Виступ практичного психолога на загальношкільній батьківській конференції

Виступ практичного психолога Ткаченко О. О.

на батьківській конференції 26.12.2019 за темою:

 “Партнерство сім`ї та ліцею в інтересах дитини”.

 

Добрий день шановні батьки. Рада вас всіх вітати на нашій конференції. Сьогодні ми з вами поговоримо на тему: “ Партнерство сім”ї та ліцею в інтересах дитини”, в основі якої – спілкування, взаємодія та співпраця між учителем, учнем і батьками. Учні, батьки та вчителі, об’єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

                                  Основні принципи цього підходу:

• повага до особистості;
• доброзичливість і позитивне ставлення;
• довіра у відносинах;
• діалог – взаємодія – взаємоповага;
• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв’язків);
• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов’язань, обов’язковість виконання домовленостей).

Партнерство в ліцеї має базуватися на засадах добровільності, рівності, порозуміння та взаємодопомоги. Права та обов’язки учнів, батьків та вчителів треба чітко формулювати, а головне – усвідомлювати і захищати. Саме так зусилля кожного з них будуть спрямовані на досягнення спільної мети.

 

Але не завжди у нас виходить порозумітися, як з батьками так і учнями. Виникають часті конфлікти, а іноді і булінг. Дуже добре, коли вчителю вдається порозумітися з батьками учнів і створити партнерську взаємодію. Тоді навчальний процес стає приємним та ефективним. А що ж робити, якщо діалог між учителем та батьками загострюється?

Щоб цього уникнути, слід знати причини конфліктів та моделі взаємодії між людьми. Розуміючи їх, легше ефективно комунікувати та впливати на ситуацію, яка вже склалася. Перш за все, це збереже нерви й вчителю, й батькам. А ще й продемонструє учням ефективні моделі спілкування.

                       Чому ж виникають конфлікти? Причини.

1. Підвищена тривожність та роздратованість

Спілкуються не просто вчитель та батьки, а, в першу чергу, люди, кожен зі своїм настроєм. Буває, що роздратованість вчителя чи когось із батьків не пов’язана зі співрозмовником, але впливає на нього. Це може спричинити конфлікт.

2. Різні очікування

Для батьків їхня дитина - найкраща та найталановитіша. Завдання вчителя - навчати й об’єктивно оцінювати знання та навички учнів. Різні точки зору щодо успішності учня можуть призвести до ускладнення стосунків.

3. Комунікативні  бар’єри

На заваді доброзичливому спілкуванню вчителя з батьками учнів може стати авторитарність, схильність до узагальнювальних звинувачень та невміння сприймати критику. Батьки учнів можуть емоційно реагувати на будь-які зауваження щодо їхньої дитини.

4. Різні погляди на виховання

Погляди батьків на виховання дитини можуть відрізнятися від погляду вчителя. Зазвичай межі дозволеного дитині стають причиною непорозуміння: від вимог щодо правил дисципліни до оцінювання знань.

5. Неправильне тлумачення поведінки співрозмовника

Буває, що причини тієї чи іншої поведінки співрозмовника ми пояснюємо, виходячи з власного досвіду, та вигадуємо деталі, яких не існує, від причини запізнення батьків на зустріч із вчителем до закритої позиції під час спілкування.  

Хочу запропонувати вам кілька  дієвих форм налагодження партнерських взаємин учителя з батьками.

Навчальний тренінг – це форма активної взаємодії педагога та батьків, завдяки якій учасники отримують нові корисні знання та формують позитивний досвід вирішення нагальних проблем. Він ґрунтується на постійній взаємодії учасників задля пошуку відповідей на важливі запитання. Крім того, тренінги базуються на принципах рівноправності та партнерства, що дозволяє краще розвивати педагогічні можливості батьків.

Педагогічний практикум – це спосіб розвитку педагогічного мислення у батьків, під час якого можна ознайомитися з найбільш ефективними стратегіями розв’язання навчальних та педагогічних ситуацій. Наприклад, учасники мають змоделювати конфліктну ситуацію (яка може відбутися у реальному житті) та знайти способи її вирішення. Водночас кожен учасник має висловити власне бачення суті проблеми.

Круглий стіл – обговорення, яке проводиться з метою обміну думками задля вирішення конкретних проблем. Завдяки таким зустрічам можна краще зрозуміти позиції одне одного, детально розглянути нагальні проблеми, висловити власні зауваження та аргументи.

Ділова гра – форма спільної роботи вчителя та батьків, коли учасники, виконуючи певні ролі, спільно знаходять оптимальні варіанти вирішення проблемної ситуації. Вона може бути організована у змагальній формі, але не має створювати атмосферу протистояння. Такі ігри формують позитивний досвід вирішення реальних проблем у різних ситуаціях.

Дискусія – традиційна, але дієва форма взаємодії з батьками, коли всі учасники активно висловлюють свою позицію щодо проблемного питання, аргументовано її відстоюють, конструктивно критикують думки колег та спільними зусиллями знаходять компромісні варіанти вирішення питань. Під час таких обговорень усі присутні можуть знайти спільну мову.

Індивідуальні зустрічі дозволяють обговорити важливі питання, які стосуються життя та навчання кожної дитини. Це дає можливість предметно вивчити успішність учня, оцінити його успіхи та визначити проблемні точки у навчальному процесі.

Усі ми, батьки, бажаємо виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона обрала правильну дорогу в життя, зуміла самореалізуватися.

Вдома дитина веде себе по-одному,  а потрапляє у школу, у колектив, тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги. Це служить вихованню волі, умінню жити серед людей.

Батьки проводять багато часу на роботуі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягнути, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі не вистачає.

А психологи стверджують для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голові, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!».

Вчителі і батьки прагнуть зробити усе можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина досягла більш високих результатів. Адже навчання – це найважливіший обов’язок дітей.

Батьки повинні проявити інтерес до всіх заходів шкільного дня, до розповіді дитини про те,  що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроці, що задали додому, як оцінили роботу учня.

Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються,  а які – викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй.

Дитяча лінь, не ретельність, і не обов’язковість  відразу ж впадають в око і якщо вчасно не звернути увагу на систематичні недоробки при виконанні домашнього завдання це може призвести до відставання.

Всі ми хочемо щоб дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не забагато питань? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей але й природні додатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, виявляється що низькі успіхи з певного предмету є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим, тому успіхи дитини залежать і від батьків і від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання і контролю за подальшим навчанням.

Придивіться і подумайте, чи працюють наші діти в силу своїх природних задатків та можливостей.

Деякі батьки припускаються помилки потураючи дітям у виборі улюблених та неулюблених предметів, мовляв, тобі синку, майбутньому лікарю чи податківцю не потрібна література чи географія.

Знання потрібні і для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного з працею. Не бійтеся, того, що нашим дітям важко навчитися, слід боятися, коли їм занадто легко.

Багато батьків запитують: А чому моя дитина погано навчається? А чому внеї погана поведінка? А чому вона порушує систематично дисципліну в школі?

Тому ми зараз з вами будемо шукати відповіді на ці питання. (запрошуються 6 чоловік для вправи “Що допомагає дітям вчитися, а що заважає?”)

                      Що з заважає сучасній дитині вчитися?

Цікаво почути батьківську думку.

1. Лінь

2. Інтернет (соціальні мережі)

3. Комп'ютер і телевізор

4. Телефон

5. Певні риси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість)

6. Друзі

7. Надмірні навчальні навантаження

Усі озвучені чинники та деякі інші, які ми ще не згадали, можна об'єднати у дві великі групи: зовнішні і внутрішні.

Зовнішні причини:

4. зниження цінності освіти у суспільстві;

4. нестабільність існуючої освітньої системи;

4. недосконалість організації навчального процесу;
5. негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина).

Внутрішні причини:

     1 послаблення здоров’я школярів;

     2 низький розвиток інтелекту;

     3 відсутність мотивації до навчання;

    4  слабкий розвиток вольової сфери школярів.

Давайте коротенько зупинимося на найпоширеніших причинах.

Причина 1. Зниження цінності освіти у суспільстві

Сьогоднішні діти часто не хочуть вчитися з дуже простої причини: вони зовсім не знають, для чого це потрібно. Наші діти не такі, якими були ми. Це банальна істина, але в побуті вона часто забувається. Наші діти більше відрізняються від нас, ніж ми відрізнялися від своїх батьків. Вони живуть в іншій країні, при іншому суспільному ладі. Аргументи, що якось зачіпали нас, до них часто просто не доходять. П'ятнадцять - двадцять років тому туманне поняття якогось «боргу» було цілком дієвою реальністю. Батько казав синові: «Подумаєш, вчитися він не хоче. Повинен і все! Ось я, думаєш, хочу кожен день о пів на шосту вставати і на завод йти?! Однак йду. Тому що повинен. А ти повинен вчитися».

 Для сьогоднішніх дітей оголошення про те, що вони повинні вчитися, - пустий звук. Досить сумнівні і заяви про те, що, тільки навчаючись, можна добре влаштуватися в житті. Наші діти кожен день бачать людей, які коли і вчилися чому-небудь доброму, то явно робили це аж ніяк не в школі. І, тим не менше, ці люди чудово влаштовані в житті.

 Порада 1. Так що ж робити? Єдиний вихід - кожен день, при кожному зручному випадку показувати, що знання, освіта роблять життя людини цікавішим, наповненим. Зараз небагато дітей хочуть стати космонавтами, але багато хто мріє про бізнес. Більшість з них абсолютно не уявляють собі, що це таке. Поясніть їм. Зумійте довести, що бізнес – це, в першу чергу, знання і вміння, правильне розуміння ситуації і вчинків людей, а в другу - управління всім цим в інтересах справи. Повідомте їм про те, що існує спеціальна наука, що займається всім цим, і до того часу, коли вони виростуть, ніякий бізнес без застосування цієї науки буде просто неможливий, як неможливо полетіти в космос, не використовуючи досягнень математики і фізики.

Причина 2. Конфлікти у школі

Іноді успішність страждає через конфлікти в школі. У середніх класах (5-8) це зустрічається особливо часто. Дитина претендує на роль лідера, але не має сил або здібностей вести за собою інших. Важко гарно вчитися, якщо переважна більшість учнів вчитися не хоче і дитину, яка може і хоче вчитися називають "заучкою", "ботаном" тощо.

Порада 2. Порушені взаємини в школі - це завжди спільна проблема учнів, вчителів та батьків, а не вина самої дитини. Тому батькам потрібно, головним чином, думати про те, як допомогти, а не про те, в чому можна звинуватити. Доречними будуть відверті довірливі розмови з учнем, звернення до класного керівника, психологічної служби.

 Причина 3. Несформованість інтересу до навчання

Іноді причиною навчання нижче можливостей або навіть неуспішності є несформованість пізнавальних інтересів. Ні для кого не секрет, що сьогодні все більше дітей виростає, так і не взявши в руки книгу. Їх літературний досвід в цьому випадку обмежується книгами з картинками, коміксами, журналами, а згодом - млявими спробами освоїти твори шкільної програми в скороченому викладі. Причина цього - сучасний темп життя і потік інформації. Все більша кількість інформації, особливо інформації актуальної для юнацтва, йде сьогодні через аудіо- та відеопродукцію, телевізор, а також через комп'ютер і комп'ютерні мережі. Це об'єктивна реальність, і з цим нічого не поробиш.

Змалку спостерігаючи за нескінченними погонями, здриганнями і падіннями, яким з безжурною постійністю піддаються сучасні мультяшнi герої, дитина не може читати книги, у яких події розвиваються повільно. Це для неї нудно.

Порада 3.

Як боротися з таким станом речей і чи треба з ним боротися взагалі? Ось тут доведеться попрацювати. Для початку доведеться забути про комікси і журнали з наклейками. Читайте вголос малюку дитячу класику, привчаючи і до народних казок, дитячих оповідань, повістей. Навіть коли дитина навчиться читати самостійно, не кидайте читати вголос, бо вона, звичайно, вільно читає буквар або хрестоматію для другого класу, але великі, цікаві книжки їй самiй ще не осилити. Але десь починаючи з восьми років ви проявляйте хитрість. Хитрість полягає в тому, що читання обривається на найцікавішому і драматичному місці, у вас з'являється невідкладна справа, а книжка залишається лежати на розі столу. Навряд чи експеримент пройде з першою або навіть п'ятою книжкою. Але коли-небудь настане такий момент, що дитина втомиться чекати милостей від природи і візьме їх сама.

Причина 4. Телевiзор і комп'ютер.

Користь чи шкода? Багато дітей дуже люблять дивитися телевізор або відеофільми, за якими можуть довго просиджувати годинами. Ще більш цікавими є розваги в мережі Інтернет. Як ставитися до цього? Тримати і не пускати чи, навпаки, надати подіям розвиватися своєю чергою, посилаючись на те, що у кожного покоління свої пісні?

Порада 4.

Для початку потрібно враховувати, з якою саме дитиною ми маємо справу. Скільки їй років, як справи зi здоров'ям (у першу чергу, стан зору та нервової системи)? Відповівши на всі ці питання, батьки виробляють для себе індивідуально прийнятну стратегію поводження з чудесами двадцятого століття і, по можливості, суворо її дотримуватимуться.

Неприпустима така ситуація: сьогодні у вас бійцівський настрій і ви через півгодини відганяєте її від телевізора чи комп'ютера, закликаючи пограти, почитати книжку або допомогти вам по господарству. А завтра до вас прийшла подруга, і, щоб дитина не заважала вашiй бесіді, ви самі надсилаєте її до того ж (дуже шкідливого вчора!) екрану і протягом трьох годин не згадуєте про неї. Це помилка, що б'є не стільки на стан здоров'я, скільки по процесу виховання в цілому.

А тепер кілька порад, які можуть виявитися корисними батькам.

Крок 1. Обмежуйте час, проведений перед екраном телевізора і комп'ютера. Обґрунтовано безпечними вважаються такі строки:

 3-5 років. ТБ або відео - 3 рази на день по 20 хвилин. Комп'ютер - 1 раз до 30 хвилин.

 5-7 років. ТБ або відео - 3 рази на день по 30-40 хвилин. Комп'ютер - 2 рази на день по 20-30 хвилин.

 7-10 років. ТБ або відео - не більше двох годин на день з обов'язковими перервами. Комп'ютер - не більше півтори години на день з обов'язковими перервами після кожних 20 хвилин навчання або гри.

 Старше 10-ти років. ТБ або відео - не більше трьох годин на день з обов'язковими перервами після кожної години. Комп'ютер - не більше двох годин щодня з обов'язковими перервами кожні півгодини.

Крок 2. Пам'ятайте правила безпеки. Дивитися сучасний кольоровий телевізор можна з відстані не менше двох метрів. Якщо дитина носить окуляри, то дивитися телевізор і працювати за комп'ютером вона повинна неодмінно в окулярах.

Крок 3. Не забувайте, що телевізор і комп'ютер - це не тільки розвага, але й потужний засіб для навчання і освіти. Сучасні комп'ютерні програми можуть допомогти дитині навчитися іноземної мови, навчитися працювати з довідковою літературою, познайомитися зі світом тварин і світовою історією тощо.

Що ж допомагає дітям вчитися?

Наводжу думки самих дітей:

1. Книги

2. Батьки

3. Вчителі (які знають свій предмет, вміють заохотити д навчання)

4. Власні риси характеру (наполегливість, цілеспрямованість)

5. Бажання вступити до певного вузу

6. Інтернет

7. Друзі

Як батькам заохотити дитину до навчання?

 Перш за все, є те, чого робити не потрібно:

• Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами.

• Не потрібно платити за гарне навчання - цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.

• Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе.

З іншого боку, потрібно і навіть необхідно:

• З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань.

• Сприяти дитині в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину.

• У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх дипломатично.

• У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною.

• Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань.

І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім, дванадцять чи п’ятнадцять років.

Психологічна вправа “Коло”

Сім”я це-

Школа це-

І на останок, хочу завершити такими словами:

Співпраця родини і школи має ґрунтуватися на взаємоповазі, рівноправному партнерстві. Педагогічний колектив та колектив батьків – це має бути єдиний живий організм, об’єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

Вітаю вас усіх з наступаючим новим роком. Бажаю вам натхнення, завзятості, гарного настрою, здійснення мрій, фінансової стабільності, благополуччя.