Виступ на районному семінарі з питань інновацій в освіті "Есе як форма діагностики творчої складової учнів"

 

 

 

КРИВОРІЗЬКА ГІМНАЗІЯ №49

 

 

 

 

Доповідь на тему

 

 

 

«Есе як форма діагностики продуктивності творчої складової учнів»

 

 

 

 

 

Підготувала

учитель української мови

та літератури

Красіна Т.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг, 2018

У методичних рекомендаціях щодо викладання української мови й літератури в 2018-2019 н. р. написано: «Сучасні соціокультурні умови, інтеграція української освіти в європейський контекст зумовлює введення до навчальних програм такого виду письмових робіт, як есе, спрямованого на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення в них інтересу до вивчення предмета, розвиток особистості, критичного мислення, лінгвокреативності».Звідси й тлумачення самого жанру:

«Есе – самостійна творча письмова робота, прикметною ознакою якої є особистісний характер сприймання проблеми та її осмислення, невеликий обсяг, вільна композиція, невимушеність та емоційність викладу».

Зазначимо, згідно з чинними програмами з української мови робота над есе розпочинається ще в 3-4 класі. У цей період молодші школярі вчаться складати есе під керівництвом учителя за поданим початком чи кінцем, за картиною, за ситуацією. У середній і старшій школі цей жанр винесено до «рекомендованих видів робіт». 

Слід сказати, що вже напрацьовано певний матеріал з методики навчання написання есе. Найбільш ґрунтовними  є роботи О.Глазової «Есе як  вид  роботи  з  розвитку писемного мовлення школярів», Л.Коваленко «Есе як ефективний вид навчальної роботи». Певні методичні роз’яснення надані викладачами педагогічного університету на курсах підвищення кваліфікації учителів, є розробки уроків з написання есе в мережі. Але все ж таки аналіз науково-методичної літератури з теми свідчить про наявність розбіжностей у тлумаченні особливостей цього все ще нового для вчителів жанру, а також у створенні хибних стереотипів. У своїй доповіді я спробую розвінчати «міфи» про есе, також зупинюся на етапах підготовки до його написання, сформулюю поради, як написати креативне есе.Отже, про розбіжності.

Теза 1. «Обсяг есе 800-1000 слів». Слід сказати, що такий обсяг слів властивий тільки для есе як літературного художньо-публіцистичного жанру. Тоді як вільне есе, розраховане на 10-15 хв, обмежується 7-10 реченнями. У підсумку  знаходимо рекомендації щодо відсутності обмежень у кількості  слів. Висновок, учитель не має права обмежувати учнів у кількості слів. Вона варіюється: 7-10 речень для вільного есе, 150-200 слів для формального, 800-1000 слів для літературного есе.

Теза 2. «Вільна композиція». Деякі фахівці усе ж таки наполягають на дотриманні структури теза-аргументи-висновки, що зближує цей жанр з твором-роздумом. Насправді, така будова властива лише одному з різновидів есе, а саме формальному. З його особливостями ви вже ознайомилися в методичних рекомендаціях.

 

Теза 3. «Есе може бути написане про що завгодно і як завгодно». Це не так. Тема, обрана для есе, повинна  обов’язково бути проблемною. Що ж до «як завгодно», то йдеться швидше про максимальне втілення індивідуально-авторської позиції, а це, погодьтеся, не те саме, що й «будь-як». Висновок: «як писати», тобто стиль есе, має бути художній або публіцистичний, для яких обов’язковим є вживанням метафор, порівнянь, алегоричних і притчевих образів, символів, що забезпечить йому емоційність, оцінний характер.

Теза 4 «Есе – це теж саме, що й твір-роздум». Це різні за жанром форми робіт. Роздум розпочинається з твердження, яке доводиться чи пояснюється. У кінці міркування робиться висновок.

В есе нічого не доводиться. У ньому висловлюються лише думки, розмірковування, якісь здогади. У кінці есе не обов’язковий висновок.

Теза 4. «Есе має витіснити всі інші види роботи з розвитку». Насправді, есе введено до програми як рекомендований вид письмових робіт. Тож доцільність його використання визначається самим учителем.

 

Вашій увазі пропонується можливий алгоритм роботи над есе, що складається з 6 етапів.

1. Формулювання теми.
2.  Обдумування проблеми, яку містить тема.
3.  Планування есе (визначення змісту: ідеї, приклади, що їх ілюструють).
4.  Написання есе.
5.  Перевірка та редагування роботи.
6.  Презентація есе.

Початок есе – оригінальний афоризм або прислів’я, цікава думка, оцінка факту, події, вчинку. При роботі над вступом можуть допомогти відповіді на такі запитання: Чому тема, яку я висвітлюю, є важливою у цей момент? Які поняття використаю для роздуму над темою?  Чи можу я поділити тему на декілька підтем? Чи треба давати визначення термінам, вжитим у темі есе? Для початку есе існує кілька підходів:

• стандартний (хто, що, коли, де, чому і як);
• несподіваний (здивування або шок);
• дієвий  (зображення самого процесу);
• авторитарний (наказовий тон);
• інформативний  (інформування про події у творі);
• цитатний; 
• діалоговий.

 

Правила написання креативного есе

• Використовуйте слова-зв’язки.
• Будуйте речення різної структури.
• Послуговуйтеся активною лексикою (пишіть, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом).
• Подбайте по багатство словника, зокрема використовуйте синоніми.
• Пам’ятайте про лаконічність.
• Виявляйте активну життєву позицію.

Пам’ятайте слова Ольги Вайнштейн: «Головне для есеїста – змусити читача замислитись, розбудити в ньому здивування, самостійність думки і, нарешті, потребу в самовираженні».

Есе є формою викладу життєвої позиції учнів у рамках різноманітних всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Так учениця нашої гімназії Дячук Анастасія брала участь у ІІІ та ІV Міжнародному конкурсі есе «Я – європеєць», який проводиться з метою привернення уваги до розвитку українсько-литовських відносин у різних сферах суспільного життя, пропаганди європейських цінностей, демократичних принципів державного устрою. Дівчина стала переможцем і отримала сертифікат на поїздку до Польщі та Литви. До вашої уваги уривок з есе.

Слова промовляють. Слова болять. Слова звучать і вже цим лякають. Слова набираються сили і сенсу. Слова складаються всього лише з літер, та в кожній із них мільйони значень.

Що ми маємо на увазі, коли кажемо: «Я – європеєць»? Расову приналежність, місце проживання, внутрішній стан? Що стоїть за якимись десятьма літерами?

Я. Таке собі нагадування, що починати завжди треба з себе. І, оскільки літера остання в алфавіті, собою ж закінчувати. Навчитись сприймати себе не як гвинтик у механізмі, який за потреби можна замінити, а як джерело енергії, що рухає вперед, як особистість і неповторність.

Є. Бо ж, насправді, всі ми за спиною щось маємо. Кожен окремо і всі разом як нація. Все, що в нас є, добре чи погане, - фундамент, на якому ми стоїмо. Хай навіть не досить міцно. Але без цього нікуди далі не підемо і нічого кращого не збудуємо.

В. Відповідальність. Усвідомлення того, що всі рішення завжди мають наслідки, і вміння їх передбачати.

Р. Реалізм. Тверезий погляд та об’єктивна оцінка своїх шансів. Песимізм і надмірна самокритика вбивають віру в себе, викликають сумніви у правильності вибору. Непомірний оптимізм та ідеалізація приглушують прагнення змін. Крайнощі завжди будуть перепоною на шляху до кращого майбутнього, лише справедлива оцінка дійсності є бажаною і необхідною.

О. Обов’язки. Ті, що прописані в Конституції, і ті, що продиктовані моральними правилами. Перед державою, перед соціумом, перед самими собою.

П. Права. Їх, насправді, недостатньо мати. Свої права треба знати, користуватися ними і відстоювати їх. Розуміти чіткі межі і поважати права іншої людини.

Е. Еволюція.  Постійне прагнення розвитку. Як на особистісному, так і на державному рівні. Світ не стоїть на місці, то не личить стояти й нам.

Є. Єдність. Лебеді, раки і щуки повинні залишатись на своєму законному місці – у байці Крилова. Нація, гаслом якої є євроінтеграція, має бути неподільною, обрати для себе єдиний правильний шлях і йти вперед, не зважаючи ні на що.

Ц. Ціль. Аби досягти цілі, потрібно правильно її сформулювати. Не складними абстрактними висловами, в яких важко розібратись без тлумачного словника, а прикладами і спонуканням до дій. Ціль не повинна бути грандіозною. Щоденні маленькі досягнення – це кроки до великого успіху.

Ь. Заклик до м’якості, толерантності, пошуку компромісів. Настанова уникати гострих кутів і не наїжачувати голки у випадку невдач. Побажання навчитись залагоджувати конфлікти. Почуття миру, спокою і гармонії, що перш за все має бути внутрішнім, а вже потім, як наслідок, загальнонаціональним.

Я – європеєць. Два слова, десять літер, сто тисяч нескінченностей тлумачень. Щоденна мантра, яка подіє лише тоді, коли кожен знайде глибоко в собі її значення і дослухається до нього. Зі своїм тлумаченням я визначилась точно і невідступно слідую покладеним в його основу тезам. Тож можу впевнено сказати, що я – гідна донька своєї землі, громадянка своєї держави. І разом із тим, я – європеєць.

Корисні посилання

• Балаклицький М. А. Есе як художньо-публіцистичний жанр:

       http://www-philology.univer.kharkov.ua/katedras/prof_sites/balaklitsky/balaklitskij_metod.pdf

• Глазова О. П. Есе як вид роботи з розвитку писемного мовлення школярів:        http://www.ippo.org.ua/files/новини/ОСТАННІ_НОВИНИ_2010/0829/4/6.doc
• Шендеровський К. С. Як написати успішне есе. Методичні рекомендації до написання есе http://journlib.univ.kiev.ua/ese_gol_2.doc
• Лисенко Б.В. Нетрадиційні інструменти (есе, портфоліо тощо) оцінювання навчальних результатів     http://pda.coolreferat.com/id=52021_часть=6
• Коваленко Л. Есе як ефективний вид навчальної роботи http://glazova.org.ua/wp-content/uploads/2017/02/l.kovalenko_ese_jak_efektyvnyj_vyd_navch_roboty.pdf