Виступ на тему "Проектна діяльність у роботі практичних психологів як засіб профілактики асоціальних проявів дошкільнят."

Проектна діяльність у роботі практичних психологів як засіб профілактики асоціальних проявів дошкільнят.

Однією з актуальних  проблем в роботі практичного  психолога  ДНЗ є  проблема дитячої  неслухняності. Діти не тільки  капризують, проявляють впертість, а й демонструють агресивну  поведінку, яка  направлена, як на однолітків, так і на дорослих. Звичайно, таку  поведінку  дошкільників  ми не можемо розглядати  як  девіантну, асоціальну (це поведінка, що уникає виконання морально-етичних норм, безпосередньо загрожує благополуччю міжособистісних відносин), але  й  ігнорувати  ці  прояви  не  варто.

За ступенем соціальної небезпеки, а також залежно від вікових особливостей дітей асоціальна поведінка підрозділяється на наступні рівні.

Непослух - найбільш поширена в дошкільному і молодшому віці форма опору вимогам, прохання, радам педагогів і батьків, моральним нормам суспільної поведінки. Може виступати у формі пустощів, проступку.

Витівка - короткий, епізодичний відрізок поведінки дитини, в якому яскраво виявляється його активність, ініціатива, винахідливість. Особливістю пустощі є її позитивний тон, переживання величезного задоволення від зробленого і обов'язково добре ставлення до оточуючих.

Пустощі теж являє собою епізод у поведінці дитини. І в ньому проявляються вигадка, ініціатива, активність. Однак на відміну від пустощі бешкетник вже свідомо порушує встановлені правила, навмисне вчиняє дії, що шкодять одноліткові або старшим. Мета пустощів - дошкулити, помститися або отримати вигоду для себе.

Провина - це вже соціально небезпечне явище. Основна відмінність проступку від пустощів у його повторюваності і завчасної продуманості. Якщо дитина повторює проступки неодноразово, є всі підстави говорити про створених у неї негативних рисах характеру. Найчастіше проступки пояснюють віковими особливостями, невмінням дитини довільно пригнічувати свої миттєві бажання та свідомо керувати поведінкою.

Дитячий негативізм (від лат. - Заперечую) проявляється як невмотивований та нерозумний опір дитини у результаті впливу на нього оточуючих людей. Буває активним і пасивним. Пасивний - це один з видів упертості, що виражається у відмові від виконання необхідного дії. Активний - коли дитина вчиняє дії, протилежні тим, які від нього очікуються.За тривалістю прояви негативізм буває стійким та епізодичним. Перший триває довго, а другий проявляється лише часом.

Вихователі, батьки звертаються за порадами, намагаються  відшукати  причини, запобігти  негативним  впливам, які  руйнують душу дитини, створюють  емоційний  дискомфорт як  самій  дитині, так  і  оточуючим.

 Взагалі для того, щоб попередити асоціальні прояви дітей, потрібно знати індивідуальні особливості дитини. Однакові прояви негативної поведінки у різних дітей можуть зумовлюватися певними властивостями особистості.

Отже, дитяча  неслухняність – це  демонстрація  нестійких  та  негативних  навичок  поведінки  і  спілкування, які  призводять  до  емоційних  і  фізичних  конфліктів, що  створюють  психотравмуючий  фон  для  розвитку  дитячої  особистості.

Головною причиною дитячої неслухняності є несприятливе морально-емоційне оточення дитини. Це і комп’ютерні  ігри, і телепередачі. Але, все ж таки, спостерігаючи за дітьми, проводячи  бесіди, можна  зробити  висновок – діти  розуміють, що  фільм - це  гра, мультик - це  не  насправді.

Головним  прикладом  для  наслідування  залишаються  дорослі, які оточують  дитину та події , що відбуваються з нею в реальному житті. Всім  відомий  незаперечний  факт, що  діти  наслідують  все  те, що  бачать та чують. А  емоційний стан   більшості дорослих і їх відношення до життя, м”яко  кажучи, райдужним  не  назвеш.

Звичайно, ми  не  можемо  впливати  на  розвиток  ком’ютерної  техніки, займатися  цензурою телебачення. Ми працюємо з конкретним випадком, з  реальними  людьми. Тому, вважаємо  за  доцільне  поглибити  просвітницьку  роботу  саме  серед  батьків. Дуже  часто, спілкуючись  з  батьками, розумієш, що  більшість  проблем  виникає  через  незнання  батьками  вікових  особливостей дитини, через невміння адекватно сприймати дитину, через власну низьку психологічну та соціальну культуру.

В цьому аспекті дуже дієвим та корисним є впровадження методу проектів під час проведення якого залучаються  батьки, вихователі , різні спеціалісти і, найголовніше – самі діти. 
       Сучасний світ висуває до людини низку вимог, одна з яких — уміння швидко пристосовуватися до змін. Інструментом стрімкого входження дітей у нові ситуації і стає проектна діяльність, що є надзвичайно цікавим і захопливим способом розвитку кожної дитини, формування її світогляду, цілісних уявлень про навколишній світ

Метод проектів — це метод проблемного навчання та виховання, спосіб організації поетапної практичної діяльності на основі взаємодії дорослого з дітьми задля досягнення мети, визначеної проблемою цього проекту. Він є своєрідною формою перспективного планування навчальної роботи за участю дітей.

Застосування методу проектів у дошкільному закладі має на меті стимулювання інтересу дітей до певних проблем і розв'язання їх через діяльність, а також практичне застосування набутих знань та розширення можливостей дітей у самореалізації.

Проектна діяльність має два аспекти: педагогічний і психологічний. Доктор психологічних наук Тамара Піроженко визначає метод проектів як «психолого-педагогічне проектування». Використовуючи його, психолог надає дітям змогу бути діяльними, самостійними, творчими, стимулює пошук ними власних шляхів розв'язання проблем та практичного застосування надбаних знань і вмінь, а це в свою чергу, сприяє профілактиці асоціальних проявів дошкільнят. У роботі над проектами можна вдало поєднувати різні методи й форми діяльності дітей, такі як:
- ТРВЗ;
- рефлексія;
- моделювання;
- спостереження;
- експериментування;
- гра тощо.

Дитяча проектна діяльність має свої вікові розмежування. До п'яти років проектну діяльність дитини розглядають на наслідувально-виконавському рівні. Відсутність необхідного життєвого досвіду не дає дитині змогу повною мірою проявляти самостійність у виборі проблеми та способів її розв'язання. Тому активна роль відведена дорослому.

До кінця п'ятого року життя діти отримують певний соціальний досвід, що дає їм змогу перейти на новий, розвивальний рівень проектування, що і є вже справжньою проектною діяльністю дитини. У цьому віці продовжує розвиватися самостійність. Діти можуть виокремлювати (приймати) проблему, уточнювати мету, спроможні обрати необхідні ресурси для досягнення запланованого результату. Тому психолог не так генерує свої ідеї, як долучається до реалізації ідей вихованців. Дорослому важливо захопитися тим, що цікаво дітям, допомогти їм розширити цілі й завдання.

Звернення до методу проектів має істотні переваги. Його застосування активізує, організовує, націлює дитину дошкільного віку на творчу діяльність, пізнання. Відбувається особистісне зростання дітей, зокрема:
• формуються —
- життєва компетентність (дитина набуває дієспроможності в різних життєвих ситуаціях);
- емоційно-образна сфера;
- Я-концепція («я можу», «я хочу», «мене приймають», «мене люблять»);
- комунікативні навички;
• розвиваються —
- креативність;
- самостійність у прийняті рішень;
- особистісні якості;
• активізується пізнавальна діяльність. 

Процес діяльності дошкільників у проекті складний і динамічний. Його організація залежить від вікових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку.

На кожному етапі проектної діяльності має відбуватися міжособистісне спілкування. Завдяки застосуванню різних методик дитина отримує корисну інформацію, з'ясовує нові для себе знання і факти, робить відкриття, які мають особистісне значення. У неї формуються способи розумових дій, як-от: аналіз, синтез, конкретизація, порівняння, систематизація, узагальнення тощо. Вона переймається емоціями та почуттями інших, отримує досвід роботи в групі. Взаємини між учасниками проектної діяльності регулюються саме засобами спілкування, у процесі якого формуються моральні якості особистості, розвиваються комунікативні вміння дітей. Спілкування спонукає їх до самопізнання. Завдяки реальності результатів проектної діяльності діти мають змогу відчути задоволення від власної роботи. Це також сприяє утворенню й розвитку важливих мотивів діяльності: пізнавальних, особистісних, соціальних та беззаперечно працює на профілактику асоціально поведінки дошкільнят.

Проектна діяльність дошкільників є інтегративною освітньою діяльністю, завдяки цьому у дітей формується цілісне бачення картини світу. Залежно від типу проекту його реалізація потребує різних видів діяльності дітей, один з яких домінує 

Типи проектів за домінантною діяльністю

     Проектна діяльність може бути різною як за обсягом завдання, так і за тривалістю. За тривалістю проекти можуть бути короткотривалими (упродовж одного заняття , наприклад, «Якого кольру настрій у Сніговика?» з використанням снігу та фарб; упродовж дня- «Настрій нашої групи» дослідження настрою дітей в гупі на протязі дня) та довготривалими (до двох тижнів «Таємниці сіпкування», «Веселий Колобок»). Результати кожного з яких презентують, оформлюючи тематичну виставку, організовуючи свято, розвагу тощо.

Орієнтовний зміст поетапної реалізації проекту на тему

«Таємниці спілкування»

МЕТА ПРОЕКТУ:
•сприяти подоланню дітьми емоційних і комунікативних проблем, формування необхідних комунікативних навичок;
• розширювати словниковий запас;
• вчити —
- організовувати спільну діяльність з однолітками, налагоджувати взаємини;
- стимулювати дітей до висунення різних оригінальних ідей, пропозицій;
- планувати власну діяльність;
• розвивати —
- уміння об'єктивно оцінювати свою діяльність, контролювати проміжні результати, вносити корективи, виправляти помилки;
- уміння вести діалог — слухати й розуміти співрозмовника, формулювати і ставити запитання, будувати відповідь відповідно до почутого;
- творчі здібності дітей;
- уміння дотримуватися норм та етикету спілкування;
• виховувати —
- ціннісне ставлення до себе та інших людей, речей, створених людьми, власної та чужої праці.

Усі проекти проводять у межах дошкільного навчального закладу, але дуже ефективними є особистісні, індивідуальні проекти (в образотворчій та словесній творчості), які діти реалізують спільно з батьками.

Щоб застосовувати метод проектів на практиці,психолог має змінити свої педагогічні позиції та погляди. Він повинен розуміти, що успіх людини в сучасному світі багато в чому визначається її здатністю організувати своє життя як проект: визначити далеку та близьку перспективи, окреслити план дій, ресурсів для виконання і, реалізувавши власний проект, оцінити, чи вдалося досягти поставленої мети.

У своїй професійній діяльності необхідно, безумовно, спиратися на інтереси дитини, її можливості у реалізації власного Я через діяльність, свято шанувати й благоговійно оберігати перші ініціативи, підтримуючи її творчу активність у самостійному пошуку шляхів подолання проблем. Це дає змогу по-іншому подивитися на організацію життєвого та виховного простору дошкільників, у якому дитина має знайти все, щоб задовольнити свою індивідуальну програму розвитку. Із носія готових знань психолог перетворюється на активного учасника, співавтора, а інколи — лише на провідника до джерел знань у творчій діяльності дітей.

 Важливо, щоб між учасниками освітнього процесу переважав  демократичний стиль взаємин (суб'єкт-суб'єктні відносини), що передбачає розуміння і прийняття кожного дошкільника таким, який він є, прояв поваги до дитини та її батьків — учасників проекту, надання їм  підтримки. 
На етапі розроблення змісту занять, ігор, прогулянок, спостережень, екскурсій та інших форм роботи, пов'язаних із темою проекту, психологам  важливо ретельно продумати та організувати в дошкільному закладі предметно-розвивальне середовище таким чином, щоб воно було «тлом» до пошукової та інших видів діяльності.

Наприклад, працюючи над проектом «Наші емоції», доцільно оформити інформаційний куточок для дітей, де будуть запропоновані: ілюстрації із зображенням різних емоційних станів людини, цікаві об'єкти (маленькі та великі смайлики, «стаканчики для сліз», «подушка для биття» тощо) дитячі енциклопедії тощо. У груповій кімнаті доцільно організувати дитячу «лабораторію», де діти мали б змогу самостійно досліджувати об'єкти відповідно теми (створювати екран емоцій приходу дітей до садка чи на прогулянці, після сну …). В ігровому куточку необхідно систематизувати й виставити ігри з відповідної тематики («Лото Знайди емоцію»).

Як же запланувати проект із дітьми? Адже можливості їхні обмежені віком: не запишуть план, а якщо дорослий запише, то вони не зможуть самостійно без психолога за ним діяти, навіть прочитати. На етапі планування проекту з дітьми доцільно використовувати символи. Символ — це умовне, спрощене зображення , яке зандобиться їм надалі під час навчання вже в школі , коли потрібно буде вивчати об*ємний програмовий матеріал. Символом може бути як предмет, так і малюнок. Із самими символами дітей краще ознайомити напередодні, провівши, скажімо, дидактичні ігри «Знайди пару», «Символ — сюжетна картинка».

Роботу із символами проводять у три етапи.

• 1-й етап: визначають складові інтересів за темою, розглядають проблему. Про що ми можемо дізнатися?

• 2-й етап: намічають шляхи пошуку. Де чи у кого будемо дізнаватися?

• 3-й етап: визначають конкретні види діяльності. Що будемо робити? Який продукт створюватимемо? Психолог також може запропонувати свій варіант символу, який буде поштовхом для дітей до нових роздумів. Символи дають змогу повністю скласти з дітьми план проекту, а потім контролювати хід його виконання, вносити корективи, аналізувати.

До організації проектної діяльності дітей дуже добре залучати їхніх батьків та родичів. За темою проекту психолог з дітьми планують роботу, яку потім можуть виконувати разом з батьками.
Скажімо, дослідити настрій кожного члена сім*ї (проект «Наші емоції», придумати свою сімейну казку «Чарівна країна казок», «послухати» тишу і вивчити віршик «Таємниці спілкування», виготовити ляльку-бавку «Турботливі руки», атрибути до інсценізації тощо.
Важливо, щоб запропоновані для спільної роботи завдання були не дуже об'ємними та мотивували до взаємодії в родині. За необхідності психолог має надавати довідкові, практичні матеріали або рекомендації щодо того, де їх можна знайти.

Чинники успішного впровадження проектної діяльності

Основними чинниками, що сприяють успішності реалізації проектів, є:

• урахування вікових особливостей пізнавальних психічних процесів дітей дошкільного віку під час організації проектної діяльності;
• психолого-педагогічні умови, які є основою для співпраці між психологм і дітьми;
• співпраця та співтворчість психологів, дітей, батьків, та й усього колективу дитячого садка;
• побудова освітнього процесу не так на логіці галузі знань, як на логіці діяльності дитини, що має особистісний сенс для неї, підвищує мотивацію в навчанні;
• застосування проблемних запитань, що спонукає дітей до пошуку відповідей на них;
• облаштоване середовище для самостійної творчої діяльності дітей, яке створює педагог; у ньому мають бути забезпечені умови, в яких дитина відкриває нові знання, розв'язує проблеми, опановує способи дій;
• відсутність змагання задля збереження пізнавальної активності, саморозвитку, реалізації змістової мети діяльності;
• отримання учасниками проекту задоволення від відчуття впевненості в собі, спілкування одне з одним і від спільного розв'язання завдань проекту.

Упровадження проектної діяльності в освітній процес дошкільного закладу є перспективним напрямом роботи, адже сприяє вихованню самостійної творчої особистості, здатної приймати рішення, ставити цілі, планувати свою діяльність і прогнозувати її результати.

Орієнтовні теми для проектів:

• Проект «Я, ти, він, вона! Разом - дружна сім'я!»
• Проект «Краса внутрішня і зовнішня»
• Проект «Формування здорового способу життя на основі усної народної творчості»
• «Формування потреби в здоровому способі життя у дошкільнят засобами арттерапії»
• Проектна діяльність другої молодшої групи  на тему «Моя родина»
• Проект з розвитку творчих здібностей і дрібної моторики дітей «Умілі пальчики » -розвиток дрібної моторики
• Проект «Формування графічних навичок у старших дошкільнят «
• Реалізація проекту у підготовчій групі на тему: «Мама - найдорожча людина на світі!»
• Проект «Мій талант»
• Проект «Про що розповіли квіти» (старший дошкільний вік) – вміння слухати і чути оточуючий світ
• Проект «Ідемо до школи»
• «Таємниці сіплкування»
• Пізнай себе …
• Освітній проект "Сміхотерапія в дитячому садку". Метою проекту є донести до свідомості дитини інформацію про сміхотерапію, у ненав'язливому, цікавому для дітей вигляді; навчити дитину вміти та знати, як правильно використовувати сміхові вправи.

Освітній проект "Казковий дивограй"  

Назва: «Казковий дивограй»

Тема: розвиток здібностей дітей дошкільного віку засобами  казкотерапії
Тип проекту: міжпроект
Змістовний напрямок: організація освітньої роботи дітьми 
 

Характеристика проекту: 
• За метою проективної діяльності - творчий
• За змістом - інтегрований
• За кінцевим результатом - практичний
• За кількістю учасників - колективний
• За тривалістю - середньої тривалості
• База реалізації проекту – Довжанський ДНЗ
• Учасники проекту - діти, батьки, вихователі
• Термін реалізації -1місяць

Ресурси:
о Людські- керівник проекту, вихованці;
о Інформаційні- періодичні видання, методична література, дидактичні матеріали.

Анотація проекту

Як свідчить практика, сучасна дитина отримує значний обсяг небажаної інформації з телебачення, вулиці, а також із дитячої літератури, а батьки, на жаль, сьогодні приділяють замало уваги сімейному вихованню, мають недостатні знання з теорії та практики дошкільного виховання. Для розв'язання цього питання та проблеми виховання творчої особистості потребуються нестандартні форми педагогічного впливу як на дітей, так і на батьків. Таким засобом є казко терапія.
Для того, щоб малечі було цікаво пізнавати навколишній світ з усіма його таємницями і загадками, у цьому проекті використовуються казки. Після того, як діти почують казку їм подобається інсценізувати її, відгадувати загаки, розв'язувати проблемні ситуації, виготовляти разом подарунки.
Ігри, що використовуються в проекті, учать дітей відчути настрій, сутність, характер казкового героя, людини чи об'єкта природи. Спільне виготовлення ілюстрацій, іграшок, атрибутів викликають у малюків радість, щастя,бажання грати з ними.
У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причиною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у проекті матеріал інтегрованих, комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок. Кожне заняття має свою мету, а також запропоновані завдання, ігри та вправи, що допомагають в реалізації основних змістовних ліній розвитку дитини.
Найважливіше завдання проекту - збагатити душу дитини добром, адже казкотерапія - це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Опис проекту

 "Казка вчить, як на світі жить"

Народна мудрість.

Проект спрямований на реалізацію мети формування всебічно розвиненої особистості. Казка - одне з найбільших чудес світу, вона була і залишається одним із важливих засобів виховання особистості в дошкільному дитинстві, її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Чому ж кожного малюка так цікавить казка? І турботливі батьки, і творчі педагоги постійно шукають відповіді на це запитання. Кожен дорослий замислюється над тим, як виростити та виховати дитину щасливою, здоровою.
Що потрібно для того, щоб малюк зміг самостійно впоратись із багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь та вірність? Як можна з'єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками? 
Одним з ефективних засобів формування особистості є казка, оскільки вона відповідає потребам та інтересам дітей, сприяє вияву їхньої емоційності, уяви, творчості. Казкові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. У казці розкривається духовний світ дитини, ідеальний рівень її морального розвитку, здійснюється вплив на підсвідомість дитини.
В.О. Сухомлинський так писав про казку: «Я тисячу разів переконувався, що, наповнюючи світ фантастичними образами, створюючи ці образи, діти відкривають не лише красу, але й істину. Без казки, без гри уяви дитина не може жити, без казки оточуючий світ перетворюється для неї в красиву, але все ж намальовану на полотні картину; казка змушує цю картину ожити. Казка - це, образно кажучи, свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки та мови».
Психолог С. Ройз зазначає, що з чотирьох років у дитини починається активний процес образного мислення. Образи - це унікальні мислитель ні конструкції. Мозок дитини реагує на зовнішній світ емоційно. Казкові образи здатні викликати у дитини яскраві емоції і стійкі почуття, пов'язані з ними. Саме тому казка виступає дійсно впливом на дитячу психіку засобом формування моральних почуттів, уявлень, мотивів, моральної свідомості.
Казки, прочитані або розказані дитині в душевній обстановці безумовно несуть користь. Психолог П. Лебедько навіть зауважує, що якби у маленького Олександра Пушкіна не було такої прекрасної няні, то світ світ згодом міг би залишитися без великого поета. Він додає, що у будь - якій казці можна знайти цілий перелік проблем і шляхи їх вирішення. Слухаючи казки, дитина накопичує певний «банк життєвих ситуацій».І, розмірковуючи над кожною почутою історією, вона буде «відкладати» знання у свій актив, поступово готуючись до життя і формуючи найважливіші моральні цінності.
На думку Д. Соколова казка дає чудову спільну мову для дорослого з дитиною. «зазвичай вони розмовляють різними мовами. При цьому двомовною є скоріше дитина, а проблеми у спілкуванні є скоріше у дорослого. Мова казки їх , звичайно, зближує». Без нарікань і повчань з боку дорослого дитина може зрозуміти, що від неї хочуть і як слід чинити.
Наші пращури, займаючись вихованням дітей, розповідали їм цікаві повчальні історії. Не поспішаючи карати дитину, що провинилася, вони вели розповідь, з якої ставала зрозумілою сутність вчинку, інші розповіді тільки попереджали про ступінь небезпеки або вчили дітей, як поводити себе у тій чи іншій ситуації. Сьогодні, спираючись на віковий педагогічний досвід, вчені стверджують, що подібні історії були основою казко терапії.
Яким чином діє механізм казко терапії і чому він виконує такий широкий спектр завдань з формування цілісної особистості?
Термін «казкотерапія» у педагогів і психологів має загально позитивне призначення, з огляду на те, що це найдавніший метод виховання та навчання. Це, так би мовити, виховна система наближена до природи самої людини.
Казкотерапія або казкокорекція - це термін педагогіки та психології, що позначає процес виникнення зв'язку між казковими подіями і поведінкою в реальній дійсності. Це процес переносу казкових сутностей в реальність. На думку відомого казко терапевта Т.Д. Зінкевич - Євстігнєєвої, це лікування казками, відкриття тих знань, які живуть в душі і являються в певний момент часу терапевтичними. Д. Соколов додає, що це процес активізації ресурсів, потенціалу особистості.
Досить влучно дали характеристику цьому явищу працівники Інституту казко терапії в Санкт - Петербурзі, які наголошують, що казко терапія - це терапія особливим казковим середовищем, в якому можуть проявитися потенціальні ресурси особистості, матеріалізуватися потаємні мрії; завдяки казці з'являється відчуття захищеності і, водночас, стаємниченість.
Казкотерапія є дієвим методом роботи як з дорослими, так і з дітьми. Зважаючи, що для дітей найважливішим у казці є чарівність подій, що відбуваються, можна вважати, що казко терапія для дитини - це процес удосконалення внутрішньої природи і світу навколо.
Тому мета проекту: донести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, цікавому для неї вигляді. Навчити дитину знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, запропоновані в проекті, обов'язково зміцнюють віру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму. В проекті використаний принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини, допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Мета проекту

Освітня:

- поглибити знання дітей про казки; 
- формувати у дітей літературні та художні здібності; 
- стимулювати бажання використовувати в казкових сюжетах життєвий досвід; 
- розширити знання дітей про те, звідки казка «приходить»; 
- навчати емоційно та виразно передавати сюжет казки в іграх-драматизаціях; 
- формувати емоційно-пізнавальну активність дітей; 
- вчити складати план своєї діяльності для досягнення якісного кінцевого результату. 
Розвивальна: 
- розвивати уміння визначати власну позицію; 
- розвивати уміння самостійно змінювати сюжет казок, складати нові казки; 
- розвивати власне бачення проблеми; 
- розвивати самостійність та ініціативу; 
- розвивати творчі здібності; 
- розвивати уміння одержувати задоволення від процесу та результатів своєї діяльності. 
Соціалізуюча: 
- виробляти у дітей власний погляд на події, позитивні емоції; 
- застосовувати особистий досвід під час розв'язання певних казкових ситуацій;
- розвивати почуття відповідальності за певні вчинки та дії; 
- створити умови для реалізації пізнавальної і соціальної активності дітей. 
Виховна: 
- виховувати цілісне ставлення до книги, до казки як духовного витвору; 
- виховувати бажання бути добрими, справедливими, творчими казкариками; 
- виховувати потребу приходити на допомогу казковим героям, змінювати їх. 
- виховувати бажання разом втілювати в життя спільний задум.

Завдання проекту

- розвиток творчих здібностей дітей;
- реальне сприйняття світу;
- виховання щирості почуттів;
- прагнення до того, щоб діти не були байдужими до всього живого, до чужого горя;
- розв'язання проблемних ситуацій;
- естетичне виховання дітей.

 Очікувані результати 

- всебічний розвиток особистості дитини-дошкільника через залучення до казок;
- підвищення дитячої цікавості до казки; ставлення до казки як до системи навчання і виховання дошкільнят;
- бажання приймати участь у іграх - драматизаціях;
- поповнення ігрового куточка атрибутами для театралізованої діяльності в групі і дома;
- активна участь дітей у різноманітних заходах групи та ДНЗ;
- збагачення естетичного досвіду дітей на основі знань про театр;
- формування комунікативних навичок, емоційної виразності мовлення.

Результативність проекту

1. Створення та збагачення ігрових центрів в групах і дома.
2. Збагачення освітньо- виховного середовища.
3. Розвиток інтересу дітей до казок.
4. Бажання дітей гратися самостійно.