Зернятка з землею зріднилися,
Міцно укорінилися,
До неба стебла підіймають,
Силу в собі відчувають,
Зерно сонечком налилося,
Стало міцним колосся.
Пшеничку люди збирають,
Хлібчика випікають.
Лежить духмяний та смачний,
Такий кругленький, золотий.
Й до сина мати промовля:
«Хліб всьому є голова».
Його ти бережи, дитино,
У світлу чи в лиху годину.