Вільні та змішані форми. Муз.приклади з Аналізу муз. творів для мистецьких коледжів

ВІЛЬНІ та змішані ФОРМИ

Визначення Змішаними називають форми, засновані на поєднанні ознак двох або більше класичних форм. Індивідуальними (вільними) - форми, що володіють одиничною організацією, без суттєвих ознак будь-яких типізованих форм. Створені за влаcним задумом автора.

Приклади

Витоки вільного формоут-ворення знаходимо в старовинній органній музиці, в фантазіях та інших імпровізаційних жанрах. Вашій увазі пропонується познайомитись з Фантазією G-dur для органу Й. С. Баха (1685-1750). Твір має 3 частини (ABC): I – імпровізаційного характеру;ІІ – основна (фуга, риси basso ostinato);ІІІ – заключна. Сам автор називав цей твір віль-ними фантазіями.

Віденські класики також використовують жанр фантазії у своїй творчості. Вашій увазі Фан-тазія і фуга C-dur KV394 В. А. Моцарта(1756-1791). Складається з 2-х частин:І – фантазія імпровізацій-ного характеру. Для В. Моцарта – це творча сво-бода та відмова від пев-ної структури.ІІ – фуга.

Шопен Ф. Балада №3 Приклад сонатно-концентричної форми Сонатна і концентрична форми тут доповнюють одна одну: в кон-центричну форму «не вкладаються» розробка та кода, але вони необхідні для ло-гіки сонатної форми. Крім того, взаємодоповнюють одна одну музична компози-ція та драматургія. Драматургія має яскраво виражену поступальність: А – Пролог «оповідального» характеру, В – саме «дія», показ «персонажів»,С – трансформація ситуації і «персонажів». Незамкнутість драматургії врівноважується репризною заокругленістю композиції завдяки концентричності.

Дж. Гершвін«Американець в Парижі» Симфонічна поема, що має автобіографічне коріння. Подорож композитора до Парижу закінчилася влітку 1928 року. З поїздки по Єв-ропі Гершвін повернувся з задумом симфонічної поеми «Американець в Парижі». Повністю новий твір було завершено в листопаді 1928 року. Хотів того композитор чи ні, але назва поеми звучала символічно. «По-чинаючи з 20-х років до Франції їхали безперервно, - писав Малькольм Каулі. – художники, письменники, професійні фотографи, торговці кар-тинами, танцівники, кіноактори, гугенхеймовскі стипендіати, дами, які після розлучення захоплюються скульптурою, світські дебютантки, яким не пощастило з чоловіками і, які сподівалися замінити шлюб літе-ратурною кар’єрою, - найстрокатіший народ (і талановитий, і безталан-ний), але натхненний одними і тими ж ідеалами – поїхати геть з Аме-рики. Еміграція йшла все більш швидкими темпами ...» Тема амери-канців у Франції набула особливого значення в літературі таких емі-грантів, як Е. Хемінгуей, А. Мак-Лиш, Г. Стайн, Е. Паунд та ін.

Музика Дж. Гершвіна в якійсь мірі доповнює картину життя французького міста, створену пе-реселенцями, мисливцями за «синім птахом». «Свято, яке завжди з тобою» - назвав в 1964 році свій роман про Париж 20-х років Е. Хемінгуей. Святкове сприйняття міста характерно і для Гершвіна. Він не претендує на багатостороннє охоплення дійсності. Зображуючи світ, компози-тор дивується і радіє щиро. Лише на мить якийсь спогад затьмарює його. Але свято повер-тається знову ...«Це вільно скомпонована рапсодія-балет, що є, мабуть, найбільш сучасною музикою, яку я до цих пір написав. Я хотів передати враження американського туриста в Парижі – гуляє по місту, слухає вуличні голоси і ... занурюється у французьку атмосферу. … Однак, як і в попе-редніх моїх оркестрових творах, музика не ілюструє якусь конкретну програму, вона дає лише загальні вказівки, а кожен слухач пови-нен знайти в музиці власні уявні картини і сю-жет».

«Уявіть собі Американця, який тихим сонячним ранком в травні бродить по Єлисейських полях. Він пускається в дорогу в такт з Першою прогулянковою темою, рішуче ру-хається вперед, сповнений галльським духом свободи. Наш Американець, широко розкривши очі, і, насторо-чивши вуха, із задоволенням поглинає звуки міста. Особливо, здається, його бавлять таксі, що випливає з епізоду, де вико-ристані чотири справжніх клаксона ... Щасливо оминувши таксі, наш Американець прохо-дить повз відкритих дверей кафе, де, якщо вірити тромбону, все ще популярна пісенька «La Sorella». Після радісних спогадів з 90-х років, він знову пуска-ється в дорогу разом з Другою прогулянковою темою, яку клар-нет веде по-французьки, але з сильним американським, акцен-том. ... Наш турист проходить повз «щось». Можливо, композитор вважав, що це церква, але Американець не вхо-дить всередину. Проте, як про це повідомляє англійський рі-жок, з повагою уповільнює кроки, поки щасливо не мине це міс-це. Тепер маршрут подорожі Американця незрозумілий. Можливо, що він йде по Єлисейських полях, можливо, звернув убік – композитор залишив тут простір для уяви.

... Коли з'являється Третя прогулянкова тема, наш Американець вже пере-йшов Сену... Закінчення цієї частини наводить на думку, що Американець сидить на терасі кафе. В оркестрі чуємо двозначний епізод: до нашого героя наближається скрипкове соло, яке звертається до ньо-го чарівною ламаною англійською. Ми не чуємо відповіді Американця .... Наш герой охоплений тугою за батьківщи-ною! Американець ностальгує! ... Блюз! Оркестр поспішає на допомо-гу: дві труби виконують нову тему. Очевидно, наш герой зустрів земляка, нова тема – це галасливий, веселий, за-хоплюючий чарльстон, без домішок галльської крові. Незабаром з'являється Друга прогулянкова тема, підтримана Третьою темою. Виявляється, Париж – не погане місто. Воно прекрасне!

«Американець в Парижі» – це фантазія, що об'єднує в собі риси сюїти та симфонічної поеми. Від сюїти тут самостійність різнохарактерних епізодів: 1-й епізод – Перша прогулянкова тема, 2-й – музика з клаксонами, 3-й – популярна пісня (соло тромбона), 4-й – Друга прогу-лянкова тема (у кларнета), 5-й -епізод – сполучення – скрипкове соло, 6-й – мелодія в блюзовому стилі (у труби), 7-й – чарльстон (соло двох труб), 8-й – динамі-зована реприза 6-го епізоду – мелодія в блюзовому стилі. Разом з тим масштабність роз-ділів, широта розвитку блюзової теми, наявність мотивних сполучень – все це зближує «Американця» з симфонічною поемою. А в цілому форму можна вва-жати індивідуальною.