Виступ: "Роль рефлексії в житті людини. Значення професійної рефлексії в педагогічній діяльності"

Роль рефлексії в житті людини. Значення професійної рефлексії в педагогічній діяльності.

Рефлексія- це самопізнання. І в цьому виступі, я хочу роздивитися саме значення рефлексіїї для сучасної людини. Тобто, як буде проявляти себе індивід при відсутності або низькому рівні розвитку рефлексії. Що позитивного та негативного несе рефлексія в життя людини.  А також, значення професійної рефлексії в педагогічній діяльності.

На жаль, бувають випадки, коли у людини відсутня рефлексія. Це відбувається через порушення сприйняття та мислення у людини. У цьому випадку людина може впасти в дві крайності. У першому випадку це призводить до того, що у індивіда переважає ірраціональне бачення та імпульси і афект. Тобто, людина бачить світ в «чорно- білих» кольорах. Все це приводить людину до такого гнітючого стану, коли навколо ввижається тільки небезпека і він починає захищатися від усіх і від усього.  

У другому випадку у людини можуть виникнути відчуття порожнечі. А це відбувається через те, що у індивіда немає зв’язку між якимись подіями і внутрішніми мотивами. В цьому випадку у людини на все є готову відповідь – “не знаю”.

Людина з низькою здатністю до рефлексії щодня здійснює ряд одних і тих же помилкових дій машинально. Р. Енштейн вважав, що робити щодня одні й ті ж помилкові дії і при цьому очікувати різних результатів - шлях до божевілля. Адже без здатності до аналізування власної особистості (рефлексії) збої в розумових процесах будуть з часом накопичуватися і рости, подібно до снігової грудки. Слаборозвинена рефлексія підштовхує індивіда щодня допускати однотипні помилки, кожен раз засмучуючись.

Саме розвинена рефлексія дає можливість людині не відреагувати на зовнішні чинники афективно, а спостерігати і відстежувати прояви тих чи інших почуттів, станів і розібратися з ними, задаючи собі питання  про те, як з'явилися ті чи інші почуття, чому з'явилася така ситуація і т. п

Рефлексія дає людині можливість більш чітко зрозуміти себе, робить картину про себе більш глибокою. Крім того, пізнаючи себе все краще і краще, у неї з'являються нові шанси і межі, про які вона раніше і не здогадувалася. Саме за рахунок постійного самоаналізу людина розвивається.

Якщо правильно аналізувати свої дії, думки, події, з яких складаються ваші дні, можна навчитися уникати помилок, відповісти на багато важливих для себе питань (життєвого або психологічного спрямування), покращити якість життя та отримувати від нього задоволення.

Але без помилок не можливе наше життя. Найгірше, що може статися — дати помилкам можливість впливати на ваші подальші дії. Драматург Джордж Бернард Шоу якось сказав: «Життя, сповнене помилок, не тільки почесне, але і більш корисне, ніж життя, витрачене на те, щоб нічого не робити». У вас повинен бути страх перед відсутністю дії, а не боязнь помилитися. Навіть якщо ви все ретельно спланували і уникаєте помилок, рано чи пізно вони все одно будуть виникати. Це абсолютно нормально. Будьте готові зробити висновки і, озброївшись новими знаннями, пробуйте ще і ще.

Користність рефлексії полягає і в постійному спілкуванні, в поліпшенні своїх комунікативних навичок. Таким чином розширюється межа досвіду, підвищується ефективність дій за рахунок нових знань і наявності альтернативних думок оточуючих. Якщо ми можемо вчитися на своїх помилках, чому ми не можемо вчитися на помилках, а можливо, і на «невдачах» інших.

Одним з ключових результатів глибшого пізнання себе є те, що ви стаєте більш впевненими в собі і своїх діях. З більшою впевненістю приходить менше стресу і занепокоєння. Ви менше турбуєтеся про «що якщо» і більше зосереджуєтесь на тому, що ви можете зробити, щоб найкращим чином узгодити свої дії. І ви менше турбуєтеся про те, що інші люди можуть подумати про вас і ваш вибір, тому що ви знаєте, що робите те, що підходить саме вам. Або ви можете хоча б прийняти дійсність, і перестати «гризти» себе за те, що ви вже не взмозі змінити.

Минуле необхідно оцінювати з того боку, як був отриманий досвід (позитивний або негативний). Справжнє варто оцінювати як даність і результат отриманих раніше навичок. А майбутнє варто розглядати через призму мотивації і впевненості в собі. Людині потрібно зрозуміти важливість цього моменту і почати покращувати свої навички. Тільки під впливом мотивації і бажання стати краще ми можемо розвиватися і досягти успіху.

  Але існує ризик, що зайве занурення в себе призведе до прояву закритості особистості. Психологи визнають, що надмірне рефлексування може перетворитися в самокопання.

 І саме тут важливо звернути увагу на різницю між поняттями «рефлексії» та «самокопання».Рефлексія конкретна, самокопання – абстрактне. Воно в’язне в деталях, тому не може відокремити конкретну проблему. Рефлексія раціональна, а самокопання – емоційне. Рефлексія цілеспрямована, а самокопання – безцільне. Рефлексія шукає причину, тоді як самокопання пред’являє претензії і розвиває жалість до себе. Рефлексія передбачає дії і висновки, самокопання – це аналіз заради процесу, він не передбачає кінця. Якщо людина переходить від процесу рефлексії до самокопання, результати можуть бути досить негативні. Людина може зіткнутися з постійним напруженням, тривожністю, нав'язливими думками, депресією і іншими психічними розладами. Тому треба стежити, щоб емоційна сторона рефлексії не пригнічувала раціональну.

У тому випадку, якщо людина здатна на рефлексію, то у неї буде інша реакція на власну агресію або ж переживання. В першу чергу, рефлексуюча людина помічає, що з нею діється. Адже вона знає свої почуття і здатний витримувати їх. Але насправді це не так вже й легко дається людині, особливо якщо у неї є переживання, які пов'язані з болем і з негативними емоціями. В цьому випадку для людини буває дуже болісно і тривожно, в деяких випадках - соромно, а іноді просто нестерпно, розкривати саму себе за допомогою рефлексії. Тому іноді буває так, що люди вважають за краще уникати цього.

Ще одним моментом негативного прояву рефлексії є долучення людиною до своїх роздумів оточуючих. Як результат, людина може зіткнутися з нерозумінням з боку інших, а іноді навіть до певної соціальної дістанційності.

Ми вже відзначали, що професійний розвиток людини нерозривно пов'язаний з процесом рефлексії. Рефлексія діяльності дуже важлива для людини, особливо якщо мова йде про досить непросту інтелектуальну роботу. Вона також потрібна в тих ситуаціях, коли існує міжособистісна групова взаємодія. Педагогічна діяльність, без сумнівів, належить до подібних випадків.

Педагог проводить рефлексію кожен урок. Для цього йому потрібно оцінити всі етапи, методи ведення і складнощі які виникають. Кожну помилку або перешкоду потрібно проаналізувати, щоб її виправити. Такий процес дозволяє досягти вдосконалення педагогічної майстерності. Педагогічна рефлексія передбачає спрямованість на осмислення й усвідомлення навчальної діяльності, її цілей, змісту, результатів і методів шляхом спостереження й аналізу своїх дій суб’єктами навчання.

Відсутність використання в практиці роботи рефлексивного механізму позбавляє педагогів можливості встановлювати реаль­ні «партнерські» стосунки з учасниками освітнього процесу і розвивати рефлексивну свідомість. В результаті у вчителя можуть виникнути такі проблеми, як нерозуміння учнів, їх точки зору; вчитель не приймає або не хоче приймати того, що може бути дійсно важливим і потрібним учню від урока, а іноді від предмета. А якщо вчитель не розуміє учнів, навіщо учні повинні розуміти вчителя?

Професійна рефлексія виражається співвідношенням себе та можли­востей власного Я з тим, що вимагає обрана професія, разом із  уявленнями про неї. Ці уявлення є доволі динамічними, мо­жуть розвиватися. Вони допомагають педагогові:

• сформувати отримані результати;
• визначити мету подальшої роботи;
• скорегувати і вдосконалити свій професійний шлях.

Рефлексія педагога ґрунтується на зіставленні сукупних результатів освітньої діяльності із соціальними вимогами, аналізі ефективності кожного з елементів дидактичної системи, визначенні їхніх дієвих чинників і міри диференційованого й інтегрального впливу на них. У результаті такого аналізу виникає можливість оперативного управління освітнім процесом, загального, особливого й індивідуального коригування. Вона допомагає подолати дистанцію з учнями, прокласти «мости» розуміння між учнями та вчителем.

Отже,опанувавши рефлексію щодо самого себе, навчившись аналізувати власні думки, почуття та вчинки, педагог повинен використати свої рефлексивні знання та уміння в процесі пізнання дітей і застосувати рефлексивні механізми у взаємодії з ними.