Вокально-хорові вправи та розспівки на уроках музичного мистецтва
1. Вправа зі співу закритим ротом заданого звука (ма, ме, мі, мо, му) на легкість і вільність звуковибудови.
2. Спів на заданій висоті різних голосних (а, е, і, о, у) на округлення голосних:
3. Для активізації роботи артикуляційного апарату:
4. Вправи для дихання, для протяжного співу:
5. Для збереження високої позиції часто застосовують інтонування мажорного тризвуку в сполученні з мажорним звукорядом у низхідному напрямку.
6. У вправі зі співом мажорного тризвуку й звукоряду можна ввести прийом staccato й legato:
7. Вправа на рухливість голосу також може бути побудована на мажорному звукоряді низхідного й висхідного напрямку.
Беззвучні вправи спрямовані на вироблення чіткої дикції через розвиток рухливості та сили мімічної мускулатури обличчя, м’язів шиї, ротової порожнини, губів, язика, нижньої щелепи, м’якого піднебіння з маленьким язичком.
Розкрити рота вертикально. Кулаком натиснути знизу на нижню щелепу, намагаючись закрити рота. Разом із цим тримати рот розкритим, опираючись. Відвести кулак, закрити рота.
Тоненька ниточка
Витягнути стулені губи горизонтально, ніби в «ниточку».
Підняти верхню губу так, щоб було видно зуби. При цьому верхня губа стає ніби квадратною.
Наче хобот
Стулити губи і намагатися витягнути їх якомога далі вперед.
Чітко активно відривати язик від твердого піднебіння. Дзвінкий звук, схожий на цокотіння копит.
Вироблення співацького дихання, правильного вокального тону і звучання.
Оволодіння прийомом легато і співом у високій позиції. Співати закритим ротом, а потім – на різні голоси.
Вироблення розспівності – основи кантилени. Виконувати зв’язно, без поштовхів.
Зміцнення головного резонування (високої позиції) і розвиток дзвінкості голосів.