Віршовані правила до розділу
«Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія»
Фонетика все нам розкаже про звуки,
Графіка – це про всі букви наука,
Навчить орфоепія добре читати,
А орфографія – гарно писати.
Друже, завжди пам’ятай
Та гляди, не забувай:
Звуки служать для вимови,
Букви – щоб писати слово.
В українській мові 38 звуків,
Заміняють на письмі їх 33 букви.
Голосні та приголосні звуки
38 їх усіх,
З них 6 звуків голосних.
Ну, а решту 32
Будем приголосні звать.
А, о, у, е, и та і –
Це все звуки голосні.
У вимові вони чисті,
Дуже, дуже голосисті.
Приголосні тверді та м’які
Нас у мові 32,
Всіх нас приголосні звать.
Пам’ятайте, малюки:
Як за нами ь
Або я, ю, є чи ї,
То нікуди нам не дітись,
Ми стаєм тоді м’які.
Ставиш інший звук, тоді
Залишаємось тверді
Ми тверді й м’які буваєм,
Часто парами гуляєм.
А звук й пари не має,
Твердим бути не бажає
І лише м’яким буває.
Ж, ч, ш і дж – шиплячі,
Б, п, в, м, ф – губні,
Г, к, х і ґ – ці звуки
Можуть бути лиш тверді.
Лише зрідка перед і
Вони трішечки м’які.
Приголосні дзвінкі та глухі
Звуки є тверді й м’які,
Ну, а ще глухі й дзвінкі.
Нудьгувати не бажають
І теж парами гуляють.
Спарувалися прекрасно,
Лише кілька є нещасних.
Дзвінкі непарні повтори:
В, л, н, м, й та р.
І ф бідненький такий
Не має пари, він глухий.
Звуки г і ґ
Треба добре пам’ятати,
Ґ і г як вимовляти.
Хоч і схожі поміж себе,
Відрізняти все ж їх треба:
Спішить Петрик наш на гулі,
набива на лобі ґулі.
Просить в’язень через ґрати:
Алфавіт. Співвідношення звуків і букв
Ми вимовляємо й чуємо звуки,
Читаємо й пишемо завжди ми букви.
Звук і буква – де різниця?
Чим від букви звук різниться?
Звуки служать для вимови,
Букви – щоб писати слово.
Подивіться – дивина:
Одна буква, звуки – два.
Щітка, щит, щеня і щука –
Скільки букв, а скільки звуків?
А буває навпаки:
Звук один, а букви дві.
Дзвоник, дзеркало, бджола –
Ось для прикладу слова.
Ну, а що вже м’який знак,
То і взагалі дивак.
Як говориш – враз зникає,
Звука він не позначає,
А прислужиться тобі
Для пом’якшень на письмі.
Пам’ятайте: буква ї –
Це два звуки й та і.
А у літер ю, є, я
Якесь роздвоєне життя.
Дуже часто такі букви
Позначають по два звуки,
Якщо слово починають
(юшка, яблуко, єднають)
Як апостроф перед ними,
Голосний чи м’який знак
(м’ята, в’юн, бар’єр, єдиний,
Браконьєр, Ньютон, юнак),
Як звук й перед ним стає,
Наприклад, майя чи фойє.
В кінці слова, в середині
Позначають звук єдиний.
Приголосні перед ними
Одразу всі стають м’якими:
Сяйво, люди, ллє, життя,
Свято, любить, сплю, знання.
Склад. Наголос
Можем слово ми завжди
Поділити на склади.
У слові стільки буде їх,
Скільки звуків голосних.
Склад скінчився голосним –
Звемо ми його відкритим.
Приголосний у кінці –
Буде такий склад закритим.
Один зі складів у слові
Сильніше чути при вимові.
І це не новина для нас –
На склад падає наголос.
Ненаголошені е, и, о в коренях слів
Легко визначить мені,
Що писати – е чи и.
У сполуках –ере-, -еле-
(пелена, веретено)
Букву е писати треба,
це відомо всім давно.
Слова форму поміняю –
Одна буква випадає
(вітер – вітру), знаю вже:
Слід писати букву е.
Візьму для перевірки слово,
Щоб чути звук було чудово
( втекти – втеча, крило – крил),
І зразу видно, е чи и.
Для перевірки слів нема –
Звернись мерщій до словника.
Це помічник всім вічний –
Словник орфографічний.
Будова слова та орфографія
Пре- чи при-? Що за питання7
Немає легшого завдання.
Прелегкий – дуже легкий,
Престарий – дуже старий.
Можна пре- змінить на дуже –
Пиши букву е, мій друже.
Язика прикусив – це лиш трішки вкусив.
Щось пригорить – ще не зовсім згорить
Пам’ятай: якщо зроблено тільки частково,
Треба писати із префіксом при-.
Коліщатко прикрутили,
Гвинтик швидко пригвинтили,
Причепили, прив’язали, приліпили, прикріпили.
Пишемо при- де щось руками приробили.
Потяг прибув чи приплив пароплав,
Татусь на машині додому примчав.
Наближення префікс в словах позначає -
Пишемо и – це усяк пам’ятає.