Віртуоз і вчитель -  Й.С. Баха

Віртуоз і вчитель -  Й. С. Баха Виконавські та педагогічні здобутки Й. С. Баха                                                

Національні особливості німецької культури початку ХУІІІ ст. У кінці 17 - поч. 18 ст. , на порозі віку Просвітництва , активізується музично - теоретична і естетична думка . Органіст , теоретик і акустик А. Веркмейстер розробив систему рівномірної темперації ( 1697 ) , що сприяло утвердженню мажоро - мінорної системи . Широке поширення серед німецьких музикантів 18 ст . (аж до Ф. Е. Баха ) отримує теорія афектів . Особливо повно вона викладена в працях працюючого у Гамбурзі музиканта, письменника , співака , композитора І. Маттезона ( " Досконалий капельмейстер " , 1739 ; " Новітнє дослідження зингшпигеля " , 1744 , та ін.) Відображена теорія афектів і в музичному словнику теоретика і композитора І. Г. Вальтера , який працював в Ерфурті та у Веймарі. 

Й. С. Бах – виконавець: органіст, капельмейстер, клавесиніст, імпровізатор, вчитель ХУІІІ ст. Сучасники цінувала Й. С. Баха передусім як великого органіста й клавериста, вбачаючи в ньому носія глибинної національної органної традиції. Виконавською діяльністю музиканта-практиканта було заповнене ціле життя Баха. Він забезпечував музичний супровід під час служби, великі концертні виступи перед коронованими вельможами. У Лейпцігу керував музичним товариством 8 років. Домашні концерти, де грав не тільки Й. С. Бах , а і його діти та учні. Бах був універсальний музикант, який володів різними музичними інструментами, керував хором і оркестром.

Виконавська діяльність Й. С. Баха. Бах славився як імпровізатор. Його поліфонічна складність імпровізації і рідкісна розвиненість вражали слухачів. Бах славився високохудожнім і винахідливим виконанням генерал басу, а розпочинати виступ любив читкою з листа. Сучасники, описуючи мистецтво незвичайного віртуоза, як правило, не розмежовували прикмет композиторської і виконавської творчості.Із чисто виконавських прикмет, сучасники оцінювали тільки технічну майстерність Баха,точніше - сама механіка клавірної   гри. Коли мова заходила про смак чи зміст у музикуванні, то аргументом ставало знання тайн гармонії й мелодії.

Сучасники про виконавску майстерність Й. С. Баха. Форкель у своїй книжці 1812 р. наводив таке характерне твердження : " Коли треба було передати сильні афекти, він робив це не шляхом надмірного посилення удару по клавішам, а з допомогою гармонійних та мелодійних фігур, тобто звертаючись до внутрішніх сил мистецтва."Критики ХУІІІ ст. захоплено описують спритність рук і ніг Баха при гріна органі: " Його мистецтво просто вражає, і важко зрозуміти, як йому вдається таким незвичним способом, так спритно діяти руками і ногами - з таким їх переплетінням, з такою розтяжкою, що навіть найбільші скоки виходять у нього без жодного фальшивого звуку, - і не зважаючи на такі енегрійні рухи, зберігати корпус нерухомим".

Віртуозні здобутки Баха у значній мірі були пов'язані з вдосконаленням аплікатури. Сама фактура творів Баха засвідчує, що він гнучко користувався як старими звичаями перекладання довгих пальція через короткі, так вже й новими прийомами підкладання першого пальця. Нечисленні бахівські позначення пальців у наступних твора:- Applicatio та Преамбула із " Клавірної книжечки Вільгельма -Фрідемана;- фуга до мажор із ІІ тому ДТКВіртуозні здобутки Й. С. Баха

Багатоплановість мислення Й. С. Баха. Сучасників вражала багатоплановість мислення Баха - його здатність контролювати багато справ одночасно: логічно, " без жодної помилки" розгортати декілька голосів поліфонічної фактури, бігло читати партитуру, уважно керувати великим ансамблем вокалістів та інструменталістів.

З окремих виразових засобівсучасники Баха найперше зауважили у його грі темпоритм: Відзначали схильність до швидкого  руху та стійке його витримування. Форкель найбільш індивідуальною примкметою гри Баха називав артикуляцію і характеризував її як "найвищою мірою чітку". Швидкий, стабільний темп та чітка , розбірлива артикуляція - характеризують впевнене і бездоганне відтворення музичного тексту, але не змістовний бік його інтерпретації. Форкель деталізовано описує прийоми звукодобування, якими послуговувався Бах. Виразові засоби  Баха -виконавця.

Співуча манера гри Баха. Бах сам сформулював критерій гарного звучання:співучу манеру гри ( названий у заголовку до збірника інвенцій). Різні факти свідчать про чутливість Баха до звукового колориту. Він шукав звукових барв, проектував та конструював нові інструменти, такі як " лютневий клавесин" чи " віола-помпоза. Наяскравішим виявом унікального тембрового інстинкту Баха була його незвичайна майстерність органного регістрування.

Педагогіка Й. С. Баха. У Баха навчалося чимало музикантів, які  стали пізніше славними органістами, композиторами в різних містах Німеччини та Європи. У ставленні до музичного навчання Бах дотримувався загально прийнятих норм клавірної педагогіки та застосовував і розвивав їх з геніальною інтуїцією та ефективністю. Це стосується засади різнобічного, універсального виховання музиканта Бах не залишив жодних теоретичних узагальнень своєї методи, але з геніальною простотою втілив її в музичних композиціях різної трудності, що творять першу системну школу педагогічного репертуару для навчання на клавірі. Найкраще відбиває послідовність освітніх завдань "Клавірна книжечка Вільгельма Фрідемана". На перших сторінках: таблиця розшифровування мелізмів ;приклади пальцювання – необхідні для юного клавериста початкові відомості.    Подальший зміст « Клавірної книжечки» дозволяє відтворити хід навчання.    Спочатку нетрудні п’єси, деякі маленькі прелюдії ; далі  - низка великих прелюдій із майбутнього ДТК у спрощеному вигляді; після них  - двоголосні інтенції ( тут названі преамбулами0 і триголосні симфонії ( тут – фантазії); при кінці – сюїти композиторів – сучасників Г. Телнмана та Г. Штельцеля.

Педагогіка Й. С. Баха. Практична метода Баха спиралася на дуже розумні засади. Вже в початкових п'єсах було закладегно найістотніше завдання - поліфонічне ведення голосів, -  виконання елементарних прикрас,  - розуміння гармонічної логіки, - які  щоразу повторювалися і розвивалися в наступних творах на новому щаблі трудності.   Бах вів своїх учнв досить швидкими темпами, не затримуючись на легкому матеріалі. Завершальний етап клавірної освіти розцінював освоєння ДТК, написаного " для користі і вжитку молоді, що прагне вчитися і для особливого заняття тих, хто вже досягнув успіхів у навчання". Взаємопроникнення композиторської і виконавської освіти у клавірній педагогіці було хорошою підставою для творчої ініціативи учня, а прекрасну основу давало навчання гри генерал-басу.  

Й. С. Бах . Шість маленьких прелюдій. Виконує - Глен Гульд

Йоган Себастьян Бах. Біографічний фільмhttps://www.youtube.com/watch?v=9 AVJQg. OP5c. Y&t=1325s