Виступ на обласній методсекції "Методика використання елементів професійного спрямування в процесі графічної підготовки учнів"

   МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ №4 ІМ. М. ПАРАЩУКА

Методика використання елементів професійного спрямування в процесі графічної підготовки учнів

                                                                                                                    Підготувала:

                                                                              викладач спецдисциплін Млинко Л.Й

  Професійна підготовка – це  розвиток особистості, її підготовка до певної професійної діяльності, набуття нею життєвої та фахової компетентностей. Це  забезпечує учневі його успішну соціалізацію у певних суспільних умовах, тобто  дозволяє їй бути затребуваною на ринку праці та суспільно корисною.

          Головним завданням сучасної професійної освіти , за висловлюванням М.Ш. Ноулза, є “підготовка компетентних людей, тобто, таких людей, котрі були б здатні застосовувати свої знання в умовах, що постійно змінюються, і чия основна компетентність складається з уміння включатися у постійну самоосвіту протягом всього життя”. 

     Сучасне інформаційне суспільство, яке характеризується автоматизацією і комп’ютеризацією усіх сфер життєдіяльності людини, висуває нові вимоги до якості графічної підготовки фахівця, його компетентності, спроможності успішно розв’язувати професійно-технічні задачі графічним способом. Це зумовлює перегляд змісту і методичної системи навчання графічних дисциплін.

     Одним із концептуальних положень оновлення змісту професійно-технічної освіти ХХІ століття стає компетнтнісний підхід, застосування якого веде до нового бачення не тільки самого змісту освіти, а також його методів і технологій.

          Що ж включає в себе поняття “компетентність” Компетентність  це  сукупність  знань  і  умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння  аналізувати,  передбачати  наслідки професійної  діяльності, вміло  використовувати новітню  інформацію.

     Для виконання поставлених у документах державного рівня завдань щодо фахового рівня робітників кадрів важливе  місце посідає професійна підготовка на компетентнісній основі, тобто оволодіння кожним майбутнім кваліфікованим робітником конкретними компетенціями: високим рівнем суспільної свідомості, глибокими і міцними загально освітніми, політехнічними та професійними знаннями й  уміннями, стійкими навичками у межах тієї чи іншої професії, розвиненим професійним мисленням.

    Однією  із  основних  складових  якісної реалізації  поставлених  завдань  є і  підготовка  графічно грамотних майбутніх  кваліфікованих  робітників . Їх професійна підготовка має  передбачати  високий  рівень  сформованих графічних знань та вмінь і, як наслідок – високий рівень графічної компетентності.

     Графічна  підготовка  разом  з  предметами загальнотехнічного й загальноосвітнього циклів, повинна стати базою для формування графічної компетентності  майбутніх  кваліфікованих робітників,  яка  є  складовою  їх  професійної компетентності.

Однією  із  основних  складових  якісної реалізації  поставлених  завдань  є і  підготовка  графічно грамотних майбутніх  кваліфікованих  робітників . Їх професійна підготовка має  передбачати  високий  рівень  сформованих графічних знань та вмінь і, як наслідок – високий рівень графічної компетентності.

     Що ж включає в себе поняття компетентність? Компетентність  це  сукупність  знань  і  умінь, необхідних для ефективної професійної діяльності, вміння  аналізувати,  передбачати  наслідки професійної  діяльності, вміло  використовувати новітню  інформацію.

     Володіння графічними знаннями і вміннями на високому рівні в  процесі  вивчення  дисциплін  професійно-теоретичного  циклу  та набуття професійних знань і  практичних  навичок  в  процесі  навчання визначають рівень і якість професійної підготовки майбутніх  кваліфікованих  робітників . Професійна компетентність  кваліфікованого  робітника   значною  мірою визначається  вмінням  одержати  уявлення  про   об’єкт  або  принципи  його  дії  за конструкторською  документацією,  зафіксувати інформацію  у  графічній  формі,  використати графічне  зображення  з метою комунікації;  бути соціально  й  професійно  мобільним  в  умовах сучасного техногенного суспільства, використовуючи графічні  засоби і методи, комп’ютерні  графічні продукти.  Тому  актуальною  проблемою сьогодення є підготовка кваліфікованих робітників, які здатні оперативно реагувати на миттєві зміни в технологічному  процесі та вміють  самостійно освоювати новітню техніку й технології . Оскільки  увага  акцентується  на  тому,  що повинен знати та уміти майбутній кваліфікований робітник, то компетентність необхідно розглядати через результат конкретної професійної діяльності. Уміння зрозуміти надану графічну інформацію і використати її для здобуття нового знання має велике  значення  як  для  учня,  так і  для  фахівця майбутньої  професійної  діяльності. 

     Графічна підготовка має  багатокомпонентну  структуру,  у якій кожний компонент займає певне місце. Для того  щоб  кожен  із  компонентів  виконував покладені  на  нього  завдання,  необхідно забезпечити міжпредметний  зв’язок спеціальних дисциплін. Звідси  виникає  необхідність  пошуку  нових технологій підготовки майбутніх кваліфікованих робітників . Однією з яких є реалізація можливостей дисципліни “Креслення” у їх професійній підготовці.

     Головною  умовою  формування  графічної компетентності  учнів  професійно-­технічних навчальних  закладів  є взаємозв’язок засвоєння і застосування графічних знань з професійно­теоретичними  дисциплінами. Так  теми креслення:  “Креслярські інструменти, матеріали і приладдя”, “Масштаби”, “Нанесення розмірів”,  “Основні  геометричні  побудови”, 

     “Спряження”,  “Лекальні  криві”    мають безпосереднє  застосування  під  час  вивчення дисциплін  “Технологія штукатурних робіт”,  “Технологія слюсарних робіт”, “Спеціальна технологія”. Теми: “Зображення – вигляди, розрізи, перерізи”, “Різьба і  різьбові  вироби”,  “Робочі  креслення  та  ескізи деталей”,  “Рознімні  та  не  рознімні  з’єднання”, “Зубчасті  передачі”,  “Читання  і  деталювання складальних креслень”, “Схеми”    пов’язані з  дисциплінами  “Будова  автомобілів”, “Технічне обслуговування автомобілів”, “Ремонт автомобілів”. Міжпредметні зв’язки у навчальному процесі професійно­ технічного  навчального  закладу  є відбитком інтеграційних процесів, що відбуваються сьогодні в  науці,  техніці  й житті  суспільства. Ці зв’язки  відіграють  значну  роль  у  підвищенні практичної та теоретичної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників. За  допомогою міжпредметних  зв’язків,  зокрема зв’язку  креслення  із  професійно­ теоретичними дисциплінами,  закладається фундамент  якісної професійної діяльності майбутнього кваліфікованого робітника,  який  спроможний  розв’язувати  складні  проблеми  на виробництві. Реалізація міжпредметного зв’язку креслення з дисциплінами професійно-­теоретичного циклу забезпечує: ­ 

     формування основ графічної грамотності та навичок графічної діяльності;         

     зв’язок навчання з практичною діяльністю 

виробництвом  (знайомство  з  будовою  машин, механізмів ); 

     розвиток  просторових  уявлень  учнів,                                    спостережливості,  окоміру,  вимірювальних навичок .; 

     підготовку  учнів  до  конструкторсько-технологічної діяльності; 

     формування  естетичного смаку й елементів загальної культури. Крім  того  цей  зв’язок  виражається  у  таких видах діяльності : ­ читання креслень; ­  виготовлення  й  контроль  виробів  за кресленнями; ­ виконання ескізів; ­ використання вимірювальних інструментів; робота з технічною літературою.

     Професійна компетентність вимагає від  працівників спеціальних якостей, що важливо розвити в процесі  підготовки. Створення моделі компетентності викладачем  є одним з найважливіших вимог і головних завдань ефективної організації процесу навчання Викладач  повинен володіти низкою таких  умінь:

 виявлення освітніх потреб учнів і цілей навчання;

використання різних методик та засобів психолого-андрагогічної діагностики;

добір джерел, засобів, форм та методів навчання;

створення комфортних фізичних та психологічних умов навчання;

 організація спільної діяльності всіх учасників процесу навчання,  правильної андрагогічної позиції;

визначення та використання різних критеріїв, форм, методів, засобів оцінювання досягнень учнів. 

     Пошук найбільш ефективних у конкретних дидактичних умовах форм і методів навчання, а також розв’язання певного кола практичних задач у процесі навчання з метою отримання учнями успішного досвіду професійної діяльності як передумови формування компетентного виконавця стають одним із визначальних векторів розвитку всієї професійної освіти.

     Синтез уявних образів за їх графічними моделями через співвідношення геометричних форм, розмірів, масштабів, кольорів, текстур, а також їх динамічної зміни створює передумови для розвитку просторового мислення та ефективного засвоєння нової інформації. Ці завдання не можуть бути розв’язані лише в результаті звичайного введення нового навчального матеріалу до змісту предмета креслення. Потрібно чітко визначити рівні технічної і графічної грамотності сучасного робітника , відібрати з існуючих відповідні та розробити нові форми, методи і засоби підвищення кваліфікації та перепідготовки робітників. А затим – розробити, апробувати та впровадити нову адаптивну педагогічну технологію викладання технічного чи будівельного креслення. Характерними рисами педагогічної технології викладання креслення має бути (згідно з [1]):

  попереднє проектування навчального процесу;

 визначення структури і змісту не тільки діяльності викладача, а також навчально-пізнавальної діяльності  учня;

 визначення цілей навчання з метою здійснення об’єктивного контролю якості засвоєння учнями навчального матеріалу і рівня розвитку особистості;

 всеохоплююче уявлення навчального процесу;

 гармонійна взаємодія всіх елементів педагогічної системи.

      Професійна, виявляється ближчою до життя, більш гнучко й оперативніше реагує на потреби суспільства й запити окремої особистості.

Модульне навчання у графічній підготовці робітників.

     Аналіз існуючої системи професійної освіти свідчить, що завдання підвищення якості підготовки фахівців і забезпечення на цій основі конкурентноспроможності та мобільності робітників на ринку праці потребує удосконалення існуючої або впровадження інноваційної системи організації навчального процесу. Для  виконання цього завдання доцільно використати переваги модульної системи організації навчального процесу, спроможної забезпечити: 

 інтенсифікацію та особистісну орієнтацію навчального процесу;

 підвищення мотивації учасників навчально-виховного процесу;

 гнучкість навчальних планів та програм;

 підвищення практичної спрямованості та логічної послідовності змісту навчання;

 стимулювання саморозвитку учнів;

 чіткий поточний контроль засвоєння знань, вмінь та навичок;

 об'єктивність оцінювання знань.

     Модульна система навчання виникла в результаті синтезу загальної теорії систем, яка займає проміжне місце між функцією узагальнення та вироблення принципів специфічного системного знання.

     Під "модулем" розуміють формування самостійної запланованої одиниці навчальної діяльності, яка допомагає досягти чітко визначених цілей. За цим визначенням самостійною вихідною частиною навчання вважається елемент (навчальна одиниця). Це можуть бути елементи семантичних знань: терміни, наукові поняття і категорії. Разом з тим як навчальні одиниці можна прийняти елементи операційних знань: методи наукового пізнання і дослідження. Отже, під "модулем" можна розуміти цілеспрямовано виділену в структурі знань абстрактну систему, яка складається в загальному випадку із взаємопов'язаних і умовно неподільних операційних знань

     Під час розробки модульного принципу навчання розглядається виробнича діяльність. На основі освітньо-кваліфікаційної характеристики розробляються модульні одиниці навчальної дисципліни креслення. Навчаючи  учнів за допомогою виділення критеріїв, викладач  визначає їхні навчальні можливості з графічної підготовки, шляхи подолання відставання в навчанні окремих учнів. Для цього доцільно використати розроблені анкети та завдання з графічної підготовки для діагностичного контролю.

     Конструювання навчального процесу дисципліни креслення за модульною технологією: включає професійний блок та дидактичний модуль.

     Контроль знань складається з узагальнених проблемних, творчих запитань, контроль графічних вмінь – з комплексних практичних завдань, у яких видається мінімум умов.

Модульна одиниця Цикл навчання починається із визначення загальних та навчальних цілей, мотивації до навчання, вступної, системної інформації на етапі модульного елементу. Після цього учні повинні отримати відповідні знання, вміння та навички графічної підготовки з технічного і будівельного креслення. Зміст навчання модульної одиниці викладений у теоретичних, комбінованих та практичних модульних елементах. Завершується цикл перевіркою засвоєння. Контроль знань складається з питань проблемного характеру з навчального матеріалу модульної одиниці. Контроль графічних вмінь – з комплексного графічного завдання.

           Модульна одиниця містить обсяг інформації, необхідної для конкретної професійної діяльності. Обсяг цієї інформації добирається так. щоб під час вивчення модульної одиниці навчальний матеріал був логічно пов'язаний з раніше вивченим, щоб не було повторень та інформації, яка безпосередньо не стосується модуля, що вивчається. Навчальну інформацію групують по блоках. В описі блоку слід дотримуватись термінології, позначень, використовувати креслення і нормативно-технічну документацію, які застосовуються на робочому місці за професією.

     Структура навчального процесу вивчення модульної одиниці: визначення загальних цілей модульної одиниці; визначення навчальних цілей, мотивація вивчення модульної одиниці; вступна системна інформація; вивчення змісту навчання у вигляді модульного елементу, відпрацювання графічних вмінь та навичок; систематизація інформації, перевірка засвоєння, виконання комплексного графічного завдання.

     Теоретичний модульний елемент включає: організаційний момент,  актуалізація знань, вивчення змісту модульного елементу, Закріплення, Перевірка засвоєння,  домашнє завдання.

Практичний модульний елемент. Цикл навчання:  організаційний момент, ознайомлення з графічними завданнями, ознайомлення з інструкціями виконання графічних робіт, відпрацювання навичок і вмінь виконання графічних робіт у відповідності до вимог щодо якості і терміну виконання.

     Для кожного окремого етапу циклу навчання потрібно визначити доцільні форми (види) навчальної роботи та методи. До таких форм  належать:

  Фронтальна навчальна робота – розрахована на однакову підготовку, рівень освіченості, активності учня.

 робота у малих групах. У малих групах відзначається високий рівень взаємодії та обміну інформацією. Тут виникає менше розбіжностей. Парна робота ефективна при об'єднанні сильного і слабого учнів. У групах із трьох учнів дві, більш сильні особистості, можуть пригнічувати слабкого члена групи. Проте такі групи є найбільш стабільними структурами, у яких є можливість для продуктивної роботи. Група із п'яти чоловік є найбільш прийнятна для досягнення навчальної мети. Доцільно поєднувати учнів з різними навчальними можливостями, а також  використовувати різні варіанти і способи розподілу учнів у групах

      Темп роботи залежить від складу груп. В порівнянні з фронтальною, дає учням можливість частіше і повніше викладати свої думки вголос. При засвоєнні нових знань доцільно учням спочатку самостійно розібрати навчальний матеріал, а потім провести повторний розбір матеріалу в малих групах. Учні спочатку читають креслення, потім разом розбирають його зміст, відповідають на запитання. У процесі співпраці учні читають креслення краще, ніж при індивідуальній роботі. Робота в малих групах виправдовує себе і при повторенні раніше вивченого матеріалу. Робота учнів на цьому етапі навчання, як і на інших, сприяє підвищенню активності учнів. Тут вона дає можливість кожному передати інформацію, яку він запозичив із джерел знань. Якщо із чотирьох учнів, які працюють в групі, двоє пізнали щось нове із додаткової літератури, вони збагатять цією інформацією решту. Так повторення перетворюється на процес репродуктивно-пошукової діяльності, який дає змогу сформувати глибокі знання в усіх учнів. Різноманітні види взаємної перевірки знань у групах дозволяють ефективніше розвивати в учнів навички самоконтролю в навчальній діяльності. Диференційовано-групова робота при формуванні знань використовується в комплексі з індивідуальною. Робота організовується наступним чином. Учні самостійно вивчають модульний елемент. Потім сильним і середнім учням пропонується працювати з іншими джерелами знань, а з відстаючими учнями викладач розбирає матеріал повторно, загострюючи окремі моменти, ще раз аргументуючи основні положення. На цьому етапі

учні з низькими навчальними можливостями відповідають на запитання викладача, узагальнюють і систематизують знання. Учні з високими і середніми навчальними можливостями, які відрізняються пізнавальною самостійністю, розширюють і поглиблюють знання. Для них звичайна відтворююча діяльність разом з усіма малоефективна. Робота ж над додатковими джерелами збагачує їх знання, ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок. При диференційовано-груповій роботі на етапі контролю засвоєння кожному учневі визначається варіант завдання, який він повинен виконати. Перед кожним учнем розкривається можливість проявити себе при виконанні складних завдань. Це перетворюється у своєрідний стимул в навчальній діяльності. Індивідуальна форма навчальної роботи. У навчальній діяльності надзвичайно важливе те, наскільки самостійний учень при засвоєнні знань, формуванні вмінь і навичок. Самостійність у навчальній діяльності прямо пов'язана із самостійністю мислення, усвідомленим вибором варіантів розв'язування пізнавальної задачі. Індивідуальна форма роботи доцільна при вивченні нового матеріалу. При цьому учні самостійно вивчають зміст модульного елементу.

     Суть модульного навчання полягає у послідовному засвоєнні учнями модульних елементів і модульних одиниць. Гнучкість і варіативність модульної системи навчання особливо актуальні в умовах ринкової економіки при кількісній і якісній зміні робочих місць, перерозподілі робочої сили, необхідності масової перекваліфікації робітників. Крім того, модульне навчання незамінне у підготовці робітників для роботи за зарубіжною технологією і на зарубіжному обладнанні. Не можна не враховувати також чинник короткотерміновості навчання в умовах прискорювальних темпів науково-технічного прогресу. Особливості модульного навчання полягають у тому, що той, хто навчається, може частково або повністю самостійно працювати над запропонованою йому індивідуальною програмою, яка складається з цільової програми дій, банку інформації і методичного керівництва досягненням поставлених дидактичних цілей. При цьому функції викладача-андрагога можуть варіювати від інформаційно-контрольованої до консультативно-координуючої. Технологія модульного навчання грунтується на єдності принципів системного квантування і модульності.

     Під вхідним дидактичним модулем розуміють сукупність початкових знань і вмінь учня, потрібних для оволодіння навчальною інформацією, закладеною в даний дидактичний модуль. Вихід – це сформована наперед мета навчання. Процес навчання переводить вхід на вихід, тобто переводить того, хто навчається, з існуючого у бажаний стан. Механізм переведення забезпечує методи навчання, які застосовуються. Зв’язки з модулями визначають складові процесів навчання. Залежно від того, який рівень графічної підготовки вимагається, вибирають відповідні модулі. За бажанням замовника робітничих кадрів частина модулів або модульних одиниць може бути вилучена з навчання, якщо за родом діяльності робітнику не доведеться використовувати під час виконання робіт. Під час розробки дидактичного модулю слід враховувати, що в процесі графічної підготовки враховується виробнича діяльність майбутнього робітника, на основі якої розробляються модульні одиниці. Таких одиниць може бути різна кількість, залежно від змісту праці за тією чи іншою професією і складаються вони з модульних елементів.

     Модульні елементи можна розробляти у формі коротких текстів, схем, графіків, креслень, які містять відомості з теорії і практики виготовлення технічних деталей машин та агрегатів. Будь-який модуль містить певну частину навчального матеріалу, закінченого в інформаційному розумінні.

      Під час розробки дидактичного модулю слід враховувати структуру навчального матеріалу, запас теоретичних знань і практичних умінь, навчальну інформацію, яка йому невідома. Зміст дидактичного модуля має відбивати зміст освітньо-кваліфікаційної характеристики відповідно тієї чи іншої професії, перелік та опис модульної одиниці із зазначенням вимог стандарту до виконуваної роботи.

     Модульні елементи як складова частина модульної одиниці містять  порції навчального матеріалу про засвоєння закінчених елементів технологічного процесу виробничої діяльності учнів. Під час розробки модулів МО і МЕ їх зміст визначається передусім вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики професій.

     Залежно від мети навчання змістом дидактичного модуля, модульної одиниці і модульного елементу може бути теоретичний, практичний або змішаний навчальний матеріал. Відбір змісту навчання здійснюється з урахуванням загально-дидактичних вимог (послідовності, доступності, наочності), можливостей реалізації їх в умовах навчальних закладів і виробництва, вимог, закладених у правилах, нормах роботи, техніці безпеки та екології.

      Щоб установити необхідність вивчення додаткових модульних одиниць і модульних елементів або їх вилучення з навчальної програми, складають спеціальні тести, які дають змогу визначити рівень графічної підготовки тих, хто навчається. Принципи модульної системи навчання (МСН) дають змогу виділити її основні позитивні якості:

 управління у навчанні  учня зводиться до мінімуму (максимальна індивідуалізація навчання). Це дає змогу вирішувати проблеми у передбачуваному перенавчанні та підвищенні кваліфікації робітничих кадрів.

  Забезпечується мобільність знань у структурі професійної компетентності робітника шляхом заміни застарілих модульних одиниць або модулів на модульні одиниці, які містять нову перспективну інформацію.

 Зменшується час на засвоєння суті запису в дидактичному модулі порівняно з традиційною формою запису у десятки разів.

  Завдяки "згортанню" інформації керування МСН дає змогу скоротити навчальний курс на 30% за рахунок навчального матеріалу, який є зайвим для конкретного виду робіт або певної діяльності.

 Забезпечується самонавчання з регулюванням не тільки темпу виконання графічної роботи, а і змісту матеріалу.

 Може широко використовуватись комп'ютерна технологія в навчанні..

Інформатизація графічної підготовки фахівців.

     Під інформатизацією розуміють комплексну багатокомпонентну галузь людської діяльності (наука, виробництво, застосування, освіта ), пов’язану з одержанням, обробкою, перетворенням, подаванням, зберіганням, передаванням інформації за допомогою електронно-обчислювальних засобів та мереж. Інформатизація будь-якої галузі розпочинається з її комп’ютеризації й супроводжується розробкою спеціального програмного забезпечення та відповідною підготовкою кадрів. Нині визначальною характеристикою й основним показником професійного рівня фахівця майже в усіх сферах продуктивної діяльності людини стає опанування на достатньому рівні комп’ютерними засобами та інформаційно-комунікаційними технологіями. Тому формування фахово-інформатичної компетентності у системному її поєднанні з інформаційною компетентністю виступає головним завданням сучасної професійної освіти при підготовці кваліфікованого робітника. Оскільки творча діяльність в сфері техніки і технології потребує графічного вираження задуму (конструкції) у вигляді певних зображень, то графічно-інформаційна компетентність включає в себе  здатність робітника до ефективного  опрацювання різноманітної проектно-конструкторської документації, представленої у електронних форматах, за допомогою комп’ютерних засобів.  

     Інформатизація навчально-виробничого процесу проявляється у багатьох аспектах: у діяльності викладача; у підготовці навчально-методичного забезпечення; в організації навчального процесу; у застосовуваних засобах навчання; у навчально-пізнавальній діяльності учнів; у самоосвіті учнів і викладача. Виробнича спрямованість інформатизації проявляється в застосуванні у навчальному процесі технічних і програмних засобів та інформатичних технологій, які на цей час використовуються у реальному виробництві. Застосування ІКТ та КГІТ під час графічної підготовки підвищує якість і ефективність навчального процесу та гарантує  відповідність фахової підготовки вимогам сучасного ринку праці. Комп’ютер стає надійним інструментальним засобом при виконанні різноманітних зображень (креслень, ескізів, рисунків, схем, специфікацій ), автоматизуючи та полегшуючи графічну діяльність людини. Комп’ютер дає можливість створити принципово нові умови для викладання графічних  дисциплін та внести інновації у традиційні методи, методики і технології навчання.

     Розвиток і вдосконалення графічної підготовки робітників у системі ПТО з використанням елементів професійного спрямування як ключового завдання сучасної модернізації професійної освіти, в сучасних умовах усебічної інформатизації суспільства може здійснюватися  шляхом впровадження у навчально-виробничий процес різнопланових інформаційно-комунікаційних технологій: інструментально-технологічних, дидактичних, контрольно-діагностичних, ілюстративно-інформаційних, ресурсних. Поповнення фахово-графічної підготовки робітників сучасними комп’ютерними графічно-інформаційними технологіями зумовлено потребами майбутніх працівників практики та всеохоплюючою інформатизацією суспільства. Навчити  опрацьовувати геометро-графічну інформацію за допомогою комп’ютера – основне призначення навчання креслення зокрема та графічної підготовки загалом.

     Оновлення змісту графічної підготовки робітників слід будувати на базі сучасних промислових програмних розробок, які широко використовуються у виробничій практиці.

     Сучасні промислові програмні засоби, орієнтовані на розв’язання задач проектування  конструкцій поділяють на такі  групи:

1) обчислювальні системи, призначені для аналізу міцності та стійкості конструкцій;

2) програми для виконання перевірок несучої здатності елементів конструкцій на відповідність чинним нормам проектування;

3) графічно-конструкторські (проектувальні) програми, за допомогою яких виконують розробку та випуск робочих креслень, планів, схем, специфікацій та інших документів, передбачених проектом.       

     Учні повинні вміти користуватись найпоширенішими на цей час програмними системами КГІТ, що використовуються у майбутній професї для підготовки конструкторсько-графічної документації. Це так звані базові програми, на основі яких будуються різноманітні спеціалізовані додатки. Зокрема, на основі САПР AutoCAD  розроблено різні додатки, що дозволяють автоматизувати процеси підготовки спеціалізованих графічних документів та створення параметризованих креслень. САПР AutoCAD дозволяє автоматизувати творчий процес проектування виробу (конструкції чи будівлі) та процеси побудови графічних зображень, зокрема, креслень.

     Зазначене вимагає певної модернізації усіх компонентів методики навчання креслення,  інтеграції до професії, використання можливостей системи та активного застосування у навчально-виробничому процесі, і програмних засобів комп’ютерної графіки та комп’ютерних графічно-інформаційних технологій.

     Доречно також продемонструвати зразки креслень і схем (зокрема, у комп’ютерному варіанті виконання), які використовуються у виробничих процесах на підприємствах та в будівництві. При цьому не забути надати загальну інформацію про найпоширеніші графічні (креслярські) редактори та системи автоматизованого проектування, навести приклади виконання вправ, завдань і комплексних графічних робіт на комп’ютері у певному інструментальному програмному середовищі (КОМПАС, AutoCAD ).

Педагогічна інноватика у графічній підготовці майбутніх кваліфікованих робітників

 Якість та ефективність будь-якого освітнього процесу визначається за його результативністю, за кінцевим результатом. А саме, наскільки отриманий продукт навчання наближається до ідеалізованої моделі кваліфікованого робітника певної професії, якою мірою педагогічному колективу вдалося досягти поставленої мети навчання.  Нині до оцінки якості освітнього процесу застосовується компетентнісний підхід. Тобто, якість професійно-технічної освіти визначається тим, наскільки компетентним, успішно–функціонально–спроможним виявиться робітник. І чільне місце у цій категорії належить графічній грамотності, графічній, а точніше, фаховій графічно-інформаційній компетентності. Формування такої компетентності відбувається у процесі графічної підготовки робітників і є її інтегральним результатом.

     Педагогам-практикам, які викладають графічні дисципліни, необхідно  постійного саморозвиватися.  Професійне зростання на шляху до педагогічної майстерності – це комплекс властивостей особистості викладача, що забезпечують високий рівень його самоорганізації в процесі професійної діяльності як вищої творчої активності вчителя. Це виявляється в доцільному використанні методів, прийомів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній конкретній ситуації навчання і виховання [2]. Для викладача важливо не тільки знаходити оптимальне педагогічне рішення, а й уміти ефективно реалізувати його в ситуації педагогічної взаємодії. При цьому не слід забувати, що головною метою діяльності педагога є формування творчої особистості учня в процесі навчання і виховання. А проміжними реалізаторами, своєрідними реперними точками досягнення зазначеної мети виступатимуть зміни, що мають відбутися у розвитку особистості учня в процесі навчання та виховання як результат цілеспрямованого педагогічного впливу.

      Визначальним у спеціально організованому педагогічному процесі перш за все виступає розвиток особистості учня через відповідним чином організоване, забезпечене і здійснюване навчання і виховання. І будь-яка педагогічна інноватика має забезпечувати досягнення цієї загальної мети шляхом спеціально організованих і здійснених змін особистості учня.

       Досягти поставлених цілей допомагає зокрема майстер-клас. Переваги його застосування вказані у презентації (Додаток 1).

      У  процесі навчання, проявляється педагогічна майстерність викладача, його уміння наповнити "чашу знань та запалити факел пізнання". Педагогічна майстерність є уособленим поняттям і проявляється під час конкретної діяльності конкретного викладача, під час викладання ним конкретної дисципліни, під час конкретного заняття чи уроку. У цьому внутрішня сутність поняття "педагогічна майстерність викладача", яке передбачає синергетичне поєднання фаховості (у певній галузі продуктивної діяльності людини) викладача та його кваліфікації, майстерності як педагога.