Віртуальна подорож до музею Небесної сотні “Герої не вмирають…Просто йдуть…”

Войнилівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Віртуальна подорож до музею Небесної сотні

“Герої не вмирають…Просто йдуть…”

                               Підготувала

вчитель початкових класів

                                Турлай О.Ю.

2015

Мета: поглибити знання учнів про історію, природні ресурси, культурну

спадщину України; формувати культуру взаємовідносин між людьми,                повагу до традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття патріотизму; сприяти розвитку пізнавального інтересу.

Обладнання та оформлення: Державний Прапор України;  елементами народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація.

Вчитель

Майдан став символом боротьби, символом утвердження прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.

І за цю боротьбу, за нашу за вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість з них молоді, сильні. Ті, що лише починав жити. І сьогодні ми зібралися для того, щоб пом’янути й вшанувати Небесну сотню. Тих мужніх, незламних українців та їхніх побратимів інших національностей, чиї душі уже на небесах.

Вони підняли людей на боротьбу. Сотні проповідей є ніщо в порівнянні з тим, що вчинили для нас ці люди. Адже їхній вчинок – то велика жертовна любов. І якщо ми збагнемо це, - не буде поміж нами зла.

Головним у світі є любов, і люди яких ми поминаємо, власне, засвідчили свою любов до Бога й до своєї країни, свого  народу.

Читець

Вірш «Вони дивилися у небо високе»

У небо – високе-високе…

Відкриті здивовані очі:

 - Невже це кінець? Кінець!

Вони дивилася в небо…

Підстрелене серце тріпоче

 Христос у багряній тузі

Терновий кладе вінець.

Вони дивилася в небо…

 А небо – таке ласкаве

 А сонце таке погідне,

Немов поцілунок весни.

Вони дивилися в небо -

Стелився обрій кривавий.

 І руки чиїсь привітні

 Торкнулись повік, мов сни.

Вони дивилися в небо -

 А там Україна голосить,

 А там мліє рідна неня

 Й така молода жона.

 - Не треба, не треба, не треба!-

Синочок маленький просить.

 Але закотилося сонце

 і згасла навіки весна

Ведуча 1

Події останніх місяців 2013 рік початок 2014 року перетворилися у справжню національну стихію, в якій передався найтонший подих душі нашого народу. Пробудилася  приспана роками національна свідомість людей.

Ведучий 2

Українська національна спільнота поза межами українських земель, відчуваючи духовний зв'язок з Україною висловила нам свою підтримку. В якому б куточку Землі не жив би Українець, ніщо не зможе зламати той дух, ту жагу до свободи, які генетично закладено у його душі.

У центрі великого міста,

Яке названо Київ,

На головній вулиці велично,

За Європу став Майдан надії.

І ніхто не купив людей,

Щоб вони там стояли.

Ні на хвилину, годину чи день —

До кінця усі страждали.

Вони прийшли не воювати,

Вони хотіли поєднати

ЄС і Україну,

Яка перетворилась у руїну.

Та влада так не вважала,

Вона на них «Беркут» послала.

Боялась народного гніву

І Київ підняла на війну.

Та люди усе проходили

Із гордо піднятою головою,

І гідність свою не загубили,

І сміливо ішли до бою.

Тепер усе скінчилось.

І «Беркут» з Майдану втік,

Та, можливо, усе змінилось,

Схід і Захід разом — навік!

Вірш «Небесна сотня»

Моя Україно, ти бажана і сильна.

Як ранняя зіронька в небі зориш,

У моєму серці навіки єдина.

Незабутня, любима і рідна цвітеш.

Живеш і не згаснеш,

моя вічна країно.

Весна надійде і ти знов розцвітеш,

В гаю соловейко защебече  так дзвінко,

Бо ти   —   невмируща   й   ніколи.

Не можу дивитись на Майдан в телевізор

Не можу я стримати сльози в очах.

Страшна та подія, що сталась в країні:

Загинули люди від вражих ватаг.

Герої не вмруть,

Їм одвічная слава,

А Сотня Небесна хай з Богом спочива,

Живі на цім світі нехай не забудуть,

Нехай пам'ятають усі їх імена.

Вчитель:В місті Івано-Франківську  відкрито музей Небесної сотні. Сьогодні ми здійснимо віртуальну подорож до цього музею.

(Перегляд презентації з коментуванням)

Ведуча 1Усі герої Небесної сотні були простими людьми – не депутатами, не політиками, не начальниками. У вирішальний час не змогли байдуже сидіти біля телевізора проста дивитися на те, що коїться на вулицях столиці. Вони не думали проте, що можуть загинути. Вони лише знали, що так як є так далі бути в Україні не може.

Ведуча 1

Кожна значна історична подія має притаманні лише їй  символи. Але самі не відаємо, чому такий знак ураз з’являється. Ось десятки, а може сотні літ співали лемки про те, як пливе кача тисиною. Про розмову матері з сином, який сам не знав, де погине, але відчуває, що таки поляже, й могилу «виберут йому» «чужі люди».

Ведучий 2

Ці слова видаються водночас із своєрідним кодом, умовні знаки чи сигнали якого несуть у століття певні відомості. Можливо, героя пісні кликали фронти Першої чи Другої світових воїн, а можливо національно-визвольні змагання, зокрема у лавах українського стрілецтва, чи української Повстанської Армії.

Ведуча 1

Давня лемківська пісня «Пливе кача по тисині» у виконанні гурту «Пікардійська терція» стала тугою, смутком, де офіційним жалобним Гімном України. Під цей пісенний щем, його багатоголосся тисячі українців прощалися з «Героями Небесної Сотні» і тепер цей твір повів наш народ у  пам’ять про тих, хто навічно впав на Майдані за нашу свободу.

Вчитель

Приклад Героїв Небесної має зупинити і тих, хто  сьогодні розпалює все нове інше протистояння. Ми сьогодні  в скорботі й з великою нашою вдячністю згадуємо Героїв світлої пам’яті Небесної сотні, котрі від тепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.

Вчитель

Ви учні початкових класів. Ви маленькі, але можемо прикласти зусиль, щоб підтримати наших воїнів. Давайте зберемо наші листи та малюнки, обереги сувеніри і передамо на Схід України, щоб вони оберігали, підтримували та захищали наших солдатів.

Так, ми бандерівці, та досить вже лякати

Цим словом Харків, південь і Донбас

Цинічно й підло на весь світ брехати

Робити клятих ворогів із нас.

Так, ми бандерівці, але ми не бандити,

Ми хочем волі, правди і добра

За це у Києві вмирали і наші діти,

За це боролись вояки УПА

Ви й досі обливаєте нас брудом

А біле звете чорним та дарма,

Дарма стараєтесь, бо так не буде

Як того хоче Москва.

Тепер бандерівці – це вже вся Вкраїна,

Усі  хто прагнуть миру на землі

Всі, хто підняти хочуть із руїни

Державу нашу  й захистить її

Нам треба об’єднатись воєдино.

Бо мрії й прагнення у нас одні

Щоб стала вільна й сильна Україна

Ми скажем усі разом: «Ні – війні»

Ведуча 1

Молюся за Тебе моя Україно, за кожного батька, за кожного сина, за кожною матір, за кожну дитину я Бога прошу – збережи Україну! Страшною порою не дай їм загинуть! Хай наші молитви до Бога полинуть! Нехай Він злобу у серцях наших спинить! Молюсь, щоб людина почула людина, щоб син пожалів батька іншого сина, щоб мирною знову стала країна – я Бога прошу – збережи Україну!

Для себе я нічого не прошу

Й нічого не проситиму від нині,

Якщо, для мене милість

Ти беріг, Віддай її, Ти , Боже, Україні!

Якщо моїй стривоженій душі,

 Ти приберіг краплиночку спокою,

Віддай його, туди, на рубежі,

Солдатам дай, спочинуть хай від бою…

І біль отих, що зранені в бою,

 І я, віднині, хай терпіти мушу,

Коли у тілі в них нестерпний біль,

 Зігрій любов,ю, Господи, їх душу…

Навіть, якщо, аж до останніх днів,

Я без любові житиму від нині,

Усю любов, яку мені беріг,

Віддай, до краплі, Боже, Україні.

Хай молитва до неба полине,

За всіх нас, як спокута, летить.

Та найперше за рідну країну

Буду щиро я Бога просить.

Боже, змилуйся, прошу, над нами,

Нагадай нам, що всі ми — брати,

Хай синів не втрачатиме мама,

Дім від ворога нам захисти.

Боже, дай нам і спокою, й миру,

Колоситься хай хліб золотий.

За Вкраїну молюся я щиро:

Бережи, Боже, край наш святий!

На тебе, Україно, боляче дивитись,

Нам залишається молитись.

Молитися за волю, за народ,

Щоб вже кінець-кінцем

Добитися свобод.

О, Боже наш, ти нас спаси!

Врятуй нам неньку Україну,

І не зроби з неї руїну.

Ми миру хочемо, добра,

Щоб Україна вільною була́.

Всевишній, нам допоможи,

І  Батьківщину збережи!