Віртуальна екскурсія «Сонцівка – батьківщина відомого композитора Сергія Прокоф’єва»

Віртуальна екскурсія

«Сонцівка – батьківщина відомого композитора Сергія Прокоф’єва»

Мета  екскурсії: ознайомити здобувачів освіти з історією с. Сонцівка, пам’ятками культури та біографією  видатного композитора С,С. Прокоф’єва, розширити кругозор  ;  срияти естетичному вихованню, виховувати любов й повагу до своєї малої батьківщини.

Тривалість: 30 хвилин.

Слайди 1-3 :

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

Селидівський професійний ліцей

Всеукраїнський конкурс екскурсоводів

музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу»

Віртуальна екскурсія «Сонцівка – батьківщина відомого композитора Сергія Прокоф’єва»

Керівник : Суверньова Любов Миколаївна, викладач історії Селидівського професійного ліцею

Екскурсоводи   Історичого музею бойової і трудової Слави:

Славінська Анастасія, гр.КК-10-20   (1 курс),

 Сопельняк  Анастасія, гр.ПМ-17-19 (2 курс) ,

Ткаченко Таісія, гр.ПМ-17-19 (2 курс),

Лабедік Олександр, гр.ПМ-17-19 (2 курс),

Марушко Анастасія, гр.КК-12-18 (3 курс)

Слайд 4

У 2020 році у с. Сонцівка (батьківщина видатного композитора Сергія Прокоф’єва)  відзначають ювілейні пам’ятні  дати – 180 років Свято-Петропавлівської церкви та 235 років самому селу.

Слайд 5

Со́нцівка (з 1927 по 2 червня 2016 роки — Кра́сне) — село в Україні, у Покровському районі Донецької області. Центр Сонцівської сільської ради.

Село Красне (Сонцовка) було засновано в 1785 році полковником Дмитром Сонцовим на землі, дарованої йому Катериною ІІ.

За даними на 1859 рік у казенному селі Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 886 осіб (447 чоловічої статі та 439 — жіночої), налічувалось 86 дворових господарств, існувала православна церква.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Сонцівка, центрі Сонцівської волості, мешкало 938 осіб, налічувалось 162 дворових господарств, існували православна церква, кінський завод і лавка.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1228 осіб (629 чоловічої статі та 599 — жіночої), з яких 1221 — православної віри.

У 1908 році в селі Андріївської волості, мешкало 1400 осіб (698 чоловічої статі та 702 — жіночої), налічувалось 226 дворових господарств.

Перші відомості про вуглевидобуток у Сонцовці датовані 1850 роком. Пласти вугілля були знайдені й розроблялися «при Сонцовці (поміщика генерал-майора Сонцова), на річці Соленій, що впадає у Вовчу – [товщиною у] 2 фути». Наприкінці XIX — на початку ХХ століття тут був перспективна вугільна ділянка («дача»), і коли у 1899 і 1913 роках розглядалися проекти залізниці Рутченкове — Гришине, передбачався навіть варіант проходження колії через район Сонцовки.

Слайд  6

Як свідчать архівні документи, будівництво церкви розпочалося ще у 1810 році за рішенням поміщика Дмитра Сонцова (якому належало село), але ж було завершено лише у 1840 році (вже його сином Олександром).

Назвали її на честь святих апостолів Петра і Павла, і з цього моменту розпочалася її історія. Але ж спочатку ця історія нічим не відрізнялася від історії багатьох сільських церков: служби, вінчання, хрещення, відспівування. І так було до 1891 року. В червні 1891 року священник Андрій Павловський хрестив недавно народженого сина подружжя Прокоф’євих: Сергія Олексійовича (управитель маєтком) та його дружини Марії Григорівни. Навряд чи хто то тоді міг передбачити, що маленький хлопчик в майбутньому стане всесвітньо відомим композитором Сергієм Прокоф’євим. І що завдяки цьому і село, де він народився і виріс, і церква, у якій він був хрещений, увійдуть в Історію. Можливо, що цей факт якимось чином і вплинув (в позитивному сенсі) на долю Свято-Петропавлівської церкви. Вона не була знищена після 1917 року, її обійшла стороною Друга світова війна (хоча бойові дії шли всього лише за 7 кілометрів), не зруйнували церкву і пізніше. Наприклад, навіть на початку 80-х років все ще лунали заклики підірвати церкву. Сторожили села досі згадують про те, як хотіли знести дзвіницю за допомогою сталевого троса. Три рази трос рвався і лише тоді спроби знести дзвіницю припинилися.

Цікаво, що і служби у церкві проводилися (хоч і з перервами) аж до середини 50-років XX сторіччя. Але після 1956 року Свято-Петропавлівська церква була остаточно закрита і за вже відомим сценарієм перетворена на колгоспний склад.

Як раз до цього часу відноситься одна з місцевих легенд про церкву. Мешканці села розповідали про загадкову чорну «Волгу», яка з’явилася у селі в 1968 році. Її пасажири зайшли до сільської ради і представилися рестовраторами (ніби і посвідчення були). Сказали, що будуть реставрувати церкву. Їм відкрили церкву і залишили одних. Та перед тим, як піти, місцеві бачили, як гості розгортали якісь план. Через два дні, коли прийшли подивитися, як йдуть справи у реставраторів, то побачили, що в церкві нікого немає, а біля входу на дзвіницю вирита велика яма. Що шукали, знайшли чи ні – ніхто не знає. А по селу поповзли чутки про незчисленні скарби, які були заховані в церкві. Ця давня історія і досі живе серед мешканців села.

А нова історія Свято-Петропавлівської церкви розпочалася в кінці 80-х років. В 1989 році церква отримала статус пам’ятки архітектури. А до святкування 100 – річчя з дня народження Сергія Прокоф’єва були проведені ремонтно-реставраційні роботи, які відзначили її сучасний вигляд.

С цього часу Свято-Петропавлівська церква відкрита як для віруючих, так і для всіх, хто приїжджає на батьківщину Сергія Прокоф’єва, щоб доторкнутися до історії та віддати данину поваги нашому великому землякові.

Слайд 7

У селі Сонцівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії, народився Сергій Сергійович Прокоф'єв (11 (23) квітня 1891) — видатний композитор ХХ століття . Початкову музичну освіту композитор здобув удома, займаючись з матір’ю-піаністкою, а також з композитором Р. М. Глієра. У 1904 році С. С. Прокоф’єв вступив в Санкт-Петербурзьку консерваторію. Займався композицією у А. К. Лядова, а інструментовкою – у Римського-Корсакова. Закінчив її в 1909 році по класу композиції, в 1914 – по класах фортепіано і диригування. Ще в роки навчання він зіграв з оркестром свій “Перший фортепіанний концерт” і отримав почесну премію імені Антона Рубінштейна. З 1918 по 1933 рр. він жив за кордоном. Відправившись в 1918 р на гастролі в США, в 1922 р переселився до Німеччини, а в 1923 р перебрався в Париж, де провів десять років. За кордоном Прокоф’єв писав музику, виступав з концертами, здійснював тривалі концертні турне по країнах Європи і по Америці (виступав як піаніст і як диригент). У 1933 році повернувся на батьківщину. У 1936 році Прокоф’єв разом з дружиною поселився в Москві, почав викладати в консерваторії. Влітку 1941 р Прокоф’єв був евакуйований на Північний Кавказ, де написав Струнний квартет № 2. Під час Другої світової війни і після неї він створив ряд патріотичних творів. У 1948 році одружився на Мірі Мендельсон. За всю свою творчу діяльність Прокоф’єв написав 8 опер, 7 балетів, 7 симфоній, 9 інструментальних концертів, понад 30 симфонічних сюїт і вокально-симфонічних творів, 15 сонат, п’єси, романси, музику до театральних постановок і кінофільмів. У 1955-1967 рр. були видані 20 томів зібрань його музичних творів. Коло інтересів композитора було широке – живопис, література, філософія, кіно, шахи. Сергій Прокоф’єв був талановитим шахістом, він винайшов нову шахову систему, в якій квадратні дошки замінялися шестикутними. Володіючи вродженим літературним і поетичним талантом, Прокоф’єв написав майже всі лібрето до своїх опер; писав оповідання, які були опубліковані в 2003 р У 1947 р Прокоф’єв був удостоєний звання Народного артиста РРФСР; був лауреатом Державних премій СРСР (1943, 1946 – тричі, 1947, 1951), лауреатом Ленінської премії (1957, посмертно). Сергій Прокоф’єв раптово помер від крововиливу в мозок 5 березня 1953 в Москві.

Відомі твори Прокоф’єва: опери «Повість про справжню людину», «Маддалена», «Гравець», «Вогняний ангел», «Війна і мир», балети «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка». Також Прокоф’єв написав безліч вокально-симфонічних творів, інструментальних концертів. Твори Прокоф’єва для дітей: Симфонічна казка «Петя і вовк» (1936), балети «Попелюшка» та «Оповідь про кам’яну квітку», фортепіанні п’єси «Казки старої бабусі», балет «Казка про блазня…», опера на сюжет італійської казки Карло Гоцці « Любов до трьох апельсинів», альбом п’єс для молодих піаністів « Дитяча музика».

Слайд 8

Сьогодні в селі працює меморіальний музей С. С. Прокоф'єва при Донецькому краєзнавчому музеї.

Віддалено від великих шляхів, посеред маленького мальовничого села Сонцівка, розташований Музей Сергія Прокоф’єва, який  вражає неочікуваною вишуканістю та експозиційною цілісністю. Поряд з музеєм  Вас зустріне закарбований у бронзу маестро.Ви зможете дізнатися про дитинство і роки навчання композитора, його концертну і творчу діяльність на батьківщині та за кордоном. Саме тут ви зануритеся в музику; побачите «Дерев’яну книгу» Прокоф’єва – унікальний артефакт; прочитаєте його «Щоденники» – справжню «книгу життя» світової культури; «зарядитеся» позитивом, креативом і волею творити власну історію.

Дякуємо за увагу!

Джерела

1. Музей С.С. Прокоф'єва, Донецький обласний краєзнавчий музей
2. Спеціальний культурологічний випуск аналітично-інформаційного журналу «Схід (журнал)», 2004.
3. https://muzey-dokm.pp.ua/filiyi/muzej-s-s-prokof-yeva
4. https://dovidka.biz.ua/sergiy-prokof-yev /
5. https://uk.wikipedia.org/wiki/Сонцівка