Виступ "Адаптація першокласників до шкільного життя"

АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ  ДО ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ

     Початок шкільного навчання – це час великих надій і великих розчарувань, перших життєвих перемог і перших поразок, саме у першому класі і діти, і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини – адже невдалий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.

     Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап у її житті. Адже відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови життя та діяльності - це й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною, тепер став школярем. Змінюється місце навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.
Про складності і значущості періоду, пов'язаного з адаптацією дитини в школі, сказано і написано у вітчизняній психологічній і педагогічній літературі багато наукових робіт. Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом і самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначає в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.

     Адаптація до школи – це процес звикання до нових шкільних умов, який кожен першокласник переживає і усвідомлює по-своєму. Більшість першокласників приходять до школи з дитячого садка. Там були ігри, прогулянки, спокійний режим, денний сон, завжди поряд вихователька. Там нинішні першокласники були самими старшими дітьми! У школі все по-іншому: тут – робота в досить напруженому режимі і нова жорстка система вимог. Для того, щоб пристосуватися до них, потрібні сили і час.

     Період адаптації дитини до школи триває від 2-3 тижнів до півроку. Це залежить від багатьох чинників: індивідуальних особливостей дитини, типу навчального закладу, рівня складності освітніх програм, ступеня підготовленості дитини до  і т.д. Дуже важлива підтримка рідних – мами, тата, бабусь і дідусів.

     Фактори успішної адаптації до школи.

 1. Фізичне здоров'я

2. Вміння спілкуватися з однолітками та дорослими

3. Витривалість і працездатність

4. Вміння діяти самостійно

5. Акуратність і дисциплінованість

6. Ініціативність

7. Хороша пам'ять і увага

8. Розвиток дрібної моторики рук

9. Уміння рахувати і читати

У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення. Для них характерна пізнавальна активність. Переважає не довільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює. Це час інтенсивного розвитку пам’яті.

Шестирічки – і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль.

    Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: «Я – хороший».

    Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

     Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.

2.Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

    Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.

     Щоб адаптація першокласника пройшла успішно повинні виконуватися такі умови:

1. Спрямованість навчально-виховного процесу на інтереси дитини. Ставлення до неї як до суб’єкта у педагогічному процесі, включення її у суб’єкт-суб’єктні взаємини у системі "вчитель – учень", " учень – учень". Учні визнаються і приймаються як рівноправні партнери, що мають власну думку, здатні зробити свідомий вибір, вільні у своєму волевиявленні та діях (у розумних межах). Педагогічна стратегія базується на відмові від стандартів та шаблонів у виховному процесі, на нездійсненні насилля над природою дитини, розумінні самоцінності дитячого життя та вікового етапу розвитку шестирічних першокласників.

2. Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім’ї, за якого панує любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість.

3. Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.

4. Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості. Вихованець має знати про існування у собі істинного, вищого "Я", яке є джерелом альтруїстичних почуттів, нерозкритих потенційних можливостей.

5. Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини.

6. Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості.

7. Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів.

8. Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності. Забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних тощо здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності. Формування навичок творчого саморозвитку.

9. Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу.

10. Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей.

11. Дотримання єдності у виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, що здійснюють виховання учня.

12. Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. Гармонійне поєднання розвитку здібностей дитини з її морально-етичним розвитком для упередження дитячого егоцентризму та поступового становлення соціальної установки "не люди для мене, а я для людей".

     Особливістю Нової української школи є організація нового освітнього простору. У класі створено навчальні центри (зони): центр відкриттів, центр новин, центр матеріалів, комунікативний центр, центр тиші, центр вчителя, тематичний центр. Освітнє середовище, звісно, виглядає по-іншому, оскільки при плануванні освітнього простору я враховувала розміри класної кімнати, кількість учнів, наявність технічних засобів та дидактичного матеріалу.      

     Щодня навчання розпочинається із ранкової зустрічі, де учні діляться своїми враженнями, настроєм, щоденними новинами. Це дуже важливий елемент, спрямований на розвиток співпраці, емоційного інтелекту і вміння працювати в команді.

     Значну частину навчального часу в НУШ присвячено роботі в групі. Причому школярі не просто разом розв’язуватимуть, наприклад, математичні приклади, а робитимуть проекти і спільно шукатимуть рішення проблем.

     Велика увага приділяється дослідницькій діяльності першокласників, де діти самостійно шукають відповіді на запитання, осмислюють вивчене.

     Під час навчальної діяльності у класі активно використовую LEGO. Учні, виконуючи веселі завдання, тренують пам’ять, розвивають моторику і мислять творчо.

     Учням подобається вести „Щоденник вражень», створювати Лепбук, дотримуватися правил класу та виконувати рутини. Цікавими є заняття дослідницького характеру.

     Для успішної адаптації в роботі з першокласниками необхідно враховувати наступне:

-поєднувати ігрову, продуктивну, навчальну й інші види діяльності;

-формувати позитивне, емоційне відношення до знань;

-здійснювати керівництво діяльністю дітей шестирічного віку, широко використовуючи (особливо в I півріччі) методи дошкільного виховання із частковим застосуванням шкільних методів;

-дотримуватись наступності не тільки в методах роботи, але й у стилях педагогічного спілкування;

-дотримуватись послідовності шкільних методів роботи й при формуванні колективу дітей перших класів й організації їхнього міжособистісного спілкування;

-використовувати більш виховні можливості спільної діяльності;

-формувати здібності до рольового й особистісного спілкування як важливій умові в підготовці зміни провідної діяльності;

-при формуванні психологічної готовності до школи необхідно враховувати індивідуально-психологічні особливості, які проявляються в рівні навченості, у темпі засвоєння знань, відношення до інтелектуальної діяльності, особливостях емоцій і вольової регуляції власної поведінки.

     Аналіз тематичної літератури й сучасного положення справ з адаптації молодших школярів показав – ця проблема є міждисциплінарною й безперечно потребує комплексного вирішення. Для подолання складнощів адаптації ефективними будуть такі додаткові методи:

    Тренінгові заняття для подолання труднощів з обов’язковою присутністю педагога (вчитель зможе побачити і усвідомити те, чого не бачить на звичайних уроках).

     Рольові ігри з розв’язанням емоційних проблем.

     Дискусійні дослідження учнями власних взаємовідносин, шляхом групових обговорень (під керівництвом вчителя чи психолога).

     Описані ключові аспекти  процесу  особистісної  адаптації учнів в структурі яких зосереджуються найважливіші інститути соціалізації:  сім’я, школа, дитяче середовище. Виховання сьогодні – це процес із дуже багатьма невідомими, яких щодня, стає, дедалі, більше. Однак маємо надію, що спільними зусиллями вихователів, вчителів, батьків і психологів допоможемо дитині успішно адаптуватися до нових “шкільних” умов, і слово “школа” буде викликати лише радість.

     Та виникають випадки дезадаптації.

     Дезадаптація - це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя. Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної дезадаптації і труднощів навчання.

Причини дезадаптації:

1.Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою).

2.Не сформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі).

3.Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя.

4.Невідповідність режиму, методів виховання і в школі.

5.Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя.

     Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, хвилювання,  низька самооцінка.
     Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

     При перших ознаках дезадаптації необхідно проводити роботу з батьками про труднощі дитини. Тільки безумовне сприймання дитини батьками, розуміння та підтримка в складних ситуаціях створюють відчуття захищеності, внутрішнього комфорту дитини.

     Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить вчителю. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.

     Спостереження під час уроків показали, що більшість дітей адаптувались до умов навчання в школі. У них сформовані пізнавальні функції, такі як увага, пам’ять, сприймання, мислення, мовлення, уява. Діти вміють працювати за вимогою вчителя та самостійно, чують запитання, виконують практичні завдання на розрізнення та об’єднання предметів за ознаками, виявляють в них схожість і відмінність. Проводиться робота по розвитку здатності дітей орієнтуватися в змісті оповідання, сюжетного малюнка. За запитаннями вчителя діти будують самостійні розповіді з двох-трьох коротеньких речень, поповнюють свій словниковий запас новими словами та поняттями. На уроках математики, навчальної грамоти (читання та письма) застосовують роботу в зошитах з друкованою основою, з метою розвитку зорово-моторної координації. На кожному з цих уроків відводиться час для штрихування та розфарбовування контурних зображень, виконання малюнків за власним задумом. Для зацікавлення навчальним процесом, матеріалом, що вивчається, для того, щоб полегшити адаптацію дитини до шкільних умов  проводяться ігрові моменти, вводять в хід уроку персонажі, яких діти зазвичай дуже люблять: їжачків, лисичок, Вінні-Пуха, розбійника тощо. 
     Але є учні, які потребують особливої уваги.  Вони не досить уважні на уроках, записи в зошитах не завжди охайні, діти „не бачать” ліній, клітинок. 

Рекомендації вчителям щодо успішної адаптації учнів 1 класів:

1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.

2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.

3. Зняття неуспішного оцінювання на перших етапах навчання.

4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.

5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

6. Вказуючи на помилки, намітити шлях до успіху.

7. Акцентування уваги на успіхах учня, перемогах.

8. Створення ситуацій успіху.

9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.

10. Запобігання частому використанню в мові слів-заперечень.

11. Уроки організовувати лише на позитивних емоціях.

12. Недопустимі ситуації стресу на уроках.

13. Використовувати гру, наочність .

14. Пам’ятати правило: «Учитель, який використовує у роботі з 6-річками лише книжку і дошку – нічому не вчить»

     Надзвичайно велике місце в адаптації дитини до школи належить сім’ї. Тому велике значення в профілактиці труднощів адаптації має поглиблена психологічна консультація на основі тестування та спостереження. Батькам необхідно давати рекомендації з урахуванням індивідуальних особливостей дитини – як правильно підготувати її до школи, які проблеми спіткають майбутнього школяра вже в процесі навчання, як подолати труднощі адаптаційного періоду.

     Як можуть допомогти батьки?

1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях.

2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися.

3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.).

4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам.

5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку.

6. Розвивати комунікабельні здібності.

7. Підтримувати бажання вчитися.

8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації.

9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом.

     Діти часто не розуміють власних потреб та почуттів, але у кожного з них є 5 найбільших потреб, які у кожної дитини виявляються в різній мірі. Знання цих потреб будуть корисні не лише батькам, а і вчителям. Деякі діти найбільше цінують час, який проводять з ними батьки, для інших важливіші подарунки чи допомога, а є діти які цінують обійми.

Батькам корисно знати про ці важливі потреби, щоб завжди мати тісний контакт з власними дітьми, а також вплів на них.

1. Слова підтримки . Дорослі рідко хвалять дітей, частіше помічають помилки ніж досягнення. Якщо для Вашої дитини найважливішою Вашою допомогою є слова підтримки – хваліть.

2. Час . Вам необхідно потрапити у світ вашої дитини. Постарайтеся, щоб його інтереси стали Вашими. Не жалкуйте для дитини часу. Грайте, навчайтеся, розмовляйте дивлячись в очі дитині, так, щоб дитина знала, що Ваш дорогоцінний час належить лише їй.

3. Подарунки . Не зловживайте подарунками. Вони можуть втратити вплив на Вашу дитину, а у дитини сформується неправильна система цінностей. Якщо Ви ретельно вибираєте подарунок, даруйте його зі словами «Цей подарунок я вибрав тому, що дуже люблю тебе». Навіть відмовляючись, щось подарувати можна виражати любов. Наприклад «Ні, ми не будемо купувати змію, я дуже сильно люблю тебе».

4. Допомога . Батьки повинні постійно допомагати своїм дітям, коли робите для дитини щось особливе, скажіть, що це ви робите тому, що дуже любите її.

5. Ласка . Кожній дитині необхідна ласка. Але є діти для яких ласка найцінніший вияв любові батьків.

     Важливо знайти індивідуальний підхід для кожної дитини. Враховуйте вік дітей, темперамент, індивідуальні особливості. Я впевнена, що знання таких простих, на перший погляд, п`яти потреб дітей, зможуть бути корисними батькам та вчителям у роботі по адаптації.

     Вірю, що у вас та ваших діток все вийде, що входження в шкільне життя здаватиметься казкою. Знаю, що кожен вчитель, що працює в нашій школі подасть вам руку в будь-який момент.
     Я вважаю, що учні успішно пройшли адаптаційний період у школі, вони стали більш самостійними, впевненими в собі, приходять до школи з позитивним настроєм та великим бажанням до пізнання нового.