Власної методичної розробки "Національно - патріотичне виховання учнів засобами літератури"

Про матеріал
Матеріали розроблені відповідно до основних освітніх документі, Стратегії національно - патріотичного виховання, містять цікаві презентації та відеоматеріали, мають відповідний музичний супровід.
Перегляд файлу

 

Відділ освіти Тлумацької райдержадміністрації

 

 

 

 

Власна

методична розробка

 

Національно-патріотичне виховання

учнів засобами літератури

 

Підготувала:

Білуник Марія Іванівна,

учитель   зарубіжної літератури

Грушківського навчально-виховного комплексу

(ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ)

 

 

 

2019

 

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

 

Посада:  заступник директора з виховної роботи,   вчитель зарубіжної  літератури

 

Місце роботи: Грушківський навчально-виховний комплекс (ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ) Тлумацького району Івано-Франківської області

 

Прізвище, ім’я , по батькові:

Білуник Марія Іванівна

 

Дата  написання розробки: 2019 рік

 

Стаж роботи:   36 років

 

Категорія:  вища

 

Звання: старший вчитель

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МОЇ НАГОРОДИ:

  1. Грамота управління освіти і науки Івано-Франківської обласної державної адміністрації (наказ від 18.08.09р. №42) (додаток №1).
  2. Почесна грамота Тлумацької  районної державної адміністрації за національно-патріотичне виховання підростаючого покоління та підготовку учнів до конкурсу «Україна молода» (2010р.) (додаток №2).
  3. Почесна грамота Тлумацької районної державної адміністрації Тлумацької районної ради за сумлінну працю в системі освіти, особистий внесок у розвиток національної школи (2015р.) (додаток №3).
  4. Грамота Виконкому Грушківської сільської ради за активну участь в художній самодіяльності села Грушка (2010р.).
  5. Дипломи Тлумацької районної державної адміністрації Тлумацької районної ради за участь у мистецьких проектах «Пісенна карта Тлумаччини» (2015, 2016рр.) (додаток №4).
  6. Подяка батьківського комітету Грушківської ЗОШ І-ІІІ ступенів за сумлінну працю у вихованні учнівської молоді (2008р.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

І. ОПИС ВЛАСНОЇ МЕТОДИЧНОЇ РОЗРОБКИ

«Національно-патріотичне виховання  учнів засобами літератури»

Огляд і аналіз літератури

Актуальність

Практична значущість

Новизна

Рекомендації з упровадження

Результативність

Література 

ІІ. ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОГЛЯД І АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ

 

         Виховання в сучасній освіті займає особливе місце, адже сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. «Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання… Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості», - зазначено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, що прийнята Міністерством освіти і науки України. Концепція відповідає викликам сучасності. «Національно – патріотичне виховання дітей і молоді – це комплексна система і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави» [1, 5 с.].

        Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів. Розвиток патріотичного виховання слід починати із засвоєння дитиною азбучних істин того, що процес цей довготривалий та нелегкий. Для того щоб він був результативним, необхідно дотримуватись певних принципів: зацікавленість дитини; безпосередня участь кожного учня у підготовці та проведенні заходів; систематичність та системність; різноманітність тематики; урахування вікових особливостей .

          У методичних рекомендаціях МОН України щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах говориться, що важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

          На думку В. Сухомлинського, патріотичне виховання – «це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується. Патріотизм як діяльна спрямованість свідомості, волі, почуттів, як єдність думки і діла дуже складно пов’язаний з освіченістю, етичною, естетичною, емоційною культурою, світоглядною стійкістю, творчою працею» (Сухомлинський В. О. Вибрані твори: у 5 т.)

          Розуміння патріотизму має глибоку теоретичну традицію, походить з глибини століть. Ще у давньогрецького філософа Платона є роздуми про те, що батьківщина дорожче за батька і матір. Пізніше питання любові до батьківщини як найвищої цінності більш детально розглядається у працях таких мислителів, як Макіавеллі, Крижанич, Руссо, Фіхте.

        Останнім часом дедалі більшого поширення у межах цього напряму набуває погляд на патріотизм як на найважливішу цінність, інтегруючу як соціальний, духовний, моральний, культурний, історичний та інші компоненти.

Українське національне виховання має міцну філософську основу, що базується на системі наукових знань про людське буття, пізнання й мораль, народ, націю, державу.

        Його важливість і необхідність обстоювали всі видатні державобудівники, починаючи від Володимира Великого і Ярослава Мудрого, наші національні генії Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Михайло Грушевський? Григорій Сковорода, видатні вітчизняні педагоги Костянтин Ушинський, Олександр Духнович, Борис Грінченко, Іван Огієнко, Софія Русова, Григорій  Ващенко, Василь Сухомлинський, Мирослав Стельмахович, Омелян Вишневський та інші. «Незважаючи на схожість педагогічних форм усіх європейських народів, у кожного з них своя особлива національна система виховання, своя особлива мета і свої особливі засоби досягнення своєї мети», – писав Костянтин Ушинський у статті «Про народність у громадському вихованні».[6, 2с.] «Кровний обов’язок науковців і педагогів – забезпечити дальший теоретичний і практичний розвиток теорії національного виховання, що репрезентує автентичну педагогічну думку України й виражає святу місію благородства й любові до українського народу й українства, пошанного ставлення до культур та людей інших національностей, консолідує здорові суспільні сили в розбудові самоствердження Української Держави» – підкреслював Мирослав Стельмахович  [4, 7с.].

Теоретичні умови патріотичного виховання громадян закладені в працях В. О. Сухомлинського, який обстоював ідею діяльного патріотизму, необхідність вчити дітей шукати своє місце в житті країни; включати їх у боротьбу з недоліками в житті суспільства. 

Взаємозв’язок патріотичного, громадянського та національного виховання висвітлено в працях В.Гонського, М. Качура, О.Коркішко, І.Мартинюка , В.Паплужного, Ю. Римаренко, О. Сухомлинської, Г.Шевченка та інших. Національно – патріотичне виховання на традиціях українського народу розглядали: О. Вишневський , О. Гевко, М. Стельмахович, М.Щербань. Зокрема М.Стельмахович писав: «Справжнім вихованням вважаємо те, що забезпечує соціалізацію особистості через її етнізацію й веде до осягнення людської цивілізації. Тому й вияв регіональних та місцевих ознак виховання у контексті національного й загальнолюдського є обов’язковим. Немає виховання без коріння, без генетичної лінії, без власного національного обличчя. Через систему національного виховання, яке відповідає етнопсихології української дитини, забезпечується її успішна етнізація. Завдяки цьому український народ відтворює, розвиває і продовжує себе, духовну культуру, український характер і менталітет у своїх нащадках» [4, с.9].

Нормативно-правова база з питань патріотичного виховання.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.09.2009 № 1494 «Про затвердження Плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об’єктів культурної спадщини».

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня  2015 року № 641.

Стратегія національно-патріотичного виховання учнів та молоді на період 2016-2020років.

Наказ Міністерства освіти і науки України від 27.10.2014 № 1232 «Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді».

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011    № 1243 «Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України».

Програма для навчальних загальноосвітніх закладів, розділ «Зарубіжна література».

Постанова Кабінету Міністрів України  №538 від 07.08.2013 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти».

 

 

 

АКТУАЛЬНІСТЬ

          Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в даний час в Україні, національно-патріотичне виховання дітей та молоді має стати одним із пріоритетних напрямів діяльності держави та суспільства щодо розвитку громадянина як високоморальної особистості, яка плекає українські традиції, духовні цінності, володіє відповідними знаннями, вміннями та навичками, здатна реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства, сповідує європейські цінності, готова до виконання обов’язку із захисту Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України.

       Актуальність національно-патріотичного виховання громадян, особливо дітей та молоді, зумовлюється процесом консолідації та розвитку українського суспільства, сучасними викликами, що стоять перед Україною і вимагають дальшого вдосконалення системи національно-патріотичного виховання, оптимізації державної політики у зазначеній сфері» - зазначено у Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016– 2020.

      Доля України залежить від тих, хто сьогодні сидить за шкільними партами, залежить від національної свідомості її громадян. Саме тому національно - патріотичне виховання повинне займати провідне місце в навчальновиховному процесі. Через рідне, чуже стає ближчим. Та й своє, органічно вплетене в світову літературу, вивищується у власних очах та постає у нашій свідомості невід’ємною частиною культури людства. Тож національно-патріотичне виховання, україністика під час вивчення зарубіжної літератури не лише доцільна, а й просто необхідна. Як учитель  зарубіжної літератури я переконана, що сьогодні домінантою у викладанні предмета має бути національно-патріотичне і моральне виховання учнів.

 

 

 

ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ

 

         Сьогодні національно-патріотичний аспект у викладанні гуманітарних предметів особливо важливий. В другому розділі Державного стандарту «Освітня галузь «Мови і літератури» визначено освітню мету, яка передбачає «розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій» [1, 9с.].

         В Програмі для загальноосвітніх навчальних закладів, розділ «Зарубіжна література» зазначено: «Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення й поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник школи – це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки й техніки, дотримується здорового способу життя» [5, 6с.].

      Пріоритетним залишається формування особистості з високою національною свідомістю. В ході реалізації  зазначеного питання формуються в учнів такі уміння і навички:

  •  визначати ідею і проблеми художнього твору, зіставляти конкретно-історичне, морально-етичне і загальнолюдське у творах;
  •  сприймати патріотичні мотиви та емоційно-естетичний тон художнього твору;
  • виявляти патріотичні позиції та світоглядні особливості письменника і літературного персонажа;
  • самостійно аналізувати твір, виділяючи патріотичні почуття героїв, їхні вчинки та переконання;
  • висловлювати власну думку про патріотичні мотиви твору, вміти їх відстояти й аргументувати, робити висновки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НОВИЗНА

        Новизна власної методичної розробки полягає у створенні системного та цілеспрямованого підходу до національно-патріотичного виховання  учнів як на уроках так і в позаурочній діяльності.

       На уроках зарубіжної літератури:

  • поєдную традиційні та інноваційні методи навчання, зокрема створення власної  аудіокниги (за романом С.Лойка «Аеропорт»),   презентації - скрайбу, ментальної карти, сторітелінгу;
  • залучаю учнів   до інтелектуальних бесід на основі крилатих висловів;
  • працюю над виробленням умінь та навичок самостійно  проводити пошук джерел інформації;
  • даю можливість учням створювати власний освітній продукт.

           В позакласній роботі із зарубіжної літератури:

  • працюю над формуванням ключових компетентностей: виховання всесторонньо розвиненої особистості, яка поважає історію і культуру своєї та інших країн, активна і відповідальна у громадському і особистому житті, підприємлива та ініціативна, вміє знайти вихід з різних життєвих ситуацій;
  • надаю перевагу максимальній самостійності учнів у створенні власних поетичних і прозових творів,  портфоліо, індивідуальних і групових проектів, написанні  досліджень;
  • презентую власну творчість;
  • залучаю до індивідуальних, групових та колективних форм роботи.   

          Новим у власній методичній розробці є  успішне поєднання різних видів навчання: інтерактивного, компаративного, комп’ютерного. При цьому особливу увагу приділяю дослідницькій діяльності учнів. Стараюсь, щоб мої уроки були нешаблонними і емоційними, ґрунтувались на співтворчості, раціональному використанні інноваційних методів і прийомів, залученні всіх учнів до навчального процесу.

         Домінуючими при інтерактивному навчанні є прийом «мозкова атака» («Ким, на вашу думку, є Грегор Замза після свого перевтілення – людиною чи комахою?»), диспут («Раскольников – «жертва суспільства чи злочинець?»), діалог і співпраця партнерів (учитель – учень, учень – учень).  Компаративний  аналіз творів різних національних літератур дозволяє’ знаходити в них спільні проблеми та шляхи їх вирішення (О.Генрі «Останій листок» – В.Стефаник «Кленові листки», А.Міцкевич «Світезь» - українська народна легенда «Дівочі сльози» (додаток №5), Г.Ібсен «Ляльковий дім» - О.Кобилянська «Людина») .

           Без компютерного навчання вважаю сучасний урок неможливим і неефективним. Його використання на уроках економить час, робить його змістовнішим і  цікавішим. Тому в навчально-виховному процесі використовую не тільки презентації, створені спільно з учнями, а й переглядаю уривки з художніх та документальних фільмів, буктрейлери, відеоролики, кліпи. Читаю та обговорюю з учнями твори сучасної зарубіжної та української літератур (роман Сергія Лойка «Аеропорт» (додаток №6), твори Світлани Талан «Оголений нерв», «Ракурс»), в яких висвітлюються важливі і трагічні сторінки нашої новітньої історії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

З УПРОВАДЖЕННЯ ВЛАСНОЇ МЕТОДИЧНОЇ РОЗРОБКИ

            Запропонована власна методична розробка дозволяє поділитися досвідом роботи з системного та цілеспрямованого підходу до національно-патріотичного виховання  учнів як на уроках так і в позаурочній діяльності.

            Важливою складовою національно-патріотичного виховання вважаю поширення інформації про досягнення наших співвітчизників та їх внесок у скарбницю світової цивілізації, зокрема у сферах  літератури,  культури, мистецтва; зв’язок зарубіжних письменників з Україною .

           Зокрема, акцентую увагу на тому, що багато зарубіжних письменників, творчість яких вивчається в шкільній програмі, відвідали Україну (Р.М. Рільке, А. Чехов, О. де Бальзак, О. Пушкін, А. Міцкевич та ін.) або народилися і жили певний час (М. Булгаков, М. Гоголь, А. Ахматова, П. Целан, В. Короленко та ін.). Тож саме їх ставлення до України – найкращий спосіб показати шанобливе ставлення до нашої Батьківщини:

  • А.П.Чехов: «Я люблю її  (України) літературу, музику і прекрасну пісню,сповнену чарівної мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Т.Г.Шевченко»;
  • Адам Міцкевич: «Я був вражений українською мовою. Українські простори є столицею ліричної поезії» (цикл «Кримські сонети», балади «Світязь», «Чати»;
  • Михайло Булгаков: «Ах, які зірки в Україні. От майже сім років живу в Москві, а все ж таки тягне мене на батьківщину. Серце щемить, хочеться іноді болісно в поїзд… і туди. Знову побачити яри, занесені снігом, Дніпро… Немає красивішого міста на світі, ніж Київ!»; 
  • Шолом Алейхем: «Київ - це моє місто…Те, що я не можу бути в Києві, навіває на мене смуток».Більшість подій, про які пише Шолом-Алейхем, відбуваютья в Україні;
  • Оноре де Бальзак: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії, українських степів. Добре було б  поглянути на це ще разок…»;
  • Джеймс Олдрідж: «Україна нагадує мені країну мого дитинства Австралію. На мою думку, будь-який український хлопчик може впізнати себе в героях моїх дитячих оповідань» (стаття «І в мені частка України»);
  •   - «Україно, Україно, Ти вічно в пам'яті моїй ,в житті моїм», «…саме вона – Україна, обдарувала мене почуттям братерського звязку з людьми». «Тут мені вперше відкрився власний шлях. Українська земля викристалізовувала в мені поета…» Відвідавши 1899, 1900 рр. Україну, Рільке пише вірші, поеми, оповідання в яких описує, що саме тут, на цій землі, він знайшов жаданий приклад єднання людини і природи, стихій і Бога.

 

         Під час читання творів зарубіжних поетів в українських перекладах звертаю увагу учнів на майстерність художніх перекладів, барви української мови, розповідаю  про національні традиції, образи, звичаї українського народу, що знайшли відбиток у творах, наприклад: повісті М. Гоголя «Ніч перед Різдвом» (6 клас) чи повісті В. Короленка «Сліпий музикант» (7 клас).

         Цікаво проводжу віртуальні екскурсії в літературні музеї України та інших країн в місця, де побували зарубіжні письменники (м. Дніпро – В. Маяковський, О. Пушкін; м. Одеса – О. Пушкін, А. Міцкевич; м. Київ – М, Булгаков, А. Ахматова, Р. Рільке тощо).

       Література будь-якого народу містить багатий матеріал для виховання у школярів почуття дружби, порозуміння, працьовитості, патріотизму. Цій меті служать прислів'я, приказки, загадки, казки (5 клас), народні балади і билини (7 клас). Віддзеркалення народних ідеалів – патріотизму, сили, мужності, розуму, винахідливості – ми бачимо в творах античної літератури (додаток №7 ), у героїчному епосі різних народів (8 клас).

          У 7 класі, вивчаючи історичний роман В. Скотта «Айвенго», учні говорять про подвиги Айвенго, його чесноти та вірність своїй батьківщині. Саме таким хочеться бачити справжнього українця. А знайомлячись з баладою О. Пушкіна «Песнь о вещем Олеге», ще раз пригадують минуле Київської Русі.

         Тема «Історичне минуле в літературі» охоплює твори, автори яких стали свідками і учасниками Другої світової війни. Аналізуючи ці твори, учні приходять до думки, що усі проблеми треба розвязувати мирним шляхом. Саме такі люди, як Андрій Соколов (герой М. Шолохова), солдати з Вестерплятте (К. Галчинський), Іван Терешка, Джулія (герої В. Бикова), своїми вчинками вчать учнів бути сміливими, хоробрими, любити свою Батьківщину, навіть, якщо буде потрібно, віддати за неї своє життя.

       При вивченні творчості Оноре  де Бальзака, французького письменника, проводжу віртуальну екскурсію музеєм письменника у Верхівні Житомирської області, акцентуючи увагу учнів на тому, що видатний романіст двічі відвідав Україну, був добре обізнаний з творами Т.Шевченка. «Моїм рідним у Парижі важко уявити, які в Україні простори, яка родюча земля», – признавався Бальзак. «Чудовий край, мешканці якого самі не знають, у якій країні живуть».

         Особливої уваги на уроках зарубіжної літератури заслуговують дослідницькі, творчі роботи учнів з теми «Україна в творах зарубіжних письменників», «Ф. Достоєвський – українське коріння», «Бальзак і Україна», «Київ у житті і творчості О.Булгакова», «Рільке і Україна», «Ахматова і Київ».

          В умовах компетентнісного підходу результатами навчання визначаються знання, уміння і ставлення (цінності, мотивація) учнів, які школярі застосовуватимуть у відповідь на потреби ситуації – навчальної чи життєвої. Зараз важливо навчити учнів не креативності як такій, а синтезу і оцінюванню як сукупності конкретних мисленнєвих умінь і навичок, навчання яких можливе через сукупність спеціальних методів. До них належить ромашка Блума. Організація роботи за цим методом передбачає наступне:

Крок 1. Готую «ромашку» з кількістю пелюсток згідно з кількістю учнів, які будуть формулювати запитання.

Крок 2. Учням пропоную обрати одну з пелюсток і сформулювати запитання саме того типу, який вказано на пелюстці, до тексту (теми), з яким працюємо на уроці.

Крок 3. Складається список запитань, на які учні повинні знайти відповіді, працюючи на уроці.

 

 

Наприклад, метод можна використати під час роботи над текстом оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм», яке вивчається у 7 класі. Для цього на «пелюстках ромашки» варто підготувати запитальні слова/вирази:

знаннєві (прості): «Хто…?», «Що…?», «Де…?», «Коли…?»

уточнюючі запитання (на розуміння): «Якщо я правильно зрозумів/ла,...?», «Я можу помилятися, але, по-моєму, ви сказали…?»

практичні запитання: «Як би ви були на місці героя оповідання,…?»

інтерпретаційні (синтезуючі) запитання: «Чому…?»

оціночні запитання: «Щоб змінилося, якби…?»

творчі запитання: «Чи правильно…?»

 А ось як звучатимуть питання до тексту оповідання:

                                          - ПРОСТІ

-  Хто запропонував політ?

- Що було метою польоту?

- Що ви можете сказати про стосунки батька із сином?

 

                    - УТОЧНЮЮЧІ

 

- Якщо я правильно зрозуміла, батько взяв з собою Деві,щоб покатати його на літаку?

                          - ПРАКТИЧНІ

 

  • Як би ви були на місці Деві,чи погодились би на пропозицію батька?

 

  • Як би ви були на місці Бена, ви б взяли в таку небезпечну  подорож свою дитину ?

 

                            -    ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ

 

       -  Чому Деві не відмовився від польоту? (Хотів бути з батьком).

       -  Чому батько постійно кричить на хлопчика? (Не вміє поводитися з дітьми,не розуміє,що Деві страшно).

   -   Чому Бен нікому не сказав, куди летить? (Самовпевнений. Використовує літак не за призначенням).

       -   Чому саме так називається твір? (Останній дюйм – це стіна непорозуміння між батьком і сином. Вона впала через біду, яка трапилась з батьком. Останній без Деві не зміг би злетіти, але і Деві не злетів би без Бена. Руки хлопчика і професіоналізм батька зробили два дива: вони врятувалися і стали одним цілим – сім’єю).

 

                               - ТВОРЧІ

 

  -  Що б змінилося, якби батько  був лагіднішим з Деві? (Не так би боявся).

 

  -   Що б змінилося, якби Бена не покусали акули? (Мабуть, нічого).

 

                                            - ОЦІННІ

           -    Чи правильно вчинив батько, коли збрехав, що літак полетить сам? (Так,       зробив це, щоб його не налякати).

 -   Чи зрозумів Деві, що це він привів літак до аеродрому ? ( Мабуть, ні).

 -   Чи можна сподіватися на те, що стосунки між батьком і сином після цих трагічних подій зміняться на краще? (Вже змінилися).

 -   Чи варто було так ризикувати Бену і Деві? (Варто).

      «Сьогодні на уроці ми будемо говорити про щастя,» - так кажу я, коли збираюсь аналізувати художній твір з позицій щастя. Продемонструю це на прикладі балади Льюїса Стівенсона «Вересовий трунок». Пропоную  учням такі питання і завдання:

  • Що для вас є  щастя?(Відповіді дітей: здійснення бажань, хороше здоров’я, батьки і родина, багато можливостей і  друзів, крутий телефон і т.д.).

                Ви вважаєте себе щасливими?

  • А чи щасливою людиною був шотландський король? (І так, і ні. Так, бо володів багатьма землями. Ні, бо хотів пити вересовий трунок, але його не було кому приготувати: «Володар вересового краю – чом з вересу трунку не п’ю?»
  • Хто в цьому винен? (Король, бо сам наказав знищити всіх броварів).
  • Чи розуміє він, що є причиною власного нещастя? (Мабуть, ні ).
  • Де жили пикти? (У печерах або норах).
  • Для них це було зручно? (Так).
  • Доведіть рядками з балади. (І в темрявих підземеллях долі раділи своїй).
  • Що ще їм приносило щастя? (Напиток з вересового квіту).
  • Хто ж вкрав їх щастя? (Шотландський король).
  • Чи важко було йому це зробити? (Ні, бо мав велику і добре озброєну армію).
  • Це поміркований вчинок короля? (Ні, навіщо було знищувати тих, хто міг приносити велику користь.).
  • Король винищив пиктів, заволодів їхніми землями. Чи зламав він дух цього маленького народу? (Ні, і це доводить поведінка двох пиктів).
  • Пикти теж були воїнами? (Ні, вони були броварями і хорошими будівничими).
  • Чого бракувало королю для повного щастя? ( Таємниці приготування вересового трунку).
  • Чи зрадів король, коли його вассали в «розколині між камінням знайшли двох броварів» (Дуже, бо був впевнений, що вони відкриють таємницю приготування елю).
  • Як ви думаєте, чому їх було поставлено на краю кручі? (Щоб налякати).
  • Чи виправдались сподівання короля? (Ні).
  • Пикти боялись смерті? (Ні).
  • А чого вони боялись? (Зради).
  • До чого вдався старий пикт, щоб зберегти таємницю приготування трунку? (До хитрощів і брехні).
  • Це спрацювало? (Так, брехливими обіцянками герой приспав пильність короля, і той йому повірив).
  • Для чого батько це зробив? (Щоб врятувати сина від тортур і, можливо, від зради).
  • Чи правильно, на вашу думку, зробив пикт? (В даній ситуації так).
  • Про що це свідчить? (Про те, що на першому місці в нього клятва, яка стосується таємниці збереження трунку, а вже потім особисте).
  • Кого ми вважаємо патріотом? (Того, хто любить свою землю і готовий заради неї пожертвувати найдорожчим – своїм життям та життями найближчих людей).
  • Чи є патріотом пикт? (Так, бо зберіг таємницю приготування трунку, який був основою духовного життя його народу, своєрідною святинею)

          -    Чому вчинок маленького пивовара можна назвати подвигом?

               (Бо він не зламав  обіцянки, заплатив за неї життям сина).

           -    Що буде з пиктом? (Мабуть, його чекають тортури і смерть).

           -   А як ви думаєте, чому автор про це не написав? (Бо для нього байдуже       помер  він чи лишився жити ,важливо те, що він - справжній герой і патріот).

           -   Чи пізнав щастя старий пикт в кінці життя?(Так, від почуття виконаного  обов’язку.   Тайна помре з ним, адже він -  останній пикт на землі).

           -   Який висновок можна зробити з вище сказаного? (У кожної людини є             обов’язки перед собою і Батьківщиною. У хвилини випробувань особисте має бути на    другому плані, на першому – жертовне служіння рідній землі та її народу).

          -   То про яке щастя говорили ми сьогодні? (Про щастя, яке називають -  «вірне служіння Батьківщині») .

  • Чому шотландець Стівенсон захоплюється подвигом пикта (англійця), а не королем Шотландії? (Бо він не на боці тих, хто, користуючись непоміркованою грубою силою, несправедливо знищує маленький  народ, який абсолютно нікому не приносить зла.  Він на боці мирного співіснування різних племен і народів).
  •  Звідки письменник запозичив сюжет для свого твору? У чому відмінність фіналу в легенді й баладі?  (З легенди про останнього пикта. В баладі  пикт помирає, в легенді – залишається живим).

        Такий детальний аналіз балади сприяє формуванню в учнів ключових             компетентностей, адже спілкування на уроці відбувається рідною мовою, формується активна громадянська позиція та гуманістичний світогляд, вміння цінувати людську гідність та право кожного на власну думку.

          Даний спосіб аналізу художнього твору сприяє формуванню  в учнів критичного та логічного мислення, допомагає  зрозуміти те, що «людину можна вбити, але її не можна перемогти» ( за Е.Хемінгуеєм), якщо вона твердо вирішила йти у досягненні мети до кінця. Минуло багато років з тих пір, як беззахисний полонений підніс яскравий урок мужності і патріотизму могутньому шотландському королю, але вчинок його хвилює читачів і в наші дні. Балада Стівенсона «Вересовий трунок» - один з найвідоміших творів поета, тому що в ній відображена одна з головних тем творчості письменника – тема національної незалежності (така актуальна в даний час для нашої країни). Учням твір дуже подобається. Пишучи відгук про нього, більшість з них написали так: «Я ніколи не забуду маленького пикта, який силою думки і духу переміг жорстокого короля. Для мене він – герой і взірець для наслідування».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ

 

      Аналізуючи свою педагогічну діяльність, можу зробити висновок, що «Зарубіжна література» як шкільна дисципліна є дієвим засобом для національно-патріотичного виховання   учнів, формування в них життєвих компетентностей. Діти активно приймають участь в розв’язанні проблемних ситуацій, здатні на свідоме сприйняття навчального матеріалу, формують власну життєву позицію.

Учні школи брали участь в різних творчих конкурсах з предмета:

  • «Творчий учитель – обдаровані діти»;
  • «Пурпурові вітрила»;
  • «Знавці Шекспірівських сонетів» (всеукраїнський конкурс, 2 місце); 
  •  читців поезій І.Франка ( районний конкурс, 2 місце);
  • «Непізнана історія мого краю» (районний конкурс, 1 місце);
  • «Україна молода» (районний конкурс, 1 місце);
  • «Герої  Крут -  завжди живі!» (районний конкурс, 1 місце;
  •  «Соняшник».

             Успішність з предмета складає в середньому 70%. Ці знання підтверджуються тоді, коли учні приймають участь в українознавчій грі «Соняшник». Всі її учасники одержують сертифікати та подарунки.

          Беру активну участь у районних методичних об’єднаннях вчителів зарубіжної літератури та заступників директорів з виховної роботи. П’ять років керувала творчою групою вчителів із зарубіжної літератури та є постійним членом творчої групи ЗВР. Щоб поділитись досвідом роботи, проводила на базі школи семінари як для членів районного методоб’єднання вчителів зарубіжної літератури так і для заступників з виховної роботи. Проводила майстер-класи з тем: «Створення скрайбів (додаток №8), ментальних карт, вершин духовності».

        Згідно «Стратегії національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки» патріотичне виховання «має здійснюватися на прикладах мужності і героїзму учасників антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях» [6, 3р., 3с.]. Це завдання підштовхнуло мене до проведення уроку додаткового читання за романом американського письменника С.Лойка «Аеропорт», в якому автор описує 5 останніх днів битви за аеропорт в місті Донецьку та дає власну оцінку подіям, які цьому передували. Актуальність теми уроку,  створена на основі роману власна аудіокнига, вдало озвучена учнями, використання інноваційних форм та методів навчання, власних пісень на антивоєнну тематику одержали високу оцінку з боку директорів шкіл області (слухачів курсів інституту післядипломної педагогічної освіти). Даного твору в шкільній програмі немає. Проте книга є унікальним матеріалом для військово-патріотичного виховання підростаючого покоління та більш глибокого розуміння тих подій, які почалися в нашій державі 30 листопада 2013 року і тривали до 22 січня 2015 року. 

       В школі координую пошукову роботу учнів і вчителів  щодо історії села Грушка. В 2014 році минуло 530 років від першої згадки про село. Зібраний матеріал було узагальнено і видано книжечку «Історія села Грушка». Цього року готується до друку доповнене видання, тому що школа відзначатиме 535-ий ювілей заснування села (додаток №9)

       Я є джерелом ідей. А от реалізувати їх мені завжди допомагають мої учні, колеги по роботі і, звичайно, батьки. Так з’явились щорічні лицарські турніри, літературні вечори  («Поети та їх музи», «Перлини Срібної доби російської поезії»), інтелектуальні ігри «Дерево пізнання» (за романом В.Скотта «Айвенго») (додаток №9) та «Внутрішня і зовнішня краса людини» (за романом В.Гюго «Собор Паризької Богоматері»), фольклорне театралізоване дійство «Сорочинський ярмарок» (за творами М.В.Гоголя) (додаток №10 ).    

           В процесі позакласної роботи з предмета відмічається  активізація освітньої діяльності учнів. Завдяки використанню елементів інтерактивних технологій в учнів формується вміння орієнтуватися в різноманітному і суперечливому інформаційному полі.

          Зростає імідж предмета «Зарубіжна література» як важливої складової виховної системи НВК «Українська національна школа-родина». Такий висновок можна зробити на основі анкетування, яке проводилось останні три роки в кінці 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018  навчальних років. Результати опитування довели, що роль предмета у національно-патріотичному вихованні учнівської молоді зросла. Це видно з діаграм, поданих нижче.

 

9 клас

9 клас.png

 

 

 

 

 

 

10 клас

10 клас.png

 

 

 

11 клас

11 клас.png

 

Анкетування

«Як Ви розумієте патріотичне виховання?»

1. Як ти розумієш поняття «патріотичне виховання»?

А) Любов до своєї батьківщини і служіння йому.

Б) Нав'язування ідеології.

В) Не знаю.

2. Як ти розумієш термін «мужність»?

А) Якості особистості з сильними рисами характеру.

Б) Якості особистості зі слабкими рисами характеру.

В) Мені це незнайоме.

3. Чи необхідно звертати особливу увагу на патріотичне виховання      підростаючого покоління?

А) Так.

Б) Ні.

В) Не знаю.

4. Що означає для тебе «Родина», «Вітчизна»?

А) Це місце, де народився або виріс.

Б) Це термінологія, що позначає місце народження або місце проживання.

В) Я не знаю, що це означає.

5. Вважаєш  себе патріотом? У чому це проявляється?

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

6. Як ти вважаєш,  де має здійснюватися патріотичне виховання?

А) У сім'ї.

Б) У школі .

В) В сім'ї і в школі.

7. В якому віці слід віддавати перевагу  патріотичному вихованню?

А) В ранньому дитинстві.

Б) У підлітковому і юнацькому віці.

В) У більш зрілі роки.

8. Чи піднімаються  питання патріотичного виховання  у твоєму навчальному закладі?

А) Так.

Б) Ні.

В) Частково.

9. Як ти думаєш, чи повинен бути в школі  окремий навчальний предмет, пов'язаний з патріотичним вихованням?

А) Так, я вважаю, що необхідний  предмет, який акцентує увагу на патріотичному вихованні.

Б) Ні, такий предмет в рамках шкільної програми не потрібен.

В) Вважаю, що патріотичне виховання необхідно проводити в комплексі, а не тільки в рамках одного предмета.

10. Чи є сенс у патріотичному вихованні в наш час?

А) Так, зараз, як ніколи в наш час необхідне патріотичне виховання .

Б) Я не бачу зараз в цьому сенсу.

В) Я не уявляю, що це таке.

11. Чи є в Україні патріоти?

А) Так.

Б) Ні.

В) Не знаю.

12. Як ти ставишся до введення в школі спеціального курсу «Основи військово-патріотичного виховання»?

А) Згоден.

Б) Не згоден.

В) Не думав.

13.Чи хотів би ти, щоб у школі проводилися конкурси пісень на патріотичну тематику?

А)Так.

Б)Ні.

В) Не знаю.

14. Чи хотів би ти брати участь в іграх, змаганнях, пов'язаних з національно-патріотичною тематикою?

А)Так, я б брав у них участь.

Б) Ні, мені це нецікаво.

В)Я не знаю.

15. Які риси характеру виховує в людях патріотичне виховання?

А) Любов до Батьківщини, почуття обов'язку, самовідданість.

Б) Працьовитість, незалежність характеру, акуратність.

В) Інші якості.

16.Чи знаєш ти історію Великої Вітчизняної війни та її героїв?

А) Так.

Б) Ні.

В) Дуже слабо.

Г) У школі вивчали, але я  цього не засвоїв.

17. Чи ведуть у тебе в сім'ї бесіди про патріотичне виховання?

А) Так.

Б) Ні.

В) Іноді.

18. Бути громадянином означає бути патріотом своєї Батьківщини . Як ти думаєш –  це одне і те ж чи ні?

 А) Згоден з цим висловлюванням.

Б) Не згоден.

В) Я можу бути патріотом, але не мати громадянства.

19.Які з дисциплін гуманітарного циклу допомагають тобі формувати особисту громадянську позицію?

А)Історія.

Б)Українська мова і література.

В)Зарубіжна література.

Г)Правознавство.

Д)Християнська етика.

Ж)Захист Вітчизни

20. Хто твій улюблений герой літератури,чому?

……………………………………………………………………….

21. Які життєві цінності  для тебе є найважливішими:


здоров'я 

громадське визнання

любов 

служіння Вітчизні

освіта 

віра в Бога

комп’ютерні ігри                                       

 добробут 

 родина

 чиста совість                                

 творчість  

 улюблене заняття

фільми жахів

порядність


 

22. З якими наведеними тут думками ти погоджуєшся?

 

  • турбота про  людей - важлива якість людини;
  • турбота про процвітання своєї країни - головна риса громадянина;
  • єдина турбота людини-її сім'я;
  • людина має турбуватися лише про себе.

         Особливу увагу приділяю урокам розвитку мовлення, які  формують в учнів уміння і навички створення усних і письмових робіт різних жанрів, розвивають критичне мислення. Серед усних перевагу віддаю детальним переказам важливих епізодів з творів, переказу змісту твору від  імені будь-якого героя твору. Часто пропоную учням імпровізацію – створення невеличкого усного сценарію за твором і його інсценізацію.                                                              Найефективнішою з письмових форм, на мою думку, є написання есе. Це дуже цікава і водночас складна форма роботи для учнів. Вчителеві важливо навчити дітей, як думати, а не  що думати. А це важко, бо ні для кого не секрет, що сучасні учні мало читають. А саме читання розвиває вміння логічно та послідовно викладати думки. Щоб зацікавити учнів даним видом роботи, пропоную їм погратися - поставити себе на місце того чи іншого героя і від його імені  придумати  есе-послання читачам. Потім для полегшення роботи над письмовим варіантом  зачитую учням власний твір. Бажано робити це в 5 – 7-их класах, а починаючи з 8 класу пропонувати створювати послання самостійно (додатки №12,13,14).

         Я пишу вірші, пісні, сценки, есе, сценарії на патріотичну тематику (додатки ) . Часто використовую свої твори на уроках, там, де це доречно, і в позакласній роботі.  Популярними серед учнів та молоді села є мої пісні «Молитва за Україну», «Матерям героїв», «Рідне село», «Ми родина», «Мамина сльоза», «Ми українці», «Мамині руки»,колядка «Святвечір», вірші. Видала невеличкий збірник пісень «Мова моєї душі».

           Намагаюся бути прикладом для наслідування. Цим самим демонструю учням свої власні переконання. Свою професію порівнюю з професією сівача, адже ми разом сіємо зерна. Тільки він одержує хліб – основу життя, а з моїх зерен, сподіваюся, проросте могутнє дерево духовності.  Надіюся, що в майбутньому  мої вихованці з належною рішучістю будуть здатні не тільки обороняти свої духовні, моральні, національні, громадянські, родинні і особисті цінності, але також активно діятимуть назовні і утверджувати їх у стосунках з іншими людьми і народами. 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. - 2c., 7с., 9с., 11с.

2.Концепція національно – патріотичного виховання дітей і молоді. 2015/06/16/naczoonalno-patriotichne-vixovannya/. - 3с., 6с.

  1. Лойко С. Роман «Аеропорт» /Київ / Брайт Стар Паблішинг. 2015. – 12-17сс., 20-21сс.,26-28сс., 49-53сс., 88-100сс., 121-124сс., 152-156сс., 197-199сс.,303-313сс., 
  2. Перлини мудрості від академіка Мирослава Стельмаховича: інформаційний збірник/ Авт.-упор. Л.В.Калуська.- Іфано-Франківськ: Симфонія форте, 2018. -7с., 9с.
  3. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів, розділ «Зарубіжна література». – 6-18сс.

6. Стратегія національно – патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020         роки. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.Zako.rada,gov.ua/go/580/2015. -

1с., 3с., 9с., 11с.

7. Ушинський К./ Стаття «Про народність у громадському вихованні». - 2с. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Додаток №1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №2

 

 

Додаток №3

 

Додаток №4

 

 Додаток №5

 

Тема:Адам Міцкевич «Світезь». Утвердження любові до батьківщини й героїзму в баладі А.Міцкевича.

Мета (формувати компетентності): предметні (поглибити знання про літературну    баладу та творчість А. Міцкевича; уміння аналізувати ліричний твір; читацьку    активність);ключові (уміння вчитися: навички пізнавальної діяльності; комунікативні:        навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточуючих;    інформаційні: уміння самостійно знаходити інформацію та презентувати її;громадянські: почуття любові до Батьківщини і вільнолюбство, ненависть до ворогів рідної землі; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, світогляд).

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

Обладнання: портрет А.Міцкевича, проектор, відео «Полонянки», кліп «Водоспад Дівочі Сльози» (літній  і зимовий варіанти).

 

            Перебіг уроку

     І. Організаційний момент

     ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

Учитель. У збіднілого шляхтича Міцкевича часто вечорами збирались патріотично налаштовані знайомі. Вони тужили за «золотими вольностями» Речі Посполитої (так колись називали Польщу),  згадували  про відвагу старої польської шляхти і мріяли про незалежність своєї батьківщини (адже її територія у ХVІІІ столітті була поділена між трьома державами: Московським царством, Австрією і Прусією). Між ними сидів малолітній син господаря, який не дуже тямив у тому, про що йдеться, але добре усе запам’ятовував, немов би знав, що в майбутньому все почуте ляже в основу його творів і допоможе йому стати справжнім сином Польщі та виразником дум свого згорьованого народу. То хто ж він, той син, який  безмежно любив свою землю, але змушений був прожити більшу половину свого життя у вигнанні? Про це дізнаємось з підручника (знайомство семикласників  з біографією поета). 

ІІІ. Робота над темою уроку

  1. Робота в групах (питання висвітлюються на екрані):

1-а група:

- Де народився поет?

- Ким був його батько?

- Що мало вплив на формування характеру поета?

- Де навчався Адам Міцкевич і який фах отримав?

2-а група:

- Що найбільше обурювало поета, коли він навчався у Вільно?

- В якому році Міцкевич відбувся як поет?

- Чому поету заборонено було жити на Батьківщині?

- Чим вразила письменника Україна?

     2.Вчитель. Чи знаєте ви, що Московське царство, щоб розширити свою територію, вело постійні війни з своїми сусідами. Це почалося ще в  ХІV столітті і триває по сьогодні.

Завдяки своїй експансивній політиці воно збільшило свої володіння в 160 раз. Але не завжди захоплення території супроводжувалось рабством переможених.

3. Літературний коментар про давнє місто Світезь(підготовлене учнем домашнє завдання)

4. Виразне читання балади «Світезь» вчителем.

5. Робота за  підручником (запитання і завдання на сторінках 57 – 58: 1-10)

6. Вчитель. Як ви думаєте, на такий героїчний вчинок здатні тільки поляки?

7. Легенда про водоспад Дівочі Сльози, що знаходиться біля с.Ісаків Тлумацького району (підготовлене учнем домашнє завдання)

                          Легенда про водоспад Дівочі Сльози

    Було це дуже давно. Напали татари на одне велике село і взяли в ясир багато дівчат. Гнали їх в турецьку неволю як день так ніч. Втомилися сердешні. А коли довели їх  до Дністра, то  попросили сторожу, щоб дозволила їм спочити. День був погожий: світило ласкаве весняне сонечко, повівав теплий вітерець, співали дзвінкоголосі пташки. Все раділо весні, тільки полонянкам було сумно. Вони добре розуміли, що недовго лишилось їм топтати рідну землю. Про втечу і мови не було – добре стерегли, а з чужини вернутись додому було неможливо.

           Вирішили татари заночувати на цьому місці, от тільки дівчатам було не до сну. Одна з них і каже тихенько: «Та краще на дні Дністра гнити, ніж у неволі жити». Ніхто нічого не сказав, тільки хитнули одна одній на знак згоди головами…

          Коли вранці прокинулись вороги, то не знайшли жодної невільниці. Побачили тільки диво: скала, на якій сиділи дівчата, перетворилась на водоспад. З тих пір стали його називати «Дівочі сльози». «Краще смерть на батьківщині, аніж життя в полоні на чужині», - доводить нам легенда.

8. Перегляд кліпу «Водоспад Дівочі Сльози» та відео «Полонянки».

ІV. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія

  1. Як у баладі і легенді розкрито тему протистояння загарбникам?
  2. Поміркуйте, що сталося б з мешканцями Світезя, якби місто захопили війська «царя із Русі»?
  3. Проведіть паралель із давніми подіями та ситуацією, що склалася в сучасній Україні на початку ХХІ століття.
  4. Колективне формування висновку уроку (патріот не кричить про свою любов до батьківщини, він діє: захищає її зі зброєю в руках, а якщо це неможливо, то він вбиває себе, щоб уникнути неволі).
  5. Вмотивоване виставлення  балів.

V. Домашнє завдання

     1. Навчитись виразно читати баладу «Світезь».

     2. Підготувати переказ балади, використовуючи цитати з твору.

 

 

 

Додаток №6

Урок позакласного читання в 10 класі

за романом С.Лойка «Аеропорт»

( урок-презентація (с.1))

ТЕМА. Особистий досвід участі у воєнних конфліктах та його вплив на    творчість Сергія Лойка. «Аеропорт» - книга про сучасних героїв України. Осуд антигуманної сутності війни, розкриття її руйнівних наслідків для цивілізації та душі. Мотив відповідальності перед Батьківщиною у творі.

МЕТА (формувати компетентності): предметні (поглиблені знання про антивоєнну   тематику у творах літератури та новітньої історії України; знання про життя та творчість Сергія Лойка; читацьку активність); ключові  (уміння вчитися: навички текстологічного аналізу твору; уміння визначати роль деталі, роль внутрішнього монологу в розкритті теми твору;  засудження жахіть війни; комунікативні: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточуючих; навички культури відповіді (логічність,послідовність, доказовість); інформаційні: уміння знаходити потрібну інформацію та презентувати її; громадянські: чітку громадянську позицію щодо розв’язання  війни та захисту Батьківщини, гордість за свою країну та її захисників; соціальні: уміння обстоювати свою думку; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, гуманістичний світогляд).

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ: кіборг, АТО, орки.

ОБЛАДНАННЯ: презентація за темою уроку, кольорові картинки для створення скрайбу, ватмани, кольорові маркери, листочки слави.

Епіграфи:                                          Душу й тіло ми положим за нашу  свободу

                                                           І покажем, що ми браття козацького роду.

 

                                                                                                          Гімн України

 

Війна-потворна. Але людина на війні

відкривається як своїми найгіршими,

так і найкращими гранями.

                                                                                        Сергій Лойко «Аеропорт»

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І.ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ.

- В моїх руках роман Сергія Лойка «Аеропорт». (С.2) Це чи не найперша і  чи не найправдивіша книга про війну на Сході нашої держави. Дивно, але маємо завдячувати цьому людині, Батьківщина якої розпочала її. Адже автор книги – росіянин, точніше «американський москалик», як він жартома себе називає. Ця книга –  мій біль і моя гордість. Як жінка, відчуваю біль втрат  тих матерів, дружин і сестер, які не дочекалися своїх героїв з цієї страшної україно-російської війни, яка ось уже п’ятий рік «хрестами журбу вишиває, калічить малих, бере молодих – жалю ні до кого не має». Як громадянка, я горда за тих, хто зі зброєю в руках захищав і захищає майбутнє нашої держави. І хоч події твору викладені в хронологічному порядку, сам автор не вважає його ані хронікою, ані літописом і навіть не розслідуванням. Це художній вимисел, заснований на реальних фактах. Дія роману починається в Донецькому Аеропорті і розгортається похвилинно протягом останніх 5-ти днів понад 240-денної облоги. Факти реальні, герої – плід художнього вимислу. Вона – документальна повість про наш вчорашній і сьогоднішній день.

Світ  кипить: локальні війни, терористичні акти, хакерські атаки… На жаль,  до цього всього має відношення і наша багатостраждальна земля. Кінець 2013 року ознаменувався початком Революції Гідності:

Майдан! Тут наша гідність піднімалася з колін.

Майдан! Тут Схід і Захід - всі стояли як один.

Майдан! І без наказу сюди кожен поспішав,

Щоби тиран в нас Україну не відняв.

Але він таки відняв. Перша спроба відірвати ласий шматок від України була зроблена в кінці лютого 2014. Вона була блискавично успішною. В своєму романі «Аеропорт» про цю подію Сергій Лойко  напише так: «Анексію  оформили за один день без жодного пострілу». Апетит у ворога миттєво зріс – захопити південь України. Але гордий народ не дозволив: сотні добровольців прямо з Майдану рушили на Схід. Так почалася російсько-українська війна. За версією Москви – це громадянська війна, Києва - офіційно АТО, неофіційно – війна за незалежність України. А воїни, які воюють на Сході, впевнені, що воюють на Батьківщині за Батьківщину. Вона почалася 12 квітня 2014 року. Вже 5-ий рік йде ця дивна, гібридна війна, війна, якої не повинно було бути…Про неї вже написані книжки, зняті фільми. Знайомлячись з ними, переконуємось, що живемо в країні героїв, в країні, яка ніколи і ні перед ким не стане на коліна. Вона породила героїв, які  готові віддати « душу й тіло за нашу свободу». Саме про них піде мова на сьогоднішньому уроці. (С.3)

ІІІ.МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

(Учні записують в зошити тільки друге речення теми. До решти речень усно складають питання і записують їх в зошити. Пошук  відповідей  на питання  і буде завданням уроку)

Питання можуть звучати так:

  • В яких воєнних конфліктах брав участь Сергій Лойко?
  • В чому полягає антигуманна сутність війни?
  • В чому полягає героїзм захисників Донецького аеропорту?
  • Які наслідки має війна для душі людини і цивілізації ?
  • Що означає бути відповідальним перед Батьківщиною?

Робота з епіграфами уроку. (С.4,5)

ІV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

(Двоє учнів озвучують підготовлені вдома повідомлення: 1-е – про  Сергія Лойка; 2-е – про кіборгів  ).

1-ий учень: (с.6)

-  Сергій Лойко - кореспондент і фотограф Лос АнжелесТаймс, який спеціалізується на війнах і збройних конфліктах. Висвітлював військові дії в Нагірному Карабаху, Румунії, Таджикистані, Чечні, Грузії, Афганістані, Іраку. Українську революцію й подальшу війну Сергій описував практично без перерви з першого дня - з 30 листопада 2013 року по лютий 2015-го. У 2015 році за роботу на війні в Україні Сергій Лойко був удостоєний однієї з найвищих нагород в американській журналістиці - «За хоробрість, достовірність, оригінальність, глибину та виразність описаного».

Сергій був єдиним іноземним кореспондентом, який побував у Донецькому аеропорті в жовтні 2014 року й провів там чотири  повних дні з кіборгами.

2-ий учень: (с.7)

Кіборги – це маленький український гарнізон Аеропорту. Він  денно і нощно відбиває атаки супротивника, який значно переважає його у живій силі й техніці. Але тут, у цьому зруйнованому до підвалин Аеропорті, підступні і жорстокі вороги зіштовхнулися з чимось неочікуваним і неймовірним. Із кіборгами. Вороги самі так назвали захисників Аеропорту за їхню нелюдську живучість та впертість приречених. Кіборги, своєю чергою, ворогів прозвали орками.

Вчитель: «А що ви  можете сказати про кіборгів?

Відповіді учнів: 1)воюють несамовито, (с.8) 2) різномаста група відчайдушних вояків-піхотинців, десантників, розвідників, саперів, добровольців-націоналістів; (с.9) 3)афроукраїнці - від кіптяви чорний як вугілля колір обличчя; 4) форма брудна, подерта; (с.10) 4)боролися так, наче саме тут вирішувалася доля війни; 5)одержали єдиний наказ: «Триматися!» І вони трималися; 6)намагалися лишитися живими і при цьому якнайбільше вбити сепаратистів;7)переживши пекло, залишились людяними, милосердними; (с.11) 8) вони мов брати - завжди готові прийти один одному на допомогу; 9)ніколи не залишають побратима в біді; 10)їм важко, вони виживають, але не втрачають почуття гумору, а іноді навіть співають (звучить уривок з пісні «Гуцулко Ксеню…» з кінофільму «Кіборги»)

ВЧИТЕЛЬ: «Уже те, що вони там були, захищали Аеропорт, робить їх справжніми героями. То ж давайте познайомимось з ними ближче, і на їх честь сплетемо символічний лавровий вінок (додаток №1), адже саме він в часи античності та середньовіччя вінчав голови славних лицарів (учні озвучують найцікавіші, на їх погляд, історії кіборгів, даючи оцінку їх вчинкам; висновки записують на лаврових листочках, які у вигляді лаврового вінка приклеюють на дошці )

Аудіокнига

за романом Сергія Лойка

«А Е Р О П О Р Т»

Розповідь перша: «Аеропорт – герой, патріот, борець» (с.12-17)

      Донецький Міжнародний  аеропорт ім. Прокоф’єва – головний герой роману. Це був, на жаль був, найсучасніший аеропорт в Україні, й один з найкращих в Європі, зведений в 2012р. напередодні чемпіонату Європи з футболу. Саме він прийняв на себе безліч смертельних ударів важкокаліберної ворожої техніки. Ніхто і ніколи не скаже, скільки їх було. А почалося все 26 травня 2014 року, закінчилося 22 січня 2015 року. Саме його стіни захищали від смерті кіборгів, а вони, кіборги, боронили його. Отак, мов брати, протистояли ворожій навалі 242 дні. Коли сепаратисти зрозуміли, що кіборгів з Аеропорту вибити неможливо, вони вирішили його просто підірвати. (С.18) «Після цього він нагадував обгризений морськими хижаками скелет динозавра, викинутий на берег бурею невмолимої жорстокої долі», - пише автор.

       Для мене Аеропорт – це герой і  борець; символ нескореності і стоїцизму; пам’ятник війні, якої не повинно було бути.

       На листочку слави я напишу: «Аеропорт – герой, патріот, борець»

Розповідь друга: «Медвідь-комбат» (Глава VІ, ст.88-100)(с.19))

       Ті, що  захищали Аеропорт, справді готові були «душу й тіло положити» за те, щоб він не дістався сепаратистам. Прикладом неймовірного героїзму і самопожертви в романі є комбат Медвідь. Він відповідав за забезпечення Аеропорту всім необхідним: БК, «хавчиком», водою, ліками. Звідти забирав 200-х, 300-х і тих, хто пробув у пеклі від 7 до 10 діб. На середину січня 2015 року техніка його мотобригади була цілком знищена, тому її довелось просити у сусідів. Механіки-водії відмовлялись їхати в Аеропорт, бо добре знали, що це найнебезпечніший маршрут на землі з квитком в один бік. Але Медвідь вмів вмовляти, тим більше, що сам завжди їхав в першій «чайці» і запевняв, що нічого поганого не станеться, бо він везучий. Я більш ніж впевнена, що це не просто герой книги. Це реальний і, на щастя, живий кіборг Олег Кузьміних, навіть портрет співпадає: «Медвідь був лисий, міцно збитий мужик із величезними волохатими, як у Кін-Конга, лапами замість рук»(ст. 90).

       В ніч на 20 січня 2015 року легендарний командир 90-го аеромобільного батальйону 81-ої десантної бригади підполковник Олег Кузьміних, як і герой книги, потрапив у полон, коли його батальйон йшов на допомогу захисникам Донецького аеропорту (повинен був забрати поранених). Але у тумані бійці збилися з курсу і вийшли на позиції противника. У результаті бою, що зав’язався, потрапили в полон.  Медвідь, якого терористи намагалися змусити перейти до них, був звільнений з полону лише влітку 2015 року (Кузьміних - 22 травня).  Те, що в романі автор написав про Медведя, було з Олегом Кузьміних в реальному житті. Про це навіть показували по телебаченню (уривок з відео «Парад полонених кіборгів у Донецьку»). «Жінки верещали і кидали в полонених каміння. Чоловіки підбігали і били вояків по спинах і головах», - так написав про це в своїй книзі автор Сергій Лойко (ст.. 127).

       На листочку слави я напишу: «Неймовірний, безстрашний і відповідальний героїзм комбата Медведя».

                       Розповідь третя: «Водії-механіки» (Глава VІІІ, ст.121-124)(с.20-21)

Коли Степан Бандер зрозумів, що всіх поранених в МТЛБ не запхати, прийняв наступне рішення:

   -Так, мужики! Це останній ваш шанс залишитися живими Поїдете на броні разом з мертвими. Сашко, тягни з каптьорки броники двохсотих! По додатковому бронику на ноги, від поясу! Поїдете як катафалк. Знімаймо з наших двохсотих мішки, щоб краще видно було , що веземо.

    Механік стоїть поряд, жадібно п’є гарячу каву з жерстяного кухля, щоб не заснути на зворотньому шляху.

    Усі якось розташувалися. Живі на броні зображують трупи серед трупів справжніх. Видовище апокаліптичне.

     Останній інструктаж механіку, якого звуть Семенич:

  • Дивись, Семенич, жодних ривків. Дрейфуєш повільно на першій…Як смикнешся, вони тебе спалять! І тебе разом з усіма! Як мене зрозумів, герою?
  • Зрозумів. Легкою риссю, як на параді, - відповідає Семенич.

      МТЛБ, обвішаний рухливою бронею з живих і мертвих, повільно повзе в туман, який швидко розсіюється. Про що думає кожен із поранених на броні, притулившись до холодного металу машини або до холодної плоті мертвяків? Страшно навіть уявити, що в них в голові, які молитви шепочуть їхні губи.

       Їх помічають вороги, але такої військової техніки вони ще не  зустрічали.

  • Двадцатый, двадцатый! По цэли не работать, Один-два предупредительных в воздух, чтобы знали, что мы здесь, - командує підполковник російської армії Сивко, родом з українського Хєрсона.

      Російські десантники підводяться на повний зріст у своїх окопх і дають хто один, хто два постріли, а хто й чергу в повітря з усіх видів зброї.

      Механік Семенич безперервно хреститься всередині мотолиги вільною рукою. Він не знає, що це салют…

     На листочку слави напишу: «Саможертовний героїзм водіїв-механіків».

                    Розповідь четверта: «Дракон і Панас» (Глава ХІІ, ст..198-199) (с.22)

      На війні трапляються дива. Наприклад, кіборгу Панасу життя врятувала звичайна солдатська каска. Вона, правда, була на нього завелика, завжди сповзала на очі, що й викликало у всіх часте кепкування.

     Однієї ночі він разом з побратимом Драконом корегував вогонь. Раптом Панас побачив іскри перед очима і відчув, що по обличчю тече  щось тепле і липке. «Кров, - зрозумів він. – Але звідки?» Він зняв каску, обмацав її, але нічого не виявив. Та коли торкнувся чола, то зрозумів, що рана над правою бровою. Ще раз обмацав каску і здивувався: куля калібру 7,62. СГД застрягла у шарах кевлару, і це врятувало йому життя. Панас поцілував каску. До крові, що заливала йому очі,  додались сльози радості…

     -Але де ж Дракон? – запитав сам у себе Панас. - Не міг же той утекти, відлетіти чи випаруватися? Дракон не зробив ні першого, ні другого, ні третього. Його товариш  був поруч, але мертвий – куля снайпера увійшла йому в голову прямо над правою бровою. У Дракона, на жаль, не було такої каски, як у Панаса -  вона була замала.

     - Разом пішли на завдання, Остапчику, разом і повернемося, - сказав Панас. Закинув товариша на плечі і, хитаючись і перечіпаючись у темряві, рушив назад. Раптом запищав телефон…

  - Це у Дракона, - промайнуло в голові… Знайшов, підніс до очей і прочитав: «Остапчику, ми з татом п’ємо за твоє здоров’я. Ти саме зараз народився…» «І помер…» - тихо ридаючи, прошептав Панас.

    Кіборг Сергій Танасов, прочитавши книгу «Аеропорт», написав такий відгук: « Це поза сумнівом, найкраща книжка про війну, яка мені траплялася. Автору вдалося передати реалії війни з «добрим братом- сусідом» на всі сто десять відсотків…Я ношу в своїй кишені кулю снайпера, яка застрягла в моїй касці, у сантиметрі над бровою. Тепер у мене є ще й книжка, в якій про це написано…»

   На війні  воїни мають обов’язок перед пораненими і мертвими – ніколи не лишати їх на полі  битви. Панас його виконав. Тому на листочку слави я напишу: «Обов’язковий героїзм Панаса”.

                              Розповідь п’ята: «Нога танкіста» (ст.120-121) (с.23)

      Продовжуючи попередню тему, хочу розказати про Мишка-Професора. На злітній смузі Аеропорту стояв згорілий танк, а біля нього, на землі, лежали рештки тіла обгорілого танкіста. Вже кілька разів кіборги намагались забрати їх, але сепаратисти заважали. В черговий раз Мишко-Професор вирішує спробувати. Разом з Тритоном вибігають на злітку і, на диво, швидко знаходять рештки – шматок обгорілої ноги. Знахідку кладуть в ящик і біжать назад. Сепаратистські кулі, мов град, сипляться їм на голови. Одна все-таки попадає в ліве передпліччя Мишку, але він, помінявшись з Тритоном ручками, продовжує біг. Коли добігли до машини, Мишко випустив ящик і голосно застогнав. Тритон хотів йому допомогти, на що той сказав:

      - Потім, Тритоне! В’яжи танкіста до машини, бо я даремно помру. Тритон шукає вільну раму, піднімає ящик і прикручує його припасеним для цього діла дротом. Тепер він поїде додому до мами , чи до дружини, чи до кого там має їхати цей шматок ноги нікому невідомого мертвого танкіста…

     Професор підводиться, щоб йому допомогти – й отримує сліпу кулю у скроню, прямо під каску. Наповал.

 -Мишко, Мишко! – кричить Тритон, чаклує над ним. Кличе Сєргєїча. Сєргєїч прибігає,знімає каску й хитає головою. Мишко-Професор помер, рятуючи ногу мертвого танкіста.

    На листочку слави я напишу: «Жертовний героїзм Мишка-Пофесора і Тритона».

                           Розповідь шоста: «Андрій-Боксер» (ст..49-53) (с.24)

     Андрій-Боксер не любив фотографуватися, бо вважав, що це погана прикмета. Але на «завдання» фотографа покликав. Воно полягало в тому, щоб з старого терміналу скинути дві «ганебні ганчірки» (так називали наші бійці прапори ДНР і Росії) і знову встановити там український синьо-жовтий стяг. Вранці четверо бійців вирушили до старого терміналу. На місце призначення дісталися без пригод. Швидко скинули вниз ворожі прапори, установили свій і попросили Олексія сфотографувати їх напам’ять.

      А в цей  час на дзвіниці старої церкви (чотириста метрів від терміналу) знаходився зірка російського кіно Порєбріков. Він тримав в руках новенький автомат і натиснув кілька разів на курок…Він не думав нікого вбивати, він просто грався…  

        Одна куля поцілила Андрію в живіт, друга пробила ногу навиліт поряд зі стегновою артерією…Коли товариші принесли його в новий термінал, він був мертвий.

         Над старим терміналом майорів український прапор. Олексію здалося, ніби він чує, як ляскотить на вітрі це тріпотливе синьо-жовте полотнище, і звук цей відлунює в його вухах дзвоновим гулом. Але цього разу подзвін був не по ньому, а по відчайдушному, хоча й забобонному красунчику Андрієві, якого чекала наречена. Чекала, чекала, та так і не дочекалася.

       Як же треба любити свій прапор, щоб за нього віддати своє життя. Тому на листку слави я напишу: «Відчайдушний, патріотичний  героїзм Андрія-Боксера».

                                    Розповідь сьома: «Мінер Панас» (ст..303-305) (с.25)

      Саможертовність кіборгів вражає. За своє коротке життя Панас здійснив три подвиги. Перший, коли за допомогою мін підірвав два ворожі танки. Другий, коли один взяв в полон 11 російських піхотинців. Панаса за це нагородили Героєм України. Однієї ночі Панас помітив, як сепаратисти скидають з третього поверху на перший в мішках  вибухівку , і зрозумів, що зараз буде.

       І от Панас здійснює свій третій, останній подвиг. Кричить хлопцям: «На землю, хлопці! Зараз атомний вибух буде!» Ніхто не розуміє, про що йдеться, але всі покірно лягають на землю, і хто чим може прикривається: хто сміттям, хто мішком, а хто трупом.

І пішла хвиля…Курява стовпом до небес…

       Салам відкопався чи не першим. Каску з нього знесло. Він шукає каску…Ось вона, мила, вся під товщею пилу. Піднімає її, а звідти голова викочується. Салам на коліна став. Дмухнув на обличчя голови – Панасова це голова. Навіть очі розплющені, не встиг закрити, бо не думав про себе, а думав, як хлопців попередити про смертельну небезпеку.

  • Спасибі за каску, брате, - сказав Панас і заплющив йому очі.

На листку слави я напишу: «Саможертовний героїзм мінера Панаса»

                         Розповідь восьма: «Любіть ворогів своїх…» (ст..152-156)

   Біблія каже: «Любіть ворогів своїх». Я не була на війні, і мені важко зрозуміти, як можна любити того, хто прийшов на мою землю зі зброєю, щоб мене вбити. І я маю за це його ще й любити ?..Важко це зрозуміти…А в тім книга Лойка мені заперечує.

    В підвалі терміналу стався страшний вибух, а згодом почувся стогін і прохання:

   - Хлопці, мені кінець…Киньте гранату хтось, якщо не шкода.

     Салам дістав з кишені «лимонку», збираючись висмикнути чеку.

  • Не треба! – зупинив його Бандер. – Він потрібен мені живий. Степан крикнув у підвал: - Сепар, як ти там?
  • Ногу відірвало…
  • Я зайду? – спитав Бандер.
  • Заходь.
  • Стріляти не будеш ?
  • Нема чим.

За кілька хвилин з підвалу кіборги витягли ледь живого сепара. Він виявився старшим лейтенантом -  розвідником російської армії. Жити йому залишалось кілька хвилин.

  • Хлопці, вам іти треба. Завтра вам усім тут кінець…Ідіть сьогодні до ранку, - промовив сепар. – Мені б дружині подзвонити…
  • Не нахабній! – вигукнув хтось з кіборгів.

   Та Степан був іншої думки. Він наказав притягнути єдиний дивом вцілілий візочок. Поклали на нього сепара, і Бандер наказав кинути на злітну смугу кілька димових шашок.

  • Ти чого, Степане, через цього козла ризикуватимеш людьми?
  • Ні! Я сам піду. – І потягнув візок з пораненим на смугу. Там віддав йому свій телефон і запитав:
  • Сам набереш?
  • Спробую…

         На другому кінці було чути стурбований голос дружини. Сепаратист її заспокоїв, випустив слухавку і... помер. Степан забрав в нього свій телефон і побіг в термінал.

А ввечері по російських новинах прозвучало таке:

  • Сьогодні розвідники ополченців виявили страшну знахідку на злітному полі Аеропорту – померлого від страшних тортур ополченця. Мужньому героєві бензопилою відрізали ногу і залишили помирати  на злітному полі.

А ще через три дні до дружини померлого сепаратиста зателефонував зам. командира групи «Вимпел» Збройних сил РФ і з «глибоким сумом» повідомив їй, що її чоловік «трагічно загинув під час військових навчань у Ростовській області».Ось так народжується в Москві «правда» про війну, яку вона веде проти нашої країни.

      На листочку слави я напишу: «Великодушний героїзм Степана Бандера»

         Розповідь дев’ята: «Свєтік і Салам – побратими» (ст..306 – 313) (с.26,27)

В цьому романі мене найбільше вразила дружба Свєтіка і Салама. Вони познайомились ще тоді, коли виходили з Іловайського котла. Дві неділі виходили.  Голодували і страждали від спраги. Щоб не померти, їли навіть комах. І вижили, завдяки мудрості Салама вижили…

  - Навіщо йшли на заріз? – розмірковував Салам. – Чому не билися? Стільки хлопців зберегли б. З тих, хто йшов у колоні (1500 чоловік), третина вийшла, третину вбили, а третина в полон потрапила…

     Першим в Аеропорт потрапив Салам, а згодом запропонував Свєтіку «справжнє діло», про що пізніше дуже пошкодував.

     На вигляд Свєтік такий недосвідчений, як Божа кульбабка. Але зовнішність часом оманлива. Свєтік на війні з першого дня. Якби заснували приз першому добровольцю, він би точно його отримав.

      Салам – розвідник, Свєтік – десантник. Один у мами, вчився на стаціонарі – отже, мав бронь. Але любов до Батьківщини перемогла – став добровольцем, а згодом і кіборгом…Куля снайпера забрала його життя: вона пробила передню пластину бронежилета, пройшла Свєтіку через серце, вийшла крізь пластину на спині і застрягла в камері Олексія, що звисала в нього нижче грудей.

      Чи бачили ви, як плачуть чоловіки… Салам ридав над Свєтіком і звинувачував у його смерті себе. Але я думаю, що це не так. Свєтік знав, на що він іде. Мати втратила єдиного сина, який як справжній патріот віддав життя за Вітчизну.

      На листочку слави я напишу: «Свєтік і Салам – добровольці, патріоти,  побратими» (Запалення пам’ятної свічки.Ліричний відступ: виконується власна пісня «Матерям героїв». Учні в цей час, поділені на дві групи, створюють скрайб «Війна потворна, бо…» і ментальну карту «Війна знесилиться, якщо…»)

                                     Розповідь десята: «Скерцо» (с.29)

      22 січня 2015 року – найтрагічніший день для кіборгів, бо прийшлось покинути те, що так несамовито захищали 242 дні. Захищали так, ніби саме тут вирішувалась доля війни. Вцілілих після другого «атомного вибуху» було небагато,  більшість з них були поранені. Відстрілюватись  вже не було чим. Командир наказав всім, хто може йти, покинути Аеропорт. Так і зробили, пообіцявши пораненим, що за ними повернуться. Не пішов з усіма тільки Скерцо, мотивуючи тим, що мусить хтось з пораненими залишитись.

Орки не забарились. Зрозумівши, що знущатись немає над ким, причепились до Скерцо. В його розгрузці вони  знайшли флейту в чохлі і попросили заграти. Але хіба міг він грати тим, хто забрав життя у багатьох його товаришів, хто намагається відірвати ласий шматок від нашої землі і приєднати до ворожої країни. Це було б зрадою. Скерцо мужньо дивився ворогові у вічі і мовчав. Це ще більше розлютило ворогів, і один з них вистрелив йому 4рази в живіт. Коли Скерцо помирав на холодній бетонній підлозі, йому в горло, ще живому, забили його улюблену флейту.

       На листочку слави напишу: «Саможертовний, стійкий героїзм Скерцо»

VІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ  ТА  СИСТЕМАТИЗАЦІЯ  ЗНАНЬ (робота в групах)

      1.Захист скрайбу «Війна знесилиться, якщо…» (1-а група ) та ментальної карти «Війна потворна, бо…» (2-а група). (Додатки  2,3 )

       2. Відповіді учнів на проблемні питання з використанням афоризмів про війну: (с.30)

*Я переконаний, що вбивство під приводом  війни не перестає бути вбивством

 ( А. Енштейн).

* Я не знаю жодного народу, який збагатився б завдяки перемозі у війні ( Вольтер).

* Старі оголошують війну, а йдуть вмирати молоді ( Г. К. Гувер).

* Або людство покінчить із війною, або війна покінчить із людством ( Дж. Ф. Кеннеді).

* Нам кажуть, що війна-це вбивство. Ні: це самогубство (Дж. Р. Мак-Доналд).

* Виграти війну так само неможливо, як неможливо виграти землетрус

 ( Дж. П. Ренкін).

* По-справжньому війна нікому не потрібна, але багатьом потрібна ненависть

( М. Фріш).

* Я не знаю, якою зброєю буде вестися третя світова війна, але четверта-палицями і   камінням (А. Енштейн).

* Війна – це коли за інтереси інших людей гинуть зовсім безвинні люди (Вінстон Черчиль).

* Я ніколи не приєднаюся до руху проти війни. Покличте мене, коли  з’явиться рух за мир (Мати Тереза).

Вчитель. (Інформація про людські втрати при обороні Донецького аеропорту (с. 31) та про виставку робіт С. Лойка в серпні 2015 року в м. Києві)(с.32-34)

VІІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ.

  1. Чи одержали ви відповіді на питання, які записали на початку уроку в зошиті?
  2. Мотивація і виставлення балів за урок.

 VІІІ.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

  1. Переглянути фільм «Тримай  біля серця» .
  2. Написати есе «Чи можна виправдати жорстокість?»                     

 

Асоціативний малюнок

«Лавровий вінок слави захисникам Донецького аеропорту»

(за романом С.Лойка «Аеропорт»)

 

 

 

 

 

 

Ментальна карта

«Війна потворна» (за романом С.Лойка «Аеропорт»)

 

 

Скрайб «Війна знесилиться, якщо…»

(за романом С.Лойка «Аеропорт»)

 

 

Додаток №7

Урок патріотизму у 8 класі

 

Тема: Тіртей (VІІ ст. до н. е.). «Добре вмирати тому…». Ідея захисту рідної країни в елегії. Античний ідеал героя. Авторська позиція.

Мета: ознайомити восьмикласників з напівлегендарною постаттю давньогрецького поета-воїна Тіртея, здійснити аналітико-інтерпретаційне дослідження його елегії «Добре вмирати тому…» і довести, що даний вірш є патріотичним закликом захищати вітчизну, не шкодуючи життя;

Обладнання: «Словник літературознавчих термінів», таблиці: «Елегія – жанр декламаційної  лірики», «Античний ідеал воїна-героя»

Епіграф:                            Воїни…                

                                              Юрб не лякайтесь ворожих і страху ніколи не знайте,

                                           Щит свій у перших рядах кожен міцніше тримай.

                                                                                                                   Тіртей

 

                                                            Хід уроку

 

І. Організаційний момент 

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Оголошення теми та завдань уроку

Слово вчителя

     - Чи вірите ви в те, що слово може бути сильнішим за зброю? (Відповіді учнів). Щоб не було у вас сумнівів, що це так, розкажу вам давню і дуже повчальну історію. Мова піде про Стародавню Грецію. Не було в ній міста, де б до мистецтва ставилися гірше, ніж у Спарті: звідти було вигнано всіх митців, бо ті начебто не приносили державі «жодної користі». Однак під час війни Спарти з Мессенією жодна зі сторін не могла перемогти. Тоді спартанці отримали пророцтво: вони не переможуть доти, доки не попросять допомоги в афінян, своїх найзапекліших супротивників. Що поробиш – з богами не сперечаються. Зціпивши зуби, спартанські посли вирушили до Афін. Там дуже здивувалися такому проханню, але наказали чекати. Яким же було обурення войовничих спартанців, коли з Афін їм на «допомогу» вийшов не загін добре озброєних воїнів, а кульгавий учитель музики Тіртей. Від люті і приниження спартанці ледве не вбили його на місці, але побоялися гніву богів і взяли старигана із собою. Саме тоді війська спартанців і мессенців зійшлися у вирішальній битві – хто кого? І в найнапруженіший момент бою Тіртей почав читати свої вірші: про стійкість у бою, про необхідність боронити батьківщину, про те, що краще полягти в битві за свій народ, ніж шукати притулок у далеких краях. І серця втомлених спартанських воїнів сповнилися відвагою, вони кинулися на ворогів і перемогли їх. Тіртей дістав звання почесного громадянина Спарти, а спартанці відтоді почали шанувати мистецтво слова. Невтомні войовники, вони перед битвою приносили жертви не богу війни Аресу, а музам. Бо просили не перемоги, а поета, який зміг би цю перемогу оспівати…

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

  1. Словникова робота

 - Уважно прочитайте сучасне літературознавче трактування елегії за словником. Користуючись таблицею, дайте відповіді на запитання: « Чи були давньогрецькі елегії сповнені сумного настою? Якими були провідні теми тогочасних елегій?» Запишіть у зошити особливості давньогрецької елегії.

 

                             Е Л Е Г ІЯ –

 

               ЖАНР ДЕКЛАМАЦІЙНОЇ

 

                             ЛІРИКИ                  

Настрій – бадьорий

Мова – урочиста

Тематика – піднесена, урочиста

Форма – військові настанови; повчання; патріотичні заклики; політична агітація; настанови, гідні наслідування; життєві поради

 

2.Читання учнями елегії Тіртея «Добре вмирати тому…» мовчки.

3. Виразне читання елегії учителем.

 Спрямувати хід обговорення можна з допомогою питань:

  • Яка головна думка твору? (Захищати вітчизну від ворогів ,не жаліючи життя)
  • Якими засобами автор намагається її обгрунтувати?

      Послідовне осмислення низки фрагментів вірша переконує учнів, що автор не обмежується закликом, а намагається сформувати позицію юного воїна.

       Почавши з вражаючого поєднання несумісних понять «добре» і «вмирати», автор у подальшому намагається довести, що всі альтернативні варіанти можливої долі воїна є набагато гіршими. Розвиваючи головну тему, автор уводить все нові аргументи на обгрунтування своєї думки. У 3-8 рядках змальоване гірке становище втікача:

         Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі

         Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,

         З матір’ю милою, з батьком старим блукати,

         Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.

         Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,

         Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

       У наступному фрагменті автор звертається до синівських, батьківських почуттів воїнів, намагається збудити громадянську гордість. Він говорить про сором і зневагу, які скрізь переслідуватимуть того, у кого прагнення до самозбереження сильніше за патріотичні почуття:

           Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,

           Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

           Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи

           Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю.

      Стверджуючи, що боягуза чекає ганьба, сором і страждання вигнанця, автор закликає не шкодувати життя, щоб не зробити жахливої помилки:

          Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

          В битві поляжемо ми, не пожалієм  життя.

          Юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

          Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

          Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,

          Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

    Після заклику до мужнього захисту батьківщини і короткого викладу норм поведінки воїна-патріота автор звертається до почуттів обов’язку юнацтва перед старшими:

          Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи

          Не покидайте старих, з битви утікши самі.

          Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

          Воїн поляже старий, в перших упавши рядах.

    У фіналі Тіртей оспівує красу і молодість, доводячи, що юнак «Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах»:

                                              …юнакові - все личить,

        Поки ще днів молодих не осипається цвіт,

        Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він -

        Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.

                                                          ( Переклад Г.Кочура)

4. Бесіда за прочитаним:

  - Який настрій цієї елегії?

  - Чи збігається настрій елегії з твердженням, задекларованим у перших рядках вірша? Смерть завжди викликає сумні настрої та почуття, чому у Тіртея вона сприймається схвально? В чому причина бадьорості ліричного героя?

  - Погляньте на записи у вашому зошиті. Чим, по-вашому, за формою є дана елегія? Про що в ній йдеться?(Патріотичний заклик,військові настанови.)

  - Чи міг би епіграф нашого уроку бути епіграфом до вірша?

  - Що для ліричного героя є гіршим, ніж смерть? Обгрунтуйте прикладами з тексту. (Гіршим за смерть вважається безчестя і сором, які скрізь будуть переслідувати не лише самого боягуза, а й увесь його рід.)

  - За які ідеали, за віршем Тіртея, варто віддати життя? ( «Будемо батьківщину і дітей боронити відважно…»)

  - Як ви розумієте слова: «Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою…»?

  - З якою метою у вірші протиставляється смерть старого і молодого воїна? ( Молоді зобов’язані йти в бій в передніх рядах. )

 - Виразно прочитайте слова елегії, в яких міститься заклик. Як ви гадаєте, він був важливий лише за часів Тіртея? Аргументуйте свої відповіді.

ІV. Узагальнення в просторі теми уроку.( Використовуючи прийом «Гронування», створити Кодекс  ідеалу воїна за Тіртеєм.)

Поміж хоробрих бійців                                                                    Має в грудях  могутній

 падає в перших рядах                                                                         мужній дух                                                                        

 

                                                                                                                  Не думає про життя

…Батьківщину і дітей                          І Д Е А Л                                               під час бою

боронить відважно                     ВОЇНА ЗА ТІРТЕЄМ

                                                                                                                     Ніколи не покидає

Не жаліє життя                                                                                           старих на полі бою

в боротьбі за

 батьківщину                                                                                         

                                                                                                                  Мужньо дивиться

                                                                                                                  ворогові в очі                                                      

 

Тримається разом з                                                                              Не знає страху    

побратимами серед бою                                                                      перед ворогом                        

 

  • Користуючись кодексом честі еллінського воїна, визначте, які з даних рис притаманні нашим воїнам, що воюють на Сході.
  • Чи актуальним є даний вірш у наш час?  Відповіді аргументуйте.

 

    Заключне слово вчителя.

  • Поетична спадщина Тіртея свідчить про суворе спартанське виховання, вона насичена ідеологією мужності й вірності високому обов’язку спартанського воїна, закликами йти  до бою. Талановиті вірші Тіртея сприяли перемогам спартанського війська над ворогом, а патріотичні елегії співали перед вирішальними битвами. Центральний образ творчості Тіртея – ідеальний воїн, сповнений презирства до смерті, якщо йому випадає щастя вмерти за вітчизну. Один із поетичних циклів названо поетом «Поради». В них автор навчає мистецтву битви, прославляє героїв, воїнську доблесть. В нього є чому повчитися і нам, адже виховати в собі справжнього захисника рідної землі – священний обов’язок кожної людини.

V.   Мотивація  балів успішності.

VІ. Домашнє завдання

  1. Написати есе на тему « Як у легенді про життя Тіртея відбилася віра еллінів у велику віру поетичного слова…» ( Високий рівень.)
  2. Усна характеристика сучасного українця-патріота .
  3. Навчитись виразно читати  елегію Тіртея  «Добре вмирати тому…».
  4. Індивідуальні завдання: 1-е – історія битви під Фермопілами; 2-е – епітафія Симоніда «Спартанцям, що загинули при Фермопілах».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №8

Скрайб

до оповідання Людмили Уліцької

«Паперова перемога»

(7 клас)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №9

 

 

 

 

Додаток №10

Театралізоване

дійство «Сорочинський  ярмарок»

 (Обладнання: на столах різноманітні вироби: кошики, глечики, качалки, макогони, дерев’яні ложки; одяг ( хустки, сорочки, спідниці, запаски та ін.); віночки з кольоровими стрічками, прикраси для дівчат та інше).

Вступне слово вчителя: «Духовне багатство нашого народу закарбоване у безлічі чудових традицій. Ярмаркування – одна з найдавніших і найкращих з них. Без неї життя людей було б неможливим і неповноцінним. Своє відображення ярмарок знайшов у творчості геніального сина України – М.В.Гоголя в безсмертному його творі «Сорочинський ярмарок». Сьогоднішнє театралізоване дійство присвячується саме йому та його героям, які завітають до нас  в гості і, сподіваюся, подарують нам незабутні хвилини радості.

На сцену вибігають троє дівчат в українському одязі.

- Ой, дівчата, а чи ви не забули? (1д.)

- Що?(2д.)

- Та в неділю ярмарок у Сорочинцях! (1д.)

- А й справді!(2д.)

- Я хочу купити собі нові стрічки!(1д.)

- А я черевички!(2д.)

- А я купила б ситцю! Та такого, якого ще ні в кого з дівчат не бачила.(3д.)

Побачили сусіда, звертаються до нього.

- Здорові були, Петровичу!(2д.)

- Здорові і ви були, дівчата!(Петрович)

- А чи поїдете на ярмарок?(3д.)

- Атож, поїду.(Петрович).

- «Галанську» свою корівку поведете?(1д.)

- Поведу!(Петрович).

- Заливає молоком?(2д.)

- Заливає.(Петрович).

- Не продешевте ж! (3д.)

- Та то вже як вийде.(Петрович).

(Учень читає уривок з твору М.В.Гоголя «Сорочинський ярмарок»)

-Вам, мабуть, доводилось чути, коли спадає віддалений водоспад, коли схвильована місцевість переповнена гулом і хаосом чудних, неясних звуків, вихором носиться перед  вами. Чи неправда, що ті самі почуття миттєво охоплюють вас у вихорі сільського ярмарку, коли весь народ зростається в одне велике чудовисько і рухається всім своїм тулубом на площі і по тісних вуличках: кричить, регоче, гримить. Шум, сварка, мукання, блеяння, ревіння зливаються в один суцільний гомін. Воли, мішки, сіно, цигани, горшки, баби, пряники, шапки – все яскраве, барвисте, строкате несеться гуртом і снує перед очима. Різні говірки поглинають одна одну і ні одне слово не вирветься, не врятується від потопу; і ні один крик не виговориться ясно.

О, Боже ти мій Господи! Чого тільки нема на тому ярмарку! Колеса, скло, дьоготь, тютюн, ремінь, цибуля, крамарі всякі…Так що хоть би в кишені було рублів з тридцять, то й тоді б не закупив усієї ярмарки.

(На сцену по черзі заходять учні)

- Люди добрі! Кому поросята? Вухаті і безвухі. Куцохвості, довгохвості, м’ясисті і без кості.

- Стрічки, стрічки… Голубі й зелені, червоні й рожеві, білі, малинові, щоб дівчата були здорові. Підходьте, купуйте, та не жартуйте: дівчатам – на віночки, хлопцям – на косички, козам – на хвостики.

- Кошики, кошики, кому кошики? Легенькі, дірочки дрібненькі. Сіль носити, воду міряти,сало топити.

- Яблука, кому яблука? Кисленькі, винненькі, солоденькі, як дівчата смачненькі. Купуйте, смакуйте і п’ятака готуйте.

- Ану, дівчата і молодички, підходьте до мене хустки шилянові купувати. А ще є шовкові і простенькі, щоб вас голівки не боліли, жінки дорогенькі.

Сценка 1

(Біля столу сидить дідок, перебирає глечики. Підходить молодиця).

Молодиця. За дві копійки оддасте?

Дід. За три копійки.

Молодиця. Дідусю, та він же худенький!

Дід. Бери кріпенький.

Молодиця. Віддайте за дві копійки.

Дід. Ні, буде за три. Та йому ж справжня ціна п’ятак, а я уже по – божому оддаю за три.

Сценка 2

Ганна. А скільки за цю гребінку?

Кума. І ви, кумо, гребінку купуєте?

Ганна. Еге ж.

Кума. Бери от єту гребінку!

Ганна. Малувата вона. Мені якби таку, щоб і вошу вбити. Щоб таки і прясти…

Кума. Бери оцю (показує найбільшу). Цією тигру вбити можна!

Ганна. Та щоб і плавненька була…

Крамар. Єта сорок.

Ганна. Та хай вам!..

Крамар. Бери меншу, довше буде!

Сценка 3

Мотря. По чім ця тканина?

Крамар. Та дуже дешево – поцілунок за метр!

Мотря. То відріжте мені три метри! (Забирає тканину). Бабусю, ідіть розрахуйтесь.

Сценка4

(Жінка тримає на мотузці чоловіка)

Дівчина. Жіночко! А що це ви продаєте?

Жінка. Не що, а кого. Чоловіка продаю…

Дівчина. Та як можна? Чому?

Жінка. Ати пісню послухай.

(Виконується українська народна пісня «Ой там на точку, на базарі…»)

(Інсценізація уривку з повісті М.В.Гоголя «Сорочинський ярмарок»)

Грицько. Ой, яка дівка! Славна дівчина! Я б віддав все, щоб тільки поцілувати її. Та рядом – диявол.

Хівря. Щоб ти подавився, негідний бурлак. Щоб твого батька горшком в голову стукнуло!

Щоб йому на тому світі чорт бороду обпік!

Грицько. Бач, як лається. І язик у неї, у столітньої відьми, не заболить виговорити ці слова!

Хівря. Столітньої?..Нечистий! Піди вмийся…

Черевик. Та досить, жінко, не сварися! Торгівлю злякаєш. А поможи-но краще мішки носити.

(Грицько підходить до Параски, бере за лікоть).

Грицько .Тс-с-с. Не бійся, серденько, не бійся. Я тобі нічого не скажу дурного.

Параска. Може, і правда, нічого поганого не скажеш. І сил нема відняти руку од тебе.

Напевно, це лукавий…

Грицько. Іди до мене, моє серденько!

Параска (відштовхує його). Ні, парубок, не сором мене перед людьми (хоче йти).

Грицько (тримає дівчину за руку). Парасю моя! Серденько моє! Сьогодні ж пошлю сватів до Черевика.

Параска. Дивись, Грицько, вибирай вдало час!

Грицько. А от  я його в шинок поведу, там подобрішає. А ти рушники для сватів приготувала?

Параска. Вже давно готові, тебе ждуть! Йди вже. Та гляди, не обмани мене, парубок!

(Торгівля продовжується).

Сценка 4

- Дідусю, а по чім ваша картопля?

-  10 копійок оця мисочка.

- А чи добра ваша картопля?

- Та ти знаєш, дочко, як без сала, то недобра, а як із салом, то й за вуха не відтягнеш.

Сценка 5

- Тітонько, а по чім яйця?

- Цілі – по два карбованці, а биті – по 50 копійок.

- То набийте мені три десятки.

(Інсценізація зустрічі сучасного учня з Павлом Івановичем Чичиковим)

Учень. О! Павло Іванович власною персоною! Добрий день1

Чичиков. Так, це я. День добрий!

Учень. Мені аж не віриться, що це ви.

Чичиков. Це точно я. Павло Іванович Чичиков. Я приїхав до вас на ярмарок в серйозній справі.

Учень. Невже хочете купити  мертві душі? Так у вас нічого не вийде. Ми живемо у правовій демократичній державі, у нас усі люди рівні – кріпацьких душ немає.

Чичиков. Облиш цю тему, я вже давно забув про це і тобі раджу. До речі, як тебе звуть?

Учень. Іван.

Чичиков. Мене зараз, Іване, цікавить земля (озирається).

Іван. Земля? Яка земля?

Чичиков. Звичайна земля. Я дізнався від добре поінформованих людей, що у ваших Сорочинцях найродючіші чорноземи в районі, і хотів би придбати побільше землі. Можливо, ти знаєш, хто бажає продати?

Учень. Павле Івановичу, у вас нічого не вийде, бо в нашій країні земля не продається – законом заборонено.

Чичиков. Молодий ти ще, Іване. Закони люди для того й придумали, аби їх порушувати. Я можу так зробити, що ніхто ні до чого не докопається.

Учень. Невже?

Чичиков. Так! А, можливо, ти сам продаси свою землю?

Учень. По-перше, я ще неповнолітній і не маю права на здійснення операцій купівлі-продажу, а, по-друге, я не є власником землі.

Чичиков. Шкода! А, можливо, Іване, ти пошукаєш мені клієнтів, а я тобі добре заплачу.

Учень. Ні, я таким не займаюсь.

Чичиков. Це остаточно?

Учень. Так.

Чичиков. А жаль…

(Інсценізація уривку з п’єси «Ревізор»--дія четверта, яви ХІІ-ХVІ) .

Сценка 6

(Селяни їдуть з  ярмарку)

- Купив, чоловіче, те, що казала?

- Ні.

- А гроші де?.

- Нема.

- А де ж ти їх дів?

- А от де: за чоботи просили чотири, а я дав три – це сім; карбованця туди, карбованця сюди – от і всі десять.

Сценка 7

- Діду, корову продав?

- Продав.

- А гроші ж де?

- Воно бач, стара…Та ж ополоника купив…

Сценка 8

- От дурні мої куми. Вони тільки волів продали, а в їх одразу гроші й витягли.

- А в тебе?

- Е, ти думаєш, що і я дурний. Я їх попомучив. У кумів зранку гроші витягли, а в мене аж увечері.

(Виконується пісня  «Цвіте терен, цвіте терен…»)

Цвіте терен, цвіте терен,

Листя опадає,

Хто на ярмарок не їздив,

Той горя не знає.(2р.)

 

Ярмаркові, ярмаркові,

Добре торгували.

А як їхали додому -

Копійки не мали.(2р.)

 

 

Фотографії свята

«Сорочинський ярмарок»

Сценка «Чичиков і сучасний учень»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценка з комедії М.В. Гоголя «Ревізор»

 

Сценка «Ярмарок»

 

Додаток №11

Інтелектуальна гра «Дерево пізнання»

за романом В.Скотта «Айвенго»

     Мета: узагальнити вивчене  з  теми « Історичний роман В.Скотта «Айвенго»;           розвивати зв’язне мовлення, формувати навички  критичного  осмислення здобутої інформації та роботи в групі; виховувати активну громадянську позицію, почуття справедливості, благородства та патріотизму.

     Обладнання: дерево мудрості, золотий ланцюг, східні прикраси, вуаль, лавровий вінок, залізне кільце, чорна накидка з хрестом, решето з дубовими листочками, проектор.

                                                                       Летять до нас сказання давнини

                                                                       про лицарів, як жили й билися вони.

                                                                                                                                                                                                                                                                             В.Скотт

Перебіг гри

        Вступне слово вчителя: «Ми закінчили вивчення одного з кращих творів зарубіжної літератури – роману В.Скотта «Айвенго». Основні теми твору – тема національної незалежності Англії і тема лицарства. Саме про це будемо говорити в процесі гри, щоб осягнути ту мудрість, яку заклав автор у своєму творі для нащадків, тобто для вас».

(Учні працюють в групах)

Конкурс 1: «Логічний ланцюг»

(З поданих нижче слів скласти логічний ланцюг до роману «Айвенго», відповіді команд оцінюються в три бали)

Захисник (8), полон (4), лавровий вінок (3), Божий суд (7), пожежа (5), гостина (1), весілля (9), турнір (2), порятунок (6).

Конкурс 2: «Лицарський турнір»

(Вчитель пропонує  командам  по п’ять запитань, кожна правильна відповідь оцінюється в один бал)

  1. Чому Седрік Саксонський позбавив свого сина спадку? (Бо всупереч волі батька став лицарем і пішов на службу до Ричарда Левове Серце).

Чому Айвенго з’явився в будинку батька у вигляді пілігрима? (Хотів побачити Ровену, але не хотів, щоб його впізнали).

  1. Скільки лицарів брало участь у турнірі в Ешбі? (100 лицарів, по 50 від партій саксонців і норманів).
  2. Хто обирав Королеву Кохання і Краси турніру? (Той, хто одержував перемогу в першому змаганні).
  3. Чи можна вважати принца Джона справедливою людиною? (Ні. Хоче відібрати  владу у брата Ричарда в незаконний спосіб ).
  4. Чому Уомба готовий був пожертвувати своїм життям заради Седріка? (Бо любив свого господаря, був дуже відданим рабом).
  5. Чим зовні раби відрізнялись від вільних людей? (Тим, що мали на шиї залізні кільця).
  6. Метою життя Ульріки була  помста. Чому? (Фрон- де –Беф, щоб заволодіти замком її батька. жорстоко вбив його і її братів).
  7. Який роман називається історичним? (Це роман, у якому зображуються історичні події та діячі).
  8. Поясніть, що таке історичний колорит? (Це відображення у творі особливостей певної епохи – звичаї, архітектура замків,вбрання і обладунки героїв,використання архаїзмів).

                              Конкурс 3: «Стіл загублених речей»

(На столі лежать речі – по три для кожної команди. Потрібно,взявши річ до рук, повідомити, кому з героїв роману вона належить. Правильна відповідь  - 2 бали)

Золотий ланцюг (Бріану), східні прикраси (Ребецці), лавровий вінок (Айвенго), вуаль (Ровені),стріла (Локслі), чорна накидка з хрестом (храмовикам).

                                 Конкурс 4: «Решето»

В решеті лежать паперові дубові листочки. Вчитель перелічує вчинки героїв, учні одним словом дають їм характеристику,  записують його на листочку і прикрашають ним дерево пізнання (додаток 4). Увага! Дерево прикрашається тільки позитивними рисами, негативні відсіюються. (Кожна відповідь – 1 бал).

Бріан хоче вбити і пограбувати Ісака (злочин);

Айвенго рятує життя Ісаку (благородство);

Ульріка підпалює замок (справедливість);

Фрон-де-Беф готовий піддати тортурам Ісака (жорстокість);

Ребекка лікує Айвенго (великодушність);

Седрік позбавляє сина спадку (несправедливість);

Джон намагається вбити брата (зрада);

Ричард І прощає брату зраду (доброта);

Друзі рятують Бріана (підлість);

Гурт стає зброєносцем Айвенго (вірність);

Ребекка хоче вбити себе (самогубство);

Уомба показав подорожнім неправильний шлях (турбота про господаря);

Розбійники штурмують замок (боротьба за справедливість);

Де Брасі шантажує Ровену (насильство);

Локслі віддає золото Х’юберту (щедрість);

Розбійники грабують палаючий замок (благородні розбійники);

Седрік простив Айвенго (мудрість);

Ісак віддячує Айвенго (вдячність);

Айвенго очолює партію англосаксів (патріотизм);

Айвенго бере участь у хрестовому поході (сміливість, відвага);

Ричард І хоче налагодити стосунки з англосаксами (поміркований політик);

Участь в лицарських турнірах (мужність);

Ричард І рятує на турнірі життя Айвенго (шляхетність).

                           Конкурс 5: «Аукціон думок»

(Дати відповіді на питання, кожна відповідь – 1 бал).

  1. Чи правомірними, на вашу думку, є дії Седріка щодо  Айвенго?
  2. Кому, як би була ваша воля, ви б присвоїли звання «Лицар», а у кого б ви його забрали? (Можна використовувати всі вивчені твори).
  3. В чому, на вашу думку, полягає актуальність роману В.Скотта в наш час?
  4. Чи потрібні лицарі в наш час. 

                                               Конкурс 6: «Лицарський кодекс»

(Скласти кодекс честі лицаря, час – 3 хвилини, кожна відповідь – 3 бали).

Зразок кодексу:

  1. Відданий своєму сюзерену.
  2. Смілива і сильна духом людина.
  3. Справжній воїн, який добре володіє різними видами зброї.
  4. Благородна і великодушна особистість.
  5. Готовий будь-кому прийти на допомогу, не вимагаючи винагороди.
  6. Свої подвиги здійснюють заради слави та дам серця.
  7. Справедливість, чесність і шляхетність для них – понад усе.
  8. Обов’язок лицаря – брати участь в лицарських турнірах,  захищати свого господаря та Батьківщину в часи ворожих нападів. 

                                 Конкурс 7: «Турнір капітанів»

(Один капітан грає роль Айвенго, другий – Бріана. Гра полягає в тому, що перший капітан дає характеристику Бріану, другий – Айвенго. Перемога буде на боці того капітана, у якого виявиться більше слів-характеристик в адрес опонента. Кожна відповідь – 1 бал).

                                 Конкурс 8: « Творчий»

(Написати есе «Лицарі сучасності: хто вони?».)

 Підбиття підсумків гри, мотивація балів, вручення подарунків переможцям.

Заключне слово вчителя:

  • Події, про які ми говорили сьогодні, відбувалися в середньовічній Англії, тобто майже вісімсот років назад. Але проблеми, які порушив автор в романі, є актуальними і сьогодні. Це  проблема служіння Батьківщині,  проблеми людської гідності і  віротерпимості,  проблеми вірності і кохання. І ще одна проблема – проблема лицарства. «Лицарі були, є і завжди будуть», -   так написали ви у своїх творах. В Україні вони теж завжди були, от тільки по-різному називались: спочатку козаки, потім Січові Стрільці, крутянці,вояки УПА. А сучасних наших лицарів зовуть майданівцями і воїнами АТО. Ви ще тільки у сьомому класі, але вже сьогодні повинні усвідомлювати те, що коли станете дорослими, то прийде ваша черга боронити рідну землю від ворогів, якщо вони у неї будуть. Тому ті лицарські кодекси, які ви сьогодні складали, - це не просто гра, а швидше програма до дії у вашому самовихованні. Тому бажаю вам успіхів у цій важливій справі.

     Я пишу вірші, пісні, сценки, есе, сценарії на патріотичну тематику . Часто використовую свої твори на уроках, там, де це доречно, і в позакласній роботі. Намагаюся бути прикладом для наслідування. Цим самим демонструю учням свої власні переконання. Свою професію порівнюю з професією сівача, адже ми сіємо зерна. Тільки він одержує хліб – основу життя, а з моїх зерен, сподіваюся, проросте могутнє дерево духовності.  Надіюся, що в майбутньому  мої вихованці з належною рішучістю будуть здатні не тільки обороняти свої духовні, моральні, національні, громадянські, родинні і особисті цінності, але також активно діятимуть назовні і утверджувати їх у стосунках з іншими людьми і народами. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Дерево пізнання»

(інтелектуальна гра за романом В.Скотта «Айвенго»)

 

Додаток № 12

Есе

Чи можна виправдати жорстокість?

 

   Безперечно, ні. Але як у  будь-якому з правил є винятки, так і у житті бувають випадки, коли тільки жорстокість може врятувати людині життя. На підтвердження цієї тези приведу приклад з роману Сергія Лойка «Аеропорт».

      Якось кіборг Юрчик із позивним «Паровоз» сидів у глибокій воронці і коригував вогонь.  Раптом гепається йому прямо на ноги сепар. Юрчик направив на нього свій кулемет, і саме завдяки цьому ворог подумав, що він свій, адже на коригування ніхто з наших з кулеметом не ходив.

       Інколи найкращий захист – це напад. Зрозумівши, що ворог не розуміє, з ким має справу, Юрчик пішов у наступ: «Ты меня демаскируешь…Иди вон отсюда!» Сепаратист заявив, що він заблукав, бо сильний туман. Ще й рацію загубив. Кіборг запропонував йому свою. Як тільки той нахилився і простягнув руку, щоб її взяти,  Паровоз зняв з голови свою каску і з усієї сили вдарив нею сепара по голові, а потім ще і ще… Це тривало доти,  доки голова ворога не луснула, «як кавун».

        Юрчику пощастило: туман, наявність кулемета, дія на випередження і кмітливість, каска –  все це разом взяте  допомогло тихо розправитись з ворогом.

        Його часто просили розказати про цей «кривавий» подвиг, що він із задоволенням робив. Та коли розповідь закінчувалась, всім слухачам ставало якось не по собі. «Наскільки ж сатаніють люди на війні, - робить висновок автор книги. – Потім виявиться, що найяскравішим спогадом у Юрчиковому житті так і залишиться те, що він людину до смерті каскою забив».

      Чи є виправдання цій жорстокості? Так, є! Це війна! Адже саме вона заставляє вбивати. Не вбив би Юрчик сепаратиста, сепар вбив би його – такий основний закон війни. Такий страшний і антигуманний закон війни, але вимушений. Бо щоб залишитися в живих на війні, а інколи і в мирний час, людина змушена застосувати жорстокість, щоб врятувати життя собі або ближньому. 

        Хтось з великих сказав: «Кожна смерть на війні – це вбивство, за яке прийдеться комусь відповісти». Але хто ж відповість за всі  вбивства, за всі ті  прояви жорстокості  і вандалізму на війні? Я переконана, що ті, які її організовують або провокують , хоча самі вони рідко або й зовсім не воюють.

       Тема військово-патріотичного виховання є ключовою у вірші античного поета Тіртея «Добре вмирати тому…». В творі йдеться про вимоги до справжнього воїна-патріота,  які знайшли своє узагальнення у Кодексі воїна за Тіртеєм. Ця поезія – яскравий приклад відданості, мужності і жертовності захисників Вітчизни, що робить її дуже актуальною в наш час.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №13

Есе

Послання Скруджа

 

     Як ви думаєте, скільки помилок треба зробити в житті, щоб зіпсрг9увати собі його? Достатньо однієї…Не вірите?.. Доведу!Звати мене Скрудж. Мені за 70. Я виріс в бідній сім’ї, і ще в дитинстві вбив собі в голову, що коли буду багатим, то цього буде достатньо для мого щастя. І став я збирати ті багатства, та фактично присвятив цьому все життя. І помер би, помилково думаючи, що все вдалося. Але на фініші моїх земних мандрів сталася одна містична подія, яка допомогла мені зрозуміти, що я робив в житті не те, що треба. Про це я дізнався від привида і Духів, які відвідали мене в Різдвяну ніч.

        Боже! Мій світ перевернувся…Маючи мільйонні статки, я зрозумів, що я - найбідніше створіння в світі: ні сім’ї, ні родин, ні друзів… Для мене не існувало ні свят, ні чужого горя, ні радості… Я жив як людина, у якої були зав’язані очі. А коли ця пов’язка сповзла, я відчув, що я не машина, яка рахує гроші, а людина, покликання якої в турботі і милосерді до ближнього.

        Не можна передати словами, що відчуло моє серце, коли я подарував сім’ї Боба Кретчита гуску, пішов в гості до племінника, пожертвував гроші на благодійність! Та я підстрибував, як дитина, і не міг стримати сліз радості і щастя. Виявилося, що найбільше задоволення одержує людина тоді, коли дає, а не бере. Я, старий  Скрудж, благаю вас, не йдіть моїм шляхом – веселого мало. Дружіть, любіть, робіть добро, діліться чим можете, дихайте на повні груди, будьте милосердними, бо тільки щирість і добро здатні зробити світ кращим.

 

 

 

 

 

 

Додаток №14

Есе

Послання  Полліанни

 

       Як важливо ще в дитинстві навчитися самостійно долати життєві негаразди. Це важко, але можливо. Наприклад я, Полліанна, навіть в поганому завжди вмію знайти щось хороше. Померла мама, але ж залишився батько. Помер батько, але навчив мене грати в дивовижну гру – «Радість». Її суть полягає в тому, що людина завжди повинна бути оптимістично настроєною. Пам’ятаєте мою першу зустріч з тіткою? Вона більш ніж холодно зустріла мене. Тоді я сказала собі: «Наші добрі стосунки ще попереду». Впевнена, ви б плакали, коли б вас оселили в кімнаті на горищі, де немає ні дзеркала, ні килимів. Зізнаюсь, мене це теж засмутило, але тільки на хвильку. Я зрозуміла: немає дзеркала – не буду бачити свого ластовиння, яке я просто ненавиджу. Немає килимів – не біда, зате за вікном розкішний трав’яний килим з різнобарвними квітами, на якому стільки завгодно можна гратися, і ніхто тобі цього не заборонить.

       Дам вам пораду: вмієте робити щось хороше, навчіть робити це інших. Особисто я навчила і дітей, і дорослих грати в гру «Радість». І це кардинально змінило життя всіх мешканців міста: вони стали відкритішими, добрішими і щасливішими. Згадайте: Джиммі усиновили, тітка Поллі вийшла заміж, місіс Сноу перестала дратуватися і знайшла собі корисне заняття.

       Прошу вас – беріть приклад з мене, і ваше життя завжди матиме сенс. Це зробить вас сильнішими в боротьбі з труднощами, яких в нашому житті не бракує. Радійте і вчіть робити це інших! І на останок – запам’ятайте мій віршик:

                                      Життя – то Божий дар, йому треба радіти.

                                      А хто вміє радіти – той варт на світі жити!   

 

 

 

 

Додаток № 15 

 

 

 

 

 

 

Власна творчість

 

 

 

 

Зізнання

Україно моя! Калиновий краю!

Я тебе в цім світі над усе кохаю.

І твою веселку, і твою діброву,

Де приходить сонце з вітром на розмову.

А ще твої гори, і твої долини,

І лісочок, де зозулька нам кує щоднини.

Україно моя, - ти в світі найкраща,

А твоє багатство – люди роботящі.

Сплітаймо Вкраїні із пісень віночок,

Хай почують в світі її голосочок!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Колядка «Святий вечір»

Нічка темна рідну землю вкриває,

Вифлеємська зоря ясна в небі сяє.(2р.)

Вифлеємська зоря ясна в небі сяє,

На Святвечір родиноньку  збирає.(2р.)

З дідухом в руках господар  поспішає,

З Рождеством Ісуса Христа  вітає.(2р.)

Господиня, як калина, стіл накрила,

До молитви Господньої заросила. (2р.)

Помолились за родину, за Вкраїну,

Щоб послав Господь із неба мирну днину.(2р.)

Помолились до святого –  і до столу,

Страв 12 споживати – слава Богу!(2р.)

Тут калачі, оселедець, кутя-мати,

А узваром все це добре запивати.(2р.)

По вечері янголята прилітали,

З хрещеними колядоньку починали.(2р.)

Колядуйте, люди добрі, колядуйте,

Рождество Ісуса Христа прославляйте.(2р.)

Рождество Ісуса Христа прославляйте,

Нашу неньку Україну величайте. (2р.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лист  Захиснику Вітчизни

До Тебе, рідний брате, я пишу.

Тобі, герою мій, вітання найщиріші шлю.

Із Новим роком і Різдвом вітаю

І в Бога мирного життя всім нам благаю.

За Тебе гордий я! Я так пишаюся Тобою –

На Сході Ти стоїш за нас стіною.

Я знаю – Ти не даш назад ні кроку,

Ти не порушиш клятви, даної народу, Богу.

Ти дивишся сміливо смерті в очі,

Життя за мене ладен Ти віддати,

Щоб я сидів за партою у школі

І зміг колись для нас мирне майбутнє будувати.

Я тільки дуже хочу, щоб війна скінчилась,

Щоб ворог перестав рідну землю топтати,

Щоб Ти живим вернувсь додому, до родини,

Щоб всі могли свого героя привітати.

На свята люди будуть спочивати,

Ти ж, мов той ангел, на посту будеш стояти…

За це я дякую Тобі, мій незнайомий рідний брате,

Зі зброєю в руках – Ти, а я – з молитвою,

Разом будемо Україну захищати!

 

 

 

 

 

 

 

 

НА КРУТИ

Ти йдеш, Україно, до волі і правди

Крізь терни і січі віків.

Згоряють у герці – на вівтарі слави,

Серця твоїх доньок-синів

 

Приспів

На Крути, на Крути, на Крути,

Упала кривава зоря.

Не маємо права забути,

Як гинула юнь золота.(2р.)

 

А їм би любити, а їм би радіти,

Світанки стрічати в росі,

Та тільки калина за ними заплаче –

Одна наречена на всіх.

Приспів

Спіть хлопці-герої – ми вас не забудем.

(Будь прокляті ваші кати).

Ви впали за волю, за наше майбутнє

І гідно у вічність пішли.

 

 

 

 

 

 

 

ГІМН ШКОЛИ-РОДИНИ

 

Ми живемо у країні,

Де співають солов’ї,

Де лани золотокосі

Родять щедрі врожаї.

Люди щирі і завзяті

На моїй землі живуть,

Українською родину

Свою гордо всі зовуть.(2р.)

 

Приспів

 

Ми родина, ми родина,

Наші предки – козаки,

Україна — наша мати,

А ми її діточки.(2р.)

Приспів

Я маленький українець,

Українка я мала.

Українці-батько й ненька,

Українська вся сім’я.

Щирість, дружбу ми шануєм,

Старших поважаємо,

Для майбутнього держави

Жити обіцяємо.(2р.)

Приспів                                                                                                                                                    

 

 

 

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

 

Хор

Рано – вранці, на світанку, босими ногами

Йшла до Бога Україна тихо з молитвами.(2 р.)

Одягнула вишиванку, розпустила коси,

Щоб просити в Бога миру і кращої долі.(2 р.)

Вітер коси розвіває, суне чорна хмара,

Впала вона на коліна і його питала:(2 р.)

Дівчина – Україна

За що мені така кара, чим я завинила,

Що знов круки чорні крячуть і ростуть могили.

Дзвони дзвонять вже щоденно, днями і ночами,

Синів моїх повбивали, вкрито все хрестами.

Чи я Тобі не молилась, чи дітей не вчила,

Любить землю й тебе, Боже. Прошу дай нам сили.

Скажи мені, Отче Милий, скільки ще терпіти,

Як синочків уберегти, скільки ще молитись?

Хор

І почувся голос з неба: «Встань, вже скоро, мила,

Той, хто хотів здолать тебе, сам ляже в могилу.(2 р.)

Потерпи ще трошки, рідна, я загою рани,

Бо я чув твої молитви – мир скоро настане.(2 р.)

Воля й доля в твоїм домі, повір, скоро будуть,

А ворога не пробачать ані Я, ні люди».(2 р.)

Рано – вранці, на світанку, босими ногами

Йшла від Бога Україна тихо з молитвами.(2 р.)

Обробка і музика

М. Білуник

 

ПРОЩАЛЬНА

Ясне сонечко сідає,

Місяць з неба заглядає,

Козаченько у садочку, під дубочком,

Дівчиноньку підмовляє. (2р.)

Постій, серденько, зі мною,

Поговорю я з тобою,

Бо піду я на війноньку,на війноньку

Боронити сторононьку. (2р.)

Клятий сусід не дрімає,

Рідну землю забирає,

Піду її захищати, захищати,

Скажу: «Досить наше брати!» («2р.)

Йди, козаче, не барися,

За народ свій поборися,

За його щасливу долю, щастя-долю,

Не дай впасти му в неволю. (2р.)

Я ж буду тебе чекати,

Бога я буду благати,

Щоби дав добру дорогу, ой дорогу,

І вернувся з перемогов. (2р.)

Місяченько усміхнувся,

Козаченько попрощався,

Та й поїхав на війноньку, на війноньку,

Боронити сторононьку. (2р.)

 

 

 

 

БАЛАДА  ПРО  МОВУ

Зранку-раночку раненько

Впали роси на покоси,

Моя матінка рідненька,

Моя матінка старенька заплітає коси.

Сиві коси заплітає,

До діточок промовляє:

«Діти мої, квіти мої,

Чом зреклися мови свої?(2Р.)

Чимало я бідувала,

У Сибірі замерзала,

У походах з козаками

Та по горах з вояками

За державу воювала.

Топтано мене ногами,

І палено ворогами,

За гратами я сиділа,

Били моє біле тіло.(2Р.)

Ой не хочу сиротою

Попід тином спочивати,

Але хочу господинев(2р.)

В ріднім домі панувати.

Не цурайтесь, діти мої,

Свої мовоньки святої,

Бо підете пустоцвітом

По усьому білу світу

І не будете народом».

Зранку-раночку раненько

Мати коси заплітає, (2р.)

Срібні сльози проливає, своїх діток поучає.

МАТЕРЯМ  ГЕРОЇВ  МАЙДАНУ

Рано-раненько мати сина виглядала,

І на ганочку гіркі сльози проливала:

«Сину, сину мій, під серцем тебе носила,

Долі доброї тобі в Господа просила.

 

А ти,сину мій, пішов волю захищати,

Добре знав, що там  у людей будуть стріляти.

Куля снайпера тобі груди прошивала,

Не знала вона, що й моє серце вбивала.

 

Не одна мати свого сина поховала.

Як над Вкраїнов зграя круків пролітала.

Як Ісус Христос – за людські гріхи вмирали

І, мов ангели, у небеса відлітали.

 

Як прийде весна, і пташечка заспіває,

Твою могилу чорнобривці уквітчають,

Калина-діва нахилиться над тобою,

І заплачу я сиротою, сиротою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сни

Я міцно сплю, і мені сниться

У рушниках рідна світлиця

І усмішка у мами на устах.

Я чую батьківський голос:

«Синочку, дозрів уже колос…»

І я лечу назустріч вітрам…

Приспів.

Як хочеться на Україну

В ту хату, де ще був дитинов,

Де молоді тато і мама

Молилися за мене перед образами.

А поле таке волошкове,

І маки цвітуть так казково -

Таке буває лиш на рідній землі.

Та я від неї далеко,

І,мов самотній лелека,

Живу на чужині.

Приспів

А хочеться на Україну…

В ту хату, де ще був дитинов,

Де молоді тато і мама

Молилися за мене перед образами.

 

А чужина – не рідна мати,

Тепла душі не може дати,

Тому у снах лечу у рідний край.

Туди, де до неба смереки,

Туди, де курличуть лелеки,

Туди, де коріння моє.

Приспів

І хочеться на Україну…

В ту хату, де ще був дитинов,

Де молоді тато і мама

Молилися за мене перед образами.(2 р.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСТАННЯ СПОВІДЬ

Я не повернуся до тебе, єдина кохана моя,

Мене забрала в тебе, рідна, навіки проклята війна.

Гриміли гради і горіла, горіла-палала земля,

А я лежав у тім пеклі й втрачав найдорожче - життя.

 

Пробач, кохана, більш не прийду до тебе я на яву,

Але у сни твої короткі я ангелом з неба злечу,

Я захищу тебе від болю і втру ту гарячу сльозу,

Я буду поруч, завжди поруч, невидимим поруч буду.

 

Кріпись, моя найдорожча, ти - батько і матір тепер,

Лиш не кажи нашим дітям, що татко їх рідний помер,

Такі як я не вмирають - у пам’яті вічно живуть,

Службу  у війську Господнім і денно і нощно несуть.

 

А жити, жити, так жити хотілось, кохана мені,

Пестити діти й дивитись в бездонні ті очі твої…

Смертельні кулі у грудях кричали: «Життю твому край!...»

Прощай, моя найдорожча, єдина моя прощавай.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І ЗНОВУ ВІЙНА…

І знову війна, і знову біда

Хрестами журбу вишиває.

Калічить малих, бере молодих-

Жалю ні до кого не знає.

Приспів.

А Бог заповів, нам Бог не велів

Вбивати людині людину.

Він жити казав, любити казав

І щиро служити своїй Батьківщині.

 

І плаче земля,і стогне земля,

До неба здіймаючи руки:

«Синочки мої, соколи мої,

За що терпите такі муки?»

Приспів.

Ми гідний народ, ми гордий народ -

І вмієм своє захищати.

Гулаги пройшли, майдани пройшли,

То ж досить вже нас розпинати.

Приспів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГОЛОСИ МИНУЛОГО…

(сценка-обрамлення до сценарію «Революція Гідності»)

(Голос з-за сцени)

Доборолась Україна до самого краю,

Гірше москалів свої люди її розпинають.

(Входить двоє козаків)

1-ИЙ КОЗАК. Чуєш, брате, на Вкраїні й досі немає добра.

2-ИЙ КОЗАК. Ой чую, чую, брате…Збувається пророцтво Господа нашого Всевишнього ( обидва хрестяться). Пам’ятаєш, що казав, коли ходили просити землі материнської?

1-ИЙ КОЗАК. Пам’ятаю… Віддам, казав, я вам он той куточок понад Дніпром, що залишив собі на земний рай. Але то незвичайний куток - раїна. Земля там пахне медом, вода - як молоко, а з неба в душу людей ллється пісня. На той куток завжди, чуєш-завжди, будуть зазіхати нечестивці, Тому його треба буде постійно боронити…

2-ИЙ КОЗАК. Майже 400 років боронять неньку Україну, а всяка нечисть до нас лізе і лізе.

( Входить Січовий Стрілець).

СС. Здорові були, панове козаки! (Кланяється).

2-ИЙ КОЗАК. А ти хто такий?

СС. Я побратим ваш - Січовий Стрілець.

1-ИЙ КОЗАК. А ти за що воював?

СС. За те, що й ви - за самостійну Україну.

(З’являються крутянці).

КРУТЯНЕЦЬ. І ми за незалежну голови зложили, хотіли більшовицьку навалу зупинити…не вдалось…

2-ИЙ КОЗАК. Знаємо, знаємо…як справжні козаки померли, хоч ще зовсім дітьми були.

(Входить воїн УПА).

ВОЇН УПА. Добрий день, товариство! Я воїн УПА. В ХХст.  продовжував справу, почату вами ще в сімнадцятому столітті.

2-ИЙ КОЗАК. І як, закінчив її ?

ВОЇН УПА. Ні, надто сильні вороги були. Але ми наблизили той світлий день, який прийшов 24 серпня 1991 року - День незалежності України.

1-ИЙ КОЗАК . Чуєш, брате, він таки прийшов…Щасливі, ой які щасливі наші нащадки, які дожили до цього дня. Дякуємо тобі, Господи, що почули таку радісну звістку.

ВОЇН УПА. Незалежність отримали, але справедливості і гідного життя народ так і не побачив.

2-ИЙ КОЗАК. Як то не побачив?

ВОЇН УПА. Свої постаралися: одні можновладці Москви слухали, а інші, соромно сказати, розкрадали державу як могли.

1-ИЙ КОЗАК. А як же незалежність?

(Входять майданівець і воїн АТО).

МАЙДАНІВЕЦЬ. Ми стали на її захист.

ВОЇН АТО. І знайте - не відступимо!

2-ИЙ КОЗАК. А ви хто такі?

МАЙДАНІВЕЦЬ. Я – майданівець, один з тих, що загинули в лютому 2014 року.

ВОЇН АТО. А я – воїн АТО, який тепер захищає незалежність України на Сході держави.

1-ИЙ КОЗАК. Святу справу робите, синочки, захищаєте землю материнську. Розкажіть нам про себе, так хочеться послухати.

МАЙДАНІВЕЦЬ. Зараз розкажемо і навіть покажемо.

( Сценарій уроку-реквієму).

1-ИЙ КОЗАК. Що скажеш, брате?

2-ИЙ КОЗАК. Сумно, ой як сумно…Скільки безневинної крові пролито, скільки життів покладено в офіру Батьківщині.

1-ИЙ КОЗАК. Пам’ятаєш, як наших на палі застромляли?

2-ИЙ КОЗАК. Пам’ятаю…А як паси з живих дерли, пам’ятаєш?

1-ИЙ КОЗАК. Пам’ятаю!..

ВОЇН УПА. Бандерівцем дражнили, та й дразнять ще…

СС. Були і зрадники!..

МАЙДАНІВЕЦЬ. Були? Були і є!..

ВОЇН АТО. Але є й такі, які стояли на Майдані поруч з лицарями небесної сотні, а зараз зі зброєю в руках боронять матір Україну.

1-ИЙ КОЗАК. Бороніть, нікому не давайте й крихти рідної землиці…А ми помолимось за пам’ять убієнних за волю синів і за тих, що у душах запалять промінь правди, щоб край заяснів.

(Звучить спільна молитва).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мова моєї

душі...

 

 

Збірник пісень

 

 

МАРІЯ БІЛУНИК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Грушка

2018р

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         МОВО МОЯ, ОРЛИЦЕ КРИЛАТА!

 

Мово моя! Орлице крилата! Нене безталанна! Коріння твоє сягає в сиву давнину. Ще на зорі нашої державності ти горлицею летіла за полками князя Ігоря в половецькі степи, рятувала плачем Ярославни з полону ворожого. Своїми перлами-словами збирала докупи роздріблену Русь і вчила синів своїх жити по правді, по совісті. Ти ходила в козацькі походи і гордо звучав твій бойовий клич: « Хай же загинуть вороги і пишається на віки вічні Козацька Земля!» Разом з своїм народом ти вмирала в турецькій неволі, гнила в польських льохах, соловецьких колодязях. Тебе катували і морили голодом в фашистських концтаборах і сталінських ГУЛАГАХ. На кістках твоїх синів, о мамо, стоїть велике Петрове місто. Віками тобі закривали змордований рот Валуєвськими, Енськими, Сталінськими указами.

  • О Господи! За що..., за що така доля у нашої матері-страдниці?

Та хоч як намагалися тебе знищити, земля-мати народжувала синів і дочок, які не давали вмерти твоєму слову віщому. Пророчою мудрістю воно ввійшло в нашу історію з життям філософа-мандрівника Григорія Сковороди. Його музика лилася в піснях Марусі Чурай.

         Ти  стало непохитною зброєю проти кріпацтва у віршах нашого славного Кобзаря, подарувало нам світ поетичної краси Лесі Українки, Івана Франка. Ти, о слово, стало совістю нашого сьогодення в особі Ярославни ХХ ст. –Ліни Костенко. Ти стало свідком понівеченого життя письменників-деседентів та борців за рідну самостійну Україну Олени Теліги, Богдана Лепкого, Василя Стуса.

І ось здійснилося - Україна вільна!.. Вже 27 рік маємо незалежну державу. Та чи незалежну?.. Половина дітей твоїх тебе відцуралась, не розуміючи, що таким чином зреклись своєї приналежності до великого народу українського. А так хочеться вірити в те, що для справжніх українців ти була, є і будеш завжди на першому місці. Бо як не може без материнського молока вирости здорова дитина, так і без тебе  не зможе існувати в світі здорова українська нація. А зникнеш ти - зникне з карти світу держава Україна.

Мово! Ти життєдайне коріння, яким тримається на землі наша багатостраждальна земля. Не знати рідної мови, не спілкуватись нею, не дбати про її чистоту та розвиток, все одно що втратити своє обличчя, зректися роду та героїчного минулого свого народу.

То ж не будьмо гречкосіями, а справжніми патріотами своєї землі. А солов’їну свою так бережімо, щоб жодні сердючки не посміли її калічити. Ви чуєте її голос?

 

                            ПИШАЙТЕСЬ МНОЮ, ГОВОРІТЕ,

                            БО НІДЕ ТЕПЕР ПРАВДИ ДІТИ,

                            ЩО Я ОКРАДЕНА Й ПОБИТА,

                            АЛЕ НЕ СКОРЕНА І ГОРДОВИТА

                            КРАЙ ШЛЯХУ БИТОГО СТОЮ

                            І ВІД БЕЗСИЛЛЯ СПИНУ ГНУ,

                           ТА НЕ ЗДАЮСЬ!.. КРИЛЬМИ ЗЛІТАЮ!..

                            І У ОНОВЛЕНОМУ КРАЇ

                            НАЩАДКАМ СВОЇМ Я ЩЕ

                            ПІСНЮ ПРАВДИ ЗАСПІВАЮ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додав(-ла)
Білуник Марія
Додано
24 вересня
Переглядів
133
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку