Лабораторна робота №1
Тема: « Визначення твердості металів за Брінеллем »
Мета роботи : Ознайомитися з методикою визначення твердості металів за Брінеллем.
Завдання
3.1) схему випробування (із замальовкою) та величину твердості по Брінеллю;
3.2) устрій автоматичного важільного пресу ;
3.3) вибір діаметру кулі навантаження ;
3.4) підготовку зразка для випробування;
3.5) підготовка пристрою до проведення випробування
3.6) методика вимірювання відбитка
3.7) визначення твердості по таблиці
3.8) контроль прибору ;
проведення випробування.
Прилади, матеріали та інструменти
Схема випробування величини твердості за Брінеллем
Випробування величини твердості за Бінеллем проводиться втисканням в зразок що випробовується стального шару певного діаметру під дією заданого навантаження на протязі певного часу.
Схема випробування на твердість Брінеллю дана на малюнку 1. В результаті втискання кола на поверхні зразка отримується відбиток (лунка) відношення навантаження Р (кулявого сегмента ) F,мм2 дає число твердості позначаємо НВ. Дивіться малюнок 1.
Малюнок 1. Схема випробування на твердість за методом Брінелля.
Поверхня кульового сегменту.
F = πDh, де
D – діаметр кулі що втискається, мм;
h – глибина відбитка, мм
Так як глибину відбитка h виміряти складно, а набагато легше виміряти діаметр відбитка d, то доцільно величину h, мм виразити через діаметр кулі D та відбитка d.
Тоді поверхня F кулявого сегменту, мм2 :
А число твердості за Брінеллем буде характеризуватися формулою
Прилад для випробування на твердість за Брінеллем
Найбільш поширеним пристроєм для випробування на твердість за Брінеллем є автоматичний важільний прес.
Автоматичний важільний прес
Схема автоматичного важільного преса зображена на малюнку 2 в верхній частині сторінки 1 є шпиндель 7, в який вставляється наконечник із кулею 6. Може бути встановлений один з трьох наконечників – із кулею діаметром 10; 5 або 2,5 мм.
Столик 4 слугує для встановлення на ньому зразка який випробовується 5. Обертання рукоятки 15 призводять в рух гвинт 3, який переміщується до гори, піднімає столик та зразок 5 стискає кульку 6. При обертанні рукоятки 15 до тих пір, поки вказівник 14 не стане напроти риски, пружина стискається до відмови та створюється попереднє навантаження 1000 Н (100кгс).
Малюнок 2. Схема автоматичного важільного пресу для визначення твердості.
Електродвигун 13, який вмикається за допомогою натискання кнопки, розташованої з боку пресу, приводить до обертання ексцентрика 2. При обертанні ексцентрика 2, шатун 9 переміщається до низу та опускає важіль 10 та з’єднується з ним підвіску 11 з вантажем 12, створює цим навантаження на кульку, яка втискається в зразок. При подальшому обертанні ексцентрика 2 шатун 9, переміщається до гори, піднімається важіль 10 та підвіску 11 з вантажем 12, знімає цим навантаження з кульки. Коли важіль і підвіски з вантажем досягне вихідного положення, автоматично подається сигнал дзвінком та вимикається електродвигун.
Обертання рукоятки 15 проти годинникової стрілки опускають столик 4 . В залежності від вантажів, встановлених на підвісці 11, створюється різноманітне навантаження ( таблиця 1).
Вибір діаметра кульки навантаження
Кульки різноманітного діаметра (10,2,2.5 мм) застосовуються в залежності від товщини випробовує мого матеріалу..
Таблиця 1. Підбір вантажів для навантаження автоматичного важільного пресу
Навантаження |
Найменування вантажів забезпечуючи необхідне навантаження |
Примітка |
1875 |
А |
А – підвіска, що створює навантаження в 1875Н; Б - малих вантажів створює навантаження в 625Н; В – середній вантаж, створює навантаження в 2500Н; Г - великий вантаж, створює навантаження в 5000Н |
2500 |
А+Б |
|
5000 |
А+Б+В |
|
7500 |
А+Б+Г |
|
10000 |
А+Б+В+Г |
|
30000 |
А+Б+В+5Г |
Матеріал |
Межі вимірювання в одиниці твердості за Брюнеллем |
Мінімальна товщина зразка що випробовується , мм |
Відношення між навантаженням Р та діаметром кулі |
Діаметр кулі, мм |
Навантаження Р, Н |
Витяг під навантаженням |
Чорні матері мат |
1400-4500 |
6-3 4-2 <2 |
Р = 300D2 |
10.0 5.0 2.5 |
30000 7500 1875 |
10 |
<1400 |
>6 6-3 <3 |
Р = 100D2 |
10.0 5.0 2.5 |
10000 2500 625 |
10 |
|
Кольорові матеріали |
1300 |
6-3 4-2 <2 |
Р = 300D2 |
10.0 5.0 2.5 |
30000 7500 1875 |
30 |
350-1300 |
9-3 6-3 <3 |
Р = 100D2 |
10.0 5.0 2.5 |
10000 2500 625 |
30 |
|
80-350 |
>6 6-3 <3
|
Р = 25D2 |
10.0 5.0 2.5 |
2500 625 156 |
60 |
Навантаження Р обирає в залежності від якості випробовує мого матеріалу за формулою :
, де
К – постійна для даного матеріалу величина, рівна 300; 100 та 25.
В таблиці 2 приведенні данні з вибору діаметра кулі та навантаження в залежності від твердості (в МПа) і товщини зразка що випробовується. При випробуванні кульками різних діаметрів (10;5 і 2,5 мм) застосовують різні навантаження; при випробуванні більш м’яких металів навантаження менше.
Матеріал зразка, товщину записати у графу 2, в умовах випробовувань ( діаметр кульки і навантаження) в графу 3 протоколу випробовувань.
Підготовка зразка для випробовування.
Перед випробовуванням поверхні зразка, в яку буде вливатися кулька, обробляють наждачним каменем або напилком, щоб вона була рівна, гладкою та не було окалини або інших дефектів.
Підготовка поверхні зразка необхідна для отримання правильного відбитка і щоб краї його були чітко видно для вимірювання.
Підготовка пристрою та проведення випробовування.
Методика вимірювання відбитка та визначення твердості.
Отриманий відбиток виміряють за допомогою лупи в двох взаємно перпендикулярних направленнях, діаметра відбитка визначається як середнє арифметичне із двох вимірів. Лупа ( малюнок 3) має шкалу ( малюнок 3), малий тиск яке рівне 0,1 мм.
Малюнок 3 Лупа для вимірювання відбитка
а-зовнішній вигляд; б-шкала лупи.
Лупу нижньої опорної частини треба плотво встановити на випробовувану поверхню зразка над відбитком, якщо лупа не має спеціальної лампочки для освітлення поверхні, виріз у нижній частині лупи, зверніться до світла. Повертає окуляр, необхідно досягти, щоб краї відбитка були різко очорнене.
Тоді, переміщуючи лупу, треба один край відбитка поєднати з початком шкали( малюнок 4). Прочитати ділення шкали, з яким співпадає протилежний край відбитка. Даний відлік буде відповідати розміру відбитка (на малюнку 4 діаметр відбитка d = 4,30 мм). Тоді лупу або зразок потрібно повернути на 90º та виміряти діаметр відбитка другий раз.
Середнє арифметичне значення діаметру відбитка записати в графу 4 протоколу випробовування.
Щоб не прибігати до довгочасним вираховуванням твердості по приведеній вище формулі, на практиці користуються спеціальною таблицею, яка дає переклад діаметру відбита в число твердості НВ.
Отримане число твердості НВ записати в графу 7 протоколу випробування.
Для отримання правильної характеристики твердості даного матеріалу необхідно провести ще два повторних випробування на твердість того ж зразка; отримані результати записати в графи 5,6 ( діаметри відбитків ) і 8 та 9 ( числа твердості ), визначити середній результат та записати в графу 10 протоколу випробування. При повторних випробуваннях центр відбитка повинен знаходитися від центру сусіднього відбитка на відстані не менше двох діаметрів кульки.
Малюнок 4 відлік по шкалі лупи
Протокол випробування на твердість по Брінеллю.
Тип пресу ___________________________________
№ |
Матеріал, товщина зразка, мм |
Умови випробовування ( діаметр кулі в мм та навантаження а Н) |
Діаметр відбитка, мм |
Твердість НВ |
|||||
відбиток |
Відбиток |
Середнє |
|||||||
1й |
2й |
3й |
1й |
2й |
3й |
|
|||
1 |
Сталь |
10,0 |
4,8 |
4,6 |
5,0 |
519 |
568 |
475 |
520 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|