19 серпня о 18:00Вебінар: Ментальна арифметика: розвиваємо обидві півкулі головного мозку

Вокально-літературна композиція "Ой на Івана на Купала"

Про матеріал

Увесь річний цикл календарних обрядів змістовний, логічний та насичений яскравими образами. Він може слугувати об'єктом естетичного сприйняття, що в свою чергу сприятиме веденню здорового способу життя.

Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очима до бурхливого, нестриманого реготу. Таке спілкування учнів з піснею можна розглядати як шлях накопичення ними естетично-оздоровчого і морального досвіду, що поступово (можливо, протягом усього життя) буде усвідомлюватися, оцінюватися, поглиблюватися, сприяючи формуванню ясної думки і здорового почуття, благородству вчинків та веденню здорового способу життя.

Перегляд файлу

Приходько М. І. «Ой на Івана, на Купала»

 

Від укладача

Кожен народ повинен мати міцний фундамент морально-духовних цінностей, стрижнем якого має бути своєрідна генетична пам'ять народної педагогіки. Надбання народної педагогіки зберігаються в народних легендах і баладах, піснях, казках і оповіданнях, прислів'ях і приказках, звичаєвих обрядах, скоромовках і загадках, народних танцях та гуляннях, іграх і забавах, народних святах й ужитковому мистецтві.

Музика є невід'ємним елементом не тільки сімейних і календарних свят, але й життя українця в цілому. Пісня супроводжує нас і в будні, і в свята, в періоди історичних підйомів і випробувань, в радості і горі.

Найбільшою окрасою усної народної творчості і найціннішим її скарбом є обрядові пісні. Саме вони передають всю надзвичайну духовну красу нашого талановитого народу. Перед Новим роком та Різдвом виконувалися пісні святому Миколаю, щедрівки та колядки. Зима звеселяла людей Різдвяними святами, які не проходили без колядування і щедрування. Супроводжуючи давні зимові різдвяні та новорічні обряди, колядки й щедрівки на крилах поетичної фантазії переносили своїх слухачів з реальних тяжких обставин життя в світ бажаного і вимріяного, ідеалізуючи його щедрими кольорами поетичного домислу.

Навесні дзвеніла і співала запальна веснянка в якій поєднувались хорові пісні з іграми і танцями. Веснянка – найдавніший і найпоетичніший вид народно-обрядової творчості. У ній оспівується пробудження природи, сподівання на гарний урожай, прославляються добрі людські взаємини, пронизана радісним неспокоєм пробудження матінки-природи і сподіваннями на багатий врожай.

А жниварський цикл пісень становить згусток хліборобської гордості за результат своєї нелегкої праці. Вони пройняті оптимізмом, любов’ю до рідної землі. Кожен народ упродовж багатьох тисячоліть творив свій фольклор, який ґрунтується на філософії життя людини та філософії життєдіяльності певного етносу. Народна творчість - це велика книга накопичених тисячоліттями знань, умінь і навичок. Вона є наймудрішою, тому що, створювалася впродовж усього життя людства, перевірялася досвідом мільйонів поколінь, постійно збагачувалася.

Увесь річний цикл календарних обрядів змістовний, логічний та насичений яскравими образами. Він може слугувати об’єктом естетичного сприйняття, що в свою чергу сприятиме веденню здорового способу життя.

Серед гумористично-сатиричних жанрів української народної творчості провідне місце належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви й відтінки народного гумору, всі нюанси сміху – від ледь вловимої посмішки одними очима до бурхливого, нестриманого реготу. Таке спілкування учнів з піснею можна розглядати як шлях накопичення ними естетично-оздоровчого і морального досвіду, що поступово (можливо, протягом усього життя) буде усвідомлюватися, оцінюватися, поглиблюватися, сприяючи формуванню ясної думки і здорового почуття, благородству вчинків та веденню здорового способу життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ой на Івана на Купала

(вокально-літературна композиція)

На сцені стоїть деревце – верба. Виходить дівчина, за руку тримає хлопчика:

  • Над Дунаєм вербонька стояла,

 А на ній зозуленька кувала,

 Росою Івана вмивала.

Зав’язує на вербі стрічку. З іншої сторони їй на зустріч виходить друга і тримає за руку дівчинку:

  • Під вербою Марієчка стояла,

 Вишиваний рушничок держала,

 Вона його Іванові подарувала, (зав’язує на вербі стрічку)

 Ще й до нього стихенька промовляла:

Дівчинка робить рухи за текстом (тримає рушник, дає його вклоняючись хлопчикові) промовляючи:

  • Вмивайсь, Іванку, біленько,

 Витирайся цим рушничком чистенько:

 Зрубай мені цю вербоньку низенько,

 Постав її, Іванко, в садочку,

А я вберу з дівчатами, Купайлочку (зав’язує на вербі стрічку).

З обох сторін виходять діти, співають, чіпляють стрічки на вербу:

«Ой на городі під гречкою»

Ой на городі під гречкою

 Там стояв коник з гнуздечкою.  //2 р.

 

 - Ой постій, коню, загнуздаю

 Та й поїдемо до Дунаю.  //2 р

 

Виходить дівчинка чухаючи вухо:

  • Ой, дівчатонька, щось у вусі свербить...

Дівчина:

  • Оленко, то це ж дощ буде!

Дівчина:

  • А як з бульбашками, то до тривалої негоди.

Дівчина витанцьовує і грайливо підспівує:

  • Ой на горі дощик, а бульбашки скачуть...

Марієчка вибігає наперед і весело вигукує:

  • А за мною молодою всі родичі плачуть.

Іванко підходить до Марієчки і грайливо промовляє:

  • Ой на горі дощик, а бульбашки дмуться...

Всі дівчата звертаючи увагу на Марієчку:

  • За тобою молодою всі родичі б’ються!

«Ой на Івана на Купала»

1.Ой на Івана на Купала

 Вийшла Марія гарно вбрана.

 

2. На неї хлопці зглядалися        

   Та й по копійці складалися.       

(виходять хлопці і в капелюх кидають копійки, Іван кидає пачку грошей)

3. А той Іван же найбільше дав,

 Собі Марію найкращу взяв.

 

Дівчата звертаються до Марії:

  • Ой ти ж, Маріє папірова,

Чого ж у тебе на бік брова?

Марія:

- Я ж на Івана дивалася,

На бік брівонька схилалася.

А як ще буду дивитися,

Всі:

- То й буде друга  хилитися.

Дівчата:

  • Ой на Івана на Купала

 Вийшла Марія гарно вбрана.

Дівчина:

  • Дівчатонька, а як же наша Марієчка миленького зустрічає?!

Гра «Ой як, як миленького зустрічати?»

  • Ой як, як миленького зустрічати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленького привітати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленького посадити?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленького пригортати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленького цілувати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленькому постелити?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як миленького положити?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як немилого зустрічати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як немилого привітати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як немилого пригортати?
  • Ой отак, отак.
  • Ой як, як немилого цілувати?
  • Ой отак, отак.

(дівчата співають і показують всі дії)

Іванко:

  • Ох які ви вправні...

Хлопці:

  • А може ще й розумні...?

Іванко:

  • А скажіть ви мені, дівчатонька.. Що то за птах, що на вісьмох ногах? Га..?

Дівчата:

  • То це ж комар, ото то і загадка.

Хлопець:

  • У-у-у-у які ви, а ну мою відгадайте.. Чого пес кості гризе? Га, питаю? Не знаєте? Не знаєте, не знаєте..(підстрибує на радощах…)

Дівчата:

  • Чого радіє? Гризе, бо тверді!

Хлопці:

  • Які тверді?! На них мяса немає! (сміються)

Іванко:

  • А чуєте, чуєте? А скільки картоплин у горщик улізе?

Всі дівчата:

  • Жодної, бо вона не лазить!!!

Дівчина:

  • Слухай, Іванку, а відгадай нашу –

Всі:

  • Коли дурень буває розумний?

Іванко:

  • Мг.... не знаю... (знизує плечима)

Дівчина:

  •  Коли мовчить!

Всі:

  • От і цить!!!

«Ой ти, Іване, попів, попів»

 1.Ой ти, Іване, попів, попів,

 Чого шукаєш?

Іванко:

  • Волів, волів  (говорить).

 

 2. А твої воли давно в шкоді,

 Аж у Ганнусі на вгороді.

 

 3. Аж у Ганнусі на вгороді,

 Зїли капусти дві голові.

 

 4.

Іванко:

  • Нехай їдять ще й чотири (говорить)

Дівчата:

  •  Вони обоє чорнобриві (співають).

 

 5.Ой ти, Іване, попів, попів,

 Чого ти в погріб летів, летів?

 

 6.

Іванко:

  •  Ой я у погріб летів, летів,

 Бо я сметани хотів, хотів.

 

7. А та сметана колотуха,

А та дівчина реготуха.

8. А та сметана колотиться,

А та дівчина регочеться!

Вклоняються, забирають вербоньку і йдуть зі сцени всі в одну сторону, співають, а Іванко вклоняючись пропускає дівчат:

 9. Ой ти, Іване, попів, попів,

 Чого шукаєш?

 10.

Іванко:

  • Волів, волів (говорить і прощаючись махає глядачам рукою).

А твої воли давно в шкоді,

 Аж у Ганнусі на вгороді.

Пісню виконують допоки остання дитина не піде зі сцени.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

Воропай О. Звичаї нашого народу. К.: Оберіг, 1991. – 448 ст.

Гордійчук М. Українські народні пісні. К.: Музична Україна, 1979. - 272 ст.

Давидюк В. Поліська дома - випуск II. Рівне: Волинські обереги Рівне, 2003. -175 ст.

Давидюк В. Поліська дома – випуск III. Луцьк: Твердиня, 2008. - 404 ст.

Дмитренко М. Народні прикмети. К.: Видавець М. Дмитренко, 2006. - 136 ст.

Дмитренко М. народні загадки. К.: Редакція часопису «Народознавство», 2003. -128 ст.

Довженко Г. Луганська К. Дитячі пісні та речитативи. К.: Наукова думка, 1991. – 448 ст.

 

 

1

 

doc
Пов’язані теми
Музичне мистецтво, Сценарії
Додано
2 липня 2018
Переглядів
250
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку