Мета заняття:1. Навчальна: ознайомлювати вихованців із значенням води в природі та в житті людини, навчити учнів розумно користуватись дарами природи, зокрема водою, викликати інтерес до знань про неї, вчити правильно та економно витрачати її ресурси;2. Розвиваюча: сприяти розвитку логічного мислення, допитливості дітей, ровивати навички пошуково-дослідницької діяльності;3. Виховна: виховувати дбайливе ставлення до природних багатств, розуміння значимості та шанобливого ставлення до природи.
Річка ІНГУЛЕЦЬ Довжина річки Інгулець 549 км. Початок річки знаходиться в заболоченій балці біля с. Топило Знам'янського р-ну Кіровоградської області на висоті близько 175 метрів. Тече по Придніпровській височині по території Кіровоградської та Дніпропетровської областей України. У нижній течії протікає по Причорноморській низовині в межах Миколаївської та Херсонської областей України. Нижче с. Тарасівки (Білозерський район Херсонської області) Інгулець утворює лиман завширшки до 1 км і впадає в Дніпро декількома рукавами в 45 км від гирла останнього, біля с. Садове. Висота гирла над рівнем моря -0,1 м. Падіння річки становить 175 м, ухил річки - 0,32 м / км. Швидкість течії річки на плесах незначна, на перекатах 0,2 - 0,5 м / сек Площа басейну річки 13 700 км². Заплава річки 60-120 м. У нижній течії долина террасована, шириною до 5 км, заплави шириною до 1,5 км. Зустрічаються заболочені ділянки, солончаки. В районі с. Лозуватка (Криворізький р-н) річка Інгулець має широке русло, але вздовж за течією, ближче до с. Мар'янівка (Криворізький р-н.) русло звужується. У самому м. Кривий Ріг р. Інгулець - дуже вузька у вигляді каналу.
Річка Саксагань Через Дніпропетровщину протікає річка довжиною 144 км із колоритною назвою Саксагань, що в перекладі з тюркського означає «сорока». Витік її знаходиться недалеко від населеного пункту Малоолександрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на висоті 140 метрів над рівнем моря. Вона тече в межах Верхньодніпровського, П’ятихатського, Софіївського та Криворізького районів і має 28 приток загальною довжиною 88 км. На річці є унікальний каскад Саксаганського водосховища, на берегах якого розташовані житломасиви Кривого Рогу – Олександра Поля та Мудрувата. У нижній частині водойми виявлені виходи гранітних оголень і червоного залізняку, що має велике значення для вчених і геологів. Вода з неї використовується для зрошення полів. Долина річки Саксагані в межах міста Кривий Ріг переважно трапецієвидна, заплава відкрита, лугова, суха.
Водні ресурси поверхневих водних геосистем На ріках, у балках та подах Кривбасу створено 5 водосховищ і понад 100 ставків, більша частина з яких знаходиться в межах Дніпропетровської області. Тільки на території Криворізького району збудовано 30 ставків загальною площею 728 га. у межах Широківського району - 47 ставків загальною площею водного дзеркала 703 га. На річці Інгулець (у межах Кривбасу) створено 2 водосховища - Іскрівське та Карачунівське. На річці Саксагань збудовано 3 водосховища (згори униз по течії) - Макортівське, Кресівське і Саксаганське (колишня назва –Дзержинське).
Іскрівське водосховище Іскрівське водосховище розташоване вище Карачунівського, його основна частина розташована в межах Кіровоградської області. Споруджено у 1958 році Площа водосховища 11,2 км², повний об'єм 40,7 млн. м³ (корисний 31,0 млн. м³). Довжина 35 км, ширина до 1,7 км. Пересічна глибина 3,67 м, максимальна 14,5 м.
Карачунівське водосховище Карачунівське водосховице саме найбільше за розмірами. Перша черга Карачунівського водосховище вступила до ладу в 1932-1938 рр., розширене до сучасних меж у 1954-1958 рр. Площа водосховища 26,9 км², повний об'єм 308,5 млн. м³, у тому числі корисний об'єм 288,5 млн. м³. Довжина водосховища 35 км, протяжність берегової лінії 43 км, середня глибина 6,88 м, максимальна глибина - 19,1 м, середня ширина 1,28 км, максимальна ширина - 3 км (Булава, 1990). У 80-х рр. ХХ ст. водами водосховища зрошувалися землі на площі 6 тис. га. Водами водосховища затоплені нижні частини річкових долин Бокової та Боковеньки (приток Інгульця).
Води Карачунівського та Іскрівського водосховищ придатні для пиття, зрошення, промислового та побутового споживання, ведення рибного господарства. Саме в таких цілях вода цих водоймищ і використовується. Частково води Іскрівського водосховища йдуть і за межі Кривбасу - на водопостачання м. Жовті Води.
Кресівське водосховище Кре́сівське водосхо́вище — водосховище, на річці Саксагань в межах Кривого Рогу. Перша черга будівництва греблі Кресівського водосховища була закінчена в 1929 році у зв'язку з будівництвом Криворізької районної електростанції (КРЕС), побудованої в тому ж 1929 році. У повоєнний період, у 1948 році була завершена друга черга будівництва греблі, після чого площа водосховища збільшилася, затопивши більшу частину долини і гирла балок, кілька населених пунктів, кладовищ і сільськогосподарських площ. Під час Другої Світової Війни при наступі радянських військ німецьке командування планувало підірвати греблю і затопити водами Кресівського водосховища долину річки вниз за течією. Але в лютому 1944 року спецзагін підполковника Аркадія Шурупова, захопив і розміновував греблю і далі утримували її будучи в оточенні, врятували греблю від вибуху, а місто — від затоплення
Водоспад Біле каміння знаходиться на порогах річки Інгулець у Кривому Розі. Вода падає з висоти чотириповерхового будинку – близько 12 метрів. Каміння сходів водоспаду майже завжди вкриті білою піною води. Унікальне диво природи утворилося на початку 30-х років минулого століття, після того як збудували Карачунівське водосховище. Основа водоспаду – гранітна порода, що виходить назовні. Поруч з водоспадом є залізничний міст через Інгулець. Це найвищий міст Криворізького басейну. Його висота – 53 метри, довжина – понад 160 метрів.
Підземний водоспад Саксаганський дериваційний тунель – це підземна річка на 65 м. Тунель довжиною 5,2 км створили у 1953 році, щоб відвести води річки Саксагань від великих запасів залізної руди. В тунелі є 24 метровий водоспад – єдиний в Україні. Назовні річки також є невеликий водоспад.
Озера в кар’єрах У Кривому Розі налічується 21 озеро, які утворилися у відпрацьованих кар’єрах. Вони вражають туристів своїми масштабами і приваблюють можливістю насолодитися видовищем строкатого рельєфу. Влітку навіть можна скупатися в теплій озерній воді. Глибина озер досягає 40-70 метрів.
Блакитне озеро Озеро у відпрацьованому бурожелезняковом кар'єрі. У народі його називають «Блакитне». Кар'єр закладений в нижній течії балки Зеленої. Родовище експлуатувалося в 1960-і роки. Озеро отримало назву через колір води. Місцеві кажуть, що вода тут дуже чиста. Знайти цю водойму можна пройшовши трохи більше 1-го км на північний захід від селища Зёлений (колишнє село Зелене), що в Інгулецькому районі.
Червоне озеро Червоне озеро (народна назва) - технічний водойму, створений штучно для відкачування шахтних вод, не дивлячись на зашкалює концентрацію оксидів заліза, став притулком для безлічі видів водоплавних птахів. Як вони тут живуть незрозуміло ... Ця водойма знаходиться недалеко від шахт «Артем-1», «В-4», «Артем-2», буквально поруч з водосховищем річки Саксагань, в місті Кривий Ріг. Саме озеро розташоване на величезному пустирі, який покритий рясно квітучої рослинністю ... Здалеку його абсолютно не видно, тому якщо вчасно не зорієнтуватися - можна пройти повз. Але на щастя, птиці (особливо чайки і чаплі) допомагають це зробити ще на підході до нього.
Карачунівський гранітний кар’єр Гранітний кар'єр, бере свій початок від 1936 р. Спочатку видобуток здійснювався вручну. Після вибуху вагонетки заповнювалися гранітом і піднімалися на гору за допомогою тросу. Пізніше була збудована вузькоколійка по якій у вагонетках, за допомогою коней і коногонів граніт піднімали на поверхню. І лише з 1958 року вивіз граніту з кар'єру почали здійснювати за допомогою машин ЗІЛ і МАЗ. Видобуток будівельного щебеню почався потужністю 63 тис. куб. м. щорічно на Карачунівському родовищі граніту. В 1948 році відбулося об'єднання трьох кар'єрів: Карачунівського, Октябрського, Коломойцевського з річним об'ємом видобутку гранітного щебеню 400 тис м куб. Видобуток продукції припинився в 2004 році на Карачунівському та Октябрському кар'єрах, вони затоплені і навряд чи можливе їх відновлення.