережливість, любов до природи, бажання допомагати  пернатим друзям.

Підготовча робота:

-         вірші;

-         повідомлення дітей;

-         малюнки дітей;

-         виготовлення годівничок

Обладнання:

• комп’ютер, проектор, мультимедійна дошка;
• презентація за змістом;

Діти, сьогодні наша розмова буде про …., а про що саме вам підкаже загадка:

Я антонім слова „літо”,
В мене біла тепла свита,
я мороз люблю сама:
Адже звуть мене ... (зима)  (Слайд  1)

Так, ось і забіліла дивна, холодна і чарівна зима! Вкрила землю снігами, дерева інеєм прибрала, льодом скувала річки. На землю прийшла казка! Дуже гарно в таку пору!

А хто скаже: які назви мають зимові місяці? (Відповіді дітей)

Так, молодці! А тепер відгадайте загадки і скажіть про який місяць йде мова:

  ***

Як у подорож рушає,

 прихопити поспішає

 стужу й холод у кишені

 та сніжинок повні жмені. (Грудень)

Молодці! Швидко відгадали загадки. А тепер прослухаємо виступ творчої групи «Дослідники», які підготували повідомлення про зимові місяці.

Повідомлення 1. Грудень рік кінчає, зиму починає. Зима розпочинається в грудні, і в народі цей місяць назвали «першозимник», грудень-студень (на всю зиму землю вистужує). В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. Тому його ще іменували «ніч року».

Грудень - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздити такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки.

Сховав грудень під кригою водоймища, розмалював шибки сріблом, повдягав у білі мережива ліси, кожну грудочку землі перетворив на міцну грудку.

 У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим.

Грудень

Змерзлим груддям скрізь і всюди

Вкрилось поле і шляхи.

Це вже Грудень! – кажуть люди

І вдягають кожухи.

І дерева в білий іній

Вбрались, як у кожушок.

Річка спить у кризі синій,

І замовкнув спів пташок.

Завмирає вся природа,

А у нас кипить життя:

Йде робота по заводах,

Йдуть у школі заняття.

Повідомлення 2. Січень — найсуворіший з усіх місяців. Славиться тріскучими морозами й дошкульними завірюхами. Українська назва цього місяця походить від словосполучення «січе сніг».  Січень - середина календарної зими, її верхівка.  За народними прикметами, якщо в січні буває тепло, то в лютому слід чекати великих тривалих морозів. Часті іноді сильні вітри.

Свою назву місяць дістав, мабуть, за тріскучі морози і люті хуртовини, характерні для цієї пори. У давнину казали: у січні і снігом лице, і морозом вуха пече. Стверджують: січень весні дідусь, а зимі цар.

У народі відомі й інші назви, переважно регіональні: «студень», «просинь», «просинець», «сніговик», «тріскун», «вогневик», «льодовик».

Січень

Подивись: з початку року

На землі лежать сніги.

Скрізь, куди сягає око, -

Кучугури навкруги.

Вітер снігом б'є в обличчя,

Засипає снігом дах.

І ведуть між себе січу

Хуртовини у степах.

Звір в цю січу попадеться,-

Геть тікає ледь живий.

І по праву січнем зветься

Місяць другий, зимовий.

Січень

Січень — року перший син.

Носить одяг він з перлин.

Всіх морозами страхає,

Путь-доріжки замітає.

Але люблять його діти.

Як же січню не радіти?

Новий рік, Різдво Христове,

Водохреща — ці чудові свята

Січень нам дарує,

Всіх гостинцями частує.

Повідомлення 3.  Лютий — останній місяць зими. Називали його у народі сніжень, крутень, лютий. Його українська назва свідчить про погоду, поширену взимку. Зима силкується втримати свої права, нагадує про себе завірюхами, снігопадами та морозами, дошкуляє вітрами.

Назва лютий закріпилася за місяцем у кінці позаминулого століття. Адже він люту вдачу має. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

Лютий

Третій місяць зветься лютий,

А лютує він тому,

Що на світі довго бути

Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі

Панувала вік зима.

Та поволі сонце гріти

Починає крадькома.

Природа взимку надягає білі шати, вкриваються білим простирадлом галявинки, на яких нещодавно цвіли квіти, лісові стежки стають непрохідними. Зимова природа тиха, безслівна…

Зараз я запрошую вас переглянути відео й помилуватися цією красою! (Слайд 2)

Так, диво-казка живе скрізь тихим зимовим днем, коли навколо снігові кучугури, , а на деревах шапками лежить сніг. Але зима буває різною.

Її називають чарівницею. Згадайте, скільки гарного навкруги взимку – блискучі бурульки, ажурні сніжинки, пластівці пухнатого снігу, таємничі кучугури, а чарівні кришталеві візерунки на вікнах! (Слайди 3-6)

 Казкова краса зими притягує, хвилює, бентежить нашу уяву. Чарівниця-Зима зачаровувала й надихала багатьох художників, поетів і письменників. Скільки чудесних поетичних рядків присвячено цій порі року! (Слайди 7-11) Композитори намагалися передати красу зими за допомогою нот. До вашої уваги вальс «Заметіль» Г.Свиридова, закрийте очі та вслухайтесь в ці чарівні звуки.

Як ви гадаєте, що хотів донести композитор до слухачів?

Що ви відчули?

Які картини природи ви уявили?

Чи покращився настрій? (відповіді дітей)

Виступи творчих груп: «Юні художники» презентують свої роботи (малюнки на зимову тему), «Юні літератори» виразно читають вірші про зиму. 

В лісі

Метелиця-хурделиця 

Замела лісок. 

Як біла ковдра, стелиться 

Під соснами сніжок. 

Стрибають прудко білочки 

По соснах угорі. 

Напудрились на гілочках 

Поважні снігурі. 

Зайчата стали білими, — 

Ну зовсім наче сніг! — 

Щоб в лісі не зуміли ми 

Відшукувати їх.

(Наталя Забіла)

 Зиму ще називають веселою  (Слайд 12). В народі говорять: “Зима прийшла і празничків привела”. І дійсно: взимку майже щодня – свято. А які зимові свята ви знаєте? (відповіді дітей) (Слайд 13) А яке свято найулюбленіше? Чому?

Так, молодці! А ще зима — це не тільки сніги та морози, але ще й велика радість дітям. Адже тільки взимку можна покататися на ковзанах, на лижах, на санчатах. Діти радіють, неначе сніг спеціально створений для дитячої радості. (Слайд 14, 15)

***

Дерев’яні коні по снігу йдуть,

А в сніг не провалюються.

(Лижі)

***

Ой, немає їм ціни!

По льоду біжать вони –

Швидконогі…

(Ковзани)

***

Що то за віз,

Що без коліс,

Влітку відпочиває

Взимку дітей катає

(Санчата)

***

Як на лід рушають грати,

 одягають стильні лати.

 Ключки, шайбу й ковзани

 поєднали в грі вони. (Хокеїсти, хокей)

А ще зиму називають лютою. (Слайд 16-19) Чому? (відповіді дітей)

Так, зима для тварин – важкий час: холодно, обмаль їжі. Численні птахи, які мешкають у парках, скверах і біля житлових будинків, опинилися під загрозою загибелі, тому що сніг приховав місця, де можна знайти корм. Тому пережити складні умови зими міські птахи можуть тільки за допомогою нас, людей.  Для синиць та інших дрібних птахів можна спорудити звичайну годівницю з порожнього пакета з-під кефіру або соку, вирізавши в ньому дірку, і насипати туди насіння – найкраще несмажене гарбузове або соняшникове. Або ж повісити на нитці за вікном шматочок сала. Воно має бути обов’язково несолоним, інакше синиці загинуть. Бажано це робити, доки лежить сніг і не спадає мороз.(Слайд 20)

Годівниця

Годівницю  для  пташок

Майстрували  ми  завзято,

Об’єдналися  в  гурток

Я,  дідусь  і  тато!

Завітайте  до  нас  в  гості

Пташки-невелички:

Снігурі,  горобчики,

Синички-сестрички.

Кожен  їжу  тут  знайде

До  душі,  за  смаком,

Горобці  –  насіння,  хліб,

А  синички  –  сало!

Холод  лютий  на  дворі,

А  у  пташок  свято:

Їм  зробили  годівничку,

Можна  зимувати!

(Кулагіна Наталя)

Творча група «Умілі ручки» презентують годівнички, які зробили разом з татами та дідусями (після свята годівнички повісили на шкільному подвір’ї).

Давайте пригадаємо, які птахи залишились зимувати у наших краях (відповіді дітей)

Молодці! Так, зима буває різною, то сонечко вигляне, і все заблищить, засяє, то сніжок іде, а то хурделиця свої права диктує, мете, завіває.

Було колись - не могла людина дати собі ради з природою: то дощ йде не тоді, коли просять, а коли косять, то тепло й холод не в пору, то і влітку трапиться кожуха носити.

Тож, аби вберегти себе від неочікуваної напасті чи прикрої несподіванки, люди почали спостерігати за природою, і помітили наші предки, що вона сама підказує їм, що і коли має намір послати на землю, і навчилися за сьогочасними передвісниками бачити те, що може трапитися завтра..

Ці спостереження – народні прикмети, які застерігають від небезпеки, допомагають передбачати погоду та врожай. І усе це багатство перевіреного часом знання, яке передавалось з уст в уста, наші предки залишили нам у спадок. (Слайди 21-22)

            Захоплює нас зима прислів’ями та приказками, загадками, зачаровує казками! (Слайди 23-29)