Вірші про людські цінності в складних життєвих умовах
(прихований діалог)
Людина перевтілилась у квітку.
Пробилась із землі і проросла,
Навесні народилась, а влітку,
Сад від смутку цвітінням спасла.
До сонця вона усміхалась,
Віталась щодня з вітерцем.
Та хтось наступив – і зламалась,-
Зустрілась із світу Творцем.
Ти плачеш? – було запитання,-
Не плачу. Лиш серце болить.
До мене приходили зрання,
І сонце, і неба блакить.
Й дівчатко з русявим волоссям,
Що вірило в казки дива.
Розбавивши цвіт мій колоссям,
Все вірило: мама жива!
А як же тепер її мрії?
А як же терпіння й любов?
Не хочу збавляти надії,…
Думок, що бентежили кров.
Послухав Творець її мову.
Хтось знищити хоче добро?
Й піднявши цю квітку чудову,
Поставив в простеньке відро.
Налив ще водички живої,
І диво – побачила світ!
Набралася сили нової,
Убралася в радісний цвіт.
Михальчук А. Б
Що подарувати тобі сину?
Подаруй мені, мамо, калину,
Подаруй ранніх квітів буяння,
Подаруй щиро ніжне кохання,
Подаруй мені роси ранкові,
І дитинства пісні колискові,
Бджіл гудіння, спів пташиний,
Та не плач, що я в тебе єдиний.
Мир навшпиньки блукає між нами, -
Не бентежся тривожними снами.
Буде час, я пришлю тобі звістку,
Привезу на підмогу невістку.
Що б це ще в подарунок придбати?
Що…
Готуймось до бою, солдати!
Михальчук А. Б.