Виступ на МО вчителів суспільно-гуманітарного циклу "Інтерактивні методи навчання на уроках української мови"

Інтерактивні методи навчання на уроках  української мови

Виступ на засіданні МО вчителів суспільно-гуманітарного циклу

У контексті ключових підходів сучасної освіти (компетентнісний, особистісно орієнтований і діяльнісний)  предмет «Українська мова» є засобом розвитку й соціалізації учнів, становлення їх як особистостей і громадян своєї країни. Здобуті у процесі навчання української мови знання, набуті вміння й навички мають бути опорою, яка дасть  змогу реалізувати себе в житті, стати носіями культури свого народу, ініціаторами відновлення й збереження найкращих культурних традицій свого народу.

Сучасне навчання є компетентнісним, а отже орієнтованим не на засвоєння визначеного обсягу знань, а передусім на пізнання життєвих реалій, у яких ці знання мають значення.

Очікувані результати навчальної діяльності учнів виражають знаннєвий, діяльнісний, ціннісний, емоційний та поведінковий компоненти ключових і предметної компетентностей, що мають бути сформовані у процесі навчання

[1, 2].

Виконати ці завдання не можливо без інтерактивних методів навчання, які допомагатимуть не просто завчати необхідний  теоретичний матеріал,  а виховуватимуть мовця, який свідомо буде вивчати предмет та добре орієнтуватиметься у навчальному матеріалі, який використовуватиме у повсякденному житті. Для цього , на мою думку, необхідно використання  на уроках  таких засобів, які дадуть можливість  формувати в учнів уміння та навички використовувати здобуті знання на практиці.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на заняттях інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.Існують такі три моделі навчання: активна, пасивна та інтерактивна. Ще у 60-х роках XX ст. Я. Голант охарактеризував ці три основні моделі навчання. Також над цим питанням працювали такі вчені, як О. Пометун, Л. Пироженко.

Пасивна модель навчання.

За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація). Цю модель можна назвати «Монолог».

Активна модель навчання.

У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв'язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо. Таку модель можна назвати «Діалог».

Інтерактивна модель навчання.

 Схема цієї моделі відображає постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм, фронтальне опитування, круглий стіл, дебати. Подану модель можна назвати "Полілог", вона є свідченням активного навчання.

Термін «інтерактивний» походить від англійських слів «inter» — «взаємний» та «act» — «діяти», і означає «знаходитись у постійному діалозі, бути активним учасником». Відповідно, інтерактивне навчання — це навчання, побудоване на активній взаємодії вчителя та учнів. Це можуть бути бесіди, діалоги, дискусії, робота у парах, групах .  Така робота виключає домінування однієї думки над іншою,   суб’єкти навчання при такій організації є рівнозначними.  

На відміну від активних методів, інтерактивні методи орієнтовані на ширшу взаємодію учнів, студентів не тільки з викладачем, а й одне з одним, на домінування активності учнів у процесі навчання. Роль учителя на інтерактивних заняттях зводиться до скерування діяльності учнів на досягнення цілей заняття.

Науковцями і практиками визнано, що отримання знань, формування вмінь і навичок, розвиток особистісних якостей, набуття певних компетентностей особистості учня є найефективнішими, якщо в освітньому процесі використовують інтерактивні форми і методи.

За допомогою інтерактивних технологій учні мають змогу:

•                     аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу й у такий спосіб зробити засвоєння знань доступнішим;
• навчитися формулювати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну позицію, аргументувати й дискутувати;
• навчитися слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;
• моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації, їх моделювання;
• вчитися будувати конструктивні взаємини у групі, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси, прагнути діалогу та консенсусу;
• розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.

Дослідження, проведені Національним тренінговим центром (штат Меріленд, США) у 1980-х роках, показує нам, що інтерактивне навчання уможливлює різке збільшення відсотка засвоєння матеріалу, бо впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття та волю. Результати цих досліджень зображено на схемі, яка дістала назву «Піраміда навчання».

Піраміда навчання

Як бачимо зі схеми піраміди, що найменших результатів можна досягти за умов пасивного навчання (лекція – 5 %, читання – 10 %, зорове і слухове сприймання – 20 %, демонстрація – 30 %), а найбільших – інтерактивного (групова дискусія – 50 %, практичні вправи – 75 %, навчання інших або негайне застосування знань – 90 %). Це середньостатистичні дані, тому в конкретних випадках результати можуть різнитися, але в середньому таку закономірність може простежити кожен викладач.

На практиці використовую не лише вищеназвані методи та прийоми, а й такі, як:  кола Вена ( коли можна визначити спільні риси певних понять), «Третій зайвий», асоціативні кущі, «Мозковий штурм», «Хмари слів». Усі форми роботи вимагають від вчителя серйозної підготовки до уроків, тому необхідно добре зважити доцільність використання кожного засобу. Не переобтяжувати ними заняття. Нехай буде використано один вид діяльності, але буде добре продуманий та ефективний. Щоб контролювати хід навчання на підставі інтерактивних технологій, вчитель повинен попередньо добре підготуватись: глибоко обміркувати і вивчити програмовий матеріал, у тому числі і додатковий;  спланувати і розробити план уроку: визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити критерії оцінки ефективності заняття; створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати заняття і критерії оцінки роботи учнів; передбачити різноманітні методи привернення уваги, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи групи, цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Отже, перевагою інтерактивного навчання    є те, що це спосіб реалізації комунікативного підходу, воно сприяє активнішому включенню в роботу, зняттю психологічного бар’єра під час спілкування через створення невимушеної атмосфери, встановленню міжособистісних стосунків, якісному засвоєнню теоретичного матеріалу завдяки можливості застосовувати отримані знання на практиці через дію. Учні навчаються ухвалювати важливі рішення, мають можливість спілкуватися, розвиваючи  вміння й навички. У них з’являється глибока внутрішня мотивація. Серед інших переваг інтерактивного навчання можна назвати наступні:висока результативність у засвоєнні знань та формуванні умінь: обсяг виконаної роботи більший, якість знань - краща; розвиток критичного мислення в учнів ; легкість контролю засвоєних знань та умінь; розширення пізнавальних можливостей учнів.

До недоліків інтерактивного навчання можемо віднести рівень готовності вчителя до організації такого виду роботи.

Список використаних джерел:

1. Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури. – К.: Кондор, 2008. – 272 с.

2. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. – К.: А. П. Н., 2002. – 136 с.

3. Використання інтерактивних методів навчання [Електронний ресурс] / О. М. Ковальова, Н. А. Сафаргаліна-Корнілова, Н. М. Герасимчук, О. А. Кочубей. – 2016.—Режим доступу:http://www.refs.in.ua/m-kochubej-o-a-vikoristannya-interaktivnih-metodiv-navchannya.html.

 4. Ігри дорослих. Інтерактивні методи навчання / Упоряд. Л. Галіцина. – К., 2005. – 128 с.

5. Нові технології навчання: Науково-методичний збірник/ Кол. авт.. – К.: Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, 2007. – Вип. 46. – 95 с.