Виступ на тему "ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЙНА БЕСІДА»

ПСИХОТЕХНОЛОГІЯ

ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ БЕСІДИ

 

     Одним із структурних компонентів профорієнтації є професійна кон­сультація — процес надання людині допомоги у виборі чи зміні про­фесії, місця роботи, другої освіти на основі всебічного вивчення та враху­вання її професійних інтересів, прагнень, індивідуально-психологічних особливостей, ціннісних орієнтацій, стану здоров'я і потреб ринку праці.

Основний метод профконсультаиійної роботи —- клієнт-орієнтована бесіда, спрямована на розв'язання соціально-психологічних проблем особистості, актуалізованих у зв'язку з її професійним самовизначенням. Метод бесіди використовується як самостійно, так і в сукупності з іншими методами професійної орієнтації.

Бесіда в профконсультацїї — це метод отримання інформації про клієнта на основі вербальної комунікації. Використовується бесіда на різних ета­пах консультації: на початку — для встановлення контакту з клієнтом; впро­довж консультації — для визначення проблеми, збору інформації та уза­гальнення після аналізу зібраної інформації, результатів спостереження та тестування; на завершальному етапі — для надання клієнту рекомен­дацій та здійснення психологічного впливу.

Використовувати бесіду в профконсультаційній роботі необхідно дуже обережно та вміло. В процесі аналізу отриманої інформації перед консуль­тантом постає низка запитань щодо відвертості клієнта, його ставлення до консультування та особистості консультанта взагалі. Самому консультанту також притаманне суб'єктивне ставлення до клієнта: не завжди вдається абстрагуватися від особистішого уявлення про людину. Але під час прове­дення бесіди необхідно активізувати внутрішній потенціал клієнта, стиму­лювати його готовність протидіяти обставинам, ставити мету та досягати її, самому будувати своє теперішнє та майбутнє життя, свою долю.

Для ефективного використання бесіди в профконсультаційній роботі консультант повинен мати певні теоретичні знання та уявлення про осо­бистість людини, її структуру та вміло їх використовувати під час консуль­тації.

Говорячи про особистість, потрібно мати на увазі своєрідність пове­дінки, оригінальність мислення; багатство внутрішнього світу (почуття, емоції, уява, морально-етичні цінності) тощо. Своєрідність особистості має велике значення для успішного проведення профконсультаційної бе­сіди.

Профконсультант повинен знати психологічний стан і особливості людини, яка прийшла до нього на консультацію. Визначивши в процесі бесіди індивідуально-психологічні особливості, емоційний стан та наявні професійні можливості клієнта, профконсультант може розпочинати по­шук серед професій і вакантних робочих місць, які б відповідали наявним можливостям і досвіду.

Практика показує: молоді властива інфантильність, що виявляється в несамостійності прийняття рішень і дій, у почутті незахищеності, низькій самокритичності та підвищеній вимогливості до інших.

У виборі професії, працевлаштуванні, профнавчанні молодь керуєть­ся бажанням самоствердитися в житті. Більшості молодих людей не влас­тива амбіціозність при працевлаштуванні, їм не важливо, де й ким працю­вати, головне — щоб більше платили. Тому більшість молодих бажає пра­цювати в сфері підприємництва.

Поведінка більшості людей у ситуаціях залежності, невизначеності, тис­ку і байдужості змінюється. Серед клієнтів профконсультанта є невпев­нені в собі, тривожні, часто емоційно нестійкі люди, які намагаються зня­ти з себе відповідальність за свої проблеми або хоча б розділити її з компе­тентною людиною. З такими клієнтами профконсультант повинен бути впевненим, чітким, навіть категоричним у своїх висновках; бажано ви­тримувати дистанцію, це дозволяє «бачити» проблему зовні. У цій ситу­ації недопустимо наводити приклади зі свого життя, посилатися на власні труднощі, це знижує авторитет профконсультанта.

Інший тип клієнтів відрізняється високою впевненістю в своїх рішеннях і в собі. Вони приходять до профкопсультанта лише для того, щоб підтвер­дити правильність прийнятого рішення й впевнитися у високому власно­му професіоналізмі. Якщо це дійсно так, то профконсультанту лишається тільки підтвердити висновки і тактовно зняти деякі труднощі. В цьому випадку профконсультант стає веденим, і його позиція «доброї людини» дуже імпонує впевненим у собі учням.

Але є тип клієнтів не стільки впевнених в собі, скільки самовпевнених, до того ж ще й нігілістів (заперечують загально людські цінності, моральні норми, традиції тощо), які вважають відвідування профконсультанта мар­ною тратою часу. В таких випадках профконсультант повинен знайти кон­структивний вихід шляхом виявлення причин нігілізму, вибору тем для спільного обговорення проблеми та шляхів і засобів її вирішення. Можна ненав'язливо запропонувати пройти психодіагностичне обстеження, що може примусити клієнта замислитися над деякими особливостями своєї поведінки, наприклад, надмірною категоричністю і різкістю своїх суджень. Деякі клієнти не можуть сформулювати свої труднощі, назвати про­блеми. Вони тільки відчувають різке зниження комфортності, активності, настрою, самопочуття, коли буквально все валиться з рук і дуже проана­лізувати ситуацію, що склалася.

Проф­консультант має допомогти кожному професійно визначитися, навчитися так узгоджувати свої «хочу», «можу», «маю» і «потрібно», щоб людина відчула себе відповідальним за своє професійне життя, професійну долю.

Важливою передумовою успішного вирішення проблем особистості щодо професійного самовизначення є уміння зіставляти свої:

• «хочу» — бажання, прагнення, наміри, інтереси, ціннісні орієнтації (в основному виконують спонукальну роль, забезпечують суб'єкта вибо­ру професії енергетичною напругою);

• «можу» — пізнавальні та інтелектуальні можливості (планування та розгортання програми, інформаційне забезпечення);

• «маю» — стійкі психофізіологічні, характерологічні та фізичні влас­тивості (виконавча і регуляторна сторони діяльності особистості).

Необхідно зауважити, що і профконсультант, і клієнт повинні пам'ята­ти, професійне самовизначення особистості визначається і таким фактором, як «потрібно» (виконує в основному корекційну функцію), що є трансформацією тих вимог, які пред'являються особистості соціальним середовищем і ринком праці. Від усвідомлення саме цих факторів, їх уз­годження, якісних і кількісних характеристик, взаємодії залежить успішність професійного вибору, освоєння тієї чи іншої професії і наступної про­фесійної діяльності. Саме через ці механізми-фактори, на їх основі і за їх участі можливе надання допомоги особистості в професійному самови­значенні.

Головна концептуальна ідея, покладена в основу проведення проф­консультаційної бесіди — розгляд її як засобу активізації професійного самовизначення особистості, суб'єкта власного професійного і життєво­го вибору. Завдання профконсультаційної бесіди полягає в актуалізації внутрішніх резервів, можливостей для самореалізації в професійному просторі, формуванні в людини здатності самостійно приймати рішення щодо вибору чи зміни професії та розв'язувати інші проблеми. Основою такого підходу є принцип гуманізації, опора на можливості й індивідуаль­но-психологічні ресурси особистості, акцент на самоформування, вибір власного професійного шляху, способів і засобів індивідуального розвит­ку. Тобто, особистість повинна бути здатною формувати, створювати себе сама, свою індивідуальність, уміти переосмислити власну сутність. У цьо­му людині в процесі профконсультаційної бесіди необхідно допомогти, але ні в якому разі не вирішувати за неї її проблеми.

Отже, щоб мати позитивний результат від бесіди, профконсультант, насамперед, має оптимізувати психологічний стан клієнта, допомогти в подоланні внутрішніх конфліктів, а вже потім активізувати внутрішній по­тенціал і допомагати у вирішенні проблеми професійного майбутнього. Програма профконсультаційної бесіди має з 'ясувати:

— мотиви вибору чи зміни професії;

— ступінь сформованості професійного плану;

— професійну спрямованість і ціннісні орієнтації;

— професійні інтереси;

— індивідуально-психологічні властивості особистості клієнта. Щоб зібрати повну інформацію щодо цих питань, профконсуль­тант повинен уміти:

• визначати психологічний стан клієнта і його індивідуально-психо­логічні особливості;

• спрямовувати бесіду в потрібне русло, спонукати клієнта говорити по суті;

• уважно вислухати клієнта і зрозуміти, про що він говорить;

• уникати конфліктних ситуацій у процесі бесіди;

• правильно формулювати запитання;

• правильно інтерпретувати отриману в процесі бесіди інформацію й давати адекватні поради і рекомендації.

Під час бесіди профконсультант формує взаємини з клієнтом у відпо­відності з основними принципами проведення бесіди, що є необхідною умовою її успішності.

1. Необхідно уникати впливу (як негативного, так і позитивного) своїх оцінок клієнта. Клієнт не може бути «неприємним» профконсультанту, як би він не був. Слід без осуду й образ реагувати на негативні прояви клієнта, навіть якщо вони адресовані профконсультанту. Необхідно розуміти, що вияв негативних емоцій — це ознака наявності у клієнта стану напруже­ності, викликаного його проблемами, і вони не адресовані особисто проф­консультанту. Тому слід уміти відсторонюватися від негативних емоцій клієнта.

2. Профконсультант має бути доброзичливим до кожного клієнта, бо той потребує допомоги й підтримки.

3. Рівноправність у стосунках профконсультанта й клієнта, їх взаємодія як двох людей, кожен з яких має право на власну думку і повинен прийма­ти рішення самостійно.

4. Спілкування профконсультанта з клієнтом має бути безпечним, без додаткового психотравмуючого впливу на клієнта.

5. У процесі бесіди слід уникати вживання незрозумілих для клієнта спеціальних термінів і виразів, намагатися говорити конкретно й просто, орієнтуючись при цьому на соціокультурний рівень клієнта, на його життєві та професійні уявлення.

Основне завдання профконсультанта на початку бесіди — активізувати процес спілкування. При цьому профкон­сультант може займати комунікативну позицію рівноправності або не­рівноправності. Багато профконсультаційних бесід закінчуються, так і не розпочавшись. Причина цього полягає в тому, що профконсультанти не надають належного значення налагодженню контакту з клієнтом. Часто саме декілька перших фраз профконсультанта є вирішальними, форму­ють внутрішнє відношення клієнта до консультанта і до бесіди взагалі (ро­бочу атмосферу).

Бесіда має відбуватися в ізольованому приміщенні, де немає сторонніх осіб, шумів, звуків. Неабияке значення надається розташуванню стола і стільців. Не добре, щоб присутніх розділяв стіл, виступаючи своєрідною перепоною. Якщо стола взагалі немає і клієнта від профконсультанта ніщо не відділяє — така позиція може бути надто відкритою для тривожного клієнта, бо в нього обмежені можливості відвести погляд й уникнути пиль­ного погляду профконсультанта. Найбільш оптимальною вважається по­зиція віч-на-віч під кутом 90° на з'єднанні сусідніх сторін стола. При тако­му розташуванні між співбесідниками є достатній контакт. Концентрація уваги профконсультанта на клієнтові призводить і до концентрації уваги клієнта. В той же час клієнт має можливість відвести погляд, коли йому цього захочеться.

Не слід говорити про нещирість клієнта, не потрібно позбавляти люди­ну можливості вийти на розуміння якоїсь проблеми. Будь-хто, прийшов­ши вперше на консультацію, не зовсім готовий до змістовної розмови з профконсультантом стосовно своїх проблем. Клієнт або хвилюватиметь­ся, або ще деякий час перебуватиме в стані переживань і роздумів, пов'я­заних зі своїми попередніми справами. В будь-якому випадку клієнту не­обхідний час, щоб заспокоїтися й психологічно налаштуватися на серйоз­ну розмову з профконсультантом, тобто час для адаптації.

Тому після того, як клієнт зайняв своє місце й зручно розмістився, профконсультант уважно і доброзичливо може звернутися до нього з та­кими, наприклад, словами: «Я радий бачити Вас тут. Добре, що Ви звер­нулися до нас. Я сподіваюся, що наша бесіда, наша спільна робота буде приємною й корисною справою як для Вас, так і для мене. Насамперед давайте познайомимося ближче...» Після цього профконсультанту слід зробити паузу в бесіді, щоб надати клієнту можливість зібратися з думками і грунтовно відповісти на постав­лені йому запитання.

Якщо клієнт хвилюється або, розпочавши розмову, раптом перери­ває її, то профконсультант повинен зразу ж втрутитися в ситуацію, що склалася. В цьому випадку краще терпляче і доброзичливо зачекати, поки клієнт заспокоїться і сам продовжить розмову. Якщо ж пауза затя­гується досить довго і стає зрозуміло, що клієнт потрапив у скрутне становище, не знає, про що говорити далі, то профконсультанту слід самому звернутися до клієнта, скориставшись, наприклад, репліками такого змісту: «Я Вас уважно слухаю, продовжуйте, будь ласка», «Для нашої з Вами плідної роботи мені особисто цікаво все те, про що Ви говорили, продовжуйте, будь ласка». Якщо і після цього клієнт буде мовчати, профконсультанту слід його запитати: «Поясніть, будь ласка, чому Ви мовчите? Може Вам щось заважає? Давайте обговоримо це, і я постараюся Вам допомогти». При достатньому умінні й досвіді проф­консультант через систему уточнюючих, додаткових запитань досить швидко «розговорить» клієнта, усунувши психологічний бар'єр, і отри­має від нього необхідну інформацію.

Основними засобами установлення оптимального контакту з клієнтом, нейтралізації комплексів і зняття психологічних бар 'єрів можуть бути:

• зручне приміщення, що виключає проникнення зовнішніх подраз­ників (наявність сторонніх осіб, шуму тощо);

• комфортна міжособистісна дистанція;

• вияви уваги;

• звернення до клієнта тільки на ім'я та по батькові;

• використання фраз однодумності й займенника «ми»;

• демонстрація радості й доброзичливості при спілкуванні;

• демонстрація поваги до особистості клієнта;

• використання в бесіді з клієнтом особливостей його мови;

• емоційна підтримка клієнта.

 

Що не бажано й протипоказано робити профконсультантові на етапі встановлення перших контактів із клієнтом:

• перевантажувати себе інформацією про особистість і життя клієнта, отриманою не від нього самого;

• сперечатися з клієнтом, спростовувати його твердження;

• хвалити клієнта або підтримувати надію без видимих на те підстав;

• давати обіцянки, які не можуть бути виконані;

• оцінювати клієнта і його дій;

• ставити клієнту додаткові запитання, стосовно сторін життя чи про­блем, до яких він особливо чутливий;

Профконсультаційна бесіда носить індивідуальний характер, де спілку­ються два рівноправні партнери.

 

Для того, щоб зробити правильні висновки з розповіді клієнта і виясни­ти, що він хоче отримати в результаті бесіди, не помилитися в оцінці про­блеми й переконатися в правильності інтерпретації розповіді, профкон­сультант повинен дотримуватися таких вимог:

• не поспішати, не квапитися зі своїми висновками;

• не пропускати будь-яких суттєвих деталей у розповіді клієнта, щоб виявити суперечності й неузгодженості;

• мета повинна бути конкретною (якщо мета дуже складна, необхідно її розбити на менші частинки, вирішення яких сприятиме до досягненню основної мети);

• мета має бути позитивною (формулюватися в поняттях без частки «не»).

• необхідно визначати показники досягнення результату;

• необхідно усвідомити резерви досягнення результату (що клієнт може зробити сьогодні, а що завтра, через тиждень, місяць і т.д.);

• мета повинна бути гармонійною, не суперечити іншим значимим цілям клієнта.

Для того, щоб клієнт зрозумів запропоновані профконсультантом по­ради й рекомендації та зміг досягти бажаного результату, профконсуль­тант має дотримуватися таких правил:

•  при формулюванні порад і рекомендацій бажано пропонувати не один, а декілька, по можливості різних, способів вирішення, з врахуван­ням реальних умов життя клієнта, його професійних планів, можливостей та індивідуально психологічних особливостей;

• профконсультант має запропонувати клієнту не тільки поради сто­совно того чи іншого способу вирішення проблем, але й власні оцінки цих порад — легко чи важко їх здійснити, розкрити їх позитивні і негативні сторони;

• профконсультант повинен дати клієнту можливість самостійного ви­бору, висловивши свою точку зору;

• профконсультант у процесі бесіди повинен упевнитися, що клієнт прийняв правильне рішення і готовий діяти в потрібному напрямку. Для цього можна попросити клієнта відповісти на такі запитання: «Чи все для Вас зрозуміло?», «Розкажіть, будь ласка, як Ви збираєтеся діяти надалі?»

Важливий завершальний етап профконсультаційної бесіди: підведення підсумків. На цьому етапі варто проговорити ще раз результати бесіди, сутність проблеми, її інтерпретацію і рекомендації з її вирішення. Бесіду бажано закінчувати особистісно орієнтованими доброзичливими фраза­ми. Закінчення бесіди має викликати в клієнта відчуття нового бачення проблеми і зменшення емоційного дискомфорту.

Профконсультаційна бесіда має психотерапевтичний характер, адже багато клієнтів переживають труднощі соціально-психологічного змісту. Невизначеність соціально-психологічного положення сприймається, як втрата життєвої перспективи, і часто є тим психотравмуючим чинни­ком, що може спричинити стан психологічного й емоційного диском­форту, почуття підвищеної тривоги. У людини погіршується здатність адаптуватися до нових, складних життєвих умов, викликаних ринковими відносинами. Як правило, чим важча в психологічному плані ситуація клієнта, тим складніше з ним працювати в процесі профконсультаційної бесіди.

Інформаційна форма психологічної підтримки передбачає розши­рення інформаційного простору свідомості клієнта (усвідомлення нових можливостей і життєвих перспектив, переосмислення своєї ситу­ації та ін.).

Емоційна форма підтримки передбачає осягнення емоційних станів клієнта, переведення у форму співпереживання йому з метою позбавлен­ня їх психотравмуючої значимості.

Реальна форма полягає в наданні клієнту допомоги у вигляді практич­них дій (наприклад, направлення його до групи соціально-психологічного тренінгу для підвищення психологічної компетентності у працевлашту­ванні, залучення до роботи клубів із пошуку роботи тощо).

Психотерапевтичний момент профконсультаційної бесіди полягає в необхідності надання клієнту впевненості в тому, що він звернувся саме туди, де його зрозуміють і допоможуть.

ТИПОВІ ПОМИЛКИ В ПРОВЕДЕННІ РОФКОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ БЕСІДИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ

Помилки в процесі проведення профконсультаційної бесіди зни­жують результативність й ефективність профконсультаційної роботи. Розуміння суті й джерел помилок, шляхів їх усунення й попереджен­ня дозволяє звести їх дію до мінімуму, хоча, ймовірно, повністю ви­ключити їх із практики проведення профконсультаційних бесід немож­ливо.

Основні помилки при проведенні бесіди:

1. Неправильний висновок профконсультанта про суть проблеми клієнта. Це той випадок, коли профконсультант або не бачить реальної проблеми клієнта (хоч насправді така проблема існує), або приписує клієнту проблему, якої в дійсності немає. Ці помилки може спричинити недостатня точність і повнота інформації, отриманої від клієнта в процесі бесіди. Буває, що профконсультант робить висновки на основі недостовір­ної інформації, яку дав йому клієнт.

Консультант в свою чергу може час від часу перевіряти клієнта, запитуючи його по­вторно про те, що він уже було сказано раніше, але через ті чи інші причи­ни викликало в консультанта сумнів.

 2. Передчасні висновки профконсультанта, тобто, зроблені до того, як буде зібрана вся необхідна для цього інформація від клієнта і про клієнта.

Помітити і попередити таку помилку можна, слідкуючи за реакцією клієнта. Якщо він сумнівається у правильності висновків і рішень, що пропонуються профконсультантом, значить консультант, мабуть, поква­пився і не прийняв до уваги всього того, що уже сказав, а може й не договорив клієнт. Якщо клієнт не виговорився і продовжує свою роз­повідь після того як профконсультант уже прийняв певне рішення, це означає, що він поспішив з висновками, йому слід продовжувати слуха­ти клієнта.

3. Неправильна інтерпретація профконсультантом повідомлених клієнтом фактів.

Основна причина цієї помилки — недостатність практичного досві­ду профконсультаційної роботи та нерозуміння й неувага до того, що повідомив клієнт. Уникнути цієї помилки можна сформувавши звичку уважно вислуховувати клієнта, зауважуючи кожну деталь із його роз­повіді.

4. Односторонні поради і рекомендації профконсультанта. Ці помилки виникають внаслідок:

• неповноти інформації, отриманої профконсультантом;

• неуваги профконсультанта до деталей розповіді клієнта:

•  поспішності профконсультанта у висновках стосовно проблеми клієнта;

• недостатньої теоретичної підготовки і односторонньої орієнтації проф­консультанта в інтерпретації розповіді клієнта.

Ігнорування будь-якої з указаних причин загрожує повторенню даної помилки.

5. У цілому правильні поради й рекомендації профконсультанта клієнту, але практично їх не можна реалізувати.

Це відбувається тому, що профконсультант, пропонуючи клієнту ре­комендації, не враховує його індивідуально-психологічних особливостей і можливостей, не приймає до уваги умови його життя, які можуть стати серйозною перешкодою на шляху до практичної реалізації цих рекомен­дацій.

Щоб уникнути цієї помилки, профконсультант, перед тим, як щось ра­дити клієнту, повинен пізнати його як особистість, вияснити його можли­вості, умови життя.

6. Неправильні дії клієнта, викликані неправильним розумінням або неповним розумінням того, що йому радить робити профконсультант.

Пропонуючи клієнту практичні рекомендації, профконсультант недо­статньо враховує його індивідуально-психологічні особливості, зокрема загальний рівень культурного й інтелектуального розвитку, не піклується про те, щоб упевнитися чи правильно зрозумів клієнт всі поради й реко­мендації.

Уникнути такої помилки можна шляхом перевірки правильності розу­міння клієнтом того, що йому радить профконсультант, поставивши про­думані й чітко сформульовані запитання.

Слід зауважити, що кожна з перерахованих помилок може суттєво впли­нути на результати профконсультаційної бесіди й знизити ефективність профконсультативної роботи.

Основні помилки при проведенні профконсультаційної бесіди, що припускають початківці:

• відсутність необхідного психологічного контакту, що перешкоджає створенню сприятливої для проведення бесіди психологічної атмосфери;

• вирішення проблеми клієнта без достатнього вивчення її сутності й тих умов, в яких вона проявляється;

• ідентифікація себе з клієнтом, судження про клієнта за образом і по­добою самого себе;

• упереджене, суб'єктивне, позитивне або, навпаки, явно виражене негативне ставлення до клієнта;

• жорстка прихильність вибраній гіпотезі;

• дискредитація й ігнорування думки клієнта;

• безмовне вислуховування клієнта:

• приниження клієнта («Ви бачите це в неправильному світі», «Ти ка­жеш нісенітниці», «Як ти не розумієш, це ж і дитині ясно» тощо);

• постановка клієнту прямих запитань («в лоб») за неясних мотивів бесіди.

Для того, щоб уникнути або звести до мінімуму названі помилки, проф-консультанту можна рекомендувати:

• не будувати ніяких гіпотез про суть проблеми клієнта доти, доки не буде достатньо інформації про його особистість і життя;

• не слід поспішати давати клієнту практичні поради й рекомендації, спочатку необхідно оцінити його індивідуально-психологічні особливості й установити можливість практичної реалізації цих порад;

• з розумінням ставитися до спростування клієнтом його тлумачення розповіді, бо нерідко таке спростування або протест є лише захисною реакцією й ознакою того, що профконсультант думає правильно і запро­поноване ним тлумачення вірне;

• не розглядати клієнта, як, наприклад, слідчий розглядає свого співбе­сідника, намагаючись його «розколоти» або «переграти»;

• постаратися зрозуміти клієнта як своєрідну й унікальну особистість, відмінну від нього самого;

• навіть досвідченому профконсультанту під час бесіди корисно дещо занотовувати, щоб згодом повернутися до записаного і спокійно розібра­тися;

-допомогти клієнту прийняти відповідальність за рішення щодо вибо­ру чи зміни професії, місця роботи, перенавчання;

• допомогти клієнту позбутися почуття неповноцінності, спрямувати його прагнення в соціально корисне русло, знайти своє справжнє «Я»;

• розумно й ненав'язливо підвести клієнта не тільки до усвідомлення, але й до правильного вирішення своєї проблеми, до прийняття відпові­дальності за свої дії і за кінцевий результат;

Профконсультант — не порадник, його основне завдання полягає в тому, щоб допомогти клієнту навчитися правильно самостійно приймати відповідальні рішення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виступ на тему

ПСИХОТЕХНОЛОГІЯ

ПРОФКОНСУЛЬТАЦІЙНОЇ БЕСІДИ

 

 

 

 

 

 

 

                            Підготувала

                                       соціальний педагог

                                                 Турківської ЗОШ І-ІІІ ст.

                                                        Гришук Світлана Степанівна

 

 

 

 

 

 

 

2011р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної та рекомендованої літератури

 

 

1. Абрамава Г.С. Практикум по психологическому консультированию. — Єкатеринбург: Деловая книга, 1995.

2. Алешина Ю.Е. Спецпрактикум по социальной психологии. — М: Изд. МГУ, 1989.

3. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. — Харків: Фоліо, 1996.

4. ГоловахаЕ.М. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределе-ниемолодежи. — К., 1988.

5. Горностай Н.Н., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования. — К.: Наукова думка, 1995.

6. Казьмиренко В., БоровскийА., Очеретяний В. Социально-психологичес-кие проблеми безработицьі і І Персонал. — 1993. — № 1.

7. Климов Е.А. Психолого-педагогические основи профессиональной кон-сультации. — М.: Знание, 1983.

8. НемовР.С. Психологическое консультирование. —М.: Вадос, 2001.

9. Организация профориентационной и профконсультационной работн. — Мі, 1998.

 10. Пельцман Л. Стрессовне состояния у людей, потерявших работу // Пси-хологический журнал. — 1990. —№ 1.

11. Пряжинков Н.С. Профессиональное и личное самоопределение. — М., 1995.

12. Профессиональное самоопределение и профессиональная карьера моло-дежи. — М, 1993.

13.РоджерсК.Р. Взгляд на психиатрию. Становление человека. — М., 1993.

14. Словарь практического психолога. — Минск: Харвест, 1997.

15. ФранклВ. Человек в поисках смьісла. — М: Прогресе, 1990.

16.  ФукуямаС. Теоретические основи профессиональной ориентации. — М.: Изд-воМГУ, 1989.

17. Зтические стандарти для психологов. — Мадрид, Испания, 1987 // Во-просн психологии. — 1990. — № 5.