Віра Паронова
Йде зи-ма
Йде зи-ма, кра-су-ня ми-ла.
В неї сук-ня сніж-но – бі-ла,
Че-ре-вич-ки з криш-та-лю-
Ду-же зи-монь-ку люб-лю!
Йде в зас-ні-же-нім убо-рі,
Очі ся-ють , на-че зо-рі.
Щоб своє по-ба-чить лич-ко,
Дзер-ка-ло зро-би-ла з річ-ки.
Бі-лі ко-си роз-пус-ти-ла,
Зем-лю ла-гід-но ук-ри-ла-
хай спо-чи-не до вес-ни
і ча-рів-ні ба-чить сни.